Рішення

від 19.09.2019 по справі 359/4342/16-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/35/2019

Справа № 359/4342/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Муранової-Лесів І.В..

при секретарі Степаненко А.О., Шляхетко Ю.В.,Тоцької К.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Побережного О.П., Івченко С.Л., Бабенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Віценко Валерія Олександрівна про визнання договору іпотеки припиненим , -

В С Т А Н О В И В :

24.05.2016 ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Шипіка А.В. звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просила:

- визнати договір іпотеки від 24.10.2005 року, укладений між ВАТ КБ НАДРА та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Віценко О.В., припиненим;

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство КОМЕРЦІЙНЙ БАНК НАДРА надати приватному нотаріусу Бориспільського міського нотаріального округу Віценко О.В. письмову заяву про виключення земельної ділянки та домоволодіння, а саме: земельна ділянка загальною площею 0,060га, кадастровий номер 3210500000:11:038:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка належить ОСОБА_2 підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 жовтня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Віценко В.О. та зареєстрованого в реєстрі за №3094, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м., яке належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу домоволодіння від 24 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Віценко В.О. та зареєстрованого в реєстрі за №3097 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т.1 а.с.1-3).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем в повному обсязі виконані зобов`язання по кредитному договору №767/П/2005-840 від 24.10.2005 року, на забезпечення виконання яких був укладений оспорюваний позивачем договір іпотеки від 24.10.2005 року, реєстровий №3100. Зокрема, зазначає, що 20 квітня 2015 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області ро справі №2/359/659/2015 за позовом ПАТ КБ НАДРА до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено в задоволенні позову. Позивач стверджує, що головно підставою для винесення такого рішення була повна сплата за кредитними договором суми основного боргу, процентів та інших платежів. ОСОБА_2 неодноразово зверталася до співробітників банку з вимогою внести відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майн та державному реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації стосовно зняття заборони на відчуження майна, але відповіді не надійшло, заборона на відчуження майна не знята.

Відповідачем відзив (заперечення) по суті позову подані не було.

Ухвалою суду від 27 березня 2017 року було задоволено клопотання представника позивача та призначено судово-бухгалтерську експертизу (т.3 а.с.34-35,38-39).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду а також висновок експерта доводять, що заборгованість за кредитним договором, в забезпечення якого було укладено іпотечний договір, позивачем погашена. Він також звертає увагу суду, що наданий відповідачем Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №767/П/2005-840 від 24 жовтня 2005 року, датований 21 листопада 2013 року, позивач не укладала і не підписувала, кошти за вказаним договором не отримувала..

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, зазначили, що заборгованість за кредитним договором позивачем не погашена, а також, що ОСОБА_2 21 листопада 2013 року уклала Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №767/П/2005-840 від 24 жовтня 2005 року, за змістом якого сторони досягли домовленості змінити валюту виконання зобов`язань за Кредитним договором на національну грошову одиницю - гривню, станом на 01.04.2019 зобов`язання перед банком по кредиту складає 5619717,72грн. : залишок по тілу кредиту складає - 1268571,99грн, залишок по відсоткам складає - 1667491,78грн., залишок по пені складає - 2683653,95грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, висновок експерта, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.3,4 ст.12, ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, з досліджених в судовому засіданні рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року у справі №359/470/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року (т.1а.с.16-18,54-57) встановлено наступне.

Наприкінці січня 2015 року ПАТ КБ Надра звернувся до Бориспільського міськрайонного суду з вказаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, і вищевказаним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено (т.1 а.с.16-18).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра було відхилене, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2015 року залишене без змін (т.1 а.с.54-57).

Так, згідно з вказаними судовими рішеннями, судами встановлено, що 4 жовтня 2005 року між ВАТ КБ Надра , правонаступником якого з 04 лютого 2011 року є ПАТ КБ Надра , та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №767/П/2005-840, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 166500 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 10% річних, строком до 23 жовтня 2025 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між ПАТ КБ Надра та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 24 жовтня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Віценко В.О. На підставі договору іпотеки, ПАТ КБ Надра було надано в іпотеку земельну ділянку та домоволодіння, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,060 га, з кадастровим номером 3210500000:11:038:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Віценко В.О. та зареєстрованого в реєстрі за №3094, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м. , та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 02 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Віценко В.О..

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ Надра про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області в 20 квітня 2015 року, суд вказав, що представником позивача ОСОБА_3 не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність заборгованості ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором (т.1 а.с.18).

Залишаючи в силі вищевказане рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2015 року, Апеляційний суд Київської області в ухвалі від 1 вересня 2015 року зазначив, що, проводячи оцінку поданих сторонами доказів, суд першої інстанції, врахувавши зазначені вище обставини та норми закону, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, що є підставою для задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також суди зазначили в своїх рішеннях, що, як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 767/П/2005-840 від 24 жовтня 2005 року, станом на 7 жовтня 2014 року у розрахунку заборгованості за кредитом графа сплачено зазначено 166 500 дол. США, а у графі залишок заборгованості за кредитом - 0 дол. США; у розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом графа нараховано процентів - 130 783,08 дол. США, а у графі фактично сплачено процентів - 130 783,08 дол. США; у розрахунку заборгованості по комісії за користуванням кредитом графа нарахованого комісії - 77 423,40 дол. США, а у графі фактично сплачено комісії - 77 423,40 дол. США; у розрахунку заборгованості по пені графа нараховано пені - 12 897,85 дол. США, у графі фактично сплачено - 12 897,85 дол. США.

Водночас, Апеляційний суд Київської області у вищевказаній ухвалі від 1 вересня 2015 року (т.1 а.с.54-57) вказав, що, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, представник ПАТ КБ Надра долучив до неї додатковий договір від 21 листопада 2013 року про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору, зазначивши про те, що суд першої інстанції невірно дослідив складові загальної заборгованості, безпідставно вказавши, що кредитна заборгованість ОСОБА_2 не погашена, оскільки згідно положень вказаної додаткової угоди сторони погодили викласти кредитний договір у новій редакції, а саме передбачили конвертацію валютного кредиту у гривневий еквівалент.

Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що з матеріалів справи встановлено, що в суд першої інстанції вказаний доказ не подавався, а на виконання протокольної ухвали суду від 4 березня 2015 року щодо витребування у позивача належним чином завірених копій усіх договорів укладених між ПАТ КБ Надра та ОСОБА_2 , заяв та ордерів про отримання готівки, а також інформації про рух коштів за даними договорами, банком було надано лише договори, ідентичні долученим до позовної заяви.

Обґрунтовуючи свої висновки суд апеляційної інстанції, також, зазначив, що оскільки додатковий договір від 21 листопада 2013 року, наданий позивачем на підтвердження того, що сторони погодили конвертацію валютного кредиту у гривневий еквівалент судом першої інстанції не досліджувався, а неподання цього доказу з поважних причин позивачем в апеляційній скарзі не обґрунтовано, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у дослідженні цього доказу.

Заперечуючи, проти задоволення даного позову про визнання Договору іпотеки припиненим, відповідачем було надано суду вищевказаний Додатковий договір №2 від 21 листопада 2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №767/П/2005-840 від 24 жовтня 2005 року (т.1 а.с.69-82), оригінал якого було досліджено в судовому засіданні.

Зі змісту Додаткового договору №2 від 21 листопада 2013 року вбачається, що він укладений між публічним акціонерним товариством Комерційний банк Надра та громадянкою України ОСОБА_2 , які досягли згоди, здійснити реструктуризацію заборгованості позичальника за кредитним договором №767/П/2005-840 від 24 жовтня 2005 року та змінити умови кредитування, в зв`язку з чим внести відповідні зміни та доповнення до Кредитного договору шляхом укладання цього Додаткового договору про внесення змін та доповнень №2 (т.1 а.с.69-82)

За змістом розділу Умови зміни валюти кредиту (валюти зобов`язання) встановлено, що сторони досягли домовленості з дня набрання чинності цим Договором змінити валюту виконання зобов`язань за Кредитним договором на національну грошову одиницю - гривню.

Для визначення розміру зобов`язань за Кредитним договором у гривнях приймається розмір фактичної заборгованості Позичальника за Кредитним договором у валюті отриманого кредиту станом на день укладення та підписання Сторонами цього Додаткового договору.

Також визначено, що для розрахунку розміру наявних зобов`язань за Кредитним договором у гривнях станом на день укладення цього Додаткового договору, застосовується курс НБУ, який станом на день підписання Додаткового договору складає 7,9930.

Сторони договору домовились, що згідно правил проведення зміни валюти виконання зобов`язань на національну грошову одиницю за цим Додатковим договором, розмір зобов`язань Позичальника по поверненню кредиту станом на день підписання цього Додаткового договору, складає 1268571,99грн.(один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 99 копійок. Надалі за текстом та змістом цього Додаткового договору вказана сума у гривня іменується як кредит/Кредит. Розмір зобов`язань Позичальника по сплаті процентів за користування кредитом складає 978571,56 грн. (дев`ятсот сімдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 56 копійок (а.с.69-70).

Стаття 6 Цивільного кодексу України закріплює одну із засад цивільного законодавства -свободу договору.

Так, відповідно до положень ч.ч.1-3 вказаної статті сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч.1 ст.204 Циільного кодесу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що, заперечуючи факт підписання та укладення вищевказаного Додаткового договору №2 від 21 листопада 2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №767/П/2005-840 від 24 жовтня 2005 року (т.1 а.с.69-82), позивач дійсність цього договору не оспорює.

Рішення суду, яким би була встановлена недійсність Додаткового договору №2 від 21 листопада 2013 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №767/П/2005-840 від 24 жовтня 2005 року, не існує.

Висновку експерта, яким було встановлено, що Договір підписаний іншою особою, а не ОСОБА_2 , позивачем та її представником надано не було, клопотання про призначення судової експертизи для з`ясування цього питання також не було заявлено. Необхідність спеціальних знань для з`ясування цього питання роз`яснювалась стороні позивача, як і наслідки вчинення, а також невчинення процесуальних дій, обов`язок доказування у цивільному судочинстві.

З метою проведення експертного дослідження наданих відповідачем банківських документів, виписок по рахункам, у справі за клопотанням представника позивача була призначена і проведена судово-економічна експертиза, Висновок експерта за результатам проведення судово-економічної експертизи від 25.04.2018 №7693/17-45 долучений до матеріалів цивільної справи (т.3 а.с.70-77).

Так, згідно з висновками експерта документально підтверджується відображення в обліку ПАТ КБ Надра господарської операції з призначення платежу Погашення основного боргу зг. Кд 767/п/2005-840 від 24.10.2005 , укладеного з ОСОБА_2 . При цьому, згідно Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 №2346-ІІІ, зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Оскільки у наданих на дослідження виписках банку станом на 21.11.2013 не відображено господарських операції в кореспонденції з рахунками каси щодо приймання готівкових коштів, тому документально обґрунтувати здійснення касових операцій за кредитним договором №767//П/2005-840 від 24.10.2005 року не видається за можливе.

Видача грошових коштів ОСОБА_2 після 21.11.2013 року за кредитним договором №767/П/2005-840 від 24.10.2005, документально не підтверджується (а.с.77- на звроті).

З дослідницької частини висновку експерта вбачається, що експертом під час дослідження наданих йому банківських виписок встановлено наступне (т.3 а.с.73-на звороті):

У вищевказаних банківських виписках станом на 21.11.2013, у яких наявне посилання на реквізити Кредитного договору та можливо встановити призначення платежу, міститься наступна інформація щодо кореспонденції рахунків:

Дт 2909 0278970502 Кт 2233 3278970501.840 - 147398,31 дол.США (1178154,69грн.) ОСОБА_2 Погашення основного боргу зг.кд 767/п/2005-840 від 24.10.2005 . Дата проводки -21.11.2013 року (т.2 а.с.6).

Дт 2233 7103397200. 980 Кт 2909 1270003777 - 1268571,99грн. Операції з рефінансування кредитів ПАТ КБ Надра Перерахування коштів зг. Кредитного договору 767/п/2005-840 (2) від 24.10.2005 ОСОБА_2 Дата проводки -21.11.2013 року (т.2 а.с.54).

Дт 2237 7278970501.840 Кт 2909 0278970502 - 11312,06 дол.США (90417,30грн.) ОСОБА_2 Погашення основного боргу зг.кд 767/п/2005-840 від 24.10.2005 . Дата проводки -21.11.2013 року (т.2 а.с.56).

Дт 2238 0103397202.980 Кт 3801 6026020840 - 978571,65 грн. Конвертація рестр. %% на строкові зг.кд 767/п/2005-840 (2) від 24.10.2005 ОСОБА_2 згідно умов реструктуризації Дата проводки -21.11.2013 року (т.2 а.с.66) .

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.2 цієї статті, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог ч ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За визначенням, наведеним в ст.79 ЦПК України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінка доказів здійснюється судом у відповідності до вимог ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які доводять відсутність її зобов`язань за основним Кредитним договором №767/п/2005-840 від 24.10.2005, а отже не доведено наявність підстав для припинення іпотеки.

При цьому, суд звертає уваги, що вищенаведені судові рішення та висновок експерта не є такими доказами, оскільки не містять висновків, щодо відсутності обов`язку позивача ОСОБА_2 погасити реструктуризовану заборгованість, яка з урахуванням укладеного сторонами Додаткового договору №2 від 21 листопада 2013 року, інформації, що міститься у виписках по рахункам ОСОБА_2 , а також згідно з Довідкою ПАТ КБ Надра від 01.04.2019 №1-10-3074 (т.3 а.с.135) станом на 01.04.2019р. складає 5619717,72грн., а саме:

-залишок по тілу кредиту - 1268571,99грн.

-залишок по відсоткам - 1667491,78грн.,

-залишок по пені - 2683653,95 грн.

Суд зазначає, що доказів погашення заборгованості, внесення відповідної суми коштівв, за Кредитним договором №767/п/2005-840 від 24.10.2005 ОСОБА_2 не надано, і згідно з Висновком експерта за результатам проведення судово-економічної експертизи від 25.04.2018 №7693/17-45 (т.3 а.с.70-77) встановлено, що видача грошових коштів ОСОБА_2 за Додатковим договором від 21.11.2013, а також касових операції щодо приймання готівкових коштів станом на 21.11.2013 в банківських виписках не відображено.

Що свідчить про недобросовісність дій позивача у зв`язку з поданням даного позову при наявності зобов`язань за кредитним договором, який забезпечений Договором іпотеки від 24 жовтня 2005 року, строк дії якого не сплинув.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України). Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України Про іпотеку ). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України Про іпотеку ).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку ).

Судом встановлено, що доказів припинення основного зобов`язання позивачем не надано, а досліджені докази спростовують доводи позивача щодо відсутності зобов`язань за Кредитним договором №767/п/2005-840 від 24.10.2005.

Будь-яких інших доказів наявності підстав для визнання договору іпотеки від 24.10.2005 року припиненим, позивачем та представником позивача суду не надано.

Так, відповідно до положень ч.1, 2 ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

За змістом ч.3 цієї статті не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні обставини, які зазначені в позові, та приходить до висновку, що в задоволенні позову щодо визнання договору іпотеки припиненим слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України понесені судові витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовом, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Віценко Валерія Олександрівна про визнання договору іпотеки припиненим - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 30.09.2019.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів