Рішення

від 10.10.2019 по справі 289/260/19

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/260/19

Номер провадження 2/289/200/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2019 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Луньової Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу Радомишльський професійний ліцей про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

До Радомишльського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Державного професійно-технічного навчального закладу Радомишльський професійний ліцей (далі ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей ), в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей від 25.01.2019 № 5-к Про призначення сумісників в частині зняття позивача з посади сумісника з 25.01.2019 та призначення інспектором з кадрів ОСОБА_2 КЕ.О. з 28.01.2019;

-поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу кадрів ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей за сумісництвом на 0,4 ставки;

-стягнути з ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку на посаді інспектора відділу кадрів;

-стягнути з ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня постановлення судового рішення;

-стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 802,80 грн.

-допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за один місяць (а.с.33-38) .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наказу № 60-к від 17.10.2013 її переведено на посаду секретар-друкарки ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей з місячним посадовим окладом згідно штатного розпису та призначено з 17.10.2013 на посаду інспектора відділу кадрів за сумісництвом на 0,4 ставки. В штатному розписі посада інспектора відділу кадрів рахувалася 0,5 ставки.

Наказом № 5-к від 25.01.2019 Про призначення сумісників позивача знято з посади сумісника з 25.01.2019 та призначено інспектором з кадрів ОСОБА_3 з 28.01.2109.

Із вказаним наказом позивач не погоджується та вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, так як позивач вважає, що прийнята на посаду ОСОБА_3 також є сумісником, її основна посада лаборант, з якої її на момент прийняття на суміщувану посаду не було звільнено. Крім того, дана особа не відповідає вимогам, встановленим для посади інспектора з кадрів.

Позивач зазначає, що ніякого попередження згідно вимог ст. 49-1 КЗпП України про її звільнення із суміщуваної посади роботодавцем зроблено не було, наказу про її звільнення винесено не було. При цьому в оскаржуваному наказі не вказано підстав припинення трудового договору за сумісництвом.

Окрім того, відповідно до ст. 102-1 КЗпП України, позивач отримувала заробітну плату за сумісництвом, але при знятті її з посади інспектора відділу кадрів за сумісництвом 25.01.2019 відповідачем не проведена виплата в день звільнення компенсація за невикористану відпустку на цій посаді та не повідомлено позивача письмово про нараховані суми, належні до виплати при звільненні.

Позивач вважає, що відповідачем на суміщувану посаду прийнято також сумісника, в даному випадку розірвання трудового договору з ініціативи власника мало відбуватися за обов`язковою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, натомість такої згоди не було.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду за захистом її прав.

Ухвалою від 05.07.2019 відкрито провадження у цій справі та з урахуванням ст. 274, 279 ЦПК України судом вирішено розглядати її у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, призначено судове засідання на 09.08.2019 та надано відповідачу строк для подання відзиву, яка була направлена на зареєстровану адресу відповідача із пропозицією направити до суду свій відзив на позов разом із копією позову та додатками (а.с.57).

26.07.2019 від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи з її участю з повідомленням (викликом) сторін (а.с.63).

08.08.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.66-78), з якого вбачається, що ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей не визнає пред`явлені до нього позовні вимоги, заперечує проти їх задоволення, посилаючись на те, що при звільненні ОСОБА_1 з посади інспектора з кадрів за сумісництвом та прийняттям на цю посаду іншого працівника ОСОБА_3 , яка не є сумісником, відповідачем дотримано всі норми трудового законодавства. ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей є державною організацією, засновником якого є держава в особі Міністерства освіти і науки України, яке здійснює управління даним навчальним закладом. Відповідно до наказу ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей від 17.10.2013 № 60-к Про переведення ОСОБА_1 позивача було переведено з 17.10.2013 з посади лаборанта на посаду секретаря-друкарки на постійній основі з місячним посадовим окладом згідно штатного розпису, а також з 17.10.2013 вона була призначена на посаду інспектора з кадрів за сумісництвом на 0,4 ставки. Наказом ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей від 25.01.2019 № 5-к Про призначення сумісників (із змінами, внесеними згідно наказу ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей від 05.08.2019 № 75-к) ОСОБА_1 було звільнено з посади інспектора з кадрів за сумісництвом з 25.01.2019 у зв`язку із прийняттям на цю посаду з 28.01.2019 працівника ОСОБА_3 , яка не є сумісником з посиланням на ст. 7 КЗпП України, п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, п. 9 ст. 36 КЗпП України з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, в цей же день ОСОБА_1 особисто під підпис була ознайомлена з вказаним наказом і на письмову заяву останньої від 07.02.2019 наказ було видано позивачу 14.02.2019.

Посилаючись на ст.ст. 7, 43-1 КЗпП України, Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій відповідач зазначає про законність його дій при звільненні ОСОБА_1 , вказує, що законодавством не передбачено обов`язку попереджати сумісника про наступне звільнення, а також подання останнім заяви про звільнення.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_3 прийнята на роботу до ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей з 03.09.2015 на посаду лаборанта на 0,5 ставки з посадовим окладом згідно штатного розпису. Оскільки на основній роботі лаборанта ОСОБА_3 працює неповний робочий день і отримує 0,5 ставки посадового окладу згідно штатного розпису, оплата її праці по основній роботі лаборанта та на роботі інспектора з кадрів не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи, а тому, відповідно до п. 1 Положення про умови за сумісництвом працівників державних підприємств № 43 та п. 11 Переліку робіт, які не є сумісництвом, ОСОБА_3 має право виконувати роботу інспектора з кадрів, яка відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом.

Посилання позивача на невідповідність ОСОБА_3 кваліфікаційним вимогам, які встановлені для посади інженера з охорони праці, відповідач вважає безпідставними, так як остання має відповідну освіту, успішно виконує всі завдання і обов`язки інспектора з кадрів, володіє відповідними законодавчими і нормативно-правовими актами. При цьому відповідач звертає увагу, що робота ОСОБА_1 на постійній основі на повній ставці секретарем-друкаркою, не сприяла виконання нею обов`язків інспектора з кадрів.

Щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку на посаді інспектора з кадрів за сумісництвом відповідач зазначає, що ним була нарахована позивачу компенсація за невикористану відпустку за період його роботи на вказаній посаді за період з 17.10.2018 по 25.01.2019 за 6,7 календарних днів у зв`язку із зняттям сумісництва в сумі 194,38 грн. Кошти для компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 були в повному обсязі перераховані на її банківську карту 27.02.201, а тому позовна вимога про стягнення компенсації за невикористану відпустку є безпідставною.

Щодо стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач вважає вказану вимогу безпідставною, так як вона є похідною від вимоги про поновлення на роботі, для задоволення якої відповідач не вбачає підстав. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем проведені розрахунки повністю не відповідають дійсності, оскільки нею безпідставно врахований заробіток на посаді секретаря-друкарки, на якій вона продовжує працювати на постійній основі і отримує заробітну плату (а.с.66-78).

13.08.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 заперечує проти заявлених відповідачем у відзиві обставин та зазначає, що в наказі про її звільнення не указано жодної підстави для звільнення. Внесенням змін 05.08.2019 відповідачем до наказу від 25.01.2019 підтверджується факт протиправності наказу. Також позивач посилається на ту обставину, що прийнята працівник ОСОБА_3 працює лаборантом на 0,5 ставки з посадовим окладом згідно штатного розпису, що було її основним місцем роботи, за виконану роботу ОСОБА_2 отримувала заробітну плату. Також ОСОБА_3 отримувала заробітну плату від відповідача за читання годин на гуртках, про що вказано у табелях обліку робочого часу, таким чином робота ОСОБА_3 згідно табелів робочого часу визначалася повний робочий день. Для підтвердження вказаних обставин просить суд витребувати у ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей табелі обліку робочого часу ОСОБА_3 , а у Радомишльській ДИІ Малинського управління ГУ ДФС у Житомирській області відомості щодо виплати ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей заробітної плати ОСОБА_2 К. ОСОБА_4 . (а.с.149-155).

19.08.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь ОСОБА_1 на відзив, в яких зазначено, що відповідач вважає пояснення, міркування і аргументи позивача неспроможними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на помилковому застосуванні ним окремих норм трудового права, а тому повинні бути відхилені. Зазначає, що в оскаржуваному наказі ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей від 25.01.2019 № 5-к як в первинній, так і в нині діючій редакції, чітко визначена одна й та сама причина звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора з кадрів за сумісництвом з 0,4 ставки згідно штатного розпису з 25.01.2019, а саме у зв`язку з прийняттям на цю посаду на ставку згідно штатного розпису з 28.01.2019 працівника ОСОБА_3 , яка не є сумісником, звільнення позивача проведено правомірно, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.160-169).

Ухвалою від 09.09.2019 у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено, клопотання позивача про витребування доказів задоволено (а.с.195-196).

На виконання ухвали від 09.09.2019 відповідачем ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей 23.09.2019 надано суду витребувані докази (а.с.203-235).

З Малинського управління ГУ ДПС у Житомирській області 02.10.2019 надійшло повідомлення про неможливість надати інформацію щодо сум виплачених доходів та утриманих податків громадянки ОСОБА_3 в зв`язку з відсутньою інформацією про реєстраційний номер облікової картки платника податків останньої.

07.10.2019 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про витребування даних щодо працівника ліцею ОСОБА_3 , а саме дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків, та повторно витребувати з Малинського управління ГУ ДПС у Житомирській області відомості щодо виплати ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей заробітної плати ОСОБА_2 К.О.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо наявних доказів для прийняття рішення, позивач просить витребувати документи, які не містять інформації щодо предмета доказування в даній справі, при цьому позивачем не обґрунтовано належність витребуваних документів для підтвердження її вимог або заперечень, тому суд ухвалою від 10.10.2019 відмовив позивачу у задоволенні заяви про витребування документів.

Відповідно до ст. 7 ч. 13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 43 Конституції України , кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що при їх розгляді необхідно неухильно додержуватись Конституції України, КЗпП й інших актів законодавства. У п. 18 зазначеної Постанови вказано, що при розгляді відповідної категорії справ судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 05.05.2010 працює в ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей , з 17.10.2013 переведена на посаду секретаря-друкарки, де і працює до теперішнього часу, що не заперечується сторонами і підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_1 . В наказі № 60-к від 17.10.2013 другим пунктом зазначено секретар-друкарку ОСОБА_1 з 17.10.2013 р. призначити за сумісництвом на 0,4 ставки інспектора відділу кадрів (а.с.43-44,39).

Згідно наказу ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей від 02.09.2015 № 48-к Про прийняття на роботу ОСОБА_3 відповідно до укладеного трудового контракту ОСОБА_3 з 03.09.2015 прийнято на посаду лаборанта на 0,5 ставки з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.89).

Наказом від 25.01.2019 № 5-к Про призначення сумісників сумісника ОСОБА_1 знято з займаної посади інспектора з кадрів з 25.01.2019 та призначено інспектором з кадрів ОСОБА_3 з 28.01.2019 (а.с.45).

Згідно довідки ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей від 05.08.2019 відповідно до штатного розпису на 2019 рік ОСОБА_1 за посадою секретаря-друкарки має посадовий оклад за 4 тарифним розрядом, також щомісячно проводиться диференціації заробітної плати в розмірі 92% посадового окладу та здійснюється доплата в розмірі 50% посадового окладу (а.с.112).

Із відповіді голови Житомирської обласної організації профспілки від 06.02.2019 на скаргу ОСОБА_1 вбачається, що звільнення її з посади інспектора відділу кадрів за сумісництвом не потребує погодження з профспілковим комітетом, що не суперечить законним діям адміністрації (а.с.18).

Згідно наданого ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей розрахунку середньої заробітної плати за посадою сумісника інспектора з кадрів (0,4 ставки) середньоденна заробітна плата дорівнює 77,32 грн. (а.с.120)

Відповідачем надані витяги з Табелів обліку використання робочого часу, з яких вбачається табелювання ОСОБА_3 з вересня по грудень 2018 року на посаді 0,5 лаборант по 4 години на день та за роботу гуртків, спортивних секцій відповідно до відпрацьованих годин (а.с.224-234). За І половину січня 2019 року проведено табелювання ОСОБА_3 на посаді 0,5 лаборант, фактично відпрацьовано 9 днів по 4 години. В ІІ половині січня ОСОБА_3 фактично відпрацьовано на посаді 0,5 лаборанта 12 днів по 4 години, та на посаді 0,5 інспектора з кадрів 4 дні (з 28 по 31) по 4 години. Згідно витягу з табелю роботи гуртків, спортивних секцій за січень 2019 ОСОБА_3 відпрацювала 40 годин (а.с.206,207,208).

В лютому 2019 року та подальші місяці 2019 року в табелі обліку робочого часу ОСОБА_3 зазначені посади: 0,5 інспектора з кадрів та 0,5 лаборант, та згідно витягів з табелю роботи гуртків, спортивних секцій зазначені відпрацьовані години ОСОБА_3 (а.с. 209-223).

Із витягу з наказу від 19.09.2018 № 262 Про затвердження педагогічного навантаження на гурткову роботу вбачається затвердження педагогічного навантаження на гурткову роботу на 2018-2019 навчальний рік: гурток Майстерня творчості - 360 годин - керівник ОСОБА_2 К ОСОБА_5 . (а.с.235)

Кодексом законів про працю України не передбачено прямої норми, яка б передбачала звільнення працівника з роботи за сумісництвом як то прийняття на цю ж посаду іншого працівника на постійній основі.

Звільнення сумісників у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, провадиться відповідно до статті 7 КЗпП України , яка встановлює, що для деяких категорій працівників за певних умов можуть застосовуватися додаткові, крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу , підстави для припинення трудового договору.

Відповідно до статті 21 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій працівники підприємств, установ, організацій мають право, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. В статті 102-1 КЗпП України врегульовано порядок оплати праці за сумісництвом.

Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій регулюються Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43, у п. 1 якого зазначено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення.

Згідно абзацу 2 п. 8 Переліку робіт, які не є сумісництвом, усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом: робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівнених до них по оплаті праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів по підготовці працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму учбового навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі , дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному закладі.

Відповідно до п. 11 зазначеного Переліку не є сумісництвом інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи.

Згідно п. 8 вказаного Положення звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Отже, вищевказана норма права прямо передбачає таку підставу звільнення сумісника як прийняття на роботу працівника, який не є сумісником .

Оскільки на посаді лаборанта ОСОБА_3 працює неповний робочий день на 0,5 ставки посадового окладу згідно штатного розпису, оплата її праці по основній роботі лаборанта та іншій роботі інспектора з кадрів не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи, тому, відповідно до п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій та п.п. 8, 11 Переліку робіт, які не є сумісництвом, наявні правові підстави для призначення ОСОБА_3 інспектором з кадрів.

За змістом статті 43-1 КзпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює в ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей на посаді секретаря-друкарки , тобто є працевлаштованою особою, а тому підстав поновлювати її на роботі за сумісництвом судом не встановлено, оскільки з місця основної роботи позивач не звільнена, а отже звуження чи погіршення права на працю позивача не відбулось, що вказує на відсутність підстав для поновлення останньої на посаді за сумісництвом.

Отже, судом встановлено, що звільнення позивача відбулося у зв`язку з прийняттям на посаду інспектора з кадрів працівника, який не є сумісником. Посилання позивача на те, що прийнята на цю посаду ОСОБА_3 не відповідає кваліфікаційним вимогам, які встановлені для посади інспектора з кадрів не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, звільнення позивача у зв`язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, відповідає вимогам діючого законодавства, а саме п. 8 вказаного вище Положення.

Відповідно до вимог частини третьої статті 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю .

Однак, відповідач ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей самостійно усунув вказаний недолік шляхом винесення наказу № 75-к від 05.08.2019 Про внесення змін до наказу Про призначення сумісників від 25.01.2019 р. № 5-к , в якому зазначено підстави щодо звільнення сумісника ОСОБА_1 (а.с.95).

Таким чином, вирішуючи вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей № 5-к від 25.01.2019 Про призначення сумісників в частині зняття позивача з посади сумісника з 25.01.2019 та призначення інспектором з кадрів ОСОБА_3 з 28.01.2016, поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу кадрів ДПТНЗ Радомишльський професійний ліцей за сумісництвом на 0,4 ставки , суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.

Оскільки відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу кадрів , то не підлягають задоволенню і позовні вимоги заявлені позивачем, які є похідними, зокрема про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня постановлення судового рішення та допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку.

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку за час роботи на посаді інспектора відділу кадрів, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме наказу від 25.01.2019 за № 14 Про компенсацію невикористаної відпустки у зв 'язку з зняттям сумісництва згідно ст. 7 КЗпП України та п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом: 1. Нарахувати компенсацію за невикористану відпустку: 1.1. На підставі наказу №5-к ОСОБА_1 за період роботи з 17.10.2018 по 25.01.2019 за 6,7 календарних днів (а.с.92).

Із довідки про нараховану та отриману заробітну плату секретаря-друкарки ОСОБА_1 за лютий місяць 2019 року від 05.08.2019 вбачається нарахування компенсації в сумі 198,38 грн. (а.с.115), а згідно довідки від 02.08.2019 № 128 відповідно до наказу від 25.01.2019 ОСОБА_1 було нараховано компенсацію за невикористану відпустку у зв 'язку із зняттям сумісництва в сумі 194,38 грн., вказані кошти були перераховані на банківську картку працівника 27.02.2019 (а.с.116).

Таким чином, судом встановлено, що компенсацію за невикористану відпустку на посаді інспектора з кадрів за сумісництвом ОСОБА_1 виплачено, а тому позовна вимога про стягнення компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягає.

При цьому суд звертає увагу на порушення вимог ст. 116 КЗпП України при виплаті належних ОСОБА_1 сум при звільненні, так як фактично компенсацію за невикористану відпустку у зв 'язку із зняттям сумісництва в сумі 194,38 грн. останній відповідачем було перераховано на банківську картку 27.02.2019 .

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак позивачем в позовній заяві були заявлені вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку вимога не заявлялася.

Відповідно до ст.ст. 12 , 81 ЦПК України , учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 79 цього кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в порядку ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12 , 13 , 76-82 , 89 , 210, 247, 25-259, 263-268, 274, 354 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного професійно-технічного навчального закладу Радомишльський професійний ліцей (юридична адреса: 12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Пушкінська, 12, код ЄДРПОУ 02543609) про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Д. Ю. Луньова

Згідно з оригіналом

Суддя Д. Ю. Луньова

"___"

(дата засвідчення копії)