Ухвала

від 23.09.2019 по справі 761/25701/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25701/19

Провадження № 6/761/886/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Загірній Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим Іван Сергійович, Публічне акціонерне товариство Родовід Банк , про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Нещадим І.С., ПАТ Родовід Банк , про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Свої вимоги заявника обґрунтовує тим, що ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 15.02.2017 року було задоволено подання головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Нещадима І.С. та тимчасово обмежено його у праві виїзду за межі України. Вказане подання було подано в межах виконавчого провадження № 35028982, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1883/11, виданого 10.10.2012 року Дніпровським районним судом м.Києва. Разом з тим, посилаючись на те, що він жодним чином не ухилявся та не ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, заявника вважає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване до нього вказаною ухвалою, порушує його права, а тому звернувся з даною заявою до суду.

Заявник та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники заінтересованих осіб в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили, просили суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторони заявника, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що виконанні у ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 35028982 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1883/2011, виданого 10.10.2012 року Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Родовід Банк заборгованості за кредитним договором в сумі 24044315,61 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.12.2011 року складає 192111677,28 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 15.02.2017 року було задоволено подання головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Нещадима І.С., поданого ним в межах вищевказаного виконавчого провадження, та тимчасово обмежено заявника у праві виїзду за межі України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 11.02.2008 між мною та ВАТ Родовід Банк , правонаступником якого є ПАТ Родовід Банк , був укладений кредитний договір № 77.2/СЗ-022.08.2, згідно якого заявнику було відкрито кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 1500000,00 дол. США. Фактично тіло кредиту склало 1400000,00 дол. США.

Для забезпечення виконання заявником зобов`язань за вказаним кредитним договором банку було передано в іпотеку земельні ділянки (14 одиниць) за адресами:

- Київська область, Макарівський район, Колощинська сільська рада (загальною площею 1,7500 га), кадастрові номери: 3222782600:07:010:0008; 3222782600:07:010:0007; 3222782600:07:010:0009; 3222782600:07:010:0004; 222782600:07:010:0005; 3222782600:07:010:0041; 3222782600:07:010:0006;

- Київська область, Макарівський район, с. Колощина (загальною площею 0,2449 га), кадастрові номери: 3222782600:06:006:0017; 3222782600:06:006:0015;

- АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482000:05:010:0055;

- АДРЕСА_6 , кадастровий номер 3222482000:05:010:0056;

- АДРЕСА_8 , кадастровий номер 32223186803:02:012:0042;

- АДРЕСА_9 , кадастровий номер 32223186800:12:001:0028;

- АДРЕСА_10 , кадастровий номер 32223186800:12:001:0055.

Вказані земельні ділянки належали на праві власності заявнику та його майновим поручителям, що підтверджується копіями договорів іпотеки.

При цьому, вартість вищевказаних предметів іпотеки, визначена безпосередньо самим банком, значно перевищувала суму наданого кредиту, а саме становила 2504147,00 дол. США, що було достатнім для погашення заборгованості.

Відповідно до умов кредитного договору № 77.2/СЗ-022.08.2 від 11.02.2008 (п.4.1 договору) датою початку погашення кредиту було визначено вересень 2009 року . Однак, як зазначає заявника, не дочекавшись вказаної дати банк 01.07.2009 року вчинив виконавчі написи по іпотечним договорам.

В подальшому банк почав пред`являти виконавчі написи до виконання. При цьому сума стягнення за кожним виконавчим написом складала 1797736,51 дол. США.

Так, заявник вказує, що за матеріалами виконавчих проваджень ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, ПАТ Родовід банк ініціювало відкриття виконавчих проваджень за виконавчими написами нотаріусів про звернення стягнення на земельні ділянки, що підтверджується копіями постанов про відкриття виконавчого провадження:

- виконавче провадження № 20375227, відкрите 09.07.2010 про звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222782600:07:010:0007 (боржник ОСОБА_1 );

- виконавче провадження № 20364442, відкрите 09.07.2010 про звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222782600:07:010:0009 (боржник ОСОБА_1 );

- виконавче провадження № 20375656, відкрите 09.07.2010 про звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222782600:07:010:0041 (боржник ОСОБА_2 );

- виконавче провадження № 20377397, відкрите 09.07.2010 про звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222782600:07:010:0006 (боржник ОСОБА_2 );

- виконавче провадження № 20376575, відкрите 09.07.2010 про звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером: 32223186803:02:012:0042 (боржник ОСОБА_1 );

- виконавче провадження № 20361377, відкрите 09.07.2010 про звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером: 32223186800:12:001:0028 (боржник ОСОБА_2 );

- виконавче провадження № 20364883, відкрите 09.07.2010 про звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером: 32223186800:12:001:0055 (боржник ОСОБА_1 ).

Таким чином, за вказаними виконавчими написами нотаріусів, по яким було відкрито виконавчі провадження, загальна сума стягнення складала 12584155,6 дол. США.

Судом встановлено, що вказаним виконавчим провадженням заявник жодним чином не перешкоджав ні банку, ні державним виконавцям проводити виконавчі дії. Так, по виконавчим провадженням державними виконавцями було проведено опис іпотечного майно, узгоджено із ПАТ Родовід Банк його вартість та передано майно на реалізацію, однак у зв`язку з відсутністю покупців майно реалізовано не було.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про іпотеку протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Однак лише у виконавчому провадженні № 20376575 (про звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером: 32223186803:02:012:0042, боржник ОСОБА_1 ) та у виконавчому провадженні № 20364883 (про звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером: 32223186800:12:001:0055, боржник ОСОБА_1 ) ПАТ Родовід Банк подало державним виконавцям заяви про залишення за собою нереалізованого іпотечного майна

Разом з тим, в усіх інших виконавчих провадженнях ПАТ Родовід Банк таких заяв державному виконавцю не надавав або надавав із суттєвим запізненням, що стало для державних виконавців підставою для їх відхилення, що підтверджується копіями постанов про завершення виконавчих проваджень.

Таким чином, вищевказані обставини, підтверджують те, що заявник жодним чином не ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором, при цьому ПАТ Родовід Банк не здійснює усі необхідні дії з метою реалізації свого права на задоволення вимог.

З матеріалів справи вбачається, що із зазначених вище земельних ділянок, які передавались в іпотечне забезпечення виконання кредитного договору, найбільшу вартість склали земельні ділянки (Київська область , Києво - Святошинський район , Горинецька сільська рада, с.Стоянка) з кадастровими номерами: 3222482000:05:010: 0055 ( АДРЕСА_1 ) та 3222482000 :05:010:0056 (АДРЕСА_6 ), по 660905,00 дол. США кожна. Тобто сукупна вартість вказаних земельних ділянок склала 1321810,00 дол. США, що майже дорівнює вартості кредиту.

Власником даних земельних ділянок виступав майновий поручитель ОСОБА_3 Однак стягнення на вказані земельні ділянки ПАТ Родовід Банк не звертав.

Разом з тим, згідно договору купівлі-продажу від 02.12.2010 року земельної ділянки з кадастровим номером: 3222482000:05:010:0055 ( АДРЕСА_1 ), сума продажу склала 13498000,00 грн., що було еквівалентом 1700000 дол. США по курсу НБУ на момент укладення договору.

Згідно з договором купівлі-продажу від 02.12.2010 року земельної ділянки з кадастровим номером: 3222482000:05:010:0056 ( АДРЕСА_6 ), сума продажу склала 13498000,00 грн., що було еквівалентом 1700 000 дол. США по курсу НБУ на момент укладення договору.

Тобто загальна вартість земельних ділянок після їх продажу в кінці 2010 року склала 2400000,00 дол. США.

При цьому, заявник зазначає, перші виконавчі провадження про звернення стягнення на іпотечні майно були відкриті на півроку раніше. За умови звернення стягнення лише на вказані земельні ділянки, ПАТ Родовід Банк ще у 2010 році міг би повернути загальну суму боргу за кредитним договором з усіма видатками та отримати від реалізації залишкову суму.

Також заявник неодноразово звертався до ПАТ Родовід Банк із пропозиціями щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 11.02.2008 року № 77.2/СЗ-022.08.2 шляхом викупу відповідними інвесторами згаданих земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222482000:05:010:0055 та 3222482000:05:010:0056, що також свідчить про прагнення заявника виконати свої зобов`язання за кредитним договором. Однак Банк такі пропозиції залишав без належного реагування.

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 21.06.2012 року в справі № 2-1883/11, позовна заява подавалась та рішення ухвалювалось після вчинення виконавчих написів та відкриття виконавчих проваджень.

По виконавчому провадженню № 35028982, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1883/11, виданого 10.10.2012 року Дніпровським районним судом м.Києва, державними виконавцями було встановлено відсутність у мене іншого майна, окрім земельних ділянок, що є предметом іпотеки.

Разом з тим, оскільки у заявника на праві власності перебувають лише земельні ділянки, про що свідчать матеріали виконавчого провадження, тому відсутні підстави вважати, що заявник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. При цьому, ухилення в даному випадку могло б бути приховування свого дійсного майнового стану.

Також під час здійснення виконавчого провадження № 35028982 державним виконавцем було звернуто стягнення на належну заявнику земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486201:01:041:0139 площею 0,0913 га (АДРЕСА_2 ). Вартість реалізації майна склала 1115000,00 грн., з яких 953 717,26 грн. було перераховано стягувачу.

Крім того, належні мені на праві власності земельні ділянки (в тому числі й ті які не були предметом іпотеки) з кадастровими номерами: 32223186800:12:001:0055; 32223186803:02:012:0042; 3222782600:07:010:0007; 3222782600:07:010:0008; 3222781801:00:002:0030; 3222781801:00:002:0033; 3222781801:00:002:0043; 3222781801:00:002:0044, були передані банку в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України .

Право на судовий захист входить до переліку прав, що захищаються Конвенцією Про захист прав людини та основоположних свобод , за ч.1 ст. 6 якої закріплене право на справедливий суд, а саме визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein V. Germany).

У справі Гочев проти Болгарії (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Статтею 33 Конституції України передбачено право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено лише законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України .

Згідно з ч.5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про навмисне чи свідоме невиконання заявником зобов`язань, покладених на нього рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 21.06.2012 року в справі 2-1883/11, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а тому приходить до висновку про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 , встановлене ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 15.02.2017 року в справі № 757/8285/17-ц.

Керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим Іван Сергійович, Публічне акціонерне товариство Родовід Банк , про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , встановлене ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 15.02.2017 року в справі № 757/8285/17-ц.

Виконання ухвали щодо скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 доручити Державній прикордонній службі України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: