Постанова

від 08.10.2019 по справі 753/24508/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/24508/18

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/12929/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Коліснику В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківське шосе 182 на ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 13 квітня 2019 року (суддя Колесник О.М.) про забезпечення позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківське шосе 182 , третя особа: ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням,

встановила:

у грудні 2018р. позивач звернулася до суду з позовом про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 шляхом демонтажу металевих грат, встановлених між тамбуром приміщення № ХІІ та коридором приміщення № ХІІІ, надання ключів від вхідних дверей тамбуру приміщення № ХІІ, що є місцями спільного користування, а також стягнення судових витрат.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що вона є власником нежитлового приміщення № 229 літера А , загальною площею 94,2 м 2 , що розташовано на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , та має окремі входи, які відокремлені від власності відповідача. Однак, правлінням ОСББ Харківське шосе 182 та його керівником вчинені дії, які обмежили її доступ до власного нежитлового приміщення, позбавивши права користуватися місцями спільного користування - приміщенням № ХІІ тамбуром та № ХІІІ коридором , оскільки відповідачем було незаконно встановлено металеві грати на вхідних дверях до коридору та закрито на замок вхідні двері до тамбуру.

Одночасно із позовною заявою представник позивача Семашко Д.М. подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на облаштування та проведення ремонтних робіт та будь-яких інших робіт у місцях спільного користування, а саме: приміщення № ХІІ та № ХІІІ, розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що відповідач продовжує незаконні дії щодо вищезазначених місць загального користування, які полягають у його облаштуванні під господарське приміщення, а можливо і під здачу в оренду, тому є всі підстави вважати, що у подальшому у позивача можуть виникнути труднощі у користуванні вказаним приміщенням внаслідок його переобладнання.

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 13 квітня 2019 року

заяву задоволено частково, з метою забезпечення позову заборонено ОСББ Харківське шосе 182 вчиняти будь-які дії, спрямовані на облаштування та проведення ремонтних робіт у місцях спільного користування, а саме: приміщення № ХІІ та № ХІІІ, що розташовані на АДРЕСА_1 . В решті вимог заяви відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСББ Харківське шосе 182 просить ухвалу суду скасувати, відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову та стягнути з позивача витрати на оплату судового збору та професійну правничу допомогу.

Відповідач посилається на необґрунтованість ухвали суду, не врахування того, що обраний спосіб забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, а позивачем не обґрунтовано, як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.

Також відповідач вважає, що суд першої інстанції даною ухвалою фактично заборонив ОСББ виконувати свої статутні функції.

Позивач, її представник - адвокат Семашко Д.М. та третя особа, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.97, 100-104), у судове засідання не з`явилися, клопотання про його перенесення не подали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСББ Харківське шосе 182 - адвоката Лева Р.В., який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши надані копії матеріалів цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а обраний вид забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами.

Статтею 260 ЦПК України передбачено, що ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції обмежився описовою частиною та зазначенням закону, який регулює вирішення заяви про забезпечення позову. Однак, не зазначив мотивів, з яких дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість ухвали суду є правомірними.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Зміст судового рішення свідчить, що суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву, не навів жодних обґрунтованих мотивів, з яких він дійшов висновку про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

З наданих копій матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з позовом про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням № 229 літера А шляхом демонтажу металевих грат та надання їй ключів від приміщень спільного користування.

Разом з цим, заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, як саме невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду.

Також судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Таким чином, заборонивши відповідачу вчиняти будь-які дії щодо облаштування та проведення ремонтних робіт у місцях спільного користування, суд вчинив дії, що перешкоджають господарській діяльності ОСББ Харківське шосе 182 і є надмірним обмеженням діяльності об`єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не оцінив надані позивачем докази, не врахував співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та відсутність підстав для висновку, що незабезпечення

позову у спосіб, зазначений позивачем, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Разом з цим, вимоги відповідача про стягнення з позивача понесених судових витрат у виді судового збору за подання апеляційної скарги та на професійну правничу допомогу, задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 2 вказаної норми визначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові (пункт 2).

Таким чином, на стадії розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову розподіл судових витрат не проводиться.

Відповідач не позбавлений можливості вирішити питання про поділ судових витрат при закінченні розгляду справи судом першої інстанції, у тому числі і витрат, понесених при розгляді даної апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Харківське шосе 182 задовольнити.

Ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 13 квітня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Семашко Дмитра Миколайовича про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк