Постанова

від 28.01.2020 по справі 297/640/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/640/19

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів:Фазикош Г.В., Куштана Б.П.,

за участі секретаря: Волощук В.І.,

за участі представників сторін - ОСОБА_1 , Захарченко О.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Берегівського районного суду від 15 жовтня 2019 року, головуючий суддя Гал Л.Л., у справі за позовом ОСОБА_5 , в особі його представника - адвоката Захарченко Олексія Юрійовича, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виконавчий комітет Кідьошської сільської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що йому, позивачу, на праві приватної власності належить будинок за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачі - його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 вже більше року залишили його проживати одного в даному будинку, виїхали мешкати в АДРЕСА_2 , та з того часу фактично втрачений з ними родинний зв`язок, між ними остаточно припинились спілкування, хоча перешкод в користуванні жилим приміщенням він не чинив. Відповідачі в утриманні житла участі не беруть, комунальні платежі не сплачують, особистих речей в будинку не мають, взагалі будинком не цікавляться. Даною бездіяльністю створюють йому, як власнику, перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження майном.

Рішенням Берегівського районного суду від 15 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 судові витрати по 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок з кожної.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу в якій просять рішення скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив із того, що відповідачі понад рік без поважних причин відсутні за місцем реєстрації свого проживання, а тому втратили право на користування житлом в АДРЕСА_1 .

Однак, колегія суддів, з таким висновком не погоджується.

Судом встановлено,що згідно копії договору дарування від 31.12.2004 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , 03.03.2005 року зареєстровано за позивачем ОСОБА_5 (а.с. 13-15).

В даному домоволодінні зареєстровані також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.16,17).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме порушене право та з яких підстав.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Підстави втрати членом сім`ї власника житла права користування цим житлом передбачені частиною другою статті 405 ЦК України, згідно з якою член сім`ї власника житла втрачає право на корист ування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку про наявність підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням як таких, що понад один рік без поважних причин не проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд, перевіряючи правильність оцінки місцевим судом наданих сторонами доказів на підставі встановлених обставин справи, дійшов до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не втратили інтересу до спірного житла, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 - відсутні.

Як вбачається із пояснень відповідачів наданих в суді першої інстанції, - в кінці 2016 року позивач з погрозами вигнав із їхнього будинку, погрузивши особисті речі відповідачів на трактор позивача та вивіз їх у село Великі Береги, в маленький будиночок який відповідач - ОСОБА_3 , успадкувала від своїх рідних.

Для підтвердження даного факту, зокрема й поважності причин не проживання відповідачів у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в судовому засіданні були допитні у якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Вищезгадані особи підтвердили в судовому засіданні той факт, що шляхом застосування погроз та скандалів, позивач напередодні нового 2017 року вигнав відповідачів з будинку, погрузивши на свій трактор їхні особисті речі та вивіз їх у село Великі Береги.

Даним показам свідків суд першої інстанції належної оцінки не дав.

Таким чином, колегія приходить до висновку, що відповідачі не проживали в спірному будинку з поважних причин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону, що відповідно до ст. 376 ЦПК є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.268, 374,376, ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду від 15 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 , особі його представника - адвоката Захарченко Олексія Юрійовича, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виконавчий комітет Кідьошської сільської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 31 січня 2020 року.

Головуючий

Судді