Рішення

від 15.10.2019 по справі 297/640/19

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/640/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., за участю секретаря Адамчо К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , особі його представника - адвоката Захарченко Олексія Юрійовича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виконавчий комітет Кідьошської сільської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в :

В березні 2019 року до Берегівського районного суду звернувся позивач ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в особі свого представника - адвокат Захарченко О.Ю., із позовною заявою до ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 мешканки АДРЕСА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виконавчий комітет Кідьошської сільської ради, який знаходиться за адресою с. Кідьош, вул. Петефі, 57, код ЄДРПОУ 25998608, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що йому, позивачу, на праві приватної власності належить будинок за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачі - його дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 вже більше року залишили його проживати одного в даному будинку, виїхали мешкати в АДРЕСА_3 , та з того часу фактично втрачений з ними родинний зв`язок, між ними остаточно припинились спілкування, хоча перешкод в користуванні жилим приміщенням він не чинив. Відповідачі в утриманні житла участі не беруть, комунальні платежі не сплачують, особистих речей в будинку не мають, взагалі будинком не цікавляться. Даною бездіяльністю створюють йому, як власнику, перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження майном.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 10.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 31-32).

Ухвалою Берегівського районного суду від 28.05.2019 року клопотання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено, та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. (а.с. 57-58).

Крім того, 28.05.2019 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на позовну заяву та заяву про виклик свідків. У своєму відзиві на позовну заяву відповідачі зазначають, що даний позов є безпідставний, оскільки твердження позивача про те, що вони в будинку не проживають, не сплачують комунальні платежі, не беруть участі в утриманні житла та будинком не цікавляться не відповідають дійсності. Так, на початку 2017 року позивач з погрозами вигнав їх, відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , із будинку, завантажив їх особисті речі на трактор та вивіз у с. Великі Береги, в маленький будиночок. Крім того, відповідачі зазначили, що через численні погрози розправою вони не можуть вселитись до будинку по даний час, їх не пускає позивач. В зв`язку з цим просили у позові відмовити (а.с. 49-55).

09.08.2019 року ухвалою суду було закрито підготовче засіданні та призначена справа до розгляду по суті (а.с. 79-80).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні у вступному слові підтримав позовні вимоги та пояснив, що є пенсіонером, у зв`язку з реєстрацію відповідачів він не може оформити житлову субсидію. Відповідачі в грудні 2016 року добровільно залишили будинок та проживають в іншому населеному пункті - селі В . Береги . Раніше він просив їх повернутись, однак вони відмовлялись. На даний час проживає спільно з іншою жінкою.

Представник позивача - адвокат Захарченко О.Ю. також підтримав вимоги у вступному слові.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Орябко М.В. у вступному слові заперечили позов. Так, відповідачка пояснила, що вона із мамою не бажають зніматися із реєстрації, бажають проживати в АДРЕСА_1 , залишити право користування даним житлом. Дійсно, в грудні 2016 року у зв`язку з погрозами позивача, на його вимогу вони переїхали проживати в В . Береги , їх речі на тракторі позивач сам повіз. Причиною цих погроз з боку позивача, її батька, було те, що він казав, що хоче проживати з іншою жінкою.

Відповідачка ОСОБА_2 та представник третьої особи - виконкому Кідошської сільради в судове засіданні не з`явились.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно копії договору дарування від 31.12.2004 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , 03.03.2005 року зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 (а.с. 13-15).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , але фактично з 2017 року не проживають за даною адресою, проживають АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта ОСОБА_2 , листами виконкому Кідошської сільради та Великоберезької сільської ради, ГУДМС України в Закарпатської області (а.с. 16, 17, 30, 45, 48).

Згідно свідоцтва про право на спадщину власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , де на даний час проживають відповідачі, є відповідачка ОСОБА_2 (а.с. 43-44).

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 визнала той факт, що вона з іншою відповідачкою з грудня 2016 року не проживає за місцем реєстрації проживання.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ствердили, що приблизно в грудні 2016 року із-за погіршення відносин між позивачем та його дружиною - відповідачкою ОСОБА_2 , на вимогу позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 переселились жити в с.В.Береги. Речі відповідачів позивач на своєму тракторі перевіз за їх новим місцем проживання - будинок батьків відповідачки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 .

Свідок ОСОБА_10 в суді підтвердив, що відповідачі в грудні 2016 року виселились з будинку позивача в с.Кідьош, а з літа 2018 року позивач проживає із співмешканкою.

Також судом встановлено, що позивач є пенсіонером, та розмір нарахованої йому управлінням соціального захисту населення житлової субсидії на опалюваний період з листопада 2018 року по березень 2019 року, з врахуванням пенсії та заробітної плати дружини ОСОБА_2 , яка зареєстрована з ним, є нульовим (а.с. 12, 40-42).

Згідно абзацу 1 ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачі - дружина та донька позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільним побутом з позивачем з грудня 2016 року не пов`язані, в розумінні ст.3 СК України перестали бути членами сім`ї позивача ОСОБА_1 , з вимогами про неправомірні, на їх думку, дії позивача щодо виселення та вселення в будинок за місцем реєстрації їх проживання до суду не зверталися.

Дану обставину відповідачка ОСОБА_3 підтвердила в судовому засіданні.

Позивач аргументовано посилається на наступні норми права.

Статтю 41 Конституції України згідно якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ч.1 ст.316 та ч.1 ст.317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до положень ст.405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до положень абзацу 1 ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

При цьому, суд вважає, що посилання відповідачів на норми ч.4 ст.156 та ст.64 ЖК УРСР є необґрунтованим.

Так, згідно до пункту 39 постанови №5 ВССУ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.

Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.

За таких обставинах, так як судом встановлено, що відповідачі понад один рік без поважних причин відсутні за місцем реєстрації свого проживання, тобто їх заперечення, що позивач понад два роки не дозволяв їм повернутись, не знайшли свого підтвердження, тому вони втратили право користування житлом в АДРЕСА_1 , у зв`язку з цим позов власника даного житла ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.41 Конституції України, ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ст.319, ч.1 ст.321, ст.379, ст.405 ЦК України, ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , суд

р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в особі його представника - адвоката Захарченко О.Ю., до ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , мешканки АДРЕСА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виконавчий комітет Кідьошської сільської ради, який знаходиться за адресою с. Кідьош, вул. Петефі, 57, код ЄДРПОУ 25998608, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати по 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок з кожної.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Берегівський районний суд до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Гал Л. Л.