Рішення

від 25.09.2019 по справі 910/5445/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2019Справа № 910/5445/19

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ."

про стягнення 318 109,21 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 25.09.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон." (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." (далі - відповідач Замовник) про стягнення 318 109,21 грн, з яких: 271 461,09 грн - основний борг, 34 609,68 грн - пеня, 9 140,98 грн - інфляційні втрати, 2 897,46 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за охоронні послуги, надані позивачем на підставі Договору № 01/12-2016/1Ф від 01.12.2016 про надання послуг з фізичної охорони об`єкта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5445/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших заяв та клопотань.

22.05.2019 до канцелярії суду надійшло клопотання адвоката відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/5445/19 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження та призначено підготовче засідання на 07.08.2019.

06.08.2019 до канцелярії суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про обмеження повноважень представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 підготовче засідання відкладено 28.08.2019.

19.08.2019 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 поновлено строк відповідачу для подання відзиву та відкладено підготовче засідання у справі на 11.09.2019.

У підготовче засідання 11.09.2019 прибула представник позивача та надала пояснення.

Відповідач представників у судове засідання не направив, проте 11.09.2019 до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

За наслідками судового засідання 11.09.2019 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого засідання та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 25.09.2019.

У призначеному судовому засіданні 25.09.2019 представник позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не направив своїх представників для участі в судовому засіданні, натомість у матеріалах справи наявна заява про здійснення розгляду справи за відсутності представника Замовника.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 між Товариством з Обмеженою Відповідальністю ДОМІНІОН. , як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю ПІ.ДІ.ЕМ. , як замовником, був укладений договір №01/12-2016/1Ф про надання послуг з фізичної охорони об`єкта (далі - договір).

Відповідно до умов вказаного договору Виконавець власними силами і засобами в погоджені дні та години здійснює фізичну охорону об`єкта Замовника, а також матеріальних цінностей, зазначених в дислокації, що міститься в Додатку № 2 до даного Договору та відображених у Актах інвентаризації, складених за участю Сторін та інших первинних документах, що супроводжуються надходження та вибуття ТМЦ з охоронюваної території.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.3. договору Виконавець надає Замовнику послуги з фізичної охорони об`єкту, а Замовник оплачує надані послуги згідно їх вартості та в терміни, передбачені цим Договором. Об`єктами за даним договором визначено наступні об`єкти Замовника за наступними адресами: м.Київ, вул. Сирецька, 33 (складське приміщення); м.Київ, вул. Обсерваторна, 12; м.Київ, вул. Глибочицька, 44Б.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що Виконавець щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, складає Акт виконаних робіт та надає його на підпис Замовнику. Один екземпляр Акту виконаних робіт, підписується Замовником при відсутності у Замовника претензій до послуг наданих Виконавцем і повертається іншій стороні протягом 5 (десяті) днів з моменту його передачі Виконавцем Замовнику.

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 Договору ціна послуг за цим Договором є договірною і визначається сторонами. Вартість послуг за один місяць визначається на підставі Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 3), який підписується уповноваженими представниками Сторін на термін дії договору і є невід`ємною частиною цього Договору.

Так, відповідно до наступних протоколів та додаткових угод встановлена наступна ціна:

1. За протоколом узгодження ціни охоронного обслуговування від 01.12.2016 вартість послуг з охорони за місяць становила 68 295,66 грн.

2. Додатковою угодою № 1 від 12.01.2017 внесено зміни вартості наданих послуг за місяць. Вартість послуг зменшилась в зв`язку з скороченням об`єктів, що охороняється (залишився один об`єкт за адресою: м.Київ, вул. Сирецька, 33 (складське приміщення) та складає 45 417,00 грн. Зміни набирають чинності з 15.01.2017.

3. Додатковою угодою № 2 від 29.12.2017 внесено зміни вартості наданих послуг за місяць. Вартість послуг збільшилась до 50 541,00 грн. Зміни набирають чинності з 01.01.2018.

4. Додатковою угодою № 3 від 21.01.2019 внесено зміни вартості наданих послуг за місяць. Вартість послуг зменшилась до 23 424,00 грн. Зміни набирають чинності з 21.01.2019.

На виконання умов договору Позивачем надано послуг за період з 01.12.2016-31.01.2019 (додаток №4 від 31.01.2019 року до договору про надання послуг з фізичної охорони об`єктів №01/12-2016/1 Ф від 01.12.2016 року, згідно якого призупинено надання - послуг) на загальну суму 1 268 508,43 грн.

Так, відповідно до пункту 4.4. договору сторони погодили, що Виконавець щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, складає Акт виконаних робіт, підписується Замовником при відсутності у Замовника претензій до послуг наданих Виконавцем і повертається іншій стороні протягом 5 (п`яти) днів з моменту його передачі Виконавцем Замовнику.

Загальна вартість послуг за цим договором складається із щомісячної вартості наданих послуг, поставленої в межах строку дії цього Договору, відповідно до актів виконаних робіт, доданих до Договору.

Відповідно до актів виконаних робіт позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 1 268 508,43 грн, що підтверджується актами виконаних робіт:

Акт від 31.12.2016 № 512 на загальну вартість 68 295,66 грн;

Акт від 31.01.2017 № 52 на загальну вартість 55918,68 грн;

Акт від 28.02.2017 № 84 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 31.03.2017 № 123 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 30.04.2017 № 234 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 31.05.2017 № 257 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 30.06.2017 № 345 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 31.07.2017 № 392 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 31.08.2017 № 501 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 30.09.2017 № 602 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 31.10.2017 № 690 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 30.11.2017 № 846 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 31.12.2017 № 885 на загальну вартість 45 417,00 грн;

Акт від 31.01.2018 № 32 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 28.02.2018 № 133 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 31.03.2018 № 229 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 30.04.2018 № 418 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 31.05.2018 № 500 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 30.06.2018 № 524 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 31.07.2018 № 688 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 31.08.2018 № 723 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 30.09.2018 № 806 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 31.10.2018 № 930 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 30.11.2018 № 1024 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 31.12.2018 № 1075 на загальну вартість 50 541,00 грн;

Акт від 31.01.2019 № 14 на загальну вартість 38 215,09 грн.

Всупереч вимогам пункту 2.2.16 договору відповідач оплатив вартість наданих послуг не в повному обсязі, а саме: протягом 2017 року сплачено 583 384,34 грн, протягом 2018 року сплачено 413 663,00 грн. Всього за даним договором сплачено 997 047,34 грн.

Відповідно до пункту 4.3. договору платежі за надані послуги здійснюються Замовником шляхом перерахування коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок Виконавця щомісяця, протягом 5 (п`яти) банківських днів місяця, наступного за місяцем в якому надавались послуги передбачені цим Договором.

Відповідач в обумовлений договором строк вартість наданих послуг не оплатив, у зв`язку із чим за останнім рахується сума заборгованості.

Наявність заборгованість в сумі 271 461,09 грн також, підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2019 року, підписаним між позивачем та відповідачем.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідачем не здійснено повну оплату за надані Товариством та прийняті Замовником послуги, надані протягом 01.12.2016-31.01.2019 на суму 1 268 508,43 грн. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що в рахунок оплати за послуги відповідачем перераховано лише 997 047,34 грн.

При цьому, суд відзначає, якщо у договорі про надання послуг сторони визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, то договір як джерело матеріального права у вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі №911/27/25/13-г.

Таким чином, складання актів надання послуг та підписання їх з боку обох сторін, свідчить про належне виконання з боку позивача свого договірного обов`язку.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за січень 2019 року складений та підписаний представниками обох сторін, з якого вбачається, що за спірний період заборгованість Замовника перед Товариством за договором 271 461,09 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи те, що сума вартості наданих позивачем та неоплачених відповідачем послуг в розмірі 271 461,09 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, а строк виконання обов`язку оплати вартості наданих послуг станом на день розгляду вказаного спору настав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства, а позов є таким, що підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 34 609,68 грн пені згідно договору, суд відзначає наступне.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункту 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ, суд зазначає, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню, а саме у розмірі 34 609,68 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2 897,46 грн та 9 140,98 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягають вказані компенсаційні витрати в заявленому розмірі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон." до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." про стягнення 318 109,21 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." (04053, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Обсерваторна, будинок 12А; ідентифікаційний код 39398410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон." (03151, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Молодогвардійська, будинок 22; ідентифікаційний код 38241817) 271 461,09 грн (двісті сімдесят одну тисячу чотириста шістдесят одну гривню 09 копійок) основного боргу, 34 609,68 грн (тридцять чотири тисячі шістсот дев`ять гривень 68 копійок) пені, 9 140,98 грн (дев`ять тисяч стор сорок гривень 98 копійок) інфляційних втрат, 2 897,46 грн (дві тисячі вісімсот дев`яносто сім гривень 46 копійок) три проценти річних та 4 771,65 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят одну гривню 65 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.10.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ