Постанова

від 09.10.2019 по справі 915/189/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/189/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д.- головуючий, судді - Кролевець О.А., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стрільчука Валерія Григоровича

на рішення Господарського суду Миколаївської області

(суддя Алексєєв А.П.)

від 18.04.2019

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Савицький Я.Ф., судді - Колоколов С.І., Разюк Г.П.)

від 17.07.2019

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Стрільчука Валерія Григоровича

до Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Громадської організації Новий світанок

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 У жовтні 2018 року Фізична особа - підприємець Стрільчук Валерій Григорович (надалі - ФОП Стрільчук В.Г. ) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, в якій просив визнати недійсними 6 договорів підряду: №1289 від 11.07.2017 року, №1293 від 13.07.2017 року, №1309 від 18.07.2017 року, №0018 від 18.09.2017 року, №0019 від 18.09.2017 року, №0028 від 11.10.2017 року, які укладені ним із Галицинівською сільською радою Вітовського району Миколаївської області.

1.2. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2019 року роз`єднано позовні вимоги та виділено для розгляду в рамках справи № 915/189/19 позовні вимоги про визнання недійсним договору підряду №0019 від 18.09.2017 року .

1.3. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.3.1. На виконання рішення №1 Прибузької сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Про утримання та подальшу експлуатацію водонапірної мережі, артсвердловин та башт Рожновського сіл Прибузьке та Степова Долина , між Прибузькою сільською радою та громадською організацією Новий Світанок (надалі - ГО Новий Світанок , балансоутримувач) був укладений договір про передачу в безоплатне тимчасове користування громадській організації Новий Світанок для забезпечення суспільних прав жителів села на якісне водопостачання водонапірні башти та мережі, в тому числі й водопроводи вулиць Пушкіна , Шевченка, Матросова, Ювілейна, Кошового, Толстого, Гастелло та Чкалова в с . Прибузьке , умовами якого сторони погодили, що майно, яке передається, є комунальною власністю територіальної громади Прибузької сільської ради і остання має право вносити будь-які поліпшення до майна, яке передається в користування без обмежень.

1.3.2. Згідно рішення Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області №4 від 05.01.2017 року Про реорганізацію Лиманівської, Прибузької, Українківської сільських рад , Галицинівська сільська рада є правонаступником прав та обов`язків Прибузької сільської ради, тобто до неї перейшли всі права та обов`язки за укладеними Прибузькою сільською радою договорами, в тому числі й за договором від 13.03.2015 року, укладеним між Прибузькою сільською радою та громадською організацією Новий світанок .

1.3.3. 18.09.2017 року між сторонами укладено договір підряду №0019 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з поточного ремонту водопроводу по вул. Толстого та вул . Гастелло в с. Прибузьке Вітовського району Миколаївської області. Ціна робіт становить 176901,00 грн. (п. 2.1. Договору).

1.3.4. Позивач стверджує, що відповідач, уклавши від свого імені договір підряду, ввів його в оману, а тому відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України такий договір є недійсним. Позивач вказує, що Галицинівська сільська рада ввела його в оману щодо обставин, які мають істотне значення для справи, а саме на момент укладення договору підряду вона не мала достатніх повноважень, так як не є суб`єктом господарювання. Також позивач зазначив, що повноваженнями на укладення такого договору наділений виключно балансоутримувач об`єктів, що підлягають поточному ремонту.

1.4. Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що позивач не обґрунтував належним чином, якими саме діями відповідача, при укладенні оскаржуваного договору, порушено права позивача.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2019, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019, в задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Ухвалючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що при укладенні договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства.

2.3. Також суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним, які б вказували на наявність обставин для визнання договору недійсним на підставі статті 229 Цивільного кодексу України, зокрема позивач не довів,що на момент укладення спірного правочину він не був обізнана або не міг бути обізнаний стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки.

2.4. Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи скаржника з приводу того, що у відповідача не було достатнього обсягу прав на укладення оскаржуваного договору вказали, що Галицинівська сільська рада в особі її голови не позбавлена права на укладення із підрядниками договорів на ремонт належного їй на праві комунальної власності майна, зокрема, водопроводу вул. Толстого та вул. Гастелло у с. Прибузьке .

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

3.1. У касаційній скарзі ФОП Стрільчук В.Г. просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019, та ухвали нове, яким позовні вимоги про визнання недійсним договору підряду задовольнити повністю.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що:

3.2.1. суди не застосували статтю 8 Господарського кодексу України, якою передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання, а тому відповідач не мав повноважень на укладення договору підряду;

3.2.2. суди, в порушення пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, відмовили в об`єднанні в одне провадження позовних заяв про визнання недійсними шести договорів підряду з аналогічних підстав;

3.2.3. суди неправильно застосували статті 25, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статтю 230 Цивільного кодексу України, оскільки як стверджує позивач, відповідач в особі голови сільської ради навмисно ввів його в оману, приховавши факт наявності балансоутримувача об`єктів ремонту, з метою визначення на власний розсуд обсягів робіт та їх ціни, а також з метою прийняття виконаних робіт без участі комісій, щоб в подальшому вимагати повернення частини виконаного за договором підряду;

3.2.4. суди порушили приписи статей 19, 23 Закону України Про житлово-комунальні послуги , статей 1, 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів , положення Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 № 154, оскільки замовником на виконання робіт за оскаржуваним договором повинен бути балансоутримувач, з огляду на те, що вимогами чинного законодавства передбачений обов`язок саме балансоутримувача забезпечувати належне утримання та своєчасний ремонт відповідних об`єктів.

3.3. Крім того, заявник стверджує, що здійснений позивачем поточний ремонт водопроводів не є поліпшенням майна, оскільки в результаті поліпшення збільшується вартість майна та його корисність, порівняно із станом в якому його було передано.

3.4. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

4.1. Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

4.2. Згідно з частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

4.3. Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

4.4. З огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсним правочину на момент його вчинення (укладення) на підставі статті 230 Цивільного кодексу України, а саме обману щодо наявності у відповідача повноважень на вчинення оскаржуваного правочину, як не довів і настання відповідних наслідків, а також враховуючи те, що позивачем не зазначено, в чому конкретно полягає неправомірність дій відповідача, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

4.5. Правова позиція щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору підряду викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 915/186/19 і суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених у тій справі.

4.6. Доводи скаржника про те, що суди неправильно застосували статтю 8 Господарського кодексу України, якою передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання, а тому відповідач не мав повноважень на укладення договору підряду, судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на таке.

4.6.1. Згідно з частиною 2 статті 23 Господарського кодексу України відносини органів місцевого самоврядування з суб`єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

4.6.2. Підпунктом 7 пункту а частини 1 статті 27 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території.

4.6.3. Відповідно до пункту 16 частини 4 статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

4.6.4. Тобто, Галицинівська сільська рада Вітовського району Миколаївської області була уповноважена на укладення договору підряду з позивачем, згідно якого останній виконав роботи, які були своєчасно оплачені, що не заперечується сторонами.

4.7. Твердження заявника, що суди допустили порушення пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, відмовивши в об`єднанні в одне провадження позовних заяв про визнання недійсними шести договорів підряду з аналогічних підстав, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, роз`єднуючи позовні вимоги правильно вказав, що така процесуальна дія сприятиме виконанню завдання господарського судочинства та суттєво спростить розгляд заявлених позовних вимог. У будь - якому випадку, відповідно до частини 2 статті 309 та частини 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне судове рішення з одних лише формальних міркувань.

4.8. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 3.2.3. та 3.2.4. цієї постанови, згідно з якими спірний договір повинен укладатися виключно із балансоутримувачем майна Верховним Судом відхиляються, оскільки, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, сільський голова укладаючи оскаржуваний договір діяв в межах повноважень передбачених нормами чинного законодавства.

4.9. Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.10. Таким чином, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

4.11. З огляду на те, що наведені, у поданій заявником касаційній скарзі, доводи та твердження були розглянуті та відхилені судами попередніх інстанцій у процесі розгляду справи, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. Верховний Суд вважає висновки Господарського суду Миколаївської області та Південно-західного апеляційного господарського суду обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1 Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2 З огляду на висновок Верховного Суду про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стрільчука Валерія Григоровича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 915/189/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О.Кролевець

І.Ткач