Постанова

від 11.10.2019 по справі 674/1093/15-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 674/1093/15-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Артемчук В.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

11 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 липня 2019 року (ухвалене в м. Дунаївці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2019 року позивач звернулась до суду з заявою, в якій просить суд визнати дії вчинені суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області при частковому виконанні постанови суду по справі №674/1093/15-а протиправними.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 липня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення заяви про визнання дій протиправними, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 жовтня 2019 року, з урахуванням ч.3 ст.296, п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

04 жовтня 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 вересня 2015 року по справі № 676/1093/15-а, зміненою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків з 29 травня 2015 року, відповідно довідки Дунаєвецької ОДПІ від 20.05.2015 року №143/Г/05-021 "Про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або 60 календарних місяців підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

У зв`язку з чим, позивач звернулась до відповідача із заявою щодо отримання інформації про хід виконання рішення суду у справі.

Листом №260/Г-8 від 25.02.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що на виконання рішення суду від 29.09.2015 позивачу проведено перерахунок, розмір пенсії після проведеного перерахунку станом на 29.05.2015 року становить 3077,46 грн. та її розрахунок наступний: 1092,00 грн. (посадовий оклад головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності) + 100,00 грн. (надбавка за ранг інспектора податкової служби 1 рангу) І 476,80 грн. (надбавка за вислугу років, 40 %) + 1750.60 грн. (середній розмір інших виплат згідно довідки від 20 травня 2015 року № 143Л705-021, виданої Дунаєвецького ОДНІ (17301,63 грн. + 10830,10 грн. + 100,00 грн. + 13782,57 грн.) : 24)) - 3419,40 грн. (заробіток для обчислення пенсії) х 90 % (процент розрахунку пенсії від заробітку) = 3077,46 грн.

Зазначено, що сума доплати згідно проведеного перерахунку пенсії за період з 29.05.2015 року по 28.02.2019 року становить 12505,78 грн.. У лютому 2019 року на банківський рахунок ОСОБА_1 перераховані кошти в сумі 6736,16 грн. Заборгованість за рішенням суду, яка фінансується з Державного бюджету, буде включена до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Виплату по перерахунку пенсії за судовим рішенням в сумі 8569,77 грн. за періоди з 25.09.2015 року по 30.09.2017 року та з 01.10.2017 року по 03.12.2018 року (в частині розмежування, доплата розміру пенсії згідно Закону України «Про державну службу) Головним управлінням Пенсійного фонду у Хмельницькій області буде проведено у Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 після прийняття відповідного рішення Комісією Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету, шляхом перерахування коштів боржнику.

Позивачу роз`яснено, що виплата вищевказаної суми буде проведена в Порядку, визначеному постановою КМУ від 22.08.2018, №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду".

Також надано розрахунок доплати до пенсії по інвалідності державному службовцю за період з 29.05.2015 року по 28.02.2019 року, який становить 12505,78 грн.

Позивач вважаючи, протиправними дії відповідача щодо невиконання вищезазначених рішень в повному обсязі, звернулась до суду для захисту своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з ч.2 ст.255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України щодо набрання судовими рішеннями суду апеляційної інстанції законної сили, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Враховуючи те, що постанова Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 вересня 2015 року по справі № 676/1093/15-а, змінена постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 04.12.2018 року, зазначене рішення набрало законної сили 04.12.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч.6 ст.383 КАС України).

Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення суду від 29.09.2015 позивачу проведено перерахунок, розмір пенсії. Після проведеного перерахунку станом на 29.05.2015 року сума становить 3077,46 грн. та її розрахунок наступний: 1092,00 грн. (посадовий оклад головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності) + 100,00 грн. (надбавка за ранг інспектора податкової служби 1 рангу) І 476,80 грн. (надбавка за вислугу років, 40 %) + 1750.60 грн. (середній розмір інших виплат згідно довідки від 20 травня 2015 року № 143Л705-021, виданої Дунаєвецького ОДНІ (17301,63 грн. + 10830,10 грн. + 100,00 грн. + 13782,57 грн.) : 24)) - 3419,40 грн. (заробіток для обчислення пенсії) х 90 % (процент розрахунку пенсії від заробітку) = 3077,46 грн.

Сума доплати згідно проведеного перерахунку пенсії за період з 29.05.2015 року по 28.02.2019 року становить 12505,78 грн. У лютому 2019 року на банківський рахунок позивача перераховані кошти в сумі 6736,16 грн.

Отже, відповідачем рішення суду у справі №674/1093/15-а виконано частково.

Як передбачено положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.

22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (Порядок № 649).

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Як передбачено п. 1 Порядку № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до п.3,4 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія) (п.6 Порядку № 649).

За приписами п.8 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

Пунктом 10 Порядку № 649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Факт включення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року по справі № 674/1093/15-а до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою згідно з Порядком № 649 підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, вказанге свідчить про те, що комісією ГУПФУ у Хмельницькій області було прийнято рішення на користь позивача.

Такими діями відповідач засвідчив, що держава визнала і взяла на себе зобов`язання по виплаті коштів ОСОБА_1 на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 по справі № 674/1093/15-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду по даній справі, оскільки ним вчинені всі можливі залежні від нього дії по виконанню рішення суду.

Водночас, з урахуванням приписів ст.8 Закону № 2262-ХІІ та ст.116 Бюджетного кодексу України, виплата коштів на користь позивача (суми перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 08 квітня 2019 року) з перевищенням бюджетних призначень на цю мету є порушенням бюджетного законодавства, тому виконання рішення суду в цій частині може бути виконане лише в разі наявності відповідних асигнувань, тобто, за окремою бюджетною програмою згідно з Порядком № 649.

Твердження позивача про неможливість застосування відповідачем норм Постанови Кабінету Міністрів України № 649, оскільки нею всупереч приписам ст.92 Конституції України врегульований порядок виконання судових рішень, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом правового регулювання постанови Кабінету Міністрів України № 649 є порядок виділення коштів на фінансування витрат на виконання рішень суду, а не порядок виконання рішень суду.

При цьому видатки Пенсійного Фонду України, як органу влади, на фінансування пенсійних виплат, передбачених чинними нормативно-правовими актами, є об`єктивно прогнозованими, та держава має обов`язок щодо відшкодування розміру майбутніх виплат. Однак, видатки на виконання рішень судів, які будуть підлягати виконанню в майбутньому, не є об`єктивно відомими заздалегідь, тому встановлення механізму виділення коштів на виконання таких судових рішень є необхідним.

Відповідно до позиції, висловленої Конституційним Судом України в своєму рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач при виконанні постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року, як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише в межах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Слід вказати, що зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018, якою затверджено Порядок № 649, не була визнана незаконною та нечинною в порядку, визначеному ст.264 КАС України, або неконституційною, та підлягає застосуванню до спірних відносин.

З огляду на викладене вище, колегія суддів відхиляє посилання позивача на протиправність Порядку № 649, яким, на думку позивача, поставлено в залежність гарантовані законом пенсійні виплати від бюджетних призначень.

Оскільки відповідач є територіальним органами виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи ст.116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку № 649, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

Також суд зазначає, що Верховний Суд України неодноразово приходив до висновку (справи № 21-66а14, № 21-199а15, №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а), що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Враховуючи викладене, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують вжиття відповідачем заходів з метою виконання судового рішення в порядку, визначеному Постановою № 649, беручи до уваги часткове виконання судового рішення, а також особливості нормативно-правового регулювання правовідносин в частині нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.