Рішення

від 10.10.2019 по справі 922/2656/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2656/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Редько А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво Слобожанщини" (код ЄДРПОУ 40936699, адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 161, офіс 2) до Приватного підприємства "Рембудмонтаж-ХХІ" (код ЄДРПОУ 34755610, адреса: 61013, м. Харків, вул. Матюшенка, 1) про стягнення 361 367,25грн. за участю учасників справи:

позивача - Кундіус І.В., ордер серії АХ № 1001857 від 16.08.2019 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1721 від 28.02.2012;

відповідача - Літкевич О.В., довіреність від 01.10.2019 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1813 від 03.10.2012

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво Слобожанщини" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Рембудмонтаж-ХХІ" заборгованість в розмірі 361 367,25грн., яка складається з 335 100,00грн. основного боргу, 6 362,31грн. 3% річних та 19 904,94грн. інфляційних втрат. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № Фп-3107 від 31.07.2018. В якості матеріально-правової підстави позивач зазначає ст.ст.205, 509, 526, 625, 638, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 175, 181 Господарського кодексу України.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 03.10.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.10.2019.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує частково, позов визнає в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних, про що зазначив у відзиві на позов. Заперечує проти нарахування збитків від інфляції в розмірі 19 904,94грн., надав суду свій розрахунок збитків від інфляції за період з 01.01.2019 по 31.8.2019, відповідно до якого інфляційні втрати складають 9 098,12грн. Як зазначає відповідач, позивачем під час розрахунку збитків від інфляції не було враховано періоду дефляції. Також відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов просить суд розстрочити виконання рішення суду шляхом щомісячної сплати за наступним графіком: по 60 000,00грн. - листопад, грудень 2019, січень, лютий березень 2020 та 50 890,94грн. квітень 2020. Клопотання обгрунтовано відсутністю фінанасової можливості сплатити заборгованість, оскільки станом на 25.09.2019 загальна сума заборгованості перед кредиторами складає 5 681 048,02грн.

Представник позивача проти надання розстрочки виконання рішення суду заперечує в повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

31.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівництво Слобожанщини" (позивач) та Приватним підприємством "Рембудмонтаж-ХХІ" (відповідач) укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № Фп-3107 (далі договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 2 000000,00грн., а відповідач зобов`язався повернути вказану суму фінансової допомоги в обумовлений договором строк.

За умовами п.2.1 договору позивач зобов`язався перерахувати відповідачу на його розрахунковий рахунок фінансову допомогу в сумі 2 000 000,00грн. до 31.12.2018.

Відповідно до п.2.2 договору повернення наданої позивачем фінансової допомоги здійснюється за волевиявленням відповідача протягом 2-х банківських днів з моменту повідомлення, але не пізніше 31.12.2018.

У п.2.3 договору сторони погодили, що фінансова допомога може бути повернена відповідачем достроково, тобто без попереднього повідомлення позивачем.

Позивач на виконання умов договору у період з 31.07.2018 по 06.12.2018 перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 819 100,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявними у справі.

Відповідач зобов`язання за договором виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача за період з 31.08.2018 по 05.03.2019 грошові кошти на загальну суму 484 000,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 335 100,00грн.

Оскільки відповідач не виконав умови договору, а саме: не повернув грошові кошти в повному обсязі за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № Фп-3107 від 31.07.2018 позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає позивач, відповідачем до даного часу умови договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № Фп-3107 від 31.07.2018 в повному обсязі не виконані.

Докази того, що відповідач виконав умови спірного договору та повернув позивачу грошові кошти, на погоджених сторонами умовах, суду надані не були та такі докази відсутні в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем до теперішнього часу належним чином не виконані умови договору, позивач на суму основного боргу за період з 01.01.2019 по 19.08.2019 нарахував 3% річних в розмірі 6 362,31грн.

Вищезазначені обставини підтверджуються відповідачем, який позов визнає в повному обсязі, про що суду надано відповідну заяву.

За приписами п.1 ч.2 ст.46, ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Суд зазначає, що визнання відповідачем позову це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Частиною 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову частково в сумі основного боргу та 3% річних, враховуючи те, що вона не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, заява вчинена уповноваженою на це особою відповідача, вона приймається судом, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 335 100,00грн. основного боргу та 6 362,31грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 01.01.2019 по 19.08.2019 в розмірі 19 904,94грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст.625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат, судом встановлено, що позивач при здійсненні розрахунку збитків від інфляції не врахував період часу, в якому мала місце дефляція, у зв`язку з чим застосовано невірний індекс інфляції, який не відповідає середньому індексу інфляції за період за який виникла заборгованість.

Здійснивши розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що за період заборгованості з 01.01.2019 по 19.08.2019 середній індекс інфляції становить 1.027%, у зв`язку з чим загальна сума інфляційний втрат за спірний період складає 9 098,12грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 9 098,12грн., в частині стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 10 806,82грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Що стосується клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В обгрунтування поданого клопотання відповідач посилається на відсутність фінанасової можливості сплатити заборгованість, оскільки станом на 25.09.2019 загальна сума заборгованості перед кредиторами складає 5 681 048,02грн. При цьому, жодних доказів, які б підтверджували даний факт відповідачем суду не надано. В матеріалах справи такі докази також відсутні.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, можливі негативні наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для позивача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Саме лише посилання відповідача, як на підставу для надання розстрочки виконання рішення суду, на відсутність фінанасової можливості сплатити заборгованість не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одним із принципів підприємницької діяльності, зокрема, є самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, тощо.

Лише посилання на відсутність фінанасової можливості сплатити заборгованість, що є перешкодою для погашення заборгованості, не є підставою для надання розстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, судом не вбачається підстав для розстрочення судового рішення, оскільки відповідачем не доведено суду наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.46, 129, 191, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Рембудмонтаж-ХХІ" (код ЄДРПОУ 34755610, адреса: 61013, м. Харків, вул. Матюшенка, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво Слобожанщини" (код ЄДРПОУ 40936699, адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 161, офіс 2) - 335 100,00грн. основного боргу, 6 362,31грн. 3% річних, 9 098,12грн. збитків від інфляції, 5 258,41грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 10 806,82грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "15" жовтня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк