Рішення

від 07.10.2019 по справі 927/731/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/731/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/731/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю РУІДА

вул. Харчовиків, 6А, м. Полтава, 36014

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод

вул. Соборності, 27, м. Бахмач, Чернігівська обл. 16500

про стягнення 268419 грн 83 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні підписано вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю РУІДА подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод про стягнення 268 419 грн 83 коп. заборгованості за договором поставки №08-05/19 від 08.05.2019, а саме: 205 325,12 грн боргу, 61 597,54 грн штрафу, 1 497,18 грн 3% річних. Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу та витрати на судовий збір у сумі 4 026,31грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №08-05/19 від 08.05.2019, щодо вчасного розрахунку за поставлений товар. У прохальній частині позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю РУІДА просить стягнути з відповідача загальну суму 268 419,83грн, що є арифметично вірним та відповідає фактичній ціні позову, з огляду на визначені суми складових позовних вимог, а не 268 710,12грн, як вказано позивачем при визначені ціни позову.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.08.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та, за клопотанням позивача, яке сформовано в позовній заяві, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.09.2019, встановлено строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов, попереджено учасників справи, що заяви, клопотання, докази подані після закінчення процесуальних строків та після початку судового засідання по розгляду справи по суті, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 8 ст. 80, ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

09.09.2019 від позивача надійшли пояснення вих№06/09/19 від 06.09.2019 (відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від 30.08.2019 по справі №927/731/19). В поданих поясненнях позивач зазначає, що при формуванні переліку додатків в номері товарно-транспортної накладної від 23.05.2019, яка вказана в переліку додатків під номером №23/05/19 було допущено технічну помилку, так як вірний номер товарно-транспортної накладної від 23.05.2019, що додано до позовної заяви №21/08/19пзг від 21.08.2019 є таким: №23/05/19-1. Суд долучив подані пояснення до матеріалів справи.

13.09.2019 від відповідача надійшов відзив вих.№21 від 11.09.2019 на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій - 30% штрафу та 3% річних, а також в стягненні судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. В поданому відзиві відповідач зазначає, що пунктом 7.2. договору поставки №08-05/19 від 08.05.2019 встановлені відсотки річні в розмірі 30%. В порушення вимог ст. 625 Цивільного кодексу України та договору №08-05/19 від 08.05.2019, позивач по справі безпідставно нарахував річні в розмірі 3%, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, а також штраф у розмірі 30% від простроченої суми, замість передбачених договором 30% річних. Отже, на момент подачі позовної заяви сума основного боргу становила 205 325,12 грн при цьому 30% річні - 14 971,99 грн. Крім того, відповідачем наведено свій розрахунок відсотків річних. У поданому відзиві відповідач стверджує, що витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн не підтверджені доказами та не підлягають задоволенню.

23.09.2019 від позивача надійшла відповідь № вих.№19/09/19 від 19.09.2019 на відзив. В поданій відповіді на відзив позивач стверджує, що три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. В даному випадку пунктом 7.2. договору поставки №08-05/19 від 08.05.2019 року передбачено розмір 30% штрафу (неустойки), а не встановлено розмір відсотків річних. Тому до розрахунку відсотків річних позивачем з взято встановлений ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів, а саме 3% річних. Крім того відповідач вважає, що стягнення та нарахування штрафу у розмірі який передбачено п. 7.2. договору поставки № 08-05/19 від 08.05.2019 року є правомірним та таким, що підлягає стяганню з відповідача.

У перше судове засідання з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначене на 25.09.2019, уповноважені представники позивача та відповідача не прибули, причини не прибуття у судове засідання не повідомили.

Ухвала суду від 30.08.2019 направлена на адресу позивача, яка зазначена в позовній заяві (вул. Харчовиків, 6А, м. Полтава), та яка відповідає адресі, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася 04.10.2019, до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Подане позивачем пояснення від 06.06.2019 за № 06/09/19 на ухвалу суду про відкриття провадження від 30.08.2019 у справі №927/731/19 свідчить про обізнаність позивача про дату, час та місце проведення першого судового засідання з розгляду справи №927/731/19 по суті у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400045233407.

Враховуючи вище наведене суд доходить висновку про належне повідомлення позивача, відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання 25.09.2019.

В судовому засіданні 25.09.2019 відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд постановив ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 07.10.2019.

Ухвала повідомлення від 25.09.2019 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією.

27.09.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вих.№20/09/19 від 20.09.2019 з доказами її направлення відповідачу. В поданій заяві позивач зазначає про помилковість розрахунку розміру штрафу відповідно до п.7.2 договору, наводить уточнений розрахунок штрафу у розмірі 30% річних та просить зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: 205325,12 грн заборгованість за договором, 14971,98 грн штрафу у розмірі 30% річних, 1497,18 грн 3% річних. Крім того, позивач просить повернути надміру сплачений судовий збір в розмірі 699,40 грн в зв`язку зі зменшенням суми позовних вимог.

Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Отже визначені наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Заяву про зменшення позовних вимог № 20/09/19 від 20.09.2019 позивачем було направлено до суду лише 23.09.2019 року, про що свідчить поштовий конверт з відповідною відміткою установи зв`язку, в якому направлялася вказана заява до суду, фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист та накладна за №3600700821224 від 23.09.2019.

Відповідно до приписів розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених 28.11.2013 Наказом Міністерства інфраструктури України № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України становить 4 дні (день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання + 3 дні), при цьому при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

За таких обставин, подана позивачем заява про зменшення позовних вимог 23.09.2019 оператору поштового зв`язку, з урахуванням нормативних строків пересилання письмової кореспонденції не могла бути отримана судом до початку першого судового засідання з розгляду справи по суті 25.09.2019, отримана судом тільки 27.09.2019 після першого судового засідання з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що свідчить про те, що вказана заява подана позивачем до суду із пропуском встановленого законом процесуального строку без клопотання про його поновлення.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивачем не подано заяву про зменшення позовних вимог у встановлений законом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами. Отже, суд не приймає до розгляду заяву позивача №20/09/19 від 20.09.2019 в частині зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору, оскільки ст.46 Господарського процесуального кодексу України визначає строк на подачу відповідної заяви до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а позивачем такий строк пропущено.

Подана позивачем заява долучається до матеріалів справи без прийняття її судом до розгляду та без надання їй правової оцінки.

Сторони в судове засідання 07.10.2019 не прибули.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1400045751343, 1400045751068, відповідно.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому повторна неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, за приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд встановив:

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 08.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю РУІДА (позивач, постачальник) було укладено договір поставки №08-05/19 (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити (передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, вказану у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно та в повній мірі здійснити його оплату (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються в рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із положеннями пунктів 6.4, 6.5 договору оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 7 календарних днів після відвантаження кожної партії товару (п. 6.7 договору).

Пунктом 9.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині зобов`язань за договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами цих зобов`язань за договором.

Доказів припинення чи розірвання договору поставки №08-05/19 від 08.05.2019 сторонами суду не надано.

Додатковою угодою №1 від 20.05.2019 до договору поставки №08-05/19 від 08.05.2019 сторони погодили внести зміни в реквізити постачальника.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактура, а саме: №СФ-0000089 від 11.05.2019 на суму 93607,02 грн, щодо поставки висівок пшениці в кількості 22,020т, №СФ-0000092 від 15.05.2019 на суму 36333,00 грн, щодо поставки крейди меленої ММ1 фасованої по 30 кг в кількості 22,020 т, №СФ-0000098 від 23.05.2019 на суму 95385,10 грн, щодо поставки висівок пшениці в кількості 22,180 т.

На виконання умов договору за видатковими накладними №РН-0000086 від 11.05.2019 на суму 93607,02 грн, № РН-0000089 від 15.05.2019 на суму 36333,00 грн, №РН-0000093 від 23.05.2019 на суму 95385,10 грн позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 225325грн 12коп., що підтверджується довіреностями №2 від 11.05.2019, №5 від 15.05.2019, № 6 від 23.05.2019 та товарно-транспортними накладними №11/05/19 від 11.05.2019, №15/05/19 від 15.05.2019, №23/05/19-1 від 23.05.2019.

Відповідач не заперечив щодо обсягу та вартості отриманого товару. Крім того, між сторонами підписано та скріплено відтисками печаток акт звірки взаємних розрахунків станом на 10.06.2019, в якому зафіксовано заборгованість відповідача в розмірі 225325,12 грн.

05.07.2019 відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару, що підтверджується платіжним дорученням №26 від 05.07.2019 на суму 20000,00 грн.

15.07.2019 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу-претензію від 15.07.2019, що підтверджується фіскальним чеком від 15.07.2019, описом вкладення у цінний лист та накладною №3600006130974 від 15.07.2019. У вказаній претензії позивач стверджує, що виходячи із суми боргу штрафні санкції складають 61597,54 грн (30% від суми боргу в розмірі 205325,12 грн) та вимагає сплатити упродовж 7 календарних днів з дня отримання цієї вимоги суму заборгованості за договором поставки №08-05/19 від 08.05.2019 у розмірі 205325,12 грн основного боргу та штрафні санкції у розмірі 61597,54 грн.

Вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи положення п. 6.7 договору поставки, відповідач мав розрахуватись за поставлений позивачем товар за видатковою накладною від 11.05.2019 у строк до 20.05.2019 (оскільки 18.05.2019 та 19.05.2019 - вихідні дні), за видатковою накладною від 15.05.2019 у строк до 22.05.2019, за видатковою накладною від 23.05.2019 у строк до 30.05.2019.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, останній в порушення взятих на себе зобов`язань поставлений товар розрахувався не у повному обсязі.

За таких обставин заборгованість відповідача на час звернення позивача до суду становить 205325грн 12коп, що підтверджується відповідачем.

Виходячи з викладеного, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 205325грн 12коп. є обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем не спростовуються та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з 61597,54 грн штрафу нарахованому у розмірі 30% від суми боргу 205325,12грн, 1497,18 грн 3% річних за прострочення виконання обов`язку з оплати товару за період з 18.05.2019 по 21.08.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на умови п. 7.2. договору та вважає, що ним сторони врегулювали питання сплати неустойки (штрафу) в розмірі 30% річних, а не встановлено розмір відсотків річних.

З даним твердженням позивача погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочки покупцем виконання грошового зобов`язання, на вимогу постачальника, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми мовою документа.

Слід зазначити, що договір не містить будь-яких застережень щодо визначення умов нарахування та сплати відповідачем штрафу за прострочку виконання грошового зобов`язання: у розмірі 30% від суми боргу як здійснив нарахування позивач відповідно до наведеного у тексті позовної заяви розрахунку штрафу ні у розмірі штрафу 30% річних від суми боргу.

З урахуванням викладеного у згаданому пункті договору сторони передбачили застосування до покупця відповідальності за порушення грошового зобов`язання, яка не є штрафом у розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України.

У даному випадку, як з`ясовано судом, договором чітко встановлено інший розмір процентів, а саме тридцять процентів річних, як передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Сплата процентів річних від простроченої суми не мають, на відміну від неустойки (штрафу), характеру штрафних санкцій і має компенсаційний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи ст.625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторонами в договорі не передбачено іншого розміру процентів річних.

Отже суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності домовленості між сторонами про нарахування та сплату 30 % річних штрафу, неустойки.

У відповідності до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки між позивачем та відповідачем відсутня письмова домовленість про сплату відповідачем штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язанням, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог до відповідача про стягнення штрафу у сумі 61597,54грн, і відповідно позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1497,18грн, нарахованих за період прострочення з 18.05.2019 по 21.08.2019 на суму боргу 73607,02 грн, з 22.05.2019 по 21.08.2019 на суму боргу 36333,00 грн та з 30.05.2019 по 21.08.2019 на суму боргу 95385,10грн.

Проаналізувавши матеріали справи та умови договору поставки №08-05/19 від 08.05.2019, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання від відповідача у разі прострочки виконання грошового зобов`язанням 30% річних від простроченої суми на підставі п.7.2 договору, що за період прострочення з 21.05.2019 по 21.08.2019 з урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати становлять - 15590грн 74 коп.

З наведеним відповідачем у відзиві на позовну заяву розрахунком 30% річних у сумі 14971,99грн за період з 19.05.2019 до 21.08.2019 суд не погоджується, оскільки відповідачем не враховано, що прострочка виконання грошового зобов`язанням по накладній від 11.05.2019 на суму 93607,02 грн виникла з 21.05.2019 да була чинною до 04.07.2019 (05.07.2019 часткова оплата на суму 20000,00грн), отже тільки з 05.07.2019 заборгованість зменшилась до суми 73607,02грн, отже відповідач безпідставно визначає період прострочки виконання зобов`язанням по накладній від 11.05.2019 у сумі 73607,02 грн за період з 19.05.2019 до 21.08.2019.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено те, що мало місце у відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 1497,18 грн відсотків річних, оскільки дана сума не перевішує дійсного розміру 30 відсотків річних (іншого розміру процентів передбачених приписами ст.625 Цивільного кодексу України), які підлягають нарахуванню та з огляду на здійснення власного перерахунку відсотків річних, передбачених умовами договору.

За таких обставин заперечення відповідача щодо відсутності підстав стягнення 1497,18 грн річних не приймаються судом до уваги.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 205325,12 грн боргу та 1497,18 грн процентів річних.

Вимоги позивача в частині 61597 грн 54 коп. штрафу, нарахованих у розмірі 30% від вартості несвоєчасно оплаченого товару (205325,12 грн) задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір в сумі 3102 грн 34 коп., пропорційно покладається на відповідача з огляду на часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який становить 10000 грн суми професійної правничої допомоги і які він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження надання послуг та їх оплати, позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2718 від 09.04.2019, копію договору про надання правової допомоги від 15.08.2019, копію додаткової угоди ускладненої відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 15.08.2019 та платіжне доручення №2606 від 15.08.2019 на суму 6000 грн 00 коп. з призначенням платежу: для поповнення карти НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , НОМЕР_2 (згідно договору про надання правової допомоги від 15.08.2019 .

Крім того, позивачем в позовній заяві сформовано розрахунок гонорару за надану адвокатом професійну правничу допомогу, що складається з: усної консультації з вивченням документів та правовий аналіз договорів - 1000,00грн; вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів - 4 год. х 500 грн. = 2000 грн; складання вимоги-претензії, підготовка доказів та позовної заяви - 7000,00 грн.

Як вбачається з умов договору про надання правової допомоги від 15.08.2019 укладеного між ОСОБА_1 (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю РУІДА (клієнт) предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п. 1.1. договору про надання правової допомоги).

Відповідно до умов додаткової угоди від 15.08.2019 до договору про надання правової допомоги від 15.08.2019 Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у всіх державних та приватних установах з питань державної реєстрації права власності (п. 2 додаткової угоди від 15.08.2019).

Згідно з п. 3 додаткової угоди вартість послуг: усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз договорів -1000,00грн; вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів - 4 год. х 500 грн. = 2000 грн; складання вимоги-претензії, підготовка доказів та позовної заяви - 7000,00 грн. Всього 10000,00грн.

Пунктом 4.1. додаткової угоди від 15.08.2019 сторони погодили порядок оплати послуг з представництва інтересів клієнта, який здійснюється в наступному порядку 6000,00 грн, клієнт сплачує адвокату авансом до 16.08.2019, решта суми - протягом 2-х днів з дня отримання рішення винесеного Господарським судом Чернігівської області за позовом ТОВ РУІДА до ТОВ Бахмацький комбікормовий завод .

Приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем до матеріалів справи не додано доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн та не подано у справі відповідної заяви про неможливість подання позивачем цих доказів, як передбачено приписами Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин позивач за первісним позовом не скористався свої правом передбаченим ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 4000,00грн задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, судові витрати, які сторона сплатила у розмірі 6000,00 грн пропорційно покладаються на відповідача в сумі 4623 грн 11 коп. з огляду на часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю РУІДА до Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод про стягнення 268419 грн 83 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод (вул. Соборності, 27, м. Бахмач, Чернігівська обл. 16500, ідентифікаційний код 41153595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РУІДА (вул. Харчовиків, 6А, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40099804) 205325грн12 коп. боргу, 1497грн18 коп. процентів річних, 3102 грн 34 коп. судового збору та 4623 грн 11 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю РУІДА в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод 61597 грн 54 коп. штрафу та 5376 грн 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 11.10.2019.

Суддя Н.Ю.Книш