Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/11366/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2019 року м. ЧернігівСправа № 910/11366/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/11366/19, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Фізичної особи-підприємця Куртової Яни Дмитрівни

АДРЕСА_1

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лавіс"

вул. Малиновського, будинок 36, м. Чернігів, 14020

Про стягнення 6247,58 грн

За участю представників:

позивача: не з?явився

відповідача: не з?явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Фізичною особою-підприємцем Куртовою Яною Дмитрівною було подано позов до Господарського суду м.Києва, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лавіс" 4750,00 грн основного боргу; 658,35 грн пені за 180 днів; 3% річних від суми боргу за користування грошовими коштами в розмірі 370,41 грн та суму коригування боргу на індекс інфляції у розмірі 468,82 грн.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 справу №910/11366/19 було передано на розгляд до Господарського суду Чернігівської області, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - ТОВ "Торговий дім "Лавіс": вул. Малиновського, будинок 36, м. Чернігів, 14020, а тому дана позовна заява, за приписами ч.1 ст.27 ГПК України, належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2019, справа №910/11366/19 передана на розгляд судді Лавриненко Л.М.

Оскільки, Господарським судом міста Києва справа №910/11366/19 до свого провадження не приймалась, а тому Господарський суд Чернігівської області розглядає дану справу зі стадії відкриття провадження.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 19.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 15.10.2019 о 10:00. Визнано обов`язкову явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 20.09.2019: №0421216284734 (позивачу), №1402000709527 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 15.10.2019 не направили.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву від 27.09.2019 визнає позовні вимоги щодо стягнення 4750,00 грн основного боргу; 468,82 грн інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 370,41 грн. Заборгованість пояснює фінансовими труднощами у зв`язку з закриттям орендованого офісу та всіх магазинів торгової марки Лавіс , які працювали в м.Києві. Щодо стягнення 658,35 грн пені відповідач заперечує у зв`язку зі спливом позовної давності. Оскільки, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені відповідач просить відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, тому просить суд розподілити судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Здійснювати судові витрати відповідач не планує, тому попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача складає 0,00 грн.

У відзиві на позов відповідач просить суд розглянути справу без участі його представника, оскільки у зв`язку з фінансовими труднощами товариство не має можливості оплатити та направити адвоката для участі в судовому засіданні.

Відзив на позовну заяву від 27.09.2019 залучено до матеріалів справи.

Також відповідачем до початку судового засідання було подано письмову заяву від 27.09.2019 про застосування позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені. У поданій заяві відповідач посилаючись на п. 4.2. договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016 вказує на те, що акт приймання-передачі до договору було підписано сторонами 02.12.2016, а тому строк оплати по договору та початок перебігу строку позовної давності до вимог за договором припадають на 02.12.2016. Таким чином, сплив позовної давності до вимог щодо стягнення пені припадає на 02.12.2017, що є підставою для застосування позовної давності та відмови у позові в частині стягнення пені.

Від позивача, до початку судового засідання, надійшла письмова заява від 09.10.2019 про розгляд справи без її участі. У поданій заяві позивач позов підтримує у повному обсязі, наполягає на його задоволенні та просить суд провести судове засідання 15.10.2019 о 10:00 без її участі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, викладене у відзиві на позов від 27.09.2019 та заява позивача від 09.10.2019 про розгляд справи без її участі, задоволені судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Заява відповідача від 27.09.2019 про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення пені прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Інших заяв та клопотань, в тому числі в порядку ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

02.12.2016 між фізичною особою-підприємцем Куртовою Яною Дмитрівною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лавіс" (замовник) було укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг.

Відповідно до п. 1.1.,1.2. договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати останньому інформаційно-консультативні послуги по направленням, які цікавлять замовника.

Предметом договору є пошук виконавцем варіантів оренди приміщення, яке відповідає наступним вимогам замовника: назва приміщення - офіс; місце розташування - м. Київ, вул.Ніжинська; площа - 100 м 2 .

Доказів визнання недійсним, дострокового чи одностороннього розірвання договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016 сторони суду не надали.

Зі змісту договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016 вбачається, що за юридичною природою вказаний договір є договором надання послуг.

Пунктом п.3.1.3. договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016 передбачено, що у випадку якщо замовник визначився з об`єктом оренди і цей об`єкт запропонував виконавець, зазначивши це в додатку 1, замовник зобов`язується в день підписання договору оренди підписати акт приймання-передачі виконаних робіт чи надати мотивовану відмову від прийняття результатів дослідження, з зазначенням необхідних доопрацювань. В іншому випадку, після закінчення зазначеного вище строку, послуг по даному договору вважаються такими, які надані належним чином і підлягають оплаті в установленому порядку, в строк і розмірі, зазначеному в Акті приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п.4.1.,4.2. договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016, розмір винагороди виконавця за надані послуги замовнику складає 50% від місячної вартості оренди приміщення згідно додатку №1 до даного договору.

У день підписання договору оренди замовник підписує Акт приймання-передачі виконаних робіт і в той же день сплачує виконавцю винагороду в розмірі, зазначеному в п.4.1.

Додатком 1 зафіксовано результати виконаних досліджень щодо об`єкту оренди: адреса - м. Київ, вул.Ніжинська,10; площа - 100 м 2 ; ціна - 9500 грн; дата - 2.ХІІ.16.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2016 сторони підписали та скріпили печатками Акт приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016, у якому сторони зазначили, що умови договору про надання інформаційно-консультативних послуг щодо пошуку варіантів оренди приміщення від 02.12.2016 виконавцем виконані в повному об`ємі. Замовник орендував приміщення за адресою: м. Київ, вул.Ніжинська, №10. За надані послуги інформаційно-консультативні послуги щодо пошуку варіантів оренди приміщення замовник зобов`язується до 23.12.2016 сплатити виконавцю винагороду в сумі 4750 грн. Претензій до виконавця замовник не має (а.с.13).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1,2 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ч.1 ст.255 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом ст.2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до ч.2 ст.4 Конвенції, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Отже, якщо для вчинення відповідної дії встановлено строк до певної дати, цю дату слід вважати кінцевою датою (останнім днем) вчинення відповідної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справах №803/350/17, №815/4720/16; від 13.06.2018 у справі №815/1298/17; від 14.08.2018 у справі №803/1387/17; від 28.08.2018 у справі №814/4170/15; від 08.10.2018 у справі №927/490/18.

Як вбачається з Акту приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2016, термін оплати замовником (відповідачем) наданих інформаційно-консультативних послуг був обмежений датою календарного дня - 23.12.2016, шляхом зазначення в ній прийменника "до", який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати включно чинності або виконання чого-небудь.

Таким чином, враховуючи умови п. 4.1.,4.2. договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016 та додатку 1 до нього, а також проведений граматичний аналіз терміну оплати наданих інформаційно-консультативних послуг "до 23.12.2016", виходячи з приписів ст.251-255 Цивільного кодексу України та ст.2-4 Європейської конвенції про обчислення строків, суд доходить висновку, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих йому послуг по Акту приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2016 на суму 4750 грн (50% від місячної вартості оренди приміщення - 9500 грн) зобов`язаний був здійснити до 23.12.2016 включно, як сторони визначили в Акті приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2016, відповідно до п.3.1.3 договору.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що строком оплати є 02.12.2016 - дата підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2016 є безпідставним і судом до уваги не приймається.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг по Акту приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2016 на суму 4750 грн, у строк до 23.12.2016, не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2019 позивач листом звернувся до відповідача з вимогою в 7-денний строк з моменту його отримання, оплатити виконані послуги по договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016, шляхом перерахування 4750 грн на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виставленого рахунку №18/03/19, що підтверджується описом вкладення, накладною та фіскальним чеком від 18.03.2019, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.10,14-15).

Лист позивача від 18.03.2019 з вимогою оплати заборгованості, залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 4750 грн заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1. ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016 передбачено, що відносини сторін, не врегульовані договором, регулюються діючим законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу за користування грошовими коштами в розмірі 370,41 грн за період з 23.12.2016 по 01.08.2019 за 951 день прострочки та 468,82 грн інфляційних втрат за період з 23.12.2016 по червень 2019.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати виконаних послуг, але враховуючи ту обставину, що свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг по Акту приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2016 на суму 4750 грн відповідач зобов`язаний був здійснити до 23.12.2016 включно, у зв`язку з чим прострочка оплати виникла з 24.12.2016, але позивачем при розрахунку 3% річних (а.с.6) було вірно визначено кількість днів прострочки 951, за які і нараховано 3 % річних, а тому вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 370,41 грн підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню за період прострочки з 01.01.2017 по 30.06.2019, також в межах заявлених позовних вимог - 468,82 грн, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат за прострочку оплати не було враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Оскільки, як було встановлено судом, прострочка оплати наданих послуг по Акту приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2016 на суму 4750 грн, виникла з 24.12.2016, а тому грудень 2016 в розрахунок інфляційних втрат не включається, і розрахунок інфляції починається з наступного місяця, тобто з 01.01.2017.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 658,35 грн пені за прострочку оплати наданих інформаційно-консультативних послуг починаючи з 23.12.2016 за 180 днів прострочення, відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку пені (а.с.6).

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.4. договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016 визначено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником послуг виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримання від суми належної оплати, але не більше 100% від повної вартості послуг.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг по Акту приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2016 на суму 4750 грн зобов`язаний був здійснити до 23.12.2016 включно; відповідно прострочка оплати виникла з 24.12.2016, а тому проаналізувавши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.6) суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку пені було невірно визначено період її нарахування, починаючи з 23.12.2016, оскільки прострочка оплати виникла з 24.12.2016.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем безпідставно нараховано пеню за прострочку оплати за 23.12.2016 в сумі 3,66 грн.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України). Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 4750,00 грн за надані послуги за договором про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016 та не здійснення оплати даної заборгованості, підтверджується відповідачем у відзиві на позов та матеріалами даної справи, у зв`язку з чим було порушено право позивача.

Частинами 1,5 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Як встановлено судом, строк оплати за надані послуги відповідач зобов`язаний був здійснити до 23.12.2016 включно, відповідно прострочка оплати і право позивача щодо нарахування пені виникло з 24.12.2016 та з урахуванням ст. 232 Господарського кодексу України і вимог позивача щодо стягнення пені за 180 днів прострочки, починаючи з 23.12.2016, нарахування пені припинилось 20.06.2017.

У силу ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 24.12.2016 по 20.06.2017 по договору про надання інформаційно-консультативних послуг від 02.12.2016, почався 24.12.2016 та сплив 20.06.2018, а як слідує із матеріалів справи позивач з позовними вимогами звернувся до суду 20.08.2019, тобто з пропуском річного строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Оскільки відповідач скористався своїм правом, передбаченим п.1 ч.2 ст. 258, ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України та подав заяву про застосування позовної давності від 27.09.2019 до вимог про стягнення пені, а тому вимоги позовні вимоги позивача про стягнення 654,69 грн пені за період прострочки оплати наданих послуг з 24.12.2016 по 20.06.2017, задоволенню не підлягають у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525,526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав, за надані послуги своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 4750,00 грн боргу, 370,41 грн 3% річних, 468,82 грн інфляційних втрат. У частині стягнення 658,35 грн пені, відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1718,57 грн.

Керуючись ст. 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 178, 233, 236-238, 239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Куртової Яни Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лавіс" (вул. Малиновського, будинок 36, м. Чернігів, 14020; код ЄДРПОУ 38709600) про стягнення 6247,58 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лавіс" (вул. Малиновського, будинок 36, м. Чернігів, 14020; код ЄДРПОУ 38709600) на користь фізичної особи-підприємця Куртової Яни Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4750,00 грн боргу; 370,41 грн 3% річних; 468,82 грн інфляційних втрат та 1718,57 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Куртової Яни Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лавіс" (вул. Малиновського, будинок 36, м. Чернігів, 14020; код ЄДРПОУ 38709600) у частині стягнення 658,35 грн пені, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 15.10.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко