Постанова

від 10.10.2019 по справі 420/721/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/721/19 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.,

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

апелянта - ОСОБА_1 ;

представника відповідача - Янковської І.В.;

представника третьої особи - Яковлєва А ОСОБА_2 В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в особі Відділу примусового виконання рішень, про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в особі Відділу примусового виконання рішень, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 57210178 від 05.12.2018 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 заявив, що постанова про закінчення виконавчого провадження не відповідає вимогам п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавчий документ не виконано в повному обсязі.

Так, на думку позивача, ст. 1 Закону України Про виконавче провадження унормовує, що виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження, а, отже, докази виконання рішення суду повинні відповідати закону та мати відповідну форму. Покликаючись на Інструкцію з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), позивач наголошує, що у разі виконання боржником рішення, виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до п.9 ч.1 ст.39 наведеного Закону.

Водночас, незважаючи на те, що у виконавчому документі йде мова про скасування права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , у Державному земельному кадастрі містяться відомості про наявність у неї право власності на вказане нерухоме майно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Суд визнав протиправною та скасував постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про закінчення виконавчого провадження №57210178 від 05.12.2018 року з виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 2а-9639/10/1570, виданого Одеським окружним адміністративним судом 04.09.2014 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що виконавчий документ виконано не в повному обсязі, а тому державним виконавцем порушено вимоги частин 1, 2 статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Такого висновку суд першої інстанції дійшов, враховуючи те, що державним виконавцем виконана лише частина рішення, яке підлягало виконанню, а саме: було скасовано в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування, договорів оренди землі в паперовому вигляді державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 , в електронному вигляді, Державним підприємством Центр державного земельного кадастру , в особі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , дані відомості не внесені.

Частково не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить його змінити, у зв`язку з наступним.

Так, апелянт не погоджується з мотивувальною частиною судового рішення, де зазначено про часткове виконання виконавчого документа. На його думку, виконавчий документ є невиконаним взагалі, оскільки внесення боржником до Книги записів про Державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою договорів оренди землі в паперовому вигляді відомостей про скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку є нікчемним, тому що така Книга не ведеться з 2013 року.

Вважає, що також невиконане рішення суду щодо обов`язку Держкомзему у Біляївському районі Одеської області внести відповідні зміни в Поземельну книгу.

На підставі цього, апелянт просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, зазначивши відповідні відомості.

Далі апелянт просить змінити резолютивну частину судового рішення, шляхом її доповнення про стягнення з суб`єкта владних повноважень судових витрат, що складаються із судового збору в сумі 2 689,40 грн.

Вказує також апелянт на допущення судом першої інстанції описки, що допущена при зазначенні серії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №701678, оскільки по тексту судового рішення зазначено серію ЯК.

Відзив на апеляційну скаргу суб`єкт владних повноважень не надав.

Апелянт в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечили.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, зважаючи на наступне.

Установлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи свідчать, що 20 вересня 2012 року постановою Одеського окружного адміністративного суду (справа №9639/10/1570) зобов`язано відділ Держкомзему у Біляївському районі Одеської області скасувати в Поземельній книзі та в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 701678 від 10 грудня 2008 року на ім`я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером № 01.08.516.00427.

Також, цим судовим рішенням зобов`язано Державне підприємство Центр Державного земельного кадастру , в особі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , внести до Державного земельного кадастру в електронному вигляді відомості щодо скасування у Поземельній книзі та в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 701678 від 10 грудня 2008 року на ім`я ОСОБА_3 , за вказаною адресою.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року замінено боржника у виконавчому листі з управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області на Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

13.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, в якій просив вжити примусових заходів щодо виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року.

14.09.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого документа та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 57210178.

У цій постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено лише зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати в Поземельній книзі та в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою договорів оренди землі в паперовому вигляді державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №701678 від 10.12.2008 року на ім`я ОСОБА_3 .

Зобов`язання вчинити певні дії в електронному вигляді, постанова про відкриття виконавчого провадження - не містить.

20.11.2018 року до відділу примусового виконання надійшов лист боржника від 08.11.2018 року про те, що 05.09.2018 року до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді внесено відомості про скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 701678 від 10.11.2008 року на ім`я ОСОБА_3 за відповідною адресою.

Поряд з цим, боржник повідомив, що станом на 05.09.2018 року в Поземельній книзі відсутній запис про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 701678 від 10.12.2008 року на ім`я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером 01.08.516.00427.

Вважаючи, що виконавчий документ виконано в повному обсязі державний виконавець закрив виконавче провадження, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження , за результатами чого, прийняв відповідну постанову від 05.12.2018 року ВП №57210178.

Аналіз фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про правильну кваліфікацію судом спірних правовідносин.

Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції не виконав свого обов`язку щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, чим порушив норми процесуального права.

Досліджуючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляції, колегія суддів бажає зазначити таке.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення (ст. 129), суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є - Закон України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з абз.2 п.1 розд.2 Інструкції, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Відповідно до п.21 розд.3 Інструкції, закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.

Згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Колегія суддів, проаналізувавши викладені норми законодавства, вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року виконана частково, тобто не в повному обсязі, оскільки відсутня інформація, що боржником, в особі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , внесено до державного земельного кадастру в електронному вигляді відомості щодо скасування у Поземельній книзі та в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №701678 від 10.12.2018 року на ім`я ОСОБА_3 .

Водночас суд апеляційної інстанції не поділяє доводи апелянта про відсутність виконання судового рішення, виходячи з таких обставин.

Так, на думку апелянта, внесення боржником до Книги записів про Державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою договорів оренди землі в паперовому вигляді відомостей про скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку є нікчемним, тому що така Книга не ведеться з 2013 року.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає наступне.

Законом України Про виконавче провадження визначені реквізити виконавчого документа. Одним із таких реквізитів є резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Рішення, яке належало виконати в примусовому порядку містило обов`язок Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати в Поземельній книзі та в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою договорів оренди землі в паперовому вигляді державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №701678 від 10.12.2008 року на ім`я ОСОБА_3 .

Варто зауважити, що Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (затверджена постановою Кабінету міністрів України від 09.09.2009 р., втратила чинність 01.01.2013 р.).

Запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів у паперовому вигляді скасовується посадовою особою на підставі рішення суду в установленому законом порядку.

Запис про державну реєстрацію під час його скасування закреслюється у розділі Книги записів у паперовому вигляді однією горизонтальною червоною лінією, нанесеною чорнилом або кульковою ручкою, поряд з якою червоним кольором таким самим способом зазначається, на підставі якого документа скасовано запис, ставляться дата скасування запису та підпис посадової особи.

Наказом державного агентства земельних ресурсів України від 10.05.2012 р. затверджено Методичні рекомендації щодо обліку та зберігання Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

У цьому документів вказано, що Книги записів обліковуються та зберігаються постійно в приміщені архіву територіального органу Держземагентства відповідно до вимог, встановлених Правилами роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затвердженими наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16, Положенням про умови зберігання архівних документів, затвердженим наказом Державного комітету архівів України від 15.01.2003 № 6, Правилами пожежної безпеки для державних архівних установ України, затвердженими наказом Державного комітету архівів України від 08.05.2003 № 68.

Зберігання даного документа суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, надало боржнику право виконати рішення суду в даній частині.

Про наявність підстав невиконання рішення суду в повному обсязі, на думку апелянта, свідчить невнесення Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області в Поземельну книгу відомостей про скасування державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 701678 від 10 грудня 2008 року на ім`я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером № 01.08.516.00427.

Дані доводи апеляції не можуть бути взяті до уваги, адже станом на момент виконання судового рішення (05.09.2018 року) в Поземельній книзі відсутній запис про таку реєстрацію.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відобразив у судовому рішенні обставини справи та їх правову оцінку.

Переходячи до іншого доводу апеляційної скарги щодо невирішення судом першої інстанції питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 244 КАС України містить перелік питань, які вирішує суд при ухваленні рішення. За правилами п.5 ч.1 цієї статті під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п.2 ч.5 ст.246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст.139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з судового рішення, суд не вирішив питання розподілу судових витрат, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час розгляду даної справи поніс судові витрати, шляхом сплати судового збору на загальну суму 2 689,40 грн. (т.1 а.с.6, 156).

Враховуючи, що суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 689,40 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, рішення суду першої інстанції належить змінити, шляхом доповнення його резолютивної частини відповідним абзацом про відшкодування сплаченого судового збору.

Щодо описок допущених судом першої інстанції у серії державного акту на право власності на земельну ділянку, колегія суддів зазначає, що позивач має право, в порядку статті 253 КАС України, звернутися до суду, який постановив судове рішення з відповідною заявою про виправлення описки.

Ураховуючи те, що суд першої інстанції, при ухваленні судового рішення, порушив норми процесуального права, які не призвели до неправильного вирішення справи, є підстави, відповідно до статті 317 КАС України, для його зміни, шляхом доповнення резолютивної частини про стягнення судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - змінити, шляхом доповнення його резолютивної частини наступним абзацом:

стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 34929741) 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко