Постанова

від 10.10.2019 по справі 817/1766/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8330/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Большакової О. О., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (рішення ухвалено у м. Рівному судом у складі головуючого судді Зозулі Д. П., повний текст рішення виготовлений 25 червня 2019 року) у справі № 817/1766/18 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Березнівське птахопідприємство до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ПАТ Березнівське птахопідприємство звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.06.2017 № 0003401401 та 0003431401.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми Р № 0003401401 від 09.06.2017 та форми П № НОМЕР_1 від 09.06.2017.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства Березнівське птахопідприємство за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати на суму 26993,43 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДФС у Рівненській області, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач самостійно з 01.01.2016 обрав загальну систему оподаткування та подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2015 по 30.06.2016, яка в подальшому стала предметом перевірки контролюючим органом, за наслідками якої прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення. Тому висновки суду першої інстанції в частині того, що підприємство не є платником податку на прибуток, є помилковими.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що листом № 162/15-06 від 29.02.2016 органом ДФС повідомлено позивача про те, що статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік не підтверджено. У зв`язку із такими обставинами, позивач був вимушений перейти на загальну систему оподаткування та подати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2015 по 30.06.2016. Оскільки наявність судових рішень по справах № 817/1151/17 та № 817/1168/18 має наслідком відновлення позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік, то на момент розгляду справи відсутні підстави для нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

У справі встановлено, що позивач зареєстрований платником ПДВ з 07.07.1997, індивідуальний податковий номер 027804717010. Вказане підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200058764 від 24.07.2012, виданого Березнівським відділенням Костопільської ОДПІ.

В період з 18.04.2017 по 18.05.2017 працівниками Головного управління ДФС у Рівненській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ Березнівське птахопідприємство з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами перевірки було складено акт № 263/17-00-14-01/02780479 від 25.05.2017.

В акті податковим органом зазначено про порушення позивачем, зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2015 в сумі 855977 грн та занижено податок на прибуток в сумі 943585 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2017 № 0003401401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 943585 грн та податкове повідомлення-рішення від 09.06.2017 № 0003431401, яким зменшено позивачу суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 855977 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення - рішення позивачем були оскаржені в судовому порядку.

За результатом судового розгляду у справі № 817/1209/17 Рівненським окружним адміністративним судом 27.12.2017 прийнято рішення, яким позивачу в задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 та постановою Верховного Суду від 28.01.2019.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені вказаним Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених вказаним Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 ПК України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політики.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік була подана позивачем згідно підпункту137.4.1 пункту 137.4 статті 137 ПК України, відповідно до якої, податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного і закінчується 30 червня поточного звітного.

Саме тому позивачем була подана декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, в який входить період з 01.07.2015 по 30.06.2016. Проте, у формі декларації, що подавалася, відсутні графи для відзначення такого періоду, тому вказано 2016 рік, а донарахування відбулися за 2015 рік, хоча господарські операції, по яких було донараховано зобов`язання з податку на прибуток, відбулися в першому півріччі 2016 року.

Щодо твердження апелянта про те, що позивач самостійно з 01.01.2016 обрав загальну систему оподаткування та подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2015 по 30.06.2016, за наслідками якої прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення, слід зазначити наступне.

З акту перевірки № 263/17-00-14-01/02780479 від 25.05.2017 видно, що позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку та, в подальшому, платником єдиного податку четвертої групи до 31.12.2015.

У відповідності до підпункту 298.8.1 статті 298 ПК України, позивачем з метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік 19.02.2016 подано до Костопільської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік.

Березнівське відділення Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Рівненській області листом № 162/15-06 від 29.02.2016 повідомило позивача про те, що статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік не підтверджено, оскільки позивач станом на 01.01.2016 мав обліковану заборгованість (недоїмку) в сумі 242,61 грн.

Через не підтвердження органом ДФС статусу позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік, позивач був вимушений перейти на загальну систему оподаткування та подати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2015 по 30.06.2016.

В справі встановлено, що позивач оскаржив відмову органу ДФС підтвердити статус позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік до Рівненського окружного адміністративного суду, який постановою від 11.09.2017 по справі № 817/1151/17, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018, визнав таку відмову протиправною та скасував.

Більше того, позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДФС у Рівненській області, яка полягає у не відновленні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік та зобов`язання відповідача відновити позивачу статус платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік шляхом внесення відомостей до реєстру платників єдиного податку четвертої групи та видати витяг з даного реєстру про підтвердження відновлення такого статусу у відповідності до пункту 299.9 статті 299 ПК України.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 по справі № 817/1168/18 позовні вимоги було задоволено повністю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 рішення суду по справі № 817/1168/18 залишено без змін. Ухвалою Верховного суду від 20.05.2019 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 у справі № 817/1168/18.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, статус позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік не підлягає доказуванню в цій справі.

Підпунктом 1 пункту 297.1 статті 297 ПК України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств.

Виходячи з вищенаведеного, є підстави для висновку, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції та перегляду в суді апеляційної інстанції позивач не є платником податку на прибуток підприємств, а отже в податкового органу відсутні підстави для нарахування позивачу такого податку, що в свою чергу є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.06.2017 № 0003401401 та НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Доводи апелянта, в силу наведеного, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 817/1766/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. М. Багрій судді О. О. Большакова Д. М. Старунський

Повний текст постанови виготовлений 11.10.2019.