Постанова

від 09.10.2019 по справі 1440/2061/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2061/18 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні о 14:17 в м. Миколаєві, дата піписання та оформлення рішення суддею 08 квітня 2019 р., по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІФРУТ УКРАЇНА" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018 № 00056581401, прийняте Головним управлінням ДФС у Миколаївській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що воно прийнято з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано прийняте 16.07.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00056581401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1 867 531 грн. з яких: 1 620 957 грн. за податковим зобов`язанням та 246 574 - за штрафними санкціями. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна" судовий збір у сумі 28 020,11 грн., сплачений платіжним дорученням від 22.08.2018 № 4810.

Не погоджуючись з таким рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що заборгованість по ТОВ ТАНК ТРАНС є безнадійною, за 2016 рік у сумі 24358,9 грн. Також апелянт вказує, що перевіркою неможливо встановити фактичність надання послуг перевезення у обсягах, зазначених у первинних документах, виписаних ФОП ОСОБА_3. на адресу ТОВ ЮНІФРУТ Україна у 2015 році на суму 3525894 грн. Таким чином, перевіркою неможливо встановити фактичність надання послуг перевезення у обсягах, зазначених у первинних документах, виписаних ФОП ОСОБА_5 на адресу ТОВ ЮНІФРУТ Україна у 2017 році на суму 5479425 грн. Апелянт зазначає, висновки, викладені в акті перевірки від 13.06.2018 №1500/14-29-14-01/24778980 грунтуються на наявних фактах порушення ТОВ ЮНІФРУТ УКРАЇНА норм чинного законодавства, а податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018 №00056581401, прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач до суду не надано.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.03.2018 по 10.04.2018 посадові особи Управління провели документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2015 по 31.12.2017, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, результати якої оформили актом від 17.04.2018 № 873/14-29-14-01/24778980 (надалі - акт від 17.04.2018, т. спр. 1, арк. 17-70).

Згідно з висновками акта від 17.04.2018, Товариство порушило, зокрема, пункти 44.1, 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 17 953 737 грн., в тому числі: за 2015 рік - на 3 321 337 грн., за 2016 рік - на 3 507 626 грн., за 2017 рік - на 11 124 774 грн. Підставою для такого висновку відповідач визначив те, що позивач не підтвердив документально задекларовані ним витрати в сумі 99 742 984 грн.

02.05.2018 Товариство подало заперечення на акт від 17.04.2018 (т. спр. 1, арк. 71-80). До заперечень позивач додав документи, відповідно до реєстрів (т. спр. 10, арк. 139-247, т. спр. 11, арк. 1-41).

З 31.05.2018 по 06.06.2018 посадові особи Управління, на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки), провели документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, податку на додану вартість за період з 01.03.2015 по 31.12.2017, правильності ведення касових операцій за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, результати якої оформили актом від 13.06.2018 № 1500/14-29-14-01/24778980 (надалі - Акт, т. спр. 1, арк. 82-173).

Згідно з висновками Акта, Товариство порушило, зокрема, пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 1 625 342 грн., в тому числі: за 2015 рік - на 634 661 грн., за 2016 рік - на 4 385 грн., за 2017 рік - на 986 296 грн. Підставою для такого висновку відповідач визначив те, що позивач не підтвердив документально задекларовані ним витрати в сумі 9 005 319 грн. та не відобразив у складі доходів безнадійну кредиторську заборгованість в сумі 24 359 грн.

02.07.2018 Товариство подало заперечення на Акт (т. спр. 1, арк. 174-184), до яких додало документи, відповідно до реєстрів (надалі - Заперечення, т. спр. 11, арк. 48-59).

"Відповіддю щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 13.06.2018 № 1500/14-29-14-01/2477898" (т. спр. 1, арк. 185-195) Управління повідомило Товариство про відсутність підстав для внесення змін до Акта.

Податковим повідомленням-рішенням від 16.07.2018 № 00056581401 (надалі - Рішення, т. спр. 1, арк. 196-198) Управління, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзаци 1, 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з податку на прибуток на 1 873 012,25 грн., з яких: 1 625 342 грн. - за податковими зобов`язаннями, 247 670,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Управління факт заниження Товариством податкових зобов`язань не довело (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України), суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1 620 957 грн. та застосування штрафу в сумі 246 574 грн..

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до абз.2 п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.99 р. затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати .

Відповідно до пункті 5-7 Положення Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2016 рік всього у сумі 24359 грн., у зв`язку з не включенням до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по ТОВ ТАНК ТРАНС (код 32115067) в сумі 24359 грн., по якій минув строк позовної давності.

Також зазначено, що згідно обороту по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2015- 2017 р.р. по постачальнику TOB ТАНК ТРАНС (код 32115067) (стан - платник податків за основним місцем обліку) значиться кредиторська заборгованість в сумі 24358,9 гри.

Згідно наданих до перевірки документів кредиторська заборгованість по ТОВ ТАНК ТРАНС в сумі 24358,9 гри. виникла в лютому 2013р., що підтверджується карткою рахунку по ТОВ ТАНК ТРАНС .

Згідно наданих до перевірки виписок банку, касових та інших первинних документів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 не встановлено погашення кредиторської заборгованості, документів щодо переуступки боргу чи проведення претензійно-позовної роботи.

Таким чином, зазначено, що заборгованість по ТОВ ТАНК ТРАНС є безнадійною, за 2016 рік у сумі 24358,9 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов`язання, в зв`язку з невиконанням якого виникла безнадійна заборгованість, зі спливом строку позовної давності (2016 рік) Товариство мало включити до складу доходу звітного періоду.

Оскільки позивач ані в ході перевірки, ані до суду не надав доказів того, що строк позовної давності за цією заборгованістю не минув, суд першої інстанції правомірно визнав, що Управління обґрунтовано дійшло висновку про заниження річного доходу за 2016 рік на суму 24 359 грн.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено, що на порушення чинного законодавства, ТОВ ЮНІФРУТ УКРАЇНА до складу витрат безпідставно віднесено витрати у загальній сумі 9005309 грн. по операціях з контрагентами - постачальниками послуг перевезення вантажу, реальність здійснення яких не підтверджено, а саме: з ФОП ОСОБА_3 на суму 3525884 грн., з ФОП ОСОБА_5 на суму 5479425 грн.

Управління, дослідивши укладений 01.08.2015 Товариством і ФОП ОСОБА_3. договір, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні документи, інформацію про наявність у ФОП ОСОБА_3 . транспортних засобів, податкову інформацію, що свідчить про незалучення ФОП ОСОБА_3 третіх осіб для виконання відповідних робіт, - визнало незаконним відображення позивачем витрат в сумі 3 525 894 грн.

В акті зазначено, що згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1-ДФ), наданими ФОП ОСОБА_3 до контролюючого органу, відсутня інформація щодо залучення фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру для виконання вказаних робіт та виплати доходу за ознакою 157, що свідчить про те, що ФОГІ ОСОБА_3 не залучались треті особи для здійснення перевезень або оренди автотранспортних засобів, зазначених в товарно- транспортних накладних.

ТОВ ЮНІФРУТ УКРАЇНА до перевірки не надано заявок на здійснення перевезень, на основі яких здійснюється кожне окреме перевезення, які при погодженні Сторонами і є невід`ємною частиною Договору. Вказані заявки та їх умови мають пріоритетну силу щодо умов Договогру, що прямо передбачено п.3.1. Договору. Також п. 3.1 Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний погодити місце та час завантаження з Відправником та подати заявку на перевезення Перевізнику не менше як за 8 годин до завантаження, а в п. 4.1 Договору зазначено, що розмір плати за перевезення вантажу визначається згідно заявки Замовника і залежить від відстані до місця завантаження та/або тоннажу перевезеного вантажу і вказується з акті виконаних робіт. Однак, в актах виконаних робіт відстань не зазначена.

Також, ТОВ ЮНІФРУТ УКРАЇНА як в ході перевірки, так і на дату завершення перевірки не надало запитувані перевіряючими ГУ ДФС у Миколаївській області заявки на здійснення перевезень у 2015 році на суму 3 525 894 гри., які передбачені умовами договору по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, в зв`язку з чим складено акт від 06.06.2018 № 511/14-29-14-01/24778980 про ненаданпя до перевірки документів, який зареєстровано у спеціальному журналі реєстрації актів.

Виходячи з вищенаведеного, ФОП ОСОБА_3 не мав можливості для здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ ЮНІФРУТ УКРАЇНА у 2015 року у сумі 3525894 гри., у зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: відсутністю необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, виробничих активів при значних задекларованих обсягах реалізації послуг.

Крім того, перерахування коштів по нереальним операціям не призводить до зменшення активів, тобто перерахування коштів на адресу ФОП ОСОБА_3 у розмірі 3475684 гри. не здійснювались, що в свою чергу не призвело до зменшення активів, а відтак відсутні підстави для відображення таких операцій у бухгалтерському обліку та відповідно у складі витрат та фінансовому результаті до оподаткування відповідно до ПСБО Витрати .

Таким чином, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ ЮНІФРУТ УКРАЇНА з ФОП ОСОБА_3 виписаних документів у 2015 році на суму 3 525 894 гри.

Судом першої інстанції встановлено, до заперечень на акт від 17.04.2018 Товариство додало документи, що підтверджують показники його податкових декларацій. Так, були надані первинні документи, що підтверджують придбання товарів, їх перевезення та продаж. Незважаючи на це, заперечивши здійснення позивачем відповідних господарських операцій з придбання послуг з перевезення вантажу, посадові особи в Акті не відобразили зміст навіть товарно-транспортних накладних.

Колегією суддів не прийнято до уваги доводи Управління про те, що неповне проведення розрахунків за придбані послуги з ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_5 виключає відображення відповідних витрат, оскільки відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (надалі - ПСБО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що незважаючи на те, що розрахунки між позивачем і ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_5 було проведено частково, Товариство правомірно відобразило відповідну суму витрат одночасно зі збільшенням зобов`язань.

Підпунктом 9.4 пункту 9 ПСБО 16 встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

В Акті не вказано, на підставі яких доказів Управління дійшло висновку про те, що витрати Товариства не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 ПСБО 16.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав доказів того, що за результатами перевірок ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_5 були виявлені факти пов`язані з відсутністю у звітності ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_5 інформації щодо залучення фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру для виконання робіт та виплати доходу за ознакою 157, що свідчить про те, що не залучались треті особи для здійснення перевезень або оренди транспортних засобів, зазначених в товарно-транспортних накладних, наслідком чого стало складення податкових повідомлень-рішень. По-друге, порушення при поданні звітності, що їх, на думку відповідача, допустили контрагенти позивача, не можуть бути доказами заниження Товариством суми податку на прибуток.

Під час зустрічної звірки здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Виходячи з цього, належними та допустимими доказами для висновку податкового органу про нездійснення господарських операцій, мали би бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок.

Проте, інформації про проведення таких звірок Акт не містить.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позиваем були надані: податкові декларації, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, договори-заявки на транспортне перевезення вантажу, (т. 1 а.с. 199- 249 по т. 10 а.с. 1 - 106).

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт заниження Товариством податкових зобов`язань, а тому відсутні підстави для визначення відповідачем податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1 620 957 грн. та застосування штрафу в сумі 246 574 грн..

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2019 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик