Постанова

від 10.10.2019 по справі 640/6962/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6962/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

представника позивача Городецької А.Д.,

представника ГУ ДФС у м. Києві Демченка Д.В.,

представника УДКСУ у Печерському районі м. Києва Ярового Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва та Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2019 року (повний текст виготовлено 26.07.2019, суддя Клочкова Н.В.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ксерокс Україна (ЛТД) до Головного управління ДФС у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення переплати з податку на додану вартість та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ксерокс Україна (ЛТД) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо неподання до органу державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)";

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 24 січня 2019 року №12380/10/26-15-12-01-18;

- стягнути з державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" заборгованість бюджету із повернення надмірної сплати податку на додану вартість в розмірі 1513355,00 грн;

- стягнути з державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" пеню в розмірі 76123,83 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 24 січня 2019 року по 19 квітня 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо неподання до органу державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)". Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 24 січня 2019 року №12380/10/26-15-12-01-18. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві протягом п`яти робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішення у справі 640/6962/19 подати до органу державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)". Зобов`язано Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" 01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2, ЄДРПОУ 19356320, н/п №43, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ "Сітібанк", МФО 300584) заборгованість Державного бюджету України із повернення надмірну сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 1 513 355 грн. (один мільйон п`ятсот тринадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень). В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" (01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2, ЄДРПОУ 19356320) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39468461, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) та у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Леоніда Первомайського, будинок 9а, ЄДРПОУ 38004897). Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва подати звіти про виконання судового рішення протягом 30 днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог до Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва щодо зобов`язання протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" 01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2, ЄДРПОУ 19356320, н/п №43, заборгованість Державного бюджету України із повернення надмірну сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 1 513 355 грн. (один мільйон п`ятсот тринадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень), Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва подало апеляційну скаргу, у якій, вказуючи на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 в частині щодо зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва вчинити дії та скасувати стягнення судових витрат у розмірі 1921 грн на користь ТОВ "Ксерокс Україна (ЛТД)" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що право на повернення сплачених податків і зборів виникає на підставі висновку про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань, який направлено органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тобто, чинним законодавством чітко визначено механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових коштів, однак, до Управління Казначейства висновок ГУ ДФС у м. Києві про повернення з бюджету податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку ТОВ "Ксерокс Україна (ЛТД)" не надходив, при цьому, жодним законодавчим чи нормативно-правовим актом не передбачено покладання відповідальності на органи казначейства за дії фізичних чи юридичних осіб, чи органів державної влади.

Апелянт вказує, що Управлінням Казначейства не було порушено жодних прав позивача, не вчинено жодних протиправних дій або бездіяльності, а ухвалення рішення судом першої інстанції в частині зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" 01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2, ЄДРПОУ 19356320, н/п №43, заборгованість Державного бюджету України із повернення надмірну сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 1 513 355 грн. (один мільйон п`ятсот тринадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень) є передчасним, що в свою чергу, призвело і до присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Казначейства, що є неправомірним.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій, вказуючи на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 та ухвалити нове рішення.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що кошти, які були сплачені платіжним дорученням № 1323 від 14.06.2016 обліковувалися як переплата. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами. На підставі нормативних документів, якими контролюючий орган керується в роботі, кошти які були сплачені платіжним дорученням № 1323 від 14.06.2016 були проведені в ІКП та обліковувалися як переплата, оскільки ухвала КААС від 08.06.2016 у справі №826/18487/17 до контролюючого органу на дату зарахування коштів не надійшла та не була проведена в ІКП. В подальшому платник податків перерахував кошти через систему електронного адміністрування ПДВ 29.06.2016р: на суму 500,000 та 979,657 грн. Ці суми теж обліковувались як переплата, оскільки строк сплати грошових зобов`язаннях по декларації з податку на додану вартість (30.06.2016) на дату перерахунку коштів (29.06.2016) не настав. При настанні строку сплати грошового зобов`язання по податковій декларації, а саме 30.06.2016, такі грошові зобов`язання у сумі 1 479 657 грн. були погашені за рахунок наявної у платника податків переплати, що виникла в результаті сплати грошових коштів за платіжним дорученням № 1323 від 14.06.2016 на суму 1 514 970 грн., що підтверджується витягом з ІКП з податку на додану вартість за 2016 рік, що наявна в матеріалах справи. Після проведення в ІКП облікового запису з погашення грошових зобов`язань по декларації, у платника податків залишилася переплата у розмірі 1 514 970 грн., що частково у сумі 33 698 грн.(1514970 - 1479657-1615) виникла за рахунок сплати коштів по платіжному дорученню № 1323 від 14.06.2016р.(... грошових зобов`язань по декларації), а також в результаті сплати 29.06.2019 коштів з рахунку в СЕА ПДВ в сумі 500,000 грн. та 979,657 грн. Тобто, наявна переплата, за поверненням якої звертався платник є сумою, що виникла через перерахування коштів з СЕА ПДВ.

30.09.2019 до суду апеляційної інстанції від товариства з обмеженою відповідальністю Ксерокс Україна (ЛТД) надійшов відзив на апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві, у якому позивач просить прийняти законне та вмотивоване рішення з урахуванням обставин, викладених у даному відзиві, яким залишити апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2019 - без змін.

У відзиві позивач зазначає, що грошові кошти у розмірі 1 513 355,00 грн., сплачені за таким ППР від 17.08.2015 № 39726552210 є надміру сплаченою сумою грошових зобов`язань з ПДВ в розумінні положень п. 14.1.115 ПКУ.

Позивач наголошує, що відповідач не спростував ні висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, ні твердження позивача про те, що надміру сплачена сума ПДВ була перерахована з банківського рахунку позивача.

Також, позивач вказує, що у нього не виникав податковий борг зі сплати зобов`язань з ПДВ за декларацією з ПДВ за травень 2016 року, всупереч тверджень відповідача в апеляційній скарзі, що підтверджується і самим відповідачем, зокрема, у витягу із ІКП позивача за 2016 рік, долученому до відзиву на позовну заяву вбачається сплата позивачем таких зобов`язань у встановлені законодавством строки (рядки 27, 30, 33 стор. 2 витягу із ІКП позивача за 2016 рік). Аналогічно відбувалася сплата позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за декларацією за червень 2016 року. При цьому, до настання граничного терміну сплати зобов`язань позивач 26.07.2016 року та 28.07.2016 сплатив такі задекларовані зобов`язання двома перерахуваннями із свого рахунку в СЕА ПДВ: перерахування № 6636604 від 25.07.2016 на суму 700 000 грн. (платіжне доручення № 1515 від 07.07.2016 року та платіжне доручення № 1542 від 13.07.2016); перерахування № 6838464 від 28.07.2016 на суму 927 411 грн. (платіжне доручення № 1636 від 28.07.2016 року). Тобто, у позивача не виникав податковий борг зі сплати зобов`язань з ПДВ за декларацією з ПДВ за червень 2016 року, всупереч тверджень відповідача.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думки представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву товариства з обмеженою відповідальністю Ксерокс Україна (ЛТД) на апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва має бути задоволена, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що товариству з обмеженою відповідальністю Ксерокс Україна (ЛТД) Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2015 року № 39726552210 (надалі - ППР ) про донарахування зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн., з яких: 1 008 903, 00 грн. за основним платежем та 504 452, 00 грн. штрафних санкцій.

Позивач оскаржив вказані ППР у судовому порядку.

За результатами первинного розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2016, яка була залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 , у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.

Оскільки рішення суду набрало законної сили і ППР стало узгодженим - платіжним дорученням № 1323 від 14 червня 2016 року позивач сплатив донараховані за ППР №39726552210 грошові зобов`язання в розмірі 1 513 355,00 грн. зі свого поточного банківського рахунку (копія наявна в матеріалах справи).

Проте, в подальшому, за результатами касаційного оскарження, Вищий адміністративний суд України (надалі - ВАСУ ) ухвалою від 04.10.2016 скасував як рішення судів першої та апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд.

Після цього, за результатами нового цієї розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2018 у справі № 826/18487/15, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі №826/18487/15 - ППР № 39726552210 визнано протиправним та скасовано.

Тобто, рішенням суду, що набрало законної сили, ППР від 17.08.2015 №39726552210, яке було оплачено позивачем - скасовано. А тому, фактично ця сума стала надміру сплаченою сумою, оскільки в судовому порядку було визнано, що податкового зобов`язання на вказану вище суму у позивача немає.

При цьому, п. 14.1.115 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено визначення:

14.1.115. надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату;

Відповідно, грошові кошти у розмірі 1 513 355,00 грн., сплачені за таким ППР від 17.08.2015 р. № 39726552210 є надміру сплаченою сумою грошових зобов`язань з ПДВ в розумінні положень п. 14.1.115 ПК України.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені у статті 43 ПК України, згідно якої надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Отже, відповідно до положень ст. 43 ПК України, з метою повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, позивач звернувся до податкового органу із відповідною заявою від 10.12.2018 року № 10962-12 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1 513 355,00 грн.

Оскільки надміру сплачені грошові зобов`язання були сплачені позивачем з власного поточного банківського рахунку, відповідно до вимог п. 43.4 ПК України в зазначеній заяві позивач вказав напрям перерахування коштів - на поточний рахунок в установі банку.

Проте, позивач отримав рішення ГУ ДФС від 12.12.2018 № 123139/10/261512-0118 (копія додається), яким Головне управління ДФС у м. Києві відмовило позивачу у поверненні переплати з ПДВ за поданою заявою, посилаючись на те, що нібито сума за скасованим ППР була перерахована позивачем до бюджету з рахунку в Системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ) і, посилаючись на п. 43.4-1 ПК України вказав, що така сума може бути повернена виключно на рахунок Позивача в СЕА ПДВ.

Вважаючи рішення ГУ ДФС від 12.12.2018 № 123139/10/261512-0118 (надалі - Рішення ГУ ДФС ) помилковим, позивач повторно звернувся до контролюючого органу із Заявою від 09.01.2019 № 10971-01, до якої долучив копію платіжного доручення № 1323 від 14.06.2016, з якого вбачалося, що грошові кошти у сумі 1 513 355,00 грн., сплачені за ППР, були сплачені з поточного розрахункового рахунку позивача в установі банку, а не з рахунку в СЕА ПДВ, а отже, підлягають поверненню саме на розрахунковий рахунок в банку.

Проте, рішенням від 24 січня 2019 року № 12380/10/26-15-12-01-18 Головне управління ДФС у м. Києві повторно відмовило позивачу в поверненні переплати з ПДВ, посилаючись на п. 43.4-1 ПК України, та повторно зазначило, що сума за скасованим ППР була перерахована до бюджету з рахунку позивача в СЕА ПДВ.

Позивач, не погоджуючись з Рішенням ГУ ДФС за результатами розгляду заяви, вважаючи його необґрунтованим та незаконним, у порядку процедури адміністративного оскарження звернувся до ДФС України зі скаргою № 11029-02 від 14.02.2019.

Однак, Листом від 14.03.2019 № 12050/6/99-99-12-03-01-15, ДФС України відмовила позивачу у задоволенні скарги та визнала законним Рішення ГУ ДФС про відмову у поверненні переплати позивачу.

В такому Листі № 12050/6/99-99-12-03-01-15 ДФС України, зазначала За даними ITC Податковий блок станом на 13.03.2019 по платнику в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість обліковується переплата у сумі 1 514 970 грн., в тому числі 1 512 211,11 грн., яка виникла за рахунок надходження коштів з електронного рахунка платника та 2 758,89 грн., які сплачені з поточного рахунку. .

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо неподання до органу державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)"; протиправним рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 24 січня 2019 року №12380/10/26-15-12-01-18 позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому. Також, просив стягнути з державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" заборгованість бюджету із повернення надмірної сплати податку на додану вартість в розмірі 1513355,00 грн; та стягнути з державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" пеню в розмірі 76123,83 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 24 січня 2019 року по 19 квітня 2019 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" 01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2, ЄДРПОУ 19356320, н/п №43, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ "Сітібанк", МФО 300584) заборгованість Державного бюджету України із повернення надмірну сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 1 513 355 грн. (один мільйон п`ятсот тринадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень), та вважає, що такі висновки суду першої інстанції є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, фактично відмова ГУ ДФС у м. Києві ґрунтувалась на відомостях внутрішнього обліку, а не на первинних документи, в т.ч. платіжному дорученні.

Згідно п. 43.1. ст. 43 ПК України надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у позивача податкової заборгованості, а сам факт наявності переплати визнається відповідачем.

Згідно п. 43.3. ст. 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідна заява була подана позивачем неодноразово у встановленому порядку.

Згідно п. 43.4. ст. 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Згідно п. 43.4-1. ст. 43 ПК України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Згідно п. 43.5. ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно п. 43.6. ст. 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Переплата з ПДВ була наявна у позивача та підтверджена ГУ ДФС у м. Києві, а заява про повернення переплати подана в межах встановленого законом строку із зазначенням напряму перерахування коштів.

Відповідно, оскільки сума за ППР в розмірі 1 513 355 грн. була сплачена до Державного бюджету з поточного розрахункового рахунку позивача в АТ Сітібанк , а не з рахунку в СЕА ПДВ - правила п. 43.4-1 ПК України на даний випадок не поширюються, а відмова податкового органу у здійсненні такого повернення не відповідає вимогам норм ПК України.

Більше того, у податкового органу наявна інформація про фактичний порядок сплати відповідної суми і про рух на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (через який відповідна сума не проходила).

Таким чином, твердження ГУ ДФС у м. Києві про формування переплати позивача з ПДВ за рахунок надходжень до бюджету коштів з рахунку позивача в СЕА ПДВ спростовується наявними у справі доказами, а отже повинно бути скасовано, а надміру сплачена сума грошових зобов`язань з ПДВ у розмірі 1 513 355,00 грн. підлягає поверненню позивачу на поточний рахунок в установі банку.

Разом з тим, відповідач, у відзиві на позовну заяву, вказував на те, що TOB Ксерокс (Україна) ЛТД 16.06.2016 було подана податкова декларацію з ПДВ №9100662022 від 16.06.2016 герм.спл. 30.06.2016 та задекларовано зобов`язання до сплати в розмірі 1479657.00 грн, в зв`язку з чим в ІКП 30.06.2016 окремими обліковими операціями в хронологічному порядку її виникнення було зменшено переплату з ПДВ по платіжному дорученню № 1323 від 14.06.2016 в сумі 1478042.00 грн в сплату по податковій декларації з ПДВ № 9100662022.

TOB Ксерокс (Україна) ЛТД 18.07.2016 було подана податкова декларацію з ПДВ №9123517142 від 18.07.2016 терм.спл. 30.07.2016 та задекларовано зобов`язання до сплати в розмірі 1627411.00 грн, в зв`язку з чим в ІКП 30.07.2016 окремими обліковими операціями в хронологічному порядку її виникнення було зменшено залишок переплати з ПДВ по платіжному дорученню № 1323 від 14.06.2016 в сумі 35313.00 грн в часткову сплату по податковій декларації з ПДВ № 9123517142 (див. додаток ІКП 2016 рік).

Тобто, станом на 30.07.2016 переплата з ПДВ по платіжному дорученню № 1323 від 14.06.2016 в сумі 1513355.00 грн була в повному обсязі зарахована відповідачем в рахунок сплати поточних податкових зобов`язань з ПДВ за травень та червень 2016 року.

Колегія суддів не може погодитись в цьому випадку з такими діями ГУ ДФС у м. Києві та вважає, що їх необґрунтованість призвела до порушення інтересів позивача, який вчасно сплачував задекларовані податкові зобов`язання, а тому не було підстав використовувати переплату, яка сформувалась за рахунок оплати вже скасованого ППР.

Оскільки, наявність відповідної ситуації спровокована саме державними органами, а отже і відповідальність за таку помилку та її наслідки має нести саме держава.

З цього приводу в рішенні Європейського суду з прав людини, у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) встановлено наступне:

70. Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

71. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Тобто, за допущену ситуацію з неправильним обліком переплати, відповідальність покладається саме на державу.

Така позиція підтверджується судовою практикою Верховного Суду, висновки якого щодо застосування норм права, відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАСУ враховуються судами при вирішенні справ. Так, Верховний Суд у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 808/661/16 підтвердив, що фактичний статус надміру сплачених грошових зобов`язань визначається на підставі первинних документів, відсутність даних про такі суми у внутрішньому обліку податкових органів такого статусу не змінює.

Відтак, позовна заява в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо неподання до органу державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 24 січня 2019 року №12380/10/26-15-12-01-18 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на те, що відповідачем не виконано покладеного на нього законодавством обов`язку, а саме не надано, у встановлений законом строк, до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми надміру сплачених до бюджету коштів, що підлягають поверненню позивачу.

При цьому, відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ГУ ДФС у м. Києві.

При цьому, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга позивачем не подавалася, а тому, в частині відмови у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції не переглядає.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, в частині задоволення позовних вимог до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва суд першої інстанції, керуючись ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийшов за межі позовних вимог, однак судом першої інстанції в порушення ст. 5, 245 КАС України не було зазначено в чому саме полягає порушення прав позивача Управлінням Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України.

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України. крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Положення статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються з нормами Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146).

Вказаний Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган Державної фіскальної служби готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Із системного аналізу норм вказаного Порядку вбачається, що право на повернення сплачених податків і зборів виникає на підставі висновку про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань, який направлено органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на викладене, чинним законодавством чітко визначено механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових коштів.

Відповідно до пункту 9 Порядку орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Разом з тим. як вбачається з матеріалів справи, до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва висновок ГУ ДФС у м. Києві про повернення з бюджету податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку ТОВ "Ксерокс Україна (ЛТД)" не надходив.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що оскільки Управлінням Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва не було порушено жодних прав позивача, не вчинено жодних протиправних дій або бездіяльності, то висновок суду першої інстанції в частині зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" 01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2, ЄДРПОУ 19356320, н/п №43, заборгованість Державного бюджету України із повернення надмірну сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 1 513 355 грн. (один мільйон п`ятсот тринадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень) є передчасним та необґрунтованим.

Окрім цього, в даному випадку зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" 01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2, ЄДРПОУ 19356320, н/п №43, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ "Сітібанк", МФО 300584) заборгованість Державного бюджету України із повернення надмірну сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 1 513 355 грн. (один мільйон п`ятсот тринадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень) призвело до стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва, що в даному випадку також є неправомірним.

Відтак, в цій частині мотивувальну частину рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши з неї висновки суду першої інстанції щодо підстав для зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" заборгованість Державного бюджету України із повернення надмірну сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 1 513 355 грн. та виключити в резолютивної частини рішення абзацу п`ятого та слова та у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Леоніда Первомайського, будинок 9а, ЄДРПОУ 38004897) з абзацу сьомого резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, відсутні підстав для зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва подавати звіт про виконання судового рішення, а тому з абзацу восьмого резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід виключити слова та Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва .

Відтак, доводи, зазначені в апеляційній скарзі Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, та спростовують висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва вчинити відповідні дії.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, призвели до помилкового вирішення справи в частині зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва вчинити певні дії, а тому, оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити з підстав та в частині, зазначеній у мотивувальній частині даної постанови.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2019 року в частині щодо зобов`язання Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксерокс Україна (ЛТД)" заборгованість Державного бюджету України із повернення надмірну сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 1 513 355 грн. змінити, виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо підстав для такого зобов`язання, та виключити з резолютивної частини абзац п`ятий повністю; з абзацу сьомого резолютивної частини слова та у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Леоніда Первомайського, будинок 9а, ЄДРПОУ 38004897) та з абзацу восьмого резолютивної частини слова та Управління державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва .

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов