Рішення

від 01.10.2019 по справі 908/1284/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/23/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2019 Справа № 908/1284/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О. ,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/1284/19

за первісною позовною заявою

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діапринт» , ідентифікаційний код юридичної особи 32282334 (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го грудня, буд. 89, кв. 2)

до відповідача Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» , ідентифікаційний код юридичної особи 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11)

про стягнення 154927,13 грн.

та за зустрічною позовною заявою

за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» , ідентифікаційний код юридичної особи 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діапринт» , ідентифікаційний код юридичної особи 32282334 (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го грудня, буд. 89, кв. 2)

про стягнення 86503,00 грн. штрафу

за участю уповноважених представників сторін:

від ТОВ «Діапринт» - Ковальов А.І., адвокат, довіреність б/н від 05.07.2019;

від АТ «Запорізький завод феросплавів» - Верба В.А., адвокат, довіреність № 18-161 від 20.12.2018.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діапринт» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом від 21.05.2019 (вх. № 1389/08-07/19 від 27.05.2019) про стягнення з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» 145388,33 грн., з яких: 124193,28 грн - заборгованість за договором поставки № 458 від 18.06.2018; 15540,74 грн - пеня за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання; 4352,44 грн - інфляційні втрати та 1301,87 грн - 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання.

Позов заявлено на підставі ст. 525, ст. 526, ч.1 ст. 530, ст. 536, ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 547, ч.ч. 1,3 ст. 549, ч.2 ст. 551, ст. 610, ст. 611, ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 625, ст. 629, ст. 655, ч.1 ст. 662, п.1 ч.1 ст. 664, ч.1 ст. 691, ч.ч. 1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 173, ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч.ч. 1,2,3 ст. 193, ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, і обґрунтовано невиконанням відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 справу № 908/1284/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі №908/1284/19 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.06.2019 у справі №908/1284/19 прийнято первісну позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 08.07.2019 о 14 год. 00 хв., встановлено строк надання відзиву відповідачем до 03.07.2019.

03.07.2019 від Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» надійшла зустрічна позовна заява вих. № 18-024/1 від 02.07.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діапринт» неустойки у розмірі 86503,00 грн. за неналежне виконання договору поставки № 458 від 18.06.2018 та додатку № 1 до договору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 зустрічний позов у справі № 908/1284/19 передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Науменку А.О.

Враховуючи доцільність спільного розгляду зустрічного позову з первісним позовом, суд дійшов висновку щодо необхідності прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом з об`єднанням в одне провадження. У зв`язку з чим, суд постановив про перехід до розгляду справи № 908/1284/19 за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 08.07.2019 о 14 год. 00 хв.

В підготовчому засіданні 08.07.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Суд повідомив присутніх представників сторін про надходження до суду зустрічного позову та постановлення 08.07.2019 ухвали про прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом з об`єднанням в одне провадження та перехід до розгляду справи № 908/1284/19 за правилами загального позовного провадження, і призначення підготовчого засідання.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діапринт» повідомив суд про неотримання зустрічної позовної заяви та надав суду заяву про збільшення первісних позовних вимог із доказами доплати судового збору та направлення заяви на адресу іншої сторони у справі.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог позивач збільшив основний борг до суми 133732,08 грн, заявивши до стягнення суму боргу в розмірі 9538,80 грн за поставлений відповідачу товар згідно з додатковою угодою №3 від 19.02.2018 та видатковою накладною №101 від 04.04.2019. Решта вимог залишені без змін.

Враховуючи усне клопотання представників сторін щодо перерви у судовому засіданні, для надання сторонам можливості ознайомитись та підготувати заперечення на заяву про збільшення первісних позовних вимог та зустрічний позов, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання, повідомивши про розгляд заяви про збільшення позовних вимог у наступному судовому засіданні. Представники сторін повідомлені про дату наступного засідання, яке призначено на 22.07.2019 об 11 год. 00 хв. в приміщенні Господарського суду Запорізької області під розписку та під звукозапис.

В судовому засіданні 22.07.2019 суд продовжив підготовче засідання, зазначивши про надходження від Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» відзиву вих. №18-024/2 від 12.07.2019 на позовну заяву із доказами направлення відзиву іншій стороні у справі.

Суд повідомив, що враховуючи підтвердження зарахування судового збору за подання позивачем за первісним позовом заяви про збільшення позовних вимог, дана заява ТОВ «Діапринт» прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом судового розгляду за первісним позовом є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 133732,08 грн., пені в сумі 15540,74 грн, збитків від інфляції в сумі 4352,44 грн. та 3% річних у сумі 1301,87 грн.

У підготовчому засіданні представник АТ "Запорізький завод феросплавів" заявив усне клопотання про поновлення строку на подання відзиву. Клопотання судом задоволено, відзив прийнято до розгляду.

По закінченні судового засідання, суд, з власної ініціативи, для належної підготовки справи для розгляду, враховуючи забезпечення принципу змагальності сторін, продовжив строк підготовчого засідання на тридцять днів та відклав підготовче засідання. Представник АТ "Запорізький завод феросплавів" повідомлений про дату наступного засідання, яке призначено на 28.08.2019 о 12 год. 00 хв. в приміщенні Господарського суду Запорізької області під розписку та звукозапис.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.08.2019 у даній справі відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Діапринт» у задоволенні заяви про участь представника товариства у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що заявник був повідомлений завчасно.

В судовому засіданні 28.08.2019 суд повідомив присутнього представника позивача за первісним позовом про надходження відзиву на зустрічну позовну заяву та прийняття його до розгляду, та від відповідача за первісним позовом - клопотання про проведення слухання справи без участі представника АТ "Запорізький завод феросплавів" та письмових пояснень щодо не подання до суду заперечень на заяву про збільшення позовних вимог та надання копії вимоги про сплату штрафу сумі 24144,00 грн з доказами надсилання.

Представник ТОВ «Діапринт» проти клопотання АТ "Запорізький завод феросплавів" не заперечував.

По закінченні судового засідання, суд, з власної ініціативи, для належної підготовки справи для розгляду, враховуючи забезпечення принципу змагальності сторін, відклав підготовче засідання. на 10.09.2019 о 15 год. 00 хв.

В судовому засіданні 10.09.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Суд продовжив підготовче засідання.

В судовому засіданні представники сторін надали усні пояснення з предмету спору та відповіли на запитання суду, що всі пояснення надані, всі наявні докази подані до матеріалів справи, клопотання та заяви, відсутні.

Представники сторін не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання 10.09.2019, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 01.10.2019 об 11 год. 30 хв., про що присутні представники сторін повідомлені в приміщенні суду під розписку та під звукозапис.

В судовому засіданні 01.10.2019 були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом Оберіг .

Представник позивача підтримав вимоги за первісним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 18.06.2018 між ТОВ Діапринт та АТ Запорізький завод феросплавів укладено договір поставки №458, за яким позивач взяв на себе обов`язок поставити відповідачу товар, а відповідач - оплатити поставлений товар. Додатком №1 до цього договору було погоджено поставку позивачем на користь відповідача товару на загальну суму 120720,00 грн. Відповідач мав оплатити цей товар з відстрочкою у 30 календарних днів з дати поставки. Крім того, 01.10.2018 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою передбачена поставка товару позивачем відповідачу на суму 3473,28 грн. За умовами цієї додаткової угоди відповідач мав оплатити товар протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, але не пізніше 15.10.2018. На виконання додатку №1 та додаткової угоди №1 до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 124193,28 грн. згідно видаткових накладних №277 від 10.10.2018 та №327 від 04.12.2018. Також згідно з додатковою угодою №3 від 19.02.2018 позивача поставив на користь відповідача товар у сумі 9538,80 грн. за видатковою накладною № 101 від 04.04.2019.

Відповідач товар не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача (згідно збільшених позовних вимог) заборгованості за поставлений товар у сумі 133732,08 грн., пені в сумі 15540,74 грн, збитків від інфляції в сумі 4352,44 грн. та 3% річних у сумі 1301,87 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення первісного позову з підстав, викладених у відзиві. Посилається на те, що позивач не надав відповідачу такі супровідні документи на товар: митну декларацію, сертифікат якості або паспорт виробника товару, копію сертифікату відповідності. Відповідач вважає, що ненадання вказаних документів є простроченням кредитора з боку позивача. У зв`язку з цим відповідач вважає, що строк виконання зобов`язання з оплати товару у відповідача не настав. Також посилається на те, що позивач поставив товар з простроченням, що відповідно до пп. ж п. 10.4 договору надає відповідачу право відмовитись від виконання зобов`язань за цим договором. Крім того, відповідач зауважив, що в договорі поставки сторони не визначили розмір пені, тому позивач неправомірно пред`явив до стягнення пеню.

Також представник відповідача підтримав вимоги зустрічного позову. Згідно із зустрічним позовом відповідач просить стягнути з позивача неустойку в розмірі 86503,00 грн. за порушення умов договору поставки від 18.06.2018 №458. Посилається на те, що термін поставки згідно з додатком №1 становив 75 календарних днів з дати підписання постачальником (для поз. 1) та протягом 60 календарних днів з дати підписання договору постачальником (для поз. 2). Отже, на думку відповідача, товар мав був поставлений позивачем відповідачу по поз. 1 до 01.09.2018, а по поз. 2 - до 17.08.2018 включно. Натомість фактично позивач поставив товар 05.12.2018, тобто з порушенням строку поставки по поз. 1 на 93 календарні дні, а по поз. 2 - на 109 календарних днів. Відповідач на підставі п. 10.3 договору поставки нарахував штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення від вартості простроченого товару по позиції 1 (31600,00 грн. без ПДВ) за період з 03.09.2018 по 04.12.2018 (93 дні) в сумі 14694,00 грн. та від вартості простроченого товару по позиції 2 (69000,00 грн. без ПДВ) за період з 18.08.2018 по 04.12.2018 (109 днів) в сумі 37605,00 грн. За прострочення понад 10 календарних днів відповідач додатково нарахував штраф у розмірі 10% від вартості товару, за яким допущено прострочення поставки: в сумі 3160,00 грн. та 6900,00 грн. відповідно. Загалом за прострочення поставки відповідач просить стягнути штрафні санкції в сумі 62359,00 грн. Крім того, відповідач послався на те, що за умовами розділу Виробник додатку №1 до договору постачальник гарантував надання покупцю митної декларації протягом 15 календарних днів від дати поставки. Відповідач вказує, що не отримав примірник митної декларації від позивача. Згідно умов цього розділу відповідач 27.06.2019 звернувся до позивача з вимогою про сплату штрафу в розмірі 20% від загальної вартості товару в сумі 24144,00 грн. Однак позивач не сплатив суму штрафу. Враховуючи викладене, в зустрічному позові відповідач просить стягнути з позивача неустойку в загальному розмірі 86503,00 грн.

Представник позивача заперечив проти зустрічних позовних вимог. У відзиві на зустрічну позовну заяву позивач зауважив, що договір поставки з усіма додатками був підготовлений покупцем та надісланий постачальнику поштою. Постачальник отримав дані документи тільки 14.11.2018, на підтвердження чого позивач посилається на експрес-накладну Нова пошта №59000375647843 від 03.11.2018 та роздруківку електронного листа від 12.11.2018 представника покупця Харченка А.Ю. З урахуванням цього позивач вважає, що строки поставки згідно з додатком №1 до договору становили для позиції 1 - до 28.01.2019, для позиції 2 - до 14.01.2019. Тому поставка товару 05.12.2018, на думку позивача, не є простроченою. Щодо надання митної декларації позивач зазначив, що оригінал митної декларації був наданий відповідачу разом із товаром, про що, на думку позивача, свідчить відсутність претензій відповідача з даного приводу. Крім того, позивач вважає, що розділ Виробник додатку №1 до договору не встановлює обов`язку постачальника надати покупцю митну декларацію, а лише фіксує, що виробником замовленої продукції має бути АТ Франсермакс (Вируський завод газоаналізаторів), Естонія. Враховуючи викладене, позивач просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

За наслідками судового засідання 01.10.2019 суд прийняв рішення, проголосив його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

18.06.2018 Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діапринт» (постачальник, позивач) укладено договір поставки №458 (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію (далі по тексту - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що разом із поставкою постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали документів: рахунку-фактури, видаткової накладної, акту приймання-передачі товару (за згодою сторін).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2019, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами. (п. 12.1 договору).

Додатком №1 до договору сторони передбачили поставку товару на загальну суму 120720 грн. з ПДВ, який складається з:

- комплекту чутливих елементів ДЦЦ 4.012.004 0-2% О2 в N2 для газоаналізатора АГ0011 в кількості 2 шт. за ціною 15800,00 грн. без ПДВ за штуку;

- блоку контролю Б12А (512956050) в кількості 3 шт. за ціною 23000,00 грн. без ПДВ за штуку.

Термін поставки згідно з додатком №1: 75 календарних днів з дати підписання постачальником (для поз. 1), протягом 60 календарних днів з дати підписання договору постачальником (для поз. 2). Умови оплати: безготівкове перерахування на поточний рахунок постачальника тільки за умови виконання постачальником пунктів 3.4, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4, 4.1.5 та надання митної декларації ІМ-40 АА або ІМ-40 ДР або ІМ-40 ДТ або ІМ-40 ДЕ, яка оформлена постачальником, - 1 примірник (копія), завірена підписом та печаткою постачальника за фактичну кількість поставленого товару з відстрочкою 30 календарних днів з дати поставки товару.

Умови поставки: DDP, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, склад покупця (Інкотермс 2010).

На виконання додатку №1 до договору позивач поставив відповідачу погоджений товар на суму 120720,00 грн. за видатковою накладною №327 від 04.12.2018.

Товар відправлено поштою, що підтверджується експрес-накладною Нова пошта №59000383220579 від 04.12.2108.

01.10.2018 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою передбачили поставку товару на суму 3473,28 грн. з ПДВ, а саме: вузол пишущий спеціальний УПС-03М синій. Умови оплати: безготівкове перерахування на поточний рахунок постачальника тільки за умови виконання постачальником пунктів 3.4, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4, 4.1.5 цього договору за фактичну кількість поставленого товару з відстрочкою 30 календарних днів з дати поставки товару.

Умови поставки: DDP, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, склад покупця (Інкотермс 2010).

На виконання додаткової угоди №1 позивач поставив відповідачу за видатковою накладною №277 від 10.10.2018 погоджений товар на суму 3473,28 грн. Товар відправлено поштою, що підтверджується експрес-накладною Нова пошта №59000370098826 від 10.10.2018.

19.02.2019 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, якою передбачили поставку товару на суму 9538,80 грн., а саме: вузлів пишущих УПС-01М в кількості 20 шт., УПС-03М в кількості 432 шт., УПС-04М в кількості 10 шт., УПС-12/1М в кількості 10 шт. Термін постачання згідно з цією угодою 10.04.2019. Умови поставки: DDP, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, склад покупця (Інкотермс 2010). Умови оплати товару: безготівкове перерахування на поточний рахунок постачальника тільки за умови виконання постачальником пунктів 3.4, 4.1.1 - 4.1.5 цього договору. Термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів відповідно до п. 3.4 даного договору.

На виконання додаткової угоди №3 від 19.02.2019 позивач поставив відповідачу за видатковою накладною №101 від 04.04.2019 погоджений товар на суму 9538,80 грн. Товар відправлено поштою, що підтверджується експрес-накладною Нова пошта №59000412293840 від 04.04.2019.

Таким чином, загалом позивач поставив відповідачу товар на суму 133732,08 грн.

Відповідач не заперечує факт отримання товару на вказану суму.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату товару №313 від 10.10.2018 на суму 3473,28 грн., №356 від 04.12.2018 на суму 120720,00 грн., №103 від 04.04.2019 на суму 9538,80 грн., а також сформував за фактом поставки товару відповідні податкові накладні №277 від 10.10.2018, №327 від 04.12.2018, №101 від 04.04.2019.

Відповідач не оплатив поставлений товар у встановлений договором строк, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення з відповідача (згідно збільшених позовних вимог) заборгованості за поставлений товар у сумі 133732,08 грн., пені в сумі 15540,74 грн, збитків від інфляції в сумі 4352,44 грн. та 3% річних у сумі 1301,87 грн.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №458 від 18.06.2018.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, за умовами додатка №1 до договору відповідач мав оплатити поставлений товар за умови виконання постачальником пунктів 3.4, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4, 4.1.5 та надання митної декларації ІМ-40 АА або ІМ-40 ДР або ІМ-40 ДТ або ІМ-40 ДЕ, за фактичну кількість поставленого товару з відстрочкою 30 календарних днів з дати поставки товару.

На виконання додатку №1 до договору позивач поставив відповідачу погоджений товар на суму 120720,00 грн. за видатковою накладною №327 від 04.12.2018.

За умовами додаткової угоди №1 від 01.10.2018 до договору відповідач мав оплатити поставлений товар за умови виконання постачальником пунктів 3.4, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4, 4.1.5 цього договору за фактичну кількість поставленого товару з відстрочкою 30 календарних днів з дати поставки товару.

На виконання додаткової угоди №1 позивач поставив відповідачу за видатковою накладною №277 від 10.10.2018 погоджений товар на суму 3473,28 грн.

За умовами додаткової угоди №3 від 19.02.2019 до договору відповідач мав оплатити поставлений товар за умови виконання постачальником пунктів 3.4, 4.1.1 - 4.1.5 цього договору. Термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів відповідно до п. 3.4 даного договору.

На виконання додаткової угоди №3 від 19.02.2019 позивач поставив відповідачу за видатковою накладною №101 від 04.04.2019 погоджений товар на суму 9538,80 грн.

Станом на день звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач не оплатив поставлений йому товар на суму 133732,08 грн.

Відповідач вважає, що строк виконання зобов`язання з оплати товару не настав з огляду на те, що позивач не надав відповідачу такі супровідні документи на товар: митну декларацію, сертифікат якості або паспорт виробника товару, копію сертифікату відповідності. На думку відповідача, ненадання вказаних документів є простроченням кредитора з боку позивача. Також посилається на те, що позивач поставив товар з простроченням, що відповідно до пп. ж п. 10.4 договору надає відповідачу право відмовитись від виконання зобов`язань за цим договором.

Вказані доводи відповідача судом відхилені з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встанолено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати документи, що стосуються товару встановлені статтею 666 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Позивач вказує, що всі супровідні документи на товар були передані відповідачу разом із товаром і відповідач не звертався до позивача з приводу надання будь-яких супровідних документів на товар.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду доказів звернення до позивача з претензіями щодо відсутності належних супровідних документів на товар. Доказів повернення товару позивачу відповідач не надав. Увесь товар відповідачем прийнятий.

Відповідно до пп. ж п. 10.4 договору поставки у разі прострочення поставки товару постачальником в терміни, обумовлені умовами цього договору, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов`язань за договором та/або розірвати його.

На момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач не відмовився від договору. Договір поставки не розірваний.

Отже, товар має бути оплачений відповідачем на умовах договору, оскільки договір є чинним і відповідач не довів наявність правових підстав для відстрочення виконання грошового зобов`язання за цим договором.

Відповідач не надав доказів оплати товару на суму 133732,08 грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 133732,08 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами п. 10.5 договору у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного договору більше 10-ти календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми несплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення оплати товару за видатковою накладною №277 від 10.10.2018 на суму 3473,28 грн. за період з 20.11.2018 по 19.05.2019, а також за видатковою накладною №327 від 04.12.2018 на суму 120720,00 грн. за період з 14.01.2019 по 19.05.2019 загалом у сумі 15540,74 грн.

Суд визнав вимоги про стягнення пені за первісним позовом необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні, оскільки сторони не узгодили в договорі розмір пені, яка підлягає сплаті за прострочення оплати товару.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, сторони сплачують пеню в розмірі, яка погоджена в договорі. Законодавство не встановлює обов`язкового для сторін розміру пені, а лише обмежує максимальний розмір пені, який може бути стягнуто в судовому порядку, подвійною обліковою ставкою НБУ.

В даному випадку в договорі поставки сторони не погодили розмір пені, яка підлягає сплаті за прострочення оплати товару, тому позивач безпідставно нарахував та пред`явив до стягнення пеню. У стягненні пені в сумі 15540,74 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1301,87 грн. за прострочення оплати товару за видатковими накладними №277 від 10.10.2018 на суму 3473,28 грн. та №327 від 04.12.2018 за загальний період з 20.11.2018 по 19.04.2019.

Позивач допустив у розрахунку 3% річних арифметичну помилку при зазначенні кількості днів за період з 14.01.2019 по 19.04.2019 (вказав 126 днів замість 96 днів), що призвело до завищення суми 3% річних. У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок 3% річних наступним чином:

- за період з 20.11.2018 по 13.01.2019 (55 днів) від суми боргу 3473,28 грн. 3% річних складають 15,70 грн.

- за період з 14.01.2019 по 19.04.2019 (96 днів) від суми боргу 124193,28 грн. 3% річних складають 979,93 грн.

Усього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 995,63 грн. У стягненні 3% річних у сумі 306,24 грн. суд відмовляє, оскільки вони нараховані безпідставно.

Крім того, позивач розрахував інфляційні втрати від суми боргу 3473,28 грн. за період листопад - грудень 2018 року та від суми боргу 124193,28 грн. за період січень 2018 року - квітень 20198 року в загальній сумі 4352,44 грн.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з наведеного роз`яснення, при розрахунку інфляційних втрат слід враховувати заборгованість на кінець місяця, в якому виникло прострочення, та помножити її середній індекс інфляції за наступні повні місяці, в яких існувало прострочення, в межах періоду розрахунку інфляційних втрат.

Позивач не врахував наведені роз`яснення та застосував при розрахунку інфляційних втрат індекси інфляції, починаючи з місяця, в якому виникло прострочення. Так, для суми боргу 3473,28 грн., прострочення оплати якої виникло в листопаді 2018 року, інфляційні втрати слід розраховувати з грудня 2018 року. Для суми боргу 120720,00 грн., прострочення оплати якої виникло в січні 2019 року, інфляційні втрати слід розраховувати з лютого 2019 року.

У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог наступним чином: від суми боргу 3473,28 грн. інфляційні втрати складають за грудень 2018 року (індекс 100,8%) 27,79 грн., за січень 2018 року (індекс 101,0%) - 34,73 грн.; від суми боргу 124193,28 грн. за період лютий - квітень 2019 року (середній індекс 102,4%) інфляційні втрати складають 3003,67 грн., всього 3066,19 грн.

Таким чином, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальній сумі 3066,19 грн. У стягненні інфляційних втрат у сумі 1286,25 грн. суд відмовляє.

Враховуючи викладене, вимоги за первісним позовом задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2066,90 грн. Решта судового збору в сумі 257,00 грн. залишається за позивачем.

Згідно із зустрічним позовом відповідач просить стягнути з позивача неустойку в розмірі 86503,00 грн. за порушення умов договору поставки від 18.06.2018 №458. Посилається на те, що термін поставки згідно з додатком №1 становив 75 календарних днів з дати підписання постачальником (для поз. 1) та протягом 60 календарних днів з дати підписання договору постачальником (для поз. 2). Отже, на думку відповідача, товар мав був поставити позивачем відповідачу по поз. 1 до 01.09.2018, а по поз. 2 - до 17.08.2018 включно. Натомість фактично позивач поставив товар 05.12.2018, тобто з порушенням строку поставки по поз. 1 на 93 календарні дні, а по поз. 2 - на 109 календарних днів. Відповідач на підставі п. 10.3 договору поставки нарахував штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення від вартості простроченого товару по позиції 1 (31600,00 грн. без ПДВ) за період з 03.09.2018 по 04.12.2018 (93 дні) в сумі 14694,00 грн. та від вартості простроченого товару по позиції 2 (69000,00 грн. без ПДВ) за період з 18.08.2018 по 04.12.2018 (109 днів) в сумі 37605,00 грн. За прострочення понад 10 календарних днів відповідач додатково нарахував штраф у розмірі 10% від вартості товару, за яким допущено прострочення поставки: в сумі 3160,00 грн. та 6900,00 грн. відповідно. Загалом за прострочення поставки відповідач просить стягнути штрафні санкції в сумі 62359,00 грн.

Крім того, відповідач послався на те, що за умовами розділу Виробник додатку №1 до договору постачальник гарантував надання покупцю митної декларації протягом 15 календарних днів від дати поставки. Відповідач вказує, що не отримав примірник митної декларації від позивача. Згідно умов цього розділу відповідач 27.06.2019 звернувся до позивача з вимогою про сплату штрафу в розмірі 20% від загальної вартості товару в сумі 24144,00 грн. Однак позивач не сплатив суму штрафу. Враховуючи викладене, в зустрічному позові відповідач просить стягнути з позивача неустойку в загальному розмірі 86503,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Додатком №1 до договору сторони передбачили поставку товару на загальну суму 120720,00 грн. з ПДВ, який складається з:

- комплекту чутливих елементів ДЦЦ 4.012.004 0-2% О2 в N2 для газоаналізатора АГ0011 в кількості 2 шт. за ціною 15800,00 грн. без ПДВ за штуку всього на суму 31600,00 грн. без ПДВ;

- блоку контролю Б12А (512956050) в кількості 3 шт. за ціною 23000,00 грн. без ПДВ за штуку всього на суму 69000,00 грн. без ПДВ.

Термін поставки згідно з додатком №1: 75 календарних днів з дати підписання постачальником (для поз. 1), протягом 60 календарних днів з дати підписання договору постачальником (для поз. 2).

Суд оглянув у судовому засіданні оригінал договору поставки №458 від 18.06.2018 та встановив, що даний договір не містить іншої дати його підписання постачальником, аніж 18.06.2018. З роздруківки електронного листа ОСОБА_1 від 12.11.2018 та експрес-накладної Нова пошта №159000375647843 від 03.11.2018 не вбачається, які саме документи направлені ТОВ Діапринт , встановити, що було направлено договір з іншою датою підписання неможливо. Лист №21-4928 від 21.01.2019 не можна оцінити як зміну умов договору щодо дати його підписання, оскільки він не погоджений письмово ТОВ Діапринт . В листі № 20/01 від 30.01.2019 стверджується про іншу дату підписання - 06.11.2018. Згідно з п. 14.3 договору поставки №458 від 18.06.2018 всі зміни та доповнення до даного договору будуть вважатися дійсними тільки в тому випадку, якщо були вчинені в письмовій формі у вигляді додаткових угод до договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Таким чином, сторонами не було укладено додаткової угоди щодо зміни дати підписання договору з 18.06.2018 на іншу дату.

Отже, товар по позиції 1 мав бути поставлений протягом 75 календарних днів, а по позиції 2 - протягом 60 календарних днів, починаючи з 18.06.2018.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За умовами додатка №1 до договору поставка товару передбачена на умовах DDP, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, склад покупця (Інкотермс 2010).

При цьому на постачальника не покладався обов`язок передати товар у його місцезнаходженні, тож постачальник вправі був здати товар перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві і з цього моменту обов`язок продавця передати товар вважається виконаним.

Як встановлено судом, на виконання додатку №1 до договору позивач поставив відповідачу погоджений товар на суму 120720,00 грн. за видатковою накладною №327 від 04.12.2018. Товар відправлено поштою, що підтверджується експрес-накладною Нова пошта №59000383220579 від 04.12.2108.

Отже, відповідач безпідставно включив у період прострочення день поставки товару 04.12.2018.

З урахуванням цього суд здійснив перерахунок штрафних санкцій:

- за прострочення поставки товару по позиції 1 на суму 31600,00 грн. за період з 03.09.2018 по 04.12.2018 (92 дні) штраф у розмірі 0,5% складає 14536,00 грн.;

- за прострочення поставки товару по позиції 2 на суму 69000,00 грн. за період з 18.08.2018 по 04.12.2018 (108 днів) штраф у розмірі 0,5% складає 37260,00 грн.

За прострочення поставки товару понад 10 днів по позиції 1 на суму 31600,00 грн. позивач вірно розрахував штраф у розмірі 10% що склало 3160,00 грн.

За прострочення поставки товару понад 10 днів по позиції 2 на суму 69000,00 грн. позивач вірно розрахував штраф у розмірі 10% що склало 6900,00 грн.

Таким чином, загалом за розрахунком суду відповідач обґрунтовано нарахував до стягнення з позивача штрафні санкції за прострочення поставки товару в сумі 61856,00 грн., які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. У стягненні штрафних санкцій в сумі 503,00 грн. за прострочення поставки товару суд відмовляє.

Щодо стягнення штрафу за ненадання митної декларації суд зазначає наступне.

За умовами розділу Виробник додатка №1 до договору постачальник гарантує надання покупцю протягом 15 календарних днів віддати поставки митної декларації ІМ-40 АА або ІМ-40 ДР або ІМ-40 ДТ або ІМ 40 ДЕ, яка оформлена постачальником, - 1 примірник (копія), завірена підписом та печаткою постачальника.

У разі, якщо постачальник порушив обов`язки, передбачені в розділі Виробник додатка №1 до договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару з урахуванням ПДВ. Покупець направляє постачальнику вимогу на сплату штрафу. Постачальник зобов`язується протягом трьох банківських днів після отримання вимоги перерахував ти покупцю суму, зазначену у вимозі.

В якості доказу прострочення з боку постачальника в наданні митної декларації відповідач надав суду вимогу №18-024 від 26.07.2019 про сплату штрафу в розмірі 24144,00 грн. згідно з розділом Виробник додатку №1 до договору за ненадання митної декларації.

В якості доказі надсилання цієї вимоги відповідач надав фіскальний чек та опис вкладення від 27.06.2019.

До того ж суд звертає увагу, що вимога датована 26.07.2019, а поштові докази відправки датовані 27.06.2019.

Крім того, як встановив суд при розгляді первісного позову, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів порушення з боку позивача обов`язку щодо надання супровідних документів на товар, у тому числі митної декларації на товар.

Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача із вимогою надати митну декларацію.

Враховуючи викладене, у стягненні штрафу в сумі 24144,00 грн за ненадання митної декларації суд відмовляє.

Таким чином, зустрічний позов задоволений судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом пропорційно задоволених вимог у сумі 1373,66 грн. Решта судового збору в сумі 547,34 грн. залишається за відповідачем.

Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» , ідентифікаційний код юридичної особи 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діапринт» , ідентифікаційний код юридичної особи 32282334 (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го грудня, буд. 89, кв. 2) 133732 (сто тридцять три тисячі сімсот тридцять дві) грн 08 коп. заборгованості, 3066 (три тисячі шістдесят шість) грн 19 коп. інфляційних втрат, 995 (дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 63 коп. 3% річних та 2066 (дві тисячі шістдесят шість) грн. 90 коп. судового збору.

3. В іншій частині первісного позову щодо стягнення 15540 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок) грн 74 коп. пені, 1286 (одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 25 коп. інфляційних втрат та 306 (триста шість) грн 24 коп 3% річних відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діапринт» , ідентифікаційний код юридичної особи 32282334 (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го грудня, буд. 89, кв. 2) на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» , ідентифікаційний код юридичної особи 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11) 61856 (шістдесят одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) грн 00 коп. штрафу та 1373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн 66 коп. судового збору.

6. В решті зустрічного позову щодо стягнення 24647 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок сім) грн 00 коп. штрафу відмовити.

7. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 11.10.2019.

Суддя А.О. Науменко