Рішення

від 24.09.2019 по справі 160/5183/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року Справа № 160/5183/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняГрунської Ю.О. за участі: представників позивача представника відповідача Лисенко С.І., Лисиці Т.І. Агаджанян О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ ГРУП" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВ ЕЛ ГРУП (вулиця Модрівська, будинок 89, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50025, код ЄДРПОУ 40219576) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вулиця Сімферопольська, 17А, місто Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12.03.2019 року №0007571419.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вказує на те, що у ході проведення перевірки ТОВ ЕЛ ГРУП контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентами-постачальниками за періоди, що перевірялись. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ТОВ ЕЛ ГРУП , ТОВ ВУДСТРОЙБУД та ТОВ ЛОТУС СІТІ мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого останнє є таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню та визнанню протиправним.

Ухвалою суду від 04.07.2019 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

18.07.2019 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує на те, що у контрагентів позивача недостатньо трудових ресурсів для виконання робіт з будівництва житлових та не житлових будівель, фінансова звітність за 2018 рік не надавалась, звітність з ПДВ надавалась лише за квітень-вересень 2018 року. Складені за результатом виконаних робіт акти не містять необхідних даних, таких як, місце надання послуг, статті витрат, кількість ціну тощо. Крім того, з результатом аналізу ЄРПН не встановлено ланцюгу придбання наданих на адресу позивача послуг. Представник відповідача, також, вказувала на наявність ухвали Голосіївського районного суду м. Києва по справі №752/10104/18, винесена за результатом розгляду матеріалів кримінального провадження за №12017000000001344 від 13.09.2017, зареєстрованого за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.205, ч.3 ст.368 КК України, в якій фігурують контрагенти позивача серед ряду фіктивних підприємств, творених з метою прикриття незаконної діяльності. Таким чином, за результатом перевірки не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам, які склались між позивачем та його контрагентами ТОВ ВУДСТРОЙБУД та ТОВ ЛОТУС СІТІ .

05.08.2019 року надійшла відповідь на відзив, 16.09.2019 року додаткові пояснення у справі, у яких позивач підтримав позицію аналогічну викладеній у позовній заяві.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просили їх задовольнити, посилаючись на викладене у позовній заяві, відповіді на відзив і додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛ ГРУП (код ЄДРПОУ 40219576) зареєстровано 15.01.2016 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 15.01.2016 року.

Основним видом економічної діяльності ТОВ ЕЛ ГРУП є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90).

Судом встановлено, що у період з 28.01.2019 року по 01.02.2019 року Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЕЛ ГРУП (код ЄДРПОУ 40219576) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВУДСТРОЙБУД (код ЄДРПОУ 41684329) за період з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ЛОТУС СІТІ (код ЄДРПОУ 42153622) за період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.02.2019 року №5537/04-36-14-19/40219576.

Висновками вказаного акту перевірки зафіксовані наступні порушення:

- 198.1, пп. 198.2, пп. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 473 000 грн., в тому числі за: липень 2018 року - 206 333 грн., серпень 2018 року - 266 667,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем 24.02.2019 року до ГУ ДФС у Дніпропетровській області було подано заперечення від 24.02.2019 року №24/24-02 на акт перевірки від 08.02.2019 року №5537/04-36-14-19/40219576.

На підставі висновків акту перевірки від 08.02.2019 року №5537/04-36-14-19/40219576 та за результатом розгляду заперечень позивача Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0007571419 від 12.03.2019 року, яким ТОВ ЕЛ ГРУП збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 473 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 236500,00 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем було складено та направлено скаргу від 12.03.2019 року № 0007571419 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 17.05.2019 року за №23038/6/99-99-11-04-02-25 податкове повідомлення-рішення №0007571419 від 12.03.2019 року залишено без змін, а скаргу ТОВ ЕЛ ГРУП без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацом 4 п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України визначено, що за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також незалежно від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Положеннями пп. а) та в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного видно, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися (лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, ухвала ВАСУ від 18.08.2015 р. К/800/19833/15).

З аналізу наведених норм видно, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Розглядаючи обґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності відображення позивачем у даних податкового обліку господарських операцій з ТОВ ВУДСТРОЙБУД (код ЄДРПОУ 41684329) та ТОВ ЛОТУС СІТІ (код ЄДРПОУ 42153622), зважаючи на їх відсутність (нереальність) в дійсності, суд робить наступний висновок.

Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинах позивача з ТОВ ВУДСТРОЙБУД (код ЄДРПОУ 41684329) суд встановив наступне.

Між ТОВ ЕЛ ГРУП та ТОВ ВУДСТРОЙБУД укладено договір субпідряду №48/07-ЕГ від 01.07.2018 року.

У відповідності до умов вказаного вище договору ТОВ ВУДСТРОЙБУД (Виконавець) зобов`язується за завданням ТОВ ЕЛ ГРУП (Замовника) надати послуги з чистки технологічного обладнання, прибирання території, обслуговування технологічного обладнання, прибирання підкранових галерей, прості слюсарні роботи, вантажно-розвантажувальні роботи, керування бригадою на умовах визначених цим договором.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору до перевірки надано: акти надання послуг від 17.07.2018 року №ОУ-0717/04, від 17.07.2018 року №ОУ-0717/03, від 17.07.2018 року №ОУ-0717/02, від 17.07.2018 року №ОУ-0717/01, від 16.07.2018 року №ОУ-0716/06, від 16.07.2018 року №ОУ-0716/05, від 16.07.2018 року №ОУ-0716/04, від 16.07.2018 року №ОУ-0716/03, від 16.07.2018 року №ОУ-0716/02, від 16.07.2018 року №ОУ-0716/01, від 19.07.2018 року №ОУ-0719/02, від 18.07.2018 року №ОУ-0718/04, від 18.07.2018 року №ОУ-0718/03, від 18.07.2018 року №ОУ-0718/02, від 18.07.2018 року №ОУ-0718/01, від 17.07.2018 року №ОУ-0717/07, від 17.07.2018 року №ОУ-0717/06, від 17.07.2018 року №ОУ-0717/05, податкові накладні, виписані ТОВ ВУДСТРОЙБУД на адресу ТОВ ЕЛ ГРУП від 16.07.2018 року, від 17.07.2018 року, від 18.07.2018 року, від 19.07.2018 року, журнал-ордер по рахунку 6851.

На підтвердження здійснення оплати за надані послуги надано договір про переведення боргу №10/126/ЕГ від 20.07.2018 року, актами прийому-передачі документації від 20.07.2018 року, платіжними дорученнями №1400 від 24.07.2018 року, №1471 від 10.08.2018 року, №1546 від 05.09.2018 року, №1615 від 19.09.2018 року, №1694 від 08.10.2018 року, №2081 від 17.10.2018 року, а також, лист про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях вих. №18/12 від 18.10.2019 року.

Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ ЛОТУС СІТІ (код ЄДРПОУ 42153622) суд встановив наступне.

Між ТОВ ЕЛ ГРУП та ТОВ ЛОТУС СІТІ (код ЄДРПОУ 42153622) укладено договір субпідряду №54/08-ЕГ від 01.08.2018 р.

У відповідності до умов вказаного договору ТОВ ЛОТУС СІТІ (Виконавець) зобов`язується за завданням ТОВ ЕЛ ГРУП (Замовника) надати послуги з чистки технологічного обладнання, прибирання території, обслуговування технологічного обладнання, прибирання підкранових галерей, прості слюсарні роботи, вантажно-розвантажувальні роботи, керування і бригадою і т.п. в порядку та на умовах визначених цим договором.

На підтвердження реальності виконання умов Договору до перевірки надано: акти надання послуг від 22.08.2019 року №ОУ-0822/29, від 22.08.2019 року №ОУ-0822/28, від 22.08.2019 року №ОУ-0822/27, від 22.08.2019 року №ОУ-0822/26, від 22.08.2019 року №ОУ-0822/25, від 21.08.2018 року №ОУ-0821/09, від 20.08.2018 року №ОУ-0820/13, від 20.08.2018 року №ОУ-0820/12, від 20.08.2018 року №ОУ-0820/11, від 20.08.2018 року №ОУ-0820/10, від 20.08.2018 року №ОУ-0820/09, від 17.08.2018 року №ОУ-0817/14, від 17.08.2018 року №ОУ-0817/13, від 17.08.2018 року №ОУ-0817/12, від 17.08.2018 року №ОУ-0817/11, від 17.08.2018 року №ОУ-0817/10, від 17.08.2018 року №ОУ-0817/09, від 17.08.2018 року №ОУ-0817/08, від 17.08.2018 року №ОУ-0817/07, від 16.08.2018 року №ОУ-0816/45, від 16.08.2018 року №ОУ-0816/44, від 16.08.2018 року №ОУ-0816/43, від 16.08.2018 року №ОУ-0816/42, від 16.08.2018 року №ОУ-0816/41, від 16.08.2018 року №ОУ0816/40, податкові накладні, виписані ТОВ ЛОТУС СІТІ на адресу ТОВ ЕЛ ГРУП від 16.08.2018 року, від 17.08.2018 року, від 20.08.2018 року, від 21.08.2018 року, від 22.08.2018 року, журнал-ордер по рахунку 6851.

На підтвердження здійснення оплати за надані послуги надано договір про переведення боргу №08/125/ЕГ від 01.10.2018 року, актами прийому-передачі документації від 01.10.2018 року, платіжними дорученнями №1727 від 18.10.2018 року, №1789 від 05.11.2018 року, №1831 від 14.11.2018 року, №1889 від 27.11.2018 року, №1925 від 06.12.2018 року, №1725 від 17.10.2018 року, №2081 від 14.01.2018 року, а також лист про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях вих. №15/01 від 15.01.2019 року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного, вчинення господарської операції визначається не підписанням договору, а фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

За даними наданими представником відповідача до суду встановлено відсутність можливості у перелічених вище контрагентів позивача виконувати роботи, надавати послуги, з огляду на відсутність у них та у їх контрагентів за ланцюгом відповідних трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, офісних, складських та виробничих приміщень тощо.

Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу руху товарів (робіт/послуг) до позивача, свідчить про те, що метою їх діяльності було створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Виконання робіт та послуг передбачає наявність на підприємстві основних засобів, найманих працівників або залучення сторонніх організацій, які б мали на балансі відповідну техніку та кваліфікований персонал для виконання даних видів робіт.

Окрім цього, в наданих до суду актах приймання-передання виконаних робіт (наданих послуг) не вказано кількість залучених до робіт працівників (робітників), механізмів та обладнання; не можливо дослідити характер наданих послуг (їх суть); не можливо дослідити графік виконання робіт (надання послуг); не можливо дослідити перелік працівників, які надавали ремонтні послуги; не вказано кількість годин, які відпрацьовані робітниками виконавця, не зазначено місця надання послуг/виконання робіт.

Наведені факти свідчать про відсутність у позивача та його контрагентів-постачальників наміру отримання доходу, та здійснення лише документального оформлення господарських операцій, які не здійснювались.

Наявність належним чином оформленого первинного документа не надає права платнику податків на формування даних податкового обліку в тому разі, якщо зафіксована в первинних документах господарська операція фактично не відбулася.

Відсутність відомостей про повний зміст і обсяг господарських операцій за проаналізованими вище договорами в первинних документах, складених згідно цих договорів, а також ненадання Позивачем інших документів, які б розкривали це питання, в своїй сукупності не дають можливості стверджувати, що ці господарські операції є реальними.

При цьому, будь-які документи, у тому числі договори, акти тощо, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Інші доводи та пояснення висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Суд вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р., в якій зазначено, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб`єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, позивачем безпідставно прийнято до обліку такі первинні документи та сформовано на їх підставі фінансову звітність, що у свою чергу призвело до неправильного визначення фінансового результату при обчисленні та нарахуванні податкових зобов`язань зі сплати податків.

Суд вважає за необхідне зауважити, що 05 лютого 2019 року колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №810/1967/16, адміністративне провадження №К/9901/24992/18 також вказує на те, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів.

Під час розгляду справи та дослідження матеріалів справи судом не встановлено реальності вчинюваних господарських операцій та належного, визначеного чинним законодавством України, доведення з боку позивача факту реального існування господарських взаємовідносин з його контрагентами.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0007571419 від 12.03.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 473000 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 236500 грн., винесено правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛ ГРУП (вулиця Модрівська, будинок 89, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50025, код ЄДРПОУ 40219576) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вулиця Сімферопольська, 17А, місто Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складене 03 жовтня 2019 року.

Суддя Р.З. Голобутовський