Постанова

від 07.10.2019 по справі 340/890/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 340/890/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі №340/890/19 (головуючий в суді І-ї інстанції - Черниш О.А.) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (третя особа: фермерське господарство Куделі Михайла Миколайовича ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі 03.04.2019 року звернулись до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення про затвердження погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді фермерського господарства Куделі Михайла Миколайовича , загальною площею 16,7110 га, що розташовані на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та надання їх у власність; - зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження вказаного проекту землеустрою та надати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,9478 га (кадастровий номер 3521781500:02:001:9125) та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,7632 га (кадастровий номер 3521781500:02:001:9126) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі є членами фермерського господарства Куделі ОСОБА_3 Миколайовича та мають право на земельну частку (пай) із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні цього фермерському господарству на підставі договору оренди землі від 16.12.2013 року на земельну ділянку за кадастровим номером 3521781500:02:001:9001 загальною площею 16,7110 га ріллі, розташовану на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-2036/18-17-СГ від 20.04.2018 року ОСОБА_1 та наказом №11-2297/14-18-СГ від 11.05.2018 року ОСОБА_2 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель фермерського господарства Куделі Михайла Миколайовича . На цій підставі позивачі замовили, а уповноважений суб`єкт виготовив відповідний проект (один чи два) землеустрою. Згодом здійснено державну реєстрацію сформованих на підставі цього проекту земельних ділянок за кадастровими номерами 3521781500:02:001:9125 та 3521781500:02:001:9126. У лютому 2019 року позивачі звернулися до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаних земельних ділянок. Листом №КО-1185/0-859/0/17-19 від 27.02.2019 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило позивачам у затвердженні проекту землеустрою, посилаючись на його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Позивачі вважають, що відповідно до ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідач, отримавши погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою, був зобов`язаний його затвердити, оскільки питання щодо невідповідності проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів вирішується уповноваженими органами на стадії його погодження.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року, прийнятим за наслідками розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржене рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач відповідно до ч.9 ст.118 Земельного кодексу України, отримавши погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою, був зобов`язаний його затвердити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Як зазначено вище, судом першої інстанції справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження. При цьому суд послався на приписи ч.2 статті 257 та ч.5 ст.262 КАС України. (а.с. 1-2).

Проте згідно з частиною 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

До таких справ не відносяться справи, предмет спору яких стосується відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, за приписами частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності також є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Справа, що розглядається, не міститься у переліку справ, визначених частиною 4 статті 257 КАС України як таких, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а тому може бути розглянута за правилами останнього з урахуванням положень пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України.

Отже, для того, щоб розглянути за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка не зазначена у пунктах 1-9, 11 частини 6 статті 12 КАС України, суд першої інстанції повинен спочатку визнати її незначною відповідно до приписів пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України і тільки після цього вирішити питання щодо її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Натомість в даній справі в ухвалі про відкриття провадження суд першої інстанції не визначив справу як незначну, а тому не мав права на її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, безпідставними є посилання суду на положення ч.5 статті 262 КАС України, оскільки останні регулюють лише особливості розгляду справ за правилами спрощеного провадження, зокрема, дії суду у разі наявності або відсутності клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, тоді як підстави для такого розгляду передбачені статтею 257 КАС України, а саме: справа повинна бути віднесена до категорії незначних або за законом (пункти 1-9, 11 частини 6 статті 12 КАС України), або безпосередньо судом (пункт 10 частини 6 статті 12 КАС України).

До того ж, на стадії відкриття провадження, суд взагалі не може посилатись на відсутність клопотань, зокрема відповідача, оскільки останній таке клопотання на цій стадії подати не може за жодних обставин.

Відповідно до п.7 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки справа судом помилково розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без визначення її як незначної.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

За договором оренди землі, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_4 , останньому надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 16,7110 га за кадастровим номером 3521781500:02:001:9001, яка знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. Право оренди за ОСОБА_4 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №3869891 від 16.12.2013 року (а.с. 69 - 77, 110 - 113)

Згодом ОСОБА_4 створено фермерське господарство Куделі Михайла Миколайовича , яке зареєстроване як юридична особа 17.12.2013 року. Головою цього фермерського господарства став ОСОБА_5 (а.с. 114 - 119)

Позивачі відповідно до Статуту фермерського господарства Куделі М.М. є членами цього господарства. Зокрема ОСОБА_1 є онуком засновника, а ОСОБА_2 є дружиною сина засновника фермерського господарства (а.с. 89 - 104)

У березні 2017 року позивачі звернулися до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявами, в яких просили надати їм дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель вказаного вище фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с. 17 - 18)

За вказаними заявами ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видало накази №11-2036/14-18-СГ від 20.04.2018 року, №11-2297/14-18-СГ від 11.05.2018 року, якими кожному з позивачів надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) у власність із земель сільськогосподарського призначення ФГ ОСОБА_5 (а.с. 20 - 21)

На підставі цих наказів за замовленням позивачів, інженер - землевпорядник ФОП ОСОБА_6 виготовила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ Куделі Михайла Миколайовича , у власність громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 16,7110 га на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с. 10 - 80).

Розроблений проект землеустрою був поданий розробником на погодження та за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про що складено висновок №18210/82-18 від 14.12.2018 року (а.с. 78 - 79).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок разом із заявою позивачів від 21.02.2019 року поданий ними на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 87).

Відповідач листом №КО-1185/0-859/0/17-19 від 27.02.2019 року повідомив позивачів про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, вказавши на невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: цільове призначення земельної ділянки не відповідає вимогам частини 1 статті 121 Земельного кодексу України; матеріали проекту землеустрою доповнити інформацією про створення фермерського господарства та членів господарства (Закон України Про фермерське господарство ) (а.с. 88).

Не погодившись з такою відповіддю, позивачі оскаржили її до суду.

Згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частинами 8, 9 статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 118 ЗК України).

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Статтею 50 Закону України Про землеустрій передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Як установлено судом першої інстанції, позивачі звернулися до відповідача, будучи зацікавленими в одержанні безоплатно у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3521781500:02:001:9001, площею 16,7110 га, що розташована на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, яка раніше передана громадянину ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства. Позивачі вважають, що відповідно до статті 32 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України Про фермерське господарство вони мають право на отримання частин цієї земельної ділянки безоплатно у приватну власність як члени фермерського господарства Куделі М.М. , в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 1 цього Закону статті 13 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про фермерське господарство членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Відповідно до статті 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 13 Закону України Про фермерське господарство передбачений порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств.

Відповідно до частин 1, 2, 3 цієї статті члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Аналогічні норми містяться у статтях 31 та 32 Земельного кодексу України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України Про фермерське господарство передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Зазначений висновок відповідно до частини 5 статті 242 КАС України здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду у постановах від 19.06.2018 року (справа № 816/1920/17) та від 14.08.2018 року (справа № 818/1530/17).

Як зазначалось вище, земельна ділянка сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3521781500:02:001:9001, площею 16,7110 га, що розташована на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, у 2013 році надана у користування (оренду) громадянину ОСОБА_4 , а не фермерському господарству Куделі ОСОБА_7 .

Таким чином, використати своє право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 3521781500:02:001:9001 може громадянин ОСОБА_4 , який користується цією земельною ділянкою на праві оренди, за умови, якщо він раніше не набув права на земельну частку (пай).

Натомість позивачі мають право на отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства або ведення товарного сільськогосподарського виробництва у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України, а не за рахунок земельної ділянки, якою користується інша особа.

Отже, позивачі як члени ФГ ОСОБА_5 не має права на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у приватну власність) для ведення ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_4 як фізичній особі.

При цьому, нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 від 02.03.2017 року про його згоду на вилучення земельної ділянки за кадастровим номером 3521781500:02:001:9001, наданої йому в оренду для ведення фермерського господарства, та на передачу її у власність членам фермерського господарства, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки не доводить припинення договору оренди землі, яке має відбуватися за правилами статті 31 Закону України Про оренду землі .

ОСОБА_4 , як користувач земельної ділянки, не вправі розпоряджатися цією земельною ділянкою, зокрема погоджувати її передачу у приватну власність членам свого фермерського господарства, оскільки повноваження власника щодо неї здійснює ГУ Держеокадастру в Кіровоградській області.

ОСОБА_4 , маючи намір відмовитися від цієї земельної ділянки, повинен звернутися до ГУ Держеокадастру в Кіровоградській області з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди землі від 16.12.2013 року. Умовами цього договору не передбачена можливість одностороннього його розірвання орендарем.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка є державною власністю та продовжує перебувати у користуванні ОСОБА_4 (а.с.110- 113).

У зв'язку з цим, відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України виділення спірної земельної ділянки іншим фізичним особам можливе лише після припинення договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_4 ..

Щодо посилання позивачів на те, що відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідач, отримавши погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою, був зобов`язаний його затвердити, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказана норма не містить посилання на такий обов`язок. Більш того, частиною 10 статті 118 ЗК України передбачена відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду, які можуть бути оскаржені до суду.

Посилання позивачів на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №806/2208/17, від 22.03.2018 року у справі №823/795/17, у постановах Великої Падати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №348/992/16-ц, від 10.04.2019 року у справі № 275/82/18, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначені рішення стосуються інших предметів спорів ( відповідно:надання дозволу на розробку проекту; надання статусу учасника бойових; розірвання договорів оренди; поновлення договорів оренди).

Отже відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви про надання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки справа судом першої інстанції не визнавалось незначною, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі №340/890/19 задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі №340/890/19 скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (третя особа: фермерське господарство Куделі Михайла Миколайовича ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак