Постанова

від 11.10.2019 по справі 820/3174/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2019 року

Київ

справа №820/3174/16

адміністративне провадження №К/9901/18304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 у складі судді Спірідонова М.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 у складі колегії суддів: Старостіна В.В. (головуючий), Резнікової С.С., Бегунца А.О. у справі №820/3174/16 за позовом Приватного підприємства "Агро Маркет" до Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, Сектору державної реєстрації Лозівської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Приватне підприємство "Агро Маркет" (надалі - ПП "Агро Маркет") звернулось до суду з позовом до Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області (надалі - Лозівське МУЮ), Сектору державної реєстрації Лозівської районної державної адміністрації (надалі - Сектор державної реєстрації Лозівської РДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області (надалі - Управління Держгеокадастру), ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_6 ), ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення 28515134 від 29.02.2016 Лозівського МУЮ про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 26.11.2015, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 6323985500:02:000:0041).

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017, позовні вимоги задоволено повністю.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

3.1. 07.04.2008 між ПП "Агро Маркет" та ОСОБА_1 було укладено договір №112 оренди земельної ділянки, пунктом 1.1 якого передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Царедарівської сільської ради, Лозівського району Харківської області. Земельна ділянка належить Орендодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 №765755. У пунктах 3.1.-3.2. цього Договору обумовлено, що його укладено на десять років, строком дії з 07.04.2008 по 07.04.2018.

3.2. 07.04.2008 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки за даним договором. Даний договір зареєстровано у Лозівському відділі реєстрації Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у книзі реєстрації договорів оренди землі зроблено запис від 18.12.2009 №040967700160.

3.3. 06.04.2016 ПП "Агро Маркет" отримано лист Управляння Держгеокадастру, в якому зазначено, що згідно книг реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди земельних ділянок станом на 31.12.2012 право користування земельною ділянкою кадастровим номером 6323985500:02:000:0041, що належить ОСОБА_1 , надано позивачу до 07.04.2018, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки №040967700160 від 18.12.2009, орган який провів державну реєстрацію - Харківська районна філія Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру".

3.4. Крім того, Управлінням Держгеокадастру повідомлено про те, що 23.02.2016 Лозівським МУЮ зареєстровано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323985500:02:000:0041 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , строком дії на 7 років (запис 3491593).

3.5. Підставою для внесення вказаного запису стало оспорюване рішення №28515134 від 29.02.2016.

4. Суди попередніх інстанції, приймаючи оскаржувані судові рішення виходили з того, що на момент прийняття оспорюваного рішення, в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки був наявним запис №13491532 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 07.04.2008 №112, укладеного між позивачем і ОСОБА_1 , строком на 5 років з правом пролонгації, передачі в суборенду. Проте з долучених до матеріалів справи договору оренди земельної ділянки від 07.04.2008 №112, листа Управління Держгеокадастру від 06.04.2016 судами з`ясовано, що на момент вчинення спірного запису договір оренди земельної ділянки, укладений з позивачем був чинним. Доказів розірвання та/або припинення вказаного договору ні відповідачем, ні третіми особами суду не надано. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення відповідачем статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV) при прийнятті оспорюваного рішення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Третьою особою на стороні відповідача - ОСОБА_1 , подано касаційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017, в якій просить оскаржувані судову рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що відповідно до вимог Закону №1952-IV, неможлива державна реєстрація договору оренди землі без отримання підтвердження щодо припинення дії попередньо укладеного договору оренди землі. Наголошує, що договір оренди землі, укладений між ПП "Агро Маркет" та ОСОБА_1 , наданий для проведення державної реєстрації, містив умову щодо строку його дії протягом 5 років. Скаржник стверджує, що поданий до суду договір оренди землі, укладений на 10 років, підписаний позивачем та невідомо ким від імені ОСОБА_1 , що суперечить нормам Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV. Звертає увагу на порушення судами попередніх інстанцій норм статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) внаслідок нездійснення заміни неналежного відповідача, яким на думку скаржника, є Лозівська міська рада та Лозівська РДА Харківської області.

6. Іншими учасниками справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу та/або письмових пояснень до суду подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

8. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

9. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

10. Частиною 2 статті 4 КАС України у відповідні редакції було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

11. Аналогічні правила визначення юрисдикції адміністративних судів містяться у статтях 4 та 19 КАС України у чинній станом на даний час редакції.

12. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

14. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

15. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

16. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

17. Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

18. Визнання протиправним та скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за третьою особою є захистом прав позивача на земельні ділянки від їх порушення іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

19. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у третьої особи на стороні відповідача і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

20. Проте, ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором між позивачем та третьою особою на стороні відповідача щодо права оренди спірної земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації.

21. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

22. Також колегія суддів зазначає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто остання була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право, незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.

23. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане з захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

24. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі №804/1001/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 821/1297/17, від 20.03.2019 у справі №818/237/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

25. Також, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

26. За практикою Європейського Суду з прав людини " фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

27. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративного суду.

28. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

29. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

30. Тому, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

ПОСТАНОВИВ:

31. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

32. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 у справі №820/3174/16 за позовом Приватного підприємства "Агро Маркет" до Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, Сектору державної реєстрації Лозівської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення - скасувати і закрити провадження у даній справі.

33. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді І.В. Желєзний

С.М. Чиркін