Постанова

від 08.10.2019 по справі 520/1104/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 р.Справа № 520/1104/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника відповідача Шалімова Л.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.06.19 року по справі № 520/1104/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ТАНДЕМ ІМПЕКС"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем Імпекс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 00000011411, 00000021411, 00000031411, 00000041411, 00000051411, 00000331410, 00000081411, 00000721307, 00000731307, 00000741307 від 10.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Імпекс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000011411 від 10.01.2019 з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 3712993 (три мільйони сімсот дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн 75 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000021411 від 10.01.2019 з податку на прибуток в загальному розмірі 23676992 (двадцять три мільйони шістсот сімдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000031411 від 10.01.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 19903 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот три) грн 75 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000041411 від 10.01.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 211350 (двісті одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000051411 від 10.01.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 64381 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000331410 від 10.01.2019 за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в загальному розмірі 7090 (сім тисяч дев`яносто) грн 70 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000081411 від 10.01.2019 за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в загальному розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000721307 з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 38587 (тридцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 56 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000731307 з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 510 (п`ятсот десять) грн 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000741307 з військового збору в загальному розмірі 3215 (три тисячі двісті п`ятнадцять) грн 65 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на момент набуття Кредитором права вимоги до Боржника, передбаченого цим Договором, заборгованість Боржника по Кредитному договору була вже простроченою, Сторони досягли згоди про те, що Боржник зобов`язаний виконати свої зобов`язання перед Кредитором до 28.12.2015 включно. У випадку, якщо Боржником буде здійснюватися виконання своїх зобов`язань пізніше 28,12.2015, Сторонами досягнуто згоди про те, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник буде зобов`язаний сплатити додатково трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення починаючи за 29.12.2015 включно. Підписання цього Договору Кредитором вважається його вимогою щодо сплати вищевказаних процентів,

Цей Договір з моменту набрання ним чинності є невід`ємною частиною Договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013.

В бухгалтерському обліку ТОВ "ТАНДЕМ ІМПЕКС" (Код за ЄДРГІОУ 30238220) операції з виконання умов вказаного договору № 1 від 28,12.2015 Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 відображено наступним чином :

- по рахунку № 506 Довгострокові займи в іноземній валюті відображено виникнення боргових зобов`язань на користь фізичної особи-громадянина України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у розмірі 552 716,91 евро, що є еквівалентом 13 999 548,83 грн.

- по рахунках № 602 Короткострокові кредити банків , № 606 Прострочені займи в іноземній валюті , № 6852 Розрахунки з іншими кредиторами в іноземній валюті зменшення боргових зобов`язань по договору № WCLoan/06486 від 14.08.2013 у розмірі 552 716,91 евро, що є еквівалентом 13 999 548,83 грн.

При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IY, із змінами та доповненнями, визначено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, із змінами та доповненнями, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України від 16,01.2003 № 436-IV. із змінами та доповненнями, грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМ України, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993, № 15-93, із змінами та доповненнями, на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії.

Відповідно до п. п. г) п. 4 ст. 5 Декрету КМ України, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, із змінами та доповненнями, індивідуальної ліцензії потребують такі операції : використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України;

Відповідно до абз. 3 п. 1.4 гл. 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9.11.2004 за № 1429/10028, із змінами і доповненнями, використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов`язань або оплати товарів, що придбаваються.

Таким чином на думку відповідача, ТОВ "ТАНДЕМ ІМПЕКС", без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, на порушення : ч. 1 та ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, із змінами та доповненнями, ч. 2 ст, 198 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, із змінами та доповненнями, п. 1 та п. п. г) п. 4 ст. 5 Декрету КМ України, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993, № 15-93, із змінами та доповненнями, абз. З п. 1.4 гл. 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9.11.2004 за № 1429/10028, із змінами і доповненнями, здійснено вираження грошових зобов`язань в іноземній валюті ТОВ "ТАНДЕМ ІМПЕКС" (Код за ЄДРПОУ 30238220) на користь фізичної особи-громадянина України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , по договору № 1 від 28.12.2015 Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLoan/06486 від 14.08.2013 .

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що віднесення курсових різниць на кредиторську валютну заборгованість прямо передбачене законом. Наявність подібної заборгованості (що виникла внаслідок поруки) перед громадянином України не суперечить закону і прямо їм дозволена. Цей факт не може вважатися використанням іноземної валюти як засобу платежу. Останнє підтверджене навіть висновком ДФС України, яка скасувала податкове повідомлення-рішення про штраф, нарахований відповідачем за здійснення цієї т.з. "валютної операції".

Всі контрагенти позивача, по операціях з якими податковий орган вважав відсутніми право позивача на витрати і податковий кредит, є діючими суб`єктами, платниками податків, підстав сумніватися в нереальності цих операції у відповідача не було, всі вони оформлені належним чином. Відсутність; в окремих випадках товарно-транспортних накладних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки (Постанова Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а).

Посилання відповідача на спільний наказ Міністерства аграрної політики і Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 № 961/707 як на підставу обов`язкового оформлення спеціальних товарно-транспортних накладних "Ліс" (ТТН-Ліс) є безпідставним, оскільки зазначений наказ встановлює форму ТТН-Ліс для обов`язкового застосування лише державними лісогосподарськими підприємствами, до яких жоден постачальників позивача, згаданий в акті перевірки, не відноситься. )

Застосування фінансової санкції у п`ятикратному розмірі 9418,14 грн за помилку в касовому ордері 1418,14 грн на підставі Указу Президента № 436/95 є неправомірним, оскільки відповідно до Положення НБУ від 15.12.2004 № 637, яке діяло станом на 28.07.2017, готівка була оприбуткована в касовій книзі правильно; пунктом 113.3 статті 113 Кодексу встановлено, що застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється. Це відповідає позиції БАСУ, висловленої в ухвалі від 07.06,2017 у справі № 820/5196/16.

Також позивач у відзиві зазначає, що відшкодовував своїм працівникам витрати за придбання різних товарно-матеріальних цінностей та предметів в загальній сумі 109097,58 грн, оформлюючи таке відшкодування авансовими звітами з відповідним документальним підтвердженням. При цьому, в кожному випадку підзвітною особою (працівником) придбання товарів (робіт, послуг) було здійснено не за рахунок попередньо виданих юридичною особою (роботодавцем) коштів під майбутній звіт, а за власний кошт з наступною видачею коштів під оформлений звіт.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що основним видом діяльності позивача є лісопильне і стругальне виробництво і експорт продукції (паркету) на експорт у Бельгію, Італію, Словаччину, Францію, Канаду. ТОВ "ТАНДЕМ ІМПЕКС" для здійснення господарської діяльності володіє на правах власності виробничими та складськими приміщеннями за адресою смт. Пересічне, вул. Леніна, 1-Д, деякі приміщення орендує.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена планова документальна виїзна перевірка позивача податкового законодавства - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.

Результати перевірки оформлені актом № 5319/20-40-14-11-11/30238220 від 22.12.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- п.44.1, п.44.2, п.44.3, п. 44.6 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.137 Податкового Кодексу України (надалі - Кодекс), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2970396 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 1178039 грн, за І квартал 2018 року у сумі 529773 грн, за ІІ квартал 2018 року у сумі 587791 грн, за ІІІ квартал 2018 року у сумі 674792 грн;

- п.44.1, п.44.2, п.44.3, п. 44.6 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.137 Кодексу, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся за 2015 рік у сумі 1331000,00 грн, за 2016 рік у сумі 3284408 грн, за 2017 рік у сумі 5 429 577 грн, за І квартал 2018 року у сумі 4255177,00 грн, за ІІ квартал 2018 року у сумі 4134998,00 грн, за ІІІ квартал 2018 року у сумі 5241832,00 грн;

- п.44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6, ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Кодексу, в результаті чого: занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15923,00 грн, у тому числі за грудень 2016 року в сумі 15923,00 грн, завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 169080,00 грн, у тому числі за серпень 2016 року в сумі 7056 грн, за жовтень 2016 року в сумі 1315,00 грн, за листопад 2016 року в сумі 4089,00 грн, за січень 2017 року в сумі 3500,00 грн, за серпень 2017 року в сумі 434,00 грн, за вересень 2017 року в сумі 10597,00 грн, за листопад 2017 року в сумі 12849,00 грн, за грудень 2017 року в сумі 57 687,00 грн, за березень 2018 року в сумі 36550,00 грн, за серпень 2018 року в сумі 8333,00 грн, за вересень 2018 року в сумі 26670,00 грн, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 64381,00 грн, у тому числі за вересень 2018 року в сумі 64381,00 грн;

- здійснення без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України операцій з валютними цінностями, що потребує одержання ліцензії Національного банку України згідно п. п. г) п. 4 ст. 5 Декрету КМ України, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 у розмірі 552 716,91 євро, що є еквівалентом 13999548,83 грн;

- п. 176.2(б) ст.176 Кодексу № 2755-VІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями в довідці за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманого з них податку у перевіряємому періоді надані недостовірні дані по про суми нарахованого та сплаченого доходу при відшкодуванні сум по авансовим звітам за ознакою доходу "127" (згідно з довідником ознак);

- абз. г.), п.п.164.2.17, п.164.2, ст.164, п.п.168.1.1, п.168.1, ст.168, п.п.176.2. а п.176.2 ст.176 Кодексу в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку у вигляді суми нарахування грошового відшкодування витрат за придбання товару в загальній сумі 109097,58 грн, а саме: за 2015 рік у сумі 10954,41 грн; за 2016 рік у сумі 45040,04 грн; за 2017 рік у сумі 35742,45 грн; за 2018 рік у сумі 17360,68 грн;

- за результатами перевірки, на підставі п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 з урахуванням вимог п.164.5 ст.164 Кодексу ТОВ "ТАНДЕМ ІМПЕКС" нараховано податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 19637,56 грн, в тому числі за 2015 рік 1971,79 грн, за 2016 рік 8107,21 грн, за 2017 рік 6433,64 грн, за 2018 рік 3124,92 грн;

- п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4 п.16 -1 підрозділу 10 розділу ХХ, абз. г.), п.п.168.1.1, п.168.1, ст.168, п.п.176.2 "а" п.176.2 ст.176 Кодексу в частині не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку у вигляді суми нарахування грошового відшкодування витрат за придбання товару (послуг) в загальній сумі 109097,58 грн, а саме: за 2015 рік у сумі 10954,41 грн; за 2016 рік у сумі 45040,04 грн; за 2017 рік у сумі 35742,45 грн; за 2018 рік у сумі 17360,68 грн; за результатами перевірки, на підставі підпункту 54.3.5 п.54.3 ст.54 з урахуванням вимог п.164.5 ст.164 Кодексу ТОВ "ТАНДЕМ ІМПЕКС" нараховано військового збору в загальній 1636,46 грн, в тому числі за 2015 рік у сумі 164,32 грн; за 2016 рік у сумі 675,60 грн; за 2017 рік у сумі 536,14 грн; за 2018 рік у сумі 260,41 грн з посиланням на ст. 129 Кодексу нараховано пеню з податку на доходи фізичних осіб та військового збору;

- п 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 із змінами та доповненнями (на час дії), а саме не оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства у сумі 1418,14 грн

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом ухвалені податкові повідомлення-рішення: № 00000011411 від 10.01.2019, яким збільшено зобов`язання за платежем податок на прибуток на 2970395,00 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 742598,75 грн; № 00000021411 від 10.01.2019, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у сумі 1331000,00 грн, за 2016 рік у сумі 3284408,00 грн, за 2017 рік у сумі 5429577,00 грн, за І квартал 2018 року у сумі 4255177,00 грн, за ІІ квартал 2018 року у сумі 4134998,00 грн, за ІІІ квартал 2018 року у сумі 5241832,00 грн; № 00000031411 від 10.01.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 15923 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 3980,75 грн; № 00000041411 від 10.01.2019, яким зменшено суму відшкодованого від`ємного значення з податку на додану вартість на 169080,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 42270,00 грн; № 00000051411 від 10.01.2019, яким зменшено суму невідшкодованого від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 64381,00 грн; № 00000331410 від 10.01.2019, яким до позивача застосовано фінансову санкцію (штраф) в розмірі 7090,70 грн з посиланням на статтю 1 Указу Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ № 436/95); № 00000081411 від 10.01.2019, яким до позивача застосовано фінансову санкцію (штраф) у розмірі 510,00 грн з посиланням на порушення пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 та на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і на пункт 121.1 статті 121 розділу 2 Податкового кодексу України; № 00000721307 від 10.01.2019 позивачу визначено податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб як джерелу виплати в сумі 19456,05 грн та застосовано фінансову санкцію (штраф) в розмірі 13480,72 грн і нараховано пеню на суму 5650,79 грн з посиланням на порушення підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 а пункту 176.2тдесят чотири тисячі триста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).

Порядок визначення прибутку з метою оподаткування регулюється нормами статей 134-137 Кодексу та нормативами бухгалтерського обліку зі складання фінансової звітності, а податкового кредиту - статтею 198 того ж кодексу. З норм частини 1 статті 11 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку, що формуються на підставі первинних документів, які можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Згідно зі статтею 134 Кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати. Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Також зазначеним положенням встановлено, що фінансова звітність підприємства формується, зокрема, з дотриманням принципів обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; та превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати (далі - П(с)БО 16 "Витрати") витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Зокрема, до витрат включаються втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", (далі - П(С)БО 21) курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. На кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2015 позивач уклав договір № 1 від 28.12.2015 "Про порядок виконання зобов`язань по договору про надання кредиту у формі кредитної лінії № WCLоаn/06486 від 14.08.2013", з фізичною особою громадянином України ОСОБА_1 , за яким позивач повинен здійснити на користь ОСОБА_1 погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки останній набув відповідні права вимоги, погасивши валютний кредит позивача перед банком. Заборгованість перед новим кредитором-фізичною особою склала 552716 євро.

За умовами зазначеного договору зобов`язання позивача має погашатися шляхом перерахування на рахунок кредитора грошової суми в національній валюті України, яка відповідатиме еквіваленту євро за офіційним курсом НБУ станом на дату такого перерахування.

На заборгованість позивач нараховував курсові різниці відповідно до вимог П(С)БО 21, що призводило у відповідні періоди зростання курсу євро до виникнення витрат, які відображалися за рахунком № 945 "Витрати від операційної курсової різниці", а у період падіння євро по відношенню до гривні (1 квартал і 1 півріччя 2018 року) - до виникнення доходу, який відображений за рахунком № 714 "Дохід від операційної курсової різниці". В цілому, за період, охоплений перевіркою, за рахунок курсових різниць підприємство зменшило оподатковуваний прибуток на 4311285,30 грн (в акті перевірки наведена помилкова цифра 5929322,60 грн).

В акті перевірки зазначено, що вираження грошових зобов`язань в іноземній валюті на користь фізичної особи-громадянина України за вищезазначеним договором є незаконним, а відтак неправомірним є включення курсових різниць до складу витрат (при негативному значенні - до складу доходів). При цьому представники відповідача в акті перевірки і відзиві на позовну заяву посилаються на норми статті 192 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 198 Господарського кодексу України, підпункт г) пункту 4 статті 5 Декрет Кабінета Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Однак така правова позиція відповідача є хибною, адже стаття 192 Цивільного кодексу України встановлює обов`язковість використання гривні як засобу платежу, а не як одиниці виміру зобов`язання. Крім того, останнє виникло внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні позивача за валютним кредитом, отриманим ним у ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ". Відповідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ані договором, на який посилається відповідач, ані законом не передбачено зміни обсягу чи умов виконання зобов`язання, зокрема, його перерахунок у гривні.

Можливість визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу прямо встановлена частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на частину 2 статті 198 Господарського кодексу України є помилковим, адже положення Господарського кодексу України регулюють відносини виключно між суб`єктами господарювання і не можуть застосовуватися до правочинів між підприємством та фізичною особою.

Посилання відповідача на підпункт г) пункту 4 статті 5 Декрет Кабінета Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є хибним, адже ця норма встановлювала (на час спірних правовідносин) необхідність отримання індивідуальної ліцензії НБУ для здійснення операцій використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, натомість здійснення подібних операцій позивачем з матеріалів справи не вбачається. За вираження зобов`язання в євро, про яке йдеться, кваліфіковане в акті як здійснення без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України операцій з валютними цінностями, що потребує одержання ліцензії Національного банку України відповідач застосував до позивача штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 13 999 548 грн 83 коп податковим повідомленням-рішенням № 00000061411 від 10.01.19. Однак, це податкове повідомлення - рішення скасоване в порядку адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України. В своєму рішенні № 13060/6/99-99-11-04-02-25 від 26.03.2019 центральний податковий орган зазначив, що висновки перевірки про проведення операції з валютними цінностями без одержання індивідуальної ліцензіі Національного банку України є необґрунтованими та передчасними, а відтак, підлягають скасуванню.

Отже, аналізуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про протиправність вираження позивачем зобов`язання в іноземній валюті та, як наслідок, відсутність права включити курсові різниці на зобов`язання в євро до складу витрат є необґрунтованим і відповідні висновки щодо заниження прибутку (завищення збитків) є протиправними.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду, що перевірявся, позивач отримував матеріали (дошка, ламель, пиловник дубу), які слугували сировиною для виготовлення паркету від неплатників ПДВ на суму 13880 246,72 грн, у тому числі ФОП ОСОБА_2 на суму 77577,50 грн , ФОП ОСОБА_3 на суму 276115,00 грн, ФОП ОСОБА_4 на суму 1786750,00 грн, ФОП ОСОБА_5 на суму 211000,00 грн, ФОП ОСОБА_6 на суму 1414521,42 грн, ФОП ОСОБА_7 на суму 227586,60 грн, від ФОП ОСОБА_8 на суму 300000,00 грн, від ФОП ОСОБА_9 на суму 612040,00 грн, ФОП ОСОБА_10 на суму 129 465,00 грн, від ФОП ОСОБА_11 на суму 232437,00 грн, ФОП ОСОБА_12 на суму 350579,50 грн, ФОП ОСОБА_13 на суму 666196,27 грн, ФОП ОСОБА_14 на суму 1148631,50 грн, ФОП ОСОБА_15 на суму 121490,00 грн, ФОП ОСОБА_16 на суму 1061981,11 грн, ФОП ОСОБА_17 на суму 153595,00 грн, ФОП ОСОБА_18 на суму 831 725,72 грн, ФОП ОСОБА_19 на суму 98 735,75 грн, ФОП ОСОБА_20 на суму 989520,63 грн, ФОП ОСОБА_21 на суму 333014,22 грн , ФОП ОСОБА_22 на суму 863335,05 грн , ФОП ОСОБА_23 на суму 224247,00 грн, ТОВ "ЛИПЕЦЬ-АГРО" на суму 508 832,48 грн, ПП "ЮЛ - І - АН" на суму 326011,26 грн від платника ПДВ ТОВ КОМПАНІЯ "ТРАЙ" на суму 934 858,71 грн та ПДВ 186 971,74 грн.

Факт поставки цих матеріалів підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, відсутність дефектів форми яких не заперечується відповідачем, а також укладеними в письмовій формі договорами поставки та комісійними актами приймання продукції за якістю. Реальність операцій з отримання матеріалів і подальше використання матеріалів з господарській діяльності позивача окремо підтверджується накладними-вимогами на внутрішнє переміщення товарів зі складу у виробництво.

Отримання матеріалів від ТОВ КОМПАНІЯ "ТРАЙ" також підтверджується зареєстрованими податковими накладними № 1 від 07.12.2017, № 5 від 26.12.2017, № 5 від 20.08.2018, № 8 від 27.07.2018, № 2 від 01.03.2018, № 1 від 01.03.2018, № 2 від 09.02.2018 та товарно-транспортними накладними, безпосередньо переліченими в акті перевірки.

По усіх зазначених поставках позивач розрахувався з контрагентами в безготівковому порядку в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими документами і визнається відповідачем в акті перевірки.

Так, з акту перевірки представники відповідача вбачається, що пояснень та їх документальних підтверджень щодо транспортування придбаних ТМЦ, навантаження, розвантаження якості та походження до перевірки не надано і, виходячи з цього, вважали що "реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "ТАНДЕМ ІМПЕКС" та вказаними постачальниками відсутня". При цьому податковий орган не представив суду жодних доказів або навіть не висловив обґрунтованих припущень щодо ознак фіктивності в діяльності контрагентів, недійсності правочинів, неможливості здійснення господарських операцій або відсутності змін в структурі активів позивача, що надавало б змогу припустити наявність податкових правопорушень, вчинення господарських операцій з метою, відмінною від задекларованої.

Також, з акту перевірки вбачається, що подальший рух придбаних матеріалів, обсяг і періоди їх списання, тобто вплив спірних операцій на визначення фінансового результату (прибутку) в ході перевірки взагалі не досліджувався. Натомість, у періодах, коли придбані матеріали залишаються на складі і не списуються на собівартість готової продукції, їх придбання не зменшує активи підприємства, а відповідна вартість взагалі не впливає на прибуток.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та беручи до уваги норми статей 134-137, 198 Кодексу, частини 1 статті 11 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів дійшла висновку, що документи, надані позивачем, містять всі обов`язкові реквізити, зокрема, дату, місце складання документу, опис придбаних товарів, одиницю виміру, ціну, тощо, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його постачальниками.

Господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Наявність пояснень та документальних підтверджень щодо транспортування придбаних матеріалів, навантаження, розвантаження, якості та походження не передбачена законодавством в якості обов`язкової умови фіксування господарської операції про придбання товарно-матеріальних цінностей. Крім того, судом встановлено, що якість отриманих матеріалів в усіх випадках визначалася актами приймання за якістю, що спростовує окремий висновок акту перевірки з цього приводу.

Відсутність в окремих випадках товарно-транспортних накладних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі №809/2918/13-а.

Доводи відповідача стосовно спільного наказу Міністерства аграрної політики і Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 № 961/707 як на підставу обов`язкового оформлення спеціальних товарно-транспортних накладних "Ліс" (ТТН-Ліс), колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначений наказ встановлює форму ТТН-Ліс для обов`язкового застосування лише державними лісогосподарськими підприємствами, до яких жоден постачальників позивача за вищенаведеним переліком не відноситься.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов укладеного договору суборенди (п.2.3) нежитлового приміщення Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічне, вул. Леніна, 1-е позивач оплачував оренду і електроенергію ТОВ "БІЛЛОН ПЛЮС" (неплатник ПДВ) з липня 2015 року по вересень 2016 року. Обсяг споживання електроенергії визначений в актах наданих послуг. Розрахунки з постачальником здійснені в повному обсязі готівкою.

З жовтня 2016 року по червень 2017 року відповідно до договору № 011016 від 01.10.2016 з ТОВ "АЙ БІ СІ" (платник ПДВ) позивач отримав комплекс послуг, які фактично полягали в оплаті спожитої позивачем електроенергії на умовах комісії. Надання послуг оформлено детальними протоколами з розшифровками, звітами, актами наданих послуг, документально підтвердженими витратами ТОВ АЙ БІ СІ з оплати вартості електроенергії.

Первинні документи, надані позивачем на підтвердження відповідних витрат містять усі необхідні реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарських операцій.

Висновки акту перевірки про ненадання позивачем документальних підтверджень щодо споживання ним електроенергії, використання її господарській діяльності є безпідставними і не відповідають матеріалам справи.

Так, за даними інвентаризації основних засобів і переліком енергоємних споживачів електричної енергії (потужності) на підприємстві задіяно електричного устаткування на 457,38 кВт. Необхідність використання електричних верстатів в лісопильному і стругальному виробництві є загальновідомою і не заперечується відповідачем.

Матеріали справи не містять доказів того, що в періоди з липня 2015 року по вересень 2016 року (отримання електроенергії через ТОВ "БІЛЛОН ПЛЮС") та з жовтня 2016 року по червень 2017 року (отримання електроенергії через ТОВ "АЙ БІ СІ") виробництво позивача простоювало або отримувало інші джерела живлення ніж зазначено в наданих документах. Усі понесені позивачем витрати є фактично оплаченими.

Отже, відсутні будь-які підстави вважати ці витрати реально не понесені або такими, що не призводять до зміни стану активів позивача і, відповідно не зменшують оподатковуваний прибуток.

Таким чином, колегія суддів вважає, що право позивача на податковий кредит по операціях з постачання електроенергії від ТОВ "АЙ БІ СІ" підтверджується податковими накладними №14 від 31.12.2016, № 1 від 04.01.2017, № 2 від 12.01.2017, № 9 від 31.03.2017, № 11 від 30.06.2017. З урахуванням наведених вище обставин, у відповідача були відсутні підстави вважати, що відповідні суми були віднесені до складу податкового кредиту неправомірно.

З матеріалів справи вбачається, що витрати позивача по операціях з профілактичного обслуговування навантажувальної техніки (ФОП ОСОБА_24 , 19587,50 грн витрат та 3917,50 грн податкового кредиту) підтверджуються договором № 3 від 20.07.2016, актом надання послуг № РНСІВ-000195 від 11.08.2016, актом надання послуг № РНСІВ-000255 від 06.10.2016, актом надання послуг № РНСІВ-000271 від 19.10.2016, актом надання послуг № РНСІВ-000003 від 18.01.2017, виписками банку по рахунку № НОМЕР_2 з 05.08.2016 до 05.08.2016, виписками банку по рахунку № НОМЕР_2 з 06.10.2016 до 06.10.2016, виписками банку по рахунку № НОМЕР_2 з 10.01.2017 до 10.01.2017, податковою накладною від 05.08.2016 № 6, податковою накладною від 06.10.2016 № 7, податковою накладною від 06.10.2016 № 6, податковою накладною від 10.01.2017 №1

Витрати з ремонту 6 одиниць комп`ютерної техніки (ТОВ "АЙ БІ СІ", 14565,00 грн витрат та 2913,00 грн податкового кредиту) підтверджуються актом надання послуг № 12 від 01.11.2016, податковою накладною від 01.11.2016 № 11, випискою по рахунку № НОМЕР_2 з 01.11.2016 до 01.11.2016.

Надання позивачу послуг з ремонту повітряної лінії с.Пересічне ТОВ "МЕГАПОЛІС+", в сумі 44600,00 грн витрат та 8920,00 грн податкового кредиту підтверджуються договором надання послуг № 1208/1 від 12.08.2016, додатком 1 до договору № 1208/1 від 12.08.2016, актом про виконання послуг № 0211/2 від 02.11.16,20 випискою банка по рахунку № НОМЕР_2 з 17.08.2016 до 17.08.2016, випискою банка по рахунку № НОМЕР_2 з 11.11.2016 до 11.11.2016, податковою накладною від 17.08.2016 №18, податковою накладною від 02.11.2016 № 3

Роботи з технічного обслуговування та супроводу WEB-Сайту https://tandem.ua на суму (80000,00 грн ТОВ "ЕЙ БІ СІ СОЛЮШЕНЗ" без ПДВ) підтверджуються: договором надання послуг № 21 від 08.12.2014, актом надання послуг від 31.01.2015, додатковою угодою № 1 від 25.12.2014 до договору надання послуг № 21 от 08.12.2014, додатком від 31.01.2015 до акту виконаних робіт від 31.01.2015, актом надання послуг від 28.02.2015, додатковою угодою № 2 від 25.01.2015 до договору надання послуг № 21 від 08.12.2014, додатком від 28.02.2015 до акту виконаних робіт від 28.02.2015, актом надання послуг від 31.03.2015, додатковою угодою № 3 від 25.02.2015 до договору надання послуг № 21 від 08.12.2014, додатком від 31.03.2015 до акту виконаних робіт від 31.03.2015, актом надання послуг від 30.04.2015, додатковою угодою № 4 від 25.03.2015 до договору надання послуг № 21 від 08.12.2014, додатком від 30.04.2015 до акту виконаних робіт від 30.04.2015, платіжним дорученням № 388 від 04.02.2015, випискою по рахунку № НОМЕР_2 з 17.04.2015 до 17.04.2015.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів нереальності зазначених операцій.

Аналізуючи наведене та дослідивши первинні документи колегія суддів дійшла висновку, що спірні операції позивача були пов`язані з його господарською діяльністю, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Витрати зі сплати ПДВ у випадках, коли постачальники товарів і послуг були платниками ПДВ, виписували і реєстрували податкові накладні, підтверджені цими податковими накладними, що не заперечується відповідачем. Останній не довів належними і допустимими доказами нереальність спірних господарських операцій, не навів причин вважати діяльність контрагентів позивача фіктивною, не обґрунтував власних припущень вважати ці операції спрямованими на досягнення іншої мети, ніж отримання прибутку.

Отже, усі висновки акту перевірки про заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток (завищення від`ємного значення цієї величини) є необґрунтованими, а податкові повідомлення рішення № 00000011411 від 10.01.2019, яким збільшено зобов`язання за платежем податок на прибуток та № 00000021411 від 10.01.2019, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток є протиправними і підлягають скасуванню.

Таким чином, з огляду на те, що твердження представників відповідача про нереальність господарських операцій не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, нарахування ПДВ у суму 249384 грн податковими повідомленнями-рішеннями № 00000031411 від 10.01.2019, № 00000041411 від 10.01.2019 та № 00000051411 від 10.01.2019 є протиправним.

Так, податковим повідомленням-рішенням № 00000081411 від 10.01.2019 до позивача застосовано фінансову санкцію (штраф) у розмірі 510 грн з посиланням на порушення ним пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Кодексу. За цими нормами платники податків зобов`язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством., а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Проте ані в акті перевірки ані у відзиві в апеляційній скарзі, ані в ході судового розгляду справи представник відповідача не навели переліку і навіть жодного прикладу подібних документів, які позивач зобов`язаний був вести та зберігати за законодавством, але не виконав такого обов`язку. Як зазначалося вище, подібний обов`язок щодо товарно-транспортних накладних, а також документів, які підтверджують якість матеріалів на позивача законодавством не покладений, отже колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення № 00000081411 від 10.01.2019 є протиправним і підлягає скасуванню.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням - рішенням № 00000331410 від 10.01.2019 до позивача застосовано фінансову санкцію (штраф) у розмірі 7090,70 грн з посиланням на статтю 1 Указу Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" на тій підставі, що 28.07.2017 знято з поточного рахунку готівку в розмірі 9418,14 грн, але прибутковий касовий ордер № 16 за 28.07.2017 виписаний помилково на меншу суму 8000,00 грн, розбіжність склала 1418,14 грн.

Запис в касовій книзі за 28.07.2017 був зроблений в повній сумі оприбуткованої готівки - 9418,14 грн.

Відповідно до пункту 1 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, яке діяло станом на 28.07.2017, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Позивач не проводив готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення. Отже, помилка в сумі прибуткового ордеру за умови правильного запису в касовій книзі не може вважатися не оприбуткуванням готівки.

Крім того, пунктом 113.3 статті 113 Кодексу встановлено, що застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Указ Президента України № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не є законом, тому застосування штрафних (фінансових) санкцій лише на підставі цього Указу прямо суперечить нормі пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, який прийнятий пізніше. Це відповідає позиції ВАСУ, висловленої в ухвалі від 07.06.2017 у справі № 820/5196/16. Інші рішення вищих судових інстанцій стосуються аналізу терміну дії самого Указу в розрізі Перехідних положень Конституції України і не надають іншого трактування пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України. Останній містить пряму імперативну заборону застосовувати санкції, встановлені нормативними актами, які не є законами.

Таким чином, податкове повідомлення рішення № 00000331410 від 10.01.2019 прийняте безпідставно та перевищенням повноважень, наданих відповідачу законом.

З акту перевірки відповідача, вбачається, що за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 позивач відшкодовував своїм працівникам витрати за придбання різних товарно-матеріальних цінностей та предметів в загальній сумі 109097,58 грн, оформлюючи таке відшкодування авансовими звітами з відповідним документальним підтвердженням. При цьому, в кожному випадку підзвітною особою (працівником) придбання товарів (робіт, послуг) було здійснено не за рахунок попередньо виданих юридичною особою (роботодавцем) коштів під майбутній звіт, а за власний кошт з наступною видачею коштів під оформлений звіт. Відповідач вважає, що у такому випадку "дохід, виплачений такій підзвітній особі за реалізовані (продані) товари (роботи, послуги) включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах".

Отже, доводи відповідача грунтуються на деяких податкових роз`яснень і податкових консультацій та зводиться до того, що а) відшкодування працівнику фактично понесених ним в інтересах підприємства витрат є доходом такого працівника; б) підпункт 165.1.11 статті 165 Кодексу, який приписує не оподатковувати кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт стосується виключно випадків, коли видача коштів передує звіту, а не коли кошти видаються під готовий оформлений звіт; в) працівнику, який придбав і передав у власність підприємства річ має повертатися лише 80,5% його витрат, решта має бути перерахована в бюджет як податок з доходів (18%) та військовий збір (1,5%) з такого працівника.

Виходячи з цієї правової позиції податковий орган визначив позивачу податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб як джерелу виплати в сумі 19456,05 грн (податкове повідомлення - рішення № 00000721307 від 10.01.2019) застосував штраф у розмірі 510,00 грн за неподання форми 1-ДФ щодо податку який мав би утримати (податкове повідомлення - рішення № 00000731307 від 10.01.2019) визначив податкове зобов`язання з військового збору як джерелу виплати в сумі 1621,35 грн (податкове повідомленням - рішення № 00000741307 від 10.01.2019).

Проте, зазначені висновки позивача ґрунтується на довільному помилковому тлумаченні норм з оподаткування доходів фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 165.1.11 статті 165 Податкового кодексу України не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт. Термін "під звіт" аж ніяк не означає, що між виданням коштів і звітом має пройти певний час. Ці події можуть відбуватися і одночасно.

Наказ Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання встановлює форму звіту і правила його подання. Зокрема, пунктом 3 наказу встановлено, що звіт подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує відрядження або виконання окремої цивільно-правової дії.

Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що законодавством не заборонено видавати кошти під звіт за раніше виконану цивільно-правову дію (купівля товарно-матеріальних цінностей), коли кошти авансом не видавались. Більше того, встановлена наказом форма звіту прямо передбачає перевитрату авансу, тобто коли підзвітна особа витрачає більше, ніж вона фактично отримала під звіт. Окремим випадком такої перевитрати є нульовий аванс і витрата власних коштів, що цілком узгоджується з встановленими правилами і відповідає сталим діловим звичаям.

Так, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Додаткове благо пов`язане із виробничими силами і яке не має економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а по суті є витратами на утримання підприємства не підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та на нього не нараховується єдиний соціальний внесок.

Отже, виходячи з того, що виплата коштів під звіт з перевитратою не є доходом фізичних осіб, обов`язок з утримання та перерахування доходу і військового збору, а також подання звіту 1-ДФ "з ознакою доходу 127" (інші доходи) стосовно цих осіб у позивача не виникає.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №№ 00000011411, 00000021411, 00000031411, 00000041411, 00000051411, 00000331410, 00000081411, 00000721307, 00000731307, 00000741307 від 10.01.2019 суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року по справі № 520/1104/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року по справі № 520/1104/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 15.10.2019 року