Рішення

від 02.10.2019 по справі 925/556/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року Справа № 925/556/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Яцкевіч Т.Л. - адвокат,

від відповідача - Ситник Т.А. - адвокат,

Шестаков С.М. - адвокат,

від третіх осіб:

від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - представник не з`явився,

від ОСОБА_1 - представник не з`явився,

від ОСОБА_2 - представник не з`явився,

від ОСОБА_3 - представник не з`явився,

від ОСОБА_4 - представник не з`явився,

від ОСОБА_5 - представник не з`явився,

від ОСОБА_6 - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства "Умань - Агро", с. Гереженівка,

Уманський район, Черкаська область

до приватного підприємства "Тетяна "С", с. Осітна, Христинівський

район, Черкаська область

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1.Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

2. ОСОБА_1 , м. Умань, Черкаська область,

3. ОСОБА_2 , м. Умань, Черкаська область,

4. ОСОБА_3 , м. Умань, Черкаська область,

5. ОСОБА_4 , с. Шарин, Уманський район,

Черкаська область,

6. ОСОБА_5 , с. Дмитрушки , Уманський

район, Черкаська область,

7. ОСОБА_6 , м. Умань, Черкаська область,

про стягнення 284 878 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом дочірнє підприємство "Умань - Агро" до приватного підприємства "Тетяна "С" про стягнення з відповідача 284 932 грн. 80 коп. збитків (шкоди) заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 червня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 червня 2019 року відкладено підготовче засідання на 10 липня 2019 року.

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 липня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 19 серпня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 17 вересня 2019 року.

В судовому засіданні, що відбулося 17 вересня 2019 року судом було оголошено перерву до 14 год. 10 хв. 02 жовтня 2019 року.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що доказуючи факт самовільного зайняття земель, позивач посилається виключно на результати перевірки, проведеної інспектором Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 14 вересня 2017 року, проте, наведені докази в розумінні статті 75 ГПК України, не звільняють позивача від обов`язку довести, що саме відповідач зайняв вказані землі у зазначеному місці та зазначеною площею, оскільки за результатами перевірки остаточного рішення прийнято не було, а адміністративну справу закрито.

Отже, відповідач стверджував, що на час звернення позивача до суду, факт самовільного зайняття земель відповідачем, у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами не доведено.

Також відповідачем було вказано, що розрахунок розміру шкоди суперечить Методиці визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за №963.

Відповідно до пункту 4 Методики, визначення розміру шкоди відбувається за формулою, яка включає площу земельної ділянки.

У свою чергу, пункт 7 Методики встановлює, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, проводиться -територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року N 1619.

Однак у даному випадку, зазначеного порядку дотримано не було, доказів замовлення оплати та виконання земельно-кадастрових робіт у матеріалах справи немає.

Натомість, визначення розміру збитків здійснюється на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року. За вказаним порядком розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

У даному випадку, позивач із заявою про створення відповідної комісії не звертався, питання наявності збитків та їх розміру відповідною комісією не розглядалися, рішення з цього приводу уповноваженим органом не приймалися.

Відповідач вказує, що на час проведення перевірки він мав законне, зареєстроване право користування зазначеним масивом, на підставі договору оренди землі, укладеного 14 квітня 2005 року між приватним підприємством "Тетяна "С" та Уманською РДА з відповідними подальшими змінами.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області наприкінці 2015 року, без відому відповідача та в порушення вимог статті 118 ЗК України безоплатно, шляхом приватизації передало ці землі фізичним особам.

У свою чергу, статтею 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Частиною 3 цієї статті також передбачено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів.

Відтак, зміна власника вказаних земель не припинила право оренди відповідача, а тому підстав вважати, що відповідач самовільно зайняв ці землі немає.

Відповідач вважає, що імовірні збитки завдані позивачу не з вини приватного підприємства "Тетяна "С", а з вини орендодавців, які не повідомили позивача про права третіх осіб та не передали йому земельні ділянки у стані придатному для їх використання за призначенням.

Водночас відповідач вказував, що вина лежить на Головному управлінні Держгеокадастру у Черкаській області, яке допустило порушення порядку приватизації земель, встановленого статтею 118 ЗК України, яка вимагає отримання згоди землекористувача на приватизацію земельної ділянки.

В зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач вказував, що факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок підтверджено матеріалами перевірки відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07 вересня 2017 року №218-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності".

Позивач вказував, що закриваючи провадження у справі №712/12758/17 Соснівським районним судом Черкаської області було зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за яке передбачено ст. 197-1 КК України, в зв`язку з чим матеріали справи було передано до органів прокуратури.

Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що факт самовільного зайняття відповідачем земель не було доведено, оскільки даний факт було встановлено судом під час розгляду справи №823/1154/18.

Посилання відповідача на застосування при визначенні площі самовільно зайнятих земельних ділянок на постанову Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року є безпідставним, оскільки вказаною постановою встановлено порядок відшкодування збитків, зокрема при тимчасовому зайнятті земельних ділянок з дозволу або за згодою землекористувача.

Також позивач не погоджується з доводами відповідача про наявність діючого договору оренди земельних ділянок.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 84 239 грн. 00 коп. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а також 148 303 грн. 15 коп. сплаченої власникам земельних ділянок орендної плати; сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору - 35 924 грн. 37 коп. та єдиного податку у розмірі 16 412 грн. 28 коп., всього - 284 878 грн. 80 коп.

Таким чином ціна позову складає 284 878 грн. 80 коп.

Пояснення третьої особи - Держгеокадастру надано суду поза межами встановленого судом строку, а тому на підставі ч.2 ст.118 ГПК України судом залишається без розгляду.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 жовтня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/556/19.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Предметом розгляду даного спору є стягнення збитків за самовільне зайняття земельних ділянок.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 ГК України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК України.

Згідно зі статтею 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Звертаючись до господарського суду, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а також на приписи ст. ст. 157, 211 Земельного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України та просив суд стягнути з відповідача 84 239 грн. 00 коп. збитків за самовільне зайняття земельних ділянок.

При цьому позивач вказував, що факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 14 вересня 2017 року.

Розрахунок збитків було проведено згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за №963.

Крім того позивачем було включено до суми збитків також прямі витрати, а саме: сплачена власникам земельних ділянок орендна плата в розмірі 148 303 грн. 15 коп., нарахований, утриманий та сплачений до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір - 35 924 грн. 37 коп. та єдиний податок у розмірі 16 412 грн. 28 коп., всього - 200 639 грн. 80 коп.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, дочірнє підприємство "Умань - Агро" є орендарем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області, на підставі укладених з фізичними особами договорів оренди землі, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зокрема, позивач орендує у фізичних осіб земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121-7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210- 7124385300:02:000:0211, 7124385300:02:000:0301- 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0338, 7124385300:02:000:0355.

Доказів визнання в судовому порядку договорів оренди землі недійсними матеріали справи не містять.

Позивач у своєму позові вказував, що у березні 2017 року відповідач без відома та дозволу позивача, як належного землекористувача, приступив до користування земельними ділянками, які належать на праві користування дочірньому підприємству "Умань - Агро", шляхом обробки та посіву насіння сільськогосподарських культур.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про звільнення земельних ділянок, однак відповідач, ігноруючи ці звернення, продовжував незаконно користуватися земельними ділянками (копії листів містяться в матеріалах справи).

23 серпня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом щодо самовільно використання приватним підприємством "Тетяна "С" земельних ділянок, що перебувають в оренді заявника. До звернення були додані копії листів дочірнього підприємства "Умань - Агро", які були направлені на адресу відповідача, щодо припинення використання земельних ділянок.

На підставі звернення позивача, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07 вересня 2017 року № 218-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності" державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Черкаської області головному спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Звенигородському, Лисянському, Катеринопільському, Тальнівському, Шполянському районах та м. Ватутіному Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюку О.М. доручено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки використання земель в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району.

14 вересня 2017 року державним інспектором проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району загальною площею 87,4390 га приватної форми власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

За результатами обстеження земельних ділянок державним інспектором встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району, за межами населеного пункту з кадастровими номерами: 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121-7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210- 7124385300:02:000:0211, 7124385300:02:000:0301- 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0338, 7124385300:02:000:0355, площею 44,312 га використовуються для вирощування сої та соняшника.

За результатами обстеження державним інспектором було складено акт від 14 вересня 2017 року за № 218-ДК/52/АО/10/011-17.

Також, 14 вересня 2017 року державним інспектором складено акт № 218-ДК/218/АП/09/011-17 за результатами перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства приватним підприємством "Тетяна "С", яка проведена відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

У результаті перевірки встановлено порушення вимог земельного законодавства, а саме: статей 126, 126 Земельного кодексу України, що полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок (частин) приватної власності, приватним підприємством "Тетяна "С" в адміністративних межах Максимівської сільської ради за межами населеного пункту, орієнтовною площею 43,00 га орендарем яких є дочірнє підприємство "Умань-Агро".

15 вересня 2017 року державним інспектором складено протокол № 218-ДК/0071П/07/01/-17 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого встановлено, що 14 вересня 2017 року виявлено порушення вимог земельного законодавства, яке полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок (частин) сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121-7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210- 7124385300:02:000:0211, 7124385300:02:000:0301- 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0338, 7124385300:02:000:0355, приватної власності, орендарем яких є дочірнє підприємство "Умань-Агро" в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району, за межами населеного пункту, площею 44,312 га, які приватне підприємство "Тетяна "С" використовує для вирощування сільськогосподарських культур без правовстановлюючих документів, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

15 вересня 2017 року державним інспектором було складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, відповідно до якого розмір заподіяної шкоди становить 84 293 грн. 00 коп.

В подальшому державним інспектором прийнято припис від 15 вересня 2017 року № 218-ДК/0079Пр/03/01/-17, відповідно до якого при перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності приватним підприємством "Тетяна "С" встановлено порушення вимог земельного законодавства, а саме: статей 125, 126 Земельного кодексу України, що полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок (частин) сільськогосподарського призначення приватної власності в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району за межами населеного пункту, площею 44,312 га та вказано директору приватного підприємства "Тетяна "С" Хливнюк Тетяні Павлівні усунути зазначені порушення земельного законодавства до 15 жовтня 2017 року.

28 вересня 2017 року державним інспектором було прийнято постанову про закриття справи №218-ДК/0070По/08/01/-17 за наслідком розгляду протоколу від 15 вересня 2017 року, відповідно до якої під час розгляду справи було встановлено, що громадянка ОСОБА_7 працює директором приватного підприємства "Тетяна "С" порушила вимоги ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме 14 вересня 2017 року виявлено порушення вимог земельного законодавства України, що полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок (частин) сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121-7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210- 7124385300:02:000:0211, 7124385300:02:000:0301- 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0338, 7124385300:02:000:0355 Максимівської сільської ради Уманського району, площею 44,312 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зазначені земельні ділянки приватної власності, орендарем яких є дочірнє підприємство "Умань-Агро".

Порушенням заподіяно матеріальну шкоду на суму 84 293 грн. 00 коп., яка розрахована відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за №963.

При розгляді зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за які передбачено статтею 197-1 Кримінального кодексу України, а тому керуючись ст. 211 Земельного кодексу України, а також ст. ст. 24, 33, 238-1, 276-278, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення справу про адміністративне правопорушення, яке вчинила громадянка ОСОБА_7 закрито, матеріали справи передано до Уманського відділення поліції ГУНП в Черкаській області.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за №963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика).

Пунктом 7 Методики передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Водночас, постанова Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року №1619 втратила чинність 17 березня 2017 року.

Отже, на момент проведення державним інспектором обстежень самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок підстав для замовлення та виконання земельно-кадастрових робіт для визначення їх площі не було.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки .

Факт самовільного зайняття відповідачем частин земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121-7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210- 7124385300:02:000:0211, 7124385300:02:000:0301- 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0338, 7124385300:02:000:0355, підтверджується протоколом Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15 вересня 2017 року про адміністративне правопорушення, приписом від 15 вересня 2017 року, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 14 вересня 2019 року.

Крім того, як зазначалося вище 28 вересня 2017 року державним інспектором було прийнято постанову про закриття справи, оскільки при розгляді справи зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за які передбачено статтею 197-1 Кримінального кодексу України.

Відповідач під час розгляду справи стверджував, що законно використовував частину спірних земельних ділянки на підставі договору оренди землі, строк дії якого закінчився 14 травня 2018 року.

При цьому відповідач зазначав, що 09 лютого 2015 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з проханням поновити договір оренди землі на новий строк.

Листом від 01 березня 2015 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило підприємство, що вказаний договір діє до 14 травня 2018 року, а тому необхідності в його поновленні у 2015 році немає.

Матеріалами справи підтверджується, що 14 квітня 2005 року між приватним підприємством "Тетяна "С" та Уманською РДА з відповідними подальшими змінами було укладено договір оренди землі.

Так, за умовами цього договору, в користування відповідача було передано шість земельних ділянок з кадастровими номерами: від 7124385300:02:000:0001 по 7124385300:02:000:0006.

Зазначений договір був зареєстрований 19 квітня 2005 року (т.2 а.с.104 на звороті).

За умовами договору оренди землі, зі змінами від 03 березня 2006 року та від 08 травня 2008 року строк дії оренди землі становить 10 років.

Всі зміни та доповнення до договору є невід`ємною частиною самого договору.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що перебіг десятирічного строку дії договору розпочався після реєстрації 14.05.2008 року додаткової угоди від 03.03.2008 року.

Доказів, що підтверджують укладання додаткової угоди до договору про його продовження на новий строк матеріали справи не містять.

Отже, строк дії договору оренди закінчився 19 квітня 2015 року.

Також судом з`ясовано, що приватне підприємство "Тетяна "С" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюка Олександра Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду зі справи №823/1154/18 від 18 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги приватного підприємства "Тетяна "С" до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюка Олександра Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюка Олександра Миколайовича від 15 вересня 2017 року №218-ДК/0079Пр/07/01/-17. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 січня 2019 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року скасовано. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року залишено в силі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 30 жовтня 2018 року вказав, що до матеріалів справи відповідачами не надано належних та допустимих доказів того, що саме приватне підприємство "Тетяна "С" використовує земельні ділянки загальною площею 43,00 га в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області, а доводи державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюка Олександра Миколайовича про те, що позивач має намір отримати вищевказані земельні ділянки для сільськогосподарського використання - не може свідчити про їх фактичне самовільне зайняття, а тому є помилковим.

Так, відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно пункту 1.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Колегія суддів звернула увагу на те, що відповідачем не надано до матеріалів адміністративної справи доказів встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (конкретного місцезнаходження земельних ділянок), що унеможливлює фактичне встановлення самовільного зайняття приватним підприємством "Тетяна "С" саме земельних ділянок за кадастровими номерами 7124385300:02 : 000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02 : 000:0121 - 7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210 - 7124385300:02:000:0211; НОМЕР_2 :02:000:0301 - 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0339, 7124385300:02:000:0355; НОМЕР_2 :02:000:0360 - 7124385300:02:000:0362.

Водночас Верховний Суд у своїй постанові вказав, що визнаючи протиправним та скасовуючи зазначений припис, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до матеріалів справи відповідачами не надано належних та допустимих доказів того, що саме приватне підприємство "Тетяна "С" використовує земельні ділянки загальною площею 43,00 га в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Суд касаційної інстанції такі висновки вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Зокрема, при проведенні перевірки стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності земель в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області, посадовою особою відповідача встановлені порушення вимог земельного законодавства, що полягають в самовільному зайнятті та використанні приватним підприємством "Тетяна "С" земельних ділянок в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту загальною площею 43,00 га, що є порушенням статей 125,126 Земельного кодексу України.

Крім того Верховний Суд звернув увагу на те, що позивачем (приватним підприємстома "Тетяна "С") не заперечується факт використання земельних ділянок в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту загальною площею 43,00 га., які були об`єктом перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_8 , проте позивач посилається на те, що зазначені земельні ділянки він використовує відповідно до договору оренди землі , укладеного 14 квітня 2005 року з Уманською районною державною адміністрацією, відповідно до якого позивач у своєму користуванні мав 272,9950 га земель сільськогосподарського призначення, які розташовані в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району, у тому числі і спірні земельні ділянки.

Однак, суд звернув увагу, що зазначеним доводам була надана оцінка судом першої інстанції, зокрема було зазначено, що суд не бере до уваги твердження позивача про те, що відповідно до договору оренди землі, укладеного 14 квітня 2005 року з Уманською районною державною адміністрацією, відповідно до якого позивач у своєму користуванні мав 272,9950 га земель сільськогосподарського призначення, які розташовані в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району, у тому числі і спірні земельні ділянки, оскільки відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 823/879/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, строк дії договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14 квітня 2005 року, укладеного між приватним підприємством "Тетяна С" та Уманською районною державною адміністрацією закінчився 19 квітня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, який відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Присяжнюком Олександром Миколайовичем управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15 вересня 2017 року № 218-ДК/0079Пр/07/01/-17 винесений відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржувані дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюком Олександром Миколайовичем здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також були здійснені пропорційно та своєчасно.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Приватне підприємство "Тетяна "С" приймало участь в справі № 823/1154/18 як позивач, а також є відповідачем по справі №925/556/19.

Також судом під час розгляду справи було враховано, що Верховний Суд, а саме Касаційний цивільний та Касаційний господарський суд, в своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Як зазначалося вище, Верховний Суд у своїй постанові від 25 січня 2019 року зі справи №823/1154/18 вказав, що приватним підприємством "Тетяна "С" не заперечується факт використання земельних ділянок в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту загальною площею 43,00 га., які були об`єктом перевірки державним інспектором, водночас під час розгляду цієї справи відповідач заперечує даний факт, а тому дані обставини свідчать про недобросовісність поведінки сторони, а заяви такими, що суперечать її попередній поведінці в іншій справі.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем доведено факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок в розумінні ст.1 Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст. 211 Земельного кодексу України, загальною площею 44,312 га.

Розрахунок розміру збитків здійснений державним інспектором відповідає Методиці визначення розміру шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд встановив, що матеріали справи містять докази, які вказують на наявність в діях відповідача складу вказаного правопорушення.

Відповідно до абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки ;

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

За таких обставин, на спірні земельні правовідносини поширюється дія ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу України та п. п. 4, 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

Чим спростовуються посилання відповідача на приписи Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284.

Адже, предметом правового регулювання норм ст.157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних саме внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Спірні ж правовідносини відшкодування збитків виникли внаслідок самовільного зайняття відповідачем орендованих позивачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тобто без належних правовстановлюючих документів на землю (абзац 16 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"), що, в свою чергу, є підставою для застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМ України від 25 липня 2007 року №963.

Судом встановлено, що відповідач без достатніх на те підстав фактично використовував земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 44,312 га в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району за межами населеного пункту.

Як вже зазначалося вище, договори оренди землі, що були укладені позивачем з третіми особами є чинні і відповідачем до суду не оскаржувалися.

З наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача, що наведені у відзиві на позов.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 84 239 грн. 00 коп. збитків (шкоди) заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Водночас слід зазначити, що розмір заподіяної шкоди визначеної державним інспектором складав 84 293 грн. 00 коп., однак позивач просив суд стягнути з відповідача 84 239 грн. 00 коп.

Як зазначалося вище позивачам також заявлено до стягнення понесенні витрати, а саме: сплачена власникам земельних ділянок орендна плата в розмірі 148 303 грн. 15 коп., нарахований, утриманий та сплачений до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір - 35 924 грн. 37 коп. та єдиний податок у розмірі 16 412 грн. 28 коп.

В обґрунтування заявлених до стягнення збитків позивач посилався на приписи п. 2 ч. 1 ст. 225 ГК України згідно якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Водночас, в даному випадку відсутній причинний зв`язок між сплатою позивачем орендної плати власникам земельних ділянок, податків, зборів інших платежів до бюджету та самовільним зайняттям відповідачем спірних земельних ділянок.

При цьому судом було враховано, що позивач сплачував вказані кошти на виконання своїх зобов`язань передбачених договорами оренди та чинним законодавством України і сплата цих коштів не залежала від зайняття чи не зайняття земельних ділянок відповідачем.

Водночас, позивач не позбавлений був права на звернення до суду з позовом про стягнення упущеної вигоди за час вимушеного невикористання землі за призначенням та отримання прибутку.

В зв`язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Тетяна "С", вул. Калініна, 87, с. Осітна, Христинівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 33319202 на користь дочірнього підприємства "Умань - Агро", вул. Грушевського, 61, с. Гереженівка, Уманського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34571712 - 84 239 грн. 00 коп. збитків та 1 263 грн. 60 коп. судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 11 жовтня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович