Постанова

від 26.09.2019 по справі 910/13395/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. Справа№ 910/13395/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Лантух Є.С. довіреність № 18-0014/37686 від 22.07.2019 року;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув,

розглянувши апеляційні скарги Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року (дата підписання повного тексту 26.02.2019 року) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року

у справі № 910/13395/18 (суддя: Сівакова В.В.)

за позовом Національного банку України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант"

про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору № 043 від 30.09.2015 року про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 14/10-191 від 14.12.2006 року; про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно договору № 043 від 30.09.2015 року про відступлення права вимоги (цесії).

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір цесії всупереч п. 13 Положення про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 369 від 28.08.2001 року (далі - Положення) та п. 4.1. договору про управління, укладено за нижчою вартістю, ніж та, що була погоджена НБУ; всупереч вимог Положення, включено до договору цесії умову про перехід прав вимоги до нового кредитора одразу після укладення оскаржуваного договору, а не після надходження грошових коштів на накопичувальний рахунок, відкритий управителю в НБУ; всупереч вимог ст.ст. 513, 514 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" спірний договір цесії нотаріально не посвідчений.

Господарський суд міста Києва у задоволенні позову Національного банку України відмовив у повному обсязі своїм рішенням від 12.02.2019 року (повний текст рішення складено - 26.02.2019 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Національний банк України звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник зазначив, що рішенням НБУ №255 було погоджено не стартову ціну продажу активів, а ціну не нижче "погодити управителю відчуження майна (активів) банку, за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб`єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 року на загальну суму 1639 013, 00 грн (без урахування ПДВ)".

Також, скаржник вказав, що рішенням НБУ №414 було погоджено не стартову ціну продажу активів, а ціну не нижче, якої необхідно здійснити відчуження активів, що вбачається з п. 1 Рішення №414, а саме погодити управителю відчуження майна (активів) Банку, за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб`єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 року на загальну суму 322463,00 грн (без урахування ПДВ) . Суд першої інстанції в оскаржуваному рішення не вказав який саме пункт рішення №414, дає змогу дійти до висновку, що управителю погоджено здійснити повторний аукціон зі стартовою 225724,10 грн (зменшенням ціни активу на 30 %).

Крім того, скаржник зазначає, що предметом оцінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Консалтинг" було право вимоги до ОСОБА_1 на суму кредитної заборгованості у розмірі 445011,15 грн, і відповідач 1 в процесі погодження з Національним банком ціни реалізації вказаного активу повідомляв саме таку суму заборгованості. Однак, відповідачу 2 за оскаржуваним договором відступлення було відчужено розмір вимоги майже в шість разів більший від оцінюваного (3038781,40 грн), що дає підстави для висновку про невідповідність встановленої в договорі відступлення ціни продажу реальній ринковій вартості проданого активу. Тобто предметом продажу за оскаржуваним договором відступлення було визначено майнові права банку за кредитним договором, які взагалі не були предметом погодження Національним Банком за зверненням управителя.

Також, скаржник вказав, що висновки суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні суперечать положенню №369 та умовам договору управління на яких здійснюється управління активами.

При цьому, скаржник вказав, що в главі 10 положення № 369 порядок відчуження активів банку може визначати межі здійснення погодження Національним банком відповідного відчуження управителем, однак, жодним чином не встановлювати певних прав щодо розпорядження управителем на власний розсуд активами, зокрема, в частині їх відчуження, адже в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення № 369 та п. 4.1 договору управління такі дії здійснюються виключно в межах наданого Національним банком погодження.

Скаржник зазначає, що існування незаконного правочину відчуження спірного активу, позбавляє можливості задоволення вимог вигодонабувачів за його рахунок, та безумовно свідчить про існування порушених прав і інтересів НБУ, які підлягають судовому захисту.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019 року справу № 910/13395/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Пономаренко Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі № 910/13395/18 до свого провадження та призначив розгляд справи на 13.05.2019 року своєю ухвалою від 08.04.2019 року.

Крім того, Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Національного банку України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 910/13395/18 до свого провадження, об`єднав в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі № 910/13395/18 з апеляційною скаргою Національного банку України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 910/13395/18.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Так, скаржник зазначив, що платіжне доручення, надане на підтвердження оплати послуг адвоката, не відповідає нормативно-визначеним вимогам, а саме не містило необхідного обсягу обов`язкових реквізитів, встановлених Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженій постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року. Відсутні такі реквізити, як підпис відповідального виконавця банку та відбиток штампа банку.

Крім того, скаржник вказав, що заявлені витрати, на думку скаржника, є об`єктивно завищені та не відповідають критерію співмірності. Зокрема, заявник звертає увагу на кількість аналогічних справ між цими ж сторонами у провадженні суду першої інстанції та однотипність підготовлених документів представниками, що, на його думку, свідчить про затрату меншого часу на їх підготовку, ніж про це вказали відповідачі.

07.05.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі № 910/13395/18.

07.05.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 910/13395/18, в якому відповідач 1 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

07.05.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі № 910/13395/18, в якому відповідач 2 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

11.05.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли письмові пояснення.

Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційних скарг Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 910/13395/18 до 30.05.2019 року своєю ухвалою від 13.05.2019 року.

14.05.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшли письмові пояснення.

29.05.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшли письмові пояснення.

30.05.2019 року в судовому засіданні від позивача надійшло усне клопотання про долучення доказів.

Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційних скарг Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 910/13395/18 до 10.06.2019 року своєю ухвалою від 30.05.2019 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 910/13395/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційні скарги Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 910/13395/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю. та призначив розгляд на 22.07.2019 року своєю ухвалою від 10.06.2019 року.

05.07.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 1 до суду надійшло клопотання про прийняття до уваги обставин встановлених рішенням по справі №910/13702/18.

22.07.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 1 до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/13395/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Пономаренко Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційні скарги Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 910/13395/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Пономаренко Є.Ю. та призначив розгляд на 28.08.2019 року своєю ухвалою від 22.07.2019 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 910/13395/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

28.08.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 року прийнято апеляційні скарги Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 910/13395/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

У судовому засіданні 26.09.2019 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити рішення Господарського суду міста Києва та додаткове рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідачів у судове засідання 26.09.2019 року не з`явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 28.08.2019 року на відповідні адреси.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що представник відповідача 1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що ані договором управління, ані іншим положенням не передбачено спосіб продажу, який обов`язково має застосовувати управитель та не визначено пакет документів, який має надавати управитель до НБУ для погодження продажу активів та не визначено, що НБУ має право самостійно встановлювати способи продажу активів.

Разом з цим, представник відповідача 1 у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення зазначив, що товариством було належними доказами підтверджено понесені судові витрати. В той же час, посилання Національного Банку на ту обставину, що адвокатом надавалась правова допомога у подібних справах, не являється обґрунтуванням у зв`язку з чим, на їхню думку заявлено більшу суму і на які роботу витрачено більше часу, ніж це насправді потребувало.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що управитель самостійно вибирає спосіб продажу активів переданих в управління та звертається з заявою про погодження з запропонованим способом продажу до НБУ, а НБУ надає погодження або відмовляє в наданні такого погодження, НБУ самостійно не наділений правом визначати чи змінювати спосіб продажу обраний управителем, оскільки саме управитель має право притягнути управителя до відповідальності шляхом накладення штрафу та відшкодування завданих збитків.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року та додаткове рішення від 05.03.2019 року підлягає скасуванню, а апеляційні скарги Національного банку України -задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

02.12.2009 року постановою Правління Національного банку України № 713 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" прийнято рішення з 07.12.2009 року відкликати банківську ліцензію у АБ "Банк регіонального розвитку" та ініційовано процедуру ліквідації банку.

20.11.2013 року між Національним банком України, Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" в особі ліквідатора Євсієнка Ігоря Савелійовича (далі - установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (далі - управитель), укладено договір про передавання в управління непроданих активів (далі - договір про управління).

Пунктом 1.1. договору про управління визначено, що установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (далі - активи), а управитель приймає в управління активи і зобов`язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (далі - вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. Вигодонабувачами за договором про управління є кредитори установника управління, які на дату підписання договору про управління внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (далі - перелік вигодонабувачів) та розрахунки з якими не проведені. Перелік вигодо набувачів з визначеною черговістю задоволення їх вимог наведено в додатку 2 до цього договору.

Відповідно до п.п. д) п. 2.2. договору управління управитель у своїй діяльності зобов`язується дотримуватися вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Підпунктом б) п. 2.5 договору про управління визначено, що Національний банк України зобов`язується приймати рішення щодо погодження продажу управителем активів у двотижневий термін з дня надходження до Національного банку України відповідного звернення управителя.

Згідно п. 4.1. договору про управління визначено, що продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.

На виконання вимог зазначеного договору про управління, управителю передано в управління активи, в тому числі майнові права за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб - боржників банку у кількості 88 договорів загальною сумою вимог у розмірі 87731589,17 грн (додаток 1 до договору про управління).

30.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (далі - управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (далі - новий кредитор) було укладено договір № 043 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором № 14/10-191 від 14.12.2006 року на платній основі за ціною 28.000,00 грн.

Згідно п. 1.6.1 зазначеного договору після підписання цього договору новий кредитор на протязі одного місця перераховує первісному кредитору грошові кошти 28000,00 грн на накопичувальний рахунок управителя.

10.06.2014 року відповідач-1 звернувся до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду із листом-погодженням № 06/06-2014 від 06.06.2014 року щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, в якому з урахуванням викладених в листі обставин, просив надати відповідачеві-1 попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за договором управління, шляхом їх самостійного продажу третім особам.

Листом від 01.07.2014 року за № 55-013/34115 позивач у відповідь повідомив, що продаж активів банку, зокрема майнових прав за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб здійснюється у порядку, визначеному главою 10 розділу VI Положення № 369, та повернув пакет документів наданих листом № 06/06-2014 від 06.06.2014 року.

Відповідач-1 звернувся до позивача із заявою від 27.01.2015 року щодо уточнення кількості активів та погодження способу продажу активів, в якій просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним, договорам) у наступному порядку: здійснити продаж боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом, через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 2802119,00 грн (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014 року); у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1961483,30 грн (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014 року); у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов`язань через відступлення прав окремо по коленому з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014 року).

Tовариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Консалтинг" було проведено повторну оцінку вартості майнових прав - боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць станом на 31.03.2015 року, вартість яких склала 1961476,00 грн.

29.04.2015, у зв`язку з виготовленням нового звіту про оцінку активів, відповідач-1 звернувся до позивача із заявою від 28.04.2015 року щодо внесення змін до погодження способу продажу активів у зв`язку з проведенням нової оцінки, в якому просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку: здійснити продаж боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1961476,00 грн (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015 року); у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов`язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1373033,20 грн (враховуючи зменшення вартості коленого кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015 року); у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов`язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015 року).

25.05.2015 року позивачем прийнято рішення № 255 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", яким зокрема вирішено: погодити Управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", за ціною не нижчою, ніж ринкова вартість, визначена суб`єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015 року на загальну суму 1639013,00 грн (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015 року, шляхом, проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.

Відмовити у погоджені відчуження майнових прав за кредитними договорами: ОСОБА_4 договір від 05.12.2006 року № 27/10-7211, ОСОБА_5 договір від 15.12.2003 року № 27/10-7101, ОСОБА_8 договір від 01.11.2007 року № 27/10-912П та договір від 25.12.2007 року № 2 7/10-93 0А, ОСОБА_6 договір від 29.12.2006 року № 27/10-746А, ОСОБА_10 договір від 31.07.2008 року № 27/10-997П, ОСОБА_2 договір від 20.12.2005 року № 11/02-814-КІ, ОСОБА_9 договір від 22.06.2007 року № 11/03-28, ОСОБА_7 договір від 12.03.2007 року № 20/Б.в., ОСОБА_3 договір від 14.12.2006 року № 14/10-191.

10.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Українською універсальною товарною біржею укладено договір-доручення № 100 на проведення аукціону, предметом якого є продаж майна, що належить АБ "Банк регіонального розвитку", порядок продажу якого погоджений рішенням НБУ № 255 від 25.05.2015 року, а саме: лот № 1 - майнові права на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 76 одиниць, без урахування ПДВ.

12.06.2015 року в газеті "Експрес об`ява" № 22 (5079) було опубліковано оголошення про проведення 30.06.2015 аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1639013,00 грн.

13.06.2015 року в газеті "Голос України" № 104 (6108) було опубліковано оголошення про проведення 30.06.2015 року аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1.639.013,00 грн.

30.06.2015 року Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися, згідно якого торги по лоту № 1, у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах, не відбулись.

03.07.2015 року в газеті "Голос України" № 117 (6121) було опубліковано оголошення про проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1147309,10 грн.

03.07.2015 року в газеті "Експрес об`ява" № 25 (5082) було опубліковано оголошення про проведення 20.07.2015 року повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1147309,10 грн.

20.07.2015 року Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися, згідно якого торги по лоту № 1, у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах, не відбулись.

15.06.2015 відповідач-1 звернувся до позивача з відповідною заявою від 12.06.2015 року, в якій просив надати погодження, щодо продажу майна (активів) АБ "Банк регіонального розвитку" у кількості 10 одиниць, у продажу яких було відмовлено рішенням НБУ № 255 від 25.05.2015 року.

05.08.2015 року Національним банком України було прийнято рішення № 414 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", яким зокрема вирішено: погодити Управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб`єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 року на загальну суму 322463,00 грн (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 10 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 12.05.2015 року, шляхом проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.

12.08.2015 року між відповідачем-1 та Українською універсальною товарною біржею укладено договір-доручення № 14/1 на проведення аукціону, предметом якого є продаж майна, що належить АБ "Банк регіонального розвитку", порядок продажу якого погоджений рішенням НБУ № 414 від 05.08.2015 року, а саме: лот № 1 - Майнові права на боргові зобов`язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 10 одиниць, без урахування ПДВ.

14.08.2015 року в газеті "Експрес об`ява" № 31 (5088) було опубліковано оголошення про проведення 01.09.2015 року аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 322.463,00 грн.

15.08.2015 року в газеті "Голос України" № 150 (6154) було опубліковано оголошення про проведення 01.09.2015 аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 322.463,00 грн.

01.09.2015 року Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися, згідно якого торги по лоту № 1 не відбулись в зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

05.09.2015 року в газеті "Голос України" № 164 (6168) було опубліковано оголошення про проведення 21.09.2015 року повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 225 724,10 грн.

04.09.2015 року в газеті "Експрес об`ява" № 34 (5091) було опубліковано оголошення, щодо проведення 21.09.2015 року повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 225724,10 грн.

21.09.2015 року Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися, згідно якого торги по лоту № 1, у зв`язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах, не відбулись.

Оскільки, майно (активи) Банку не були реалізовані на першому та повторному (з уцінкою на 30%) аукціонах, 30.09.2015 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір цесії № 043 (далі - договір цесії).

30.09.2015 року відповідач 1 як управитель, відповідач 2 як новий кредитор уклали договір №043 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №14/10-191 від 14.12.2006 року (далі - договір відступлення) (а.с. 64-67 т. 1), в п. 1.1 якого погодили, що відповідач 1 передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а відповідач 2 приймає всі права вимоги і стає новим кредитором за кредитним договором №14/10-191 від 14.12.2006 року (далі Кредитний договір), що був укладений між АБ "Банк регіонального розвитку" (банк) та третьою особою 2 (позичальник), згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 240000,00 грн.

Відповідно до п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору відступлення, одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором відповідач 1 (банк) відступає, а відповідач 2 набуває усі права сторони договору та стає кредитором (заставодержателем, іпотекодержателем) за всіма договорами, що забезпечують виконання зобов`язань третьої особи 2 по Кредитному договору в тому числі, але не виключно: договір іпотеки від 14.12.2006 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу КияшкоА.В. зареєстрований в реєстрі під №2902; договір іпотеки від 30.01.2009 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу КияшкоА.В. зареєстрований в реєстрі під №229.

Умовами п.п. 1.2.1 п. 1.2, п. 1.3 Договору відступлення встановлено, що на день укладення даного договору розмір зобов`язань третьої особи 2 за Кредитним договором складає 141157,83 доларів США, що є еквівалентом 3038781,40 грн. За цим договором новий кредитор одержує право замість банку (відповідача 1) вимагати від третьої особи 2 виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором,в тому числі, але не виключно: з повернення суми кредиту в повному обсязі; із сплати процентів в розмірі та порядку, передбаченому Кредитним договором; із сплати комісії у розмірі та порядку, передбаченому Кредитним договором; із сплати неустойки (штрафів, пені) у випадках, розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором, а також виконання позичальником будь-яких інших зобов`язань за Кредитним договором.

Згідно з п. 1.6 договору відступлення, відступлення права вимоги за Кредитним договором (отриманого відповідачем 1 на підставі договору управління) здійснюється на платній основі за ціною 28000,00 грн. Після підписання цього договору відповідач 2 на протязі одного місяця перераховує відповідачу 1 грошові кошти в сумі 28000,00 грн на накопичувальний рахунок № НОМЕР_1 в Головному управління НБУ, МФО 321024 з посиланням в призначенні платежу на реквізити цього договору. Право вимоги до позичальника за Кредитним договором виникає у відповідача 2 одразу після укладення даного договору.

30.09.2015 сторонами договору відступлення підписано акт приймання-передачі (а.с. 74 т. 1), яким зафіксовано факт передачі відповідачем 1 відповідачу 2 документів по Кредитному договору, а саме: оригінал Кредитного договору з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями; договори забезпечення, а також додаткові угоди до вказаних договорів; усі інші документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013 року) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; документи, що пов`язані із виконанням кредитного договору, про що було складено та підписано акт приймання-передачі до Договору відступлення від 30.09.2015 року.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За приписами ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Враховуючи, що договір відступлення права вимоги є різновидом договору купівлі-продажу, особа, яка виступає продавцем за таким договором, має мати необхідний для цього обсяг правоздатності.

Враховуючи приписи ч. 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якими ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, та те, що ліквідація АБ "Банк регіонального розвитку" була ініційована постановою Правління НБУ від 02.12.2009 року № 713, регулювання спірних правовідносин здійснюється, в тому числі, приписами Глави 70 Цивільного кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення № 369 в редакціях, що діяли до 22.09.2012 року.

Згідно з ч. 11 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов`язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

За змістом Глави 13 Положення № 369:

- ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки (п. 13.1);

- за результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір. Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку. Договір набирає чинності з дати його підписання (п. 13.9);

- управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: відкриває в Національному банку накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку; набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку; задовольняє вимоги кредиторів банку (п. 13.11).

Відповідно до ч. 5 ст. 1033 Цивільного кодексу України, управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Отже, з укладенням договору управління майном (майновими правами) та переданням такого майна управителю відповідна особа набуває статусу фактичного тимчасового власника такого майна для досягнення мети укладення відповідного правочину управління, однак з обмеженими, положеннями договору та закону, повноваженнями щодо володіння та розпорядження ним.

Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління (ч. 1 ст. 1037 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.1. договору про управління, продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.

Тобто, з укладенням договору управління відповідач 1 не набув безумовних прав власності щодо спірних активів АБ "Банк регіонального розвитку", а укладення відповідних договорів відступлення прав вимоги мало вчинятися виключно на умовах, погоджених із позивачем.

При цьому ціна продажу активу є істотною умовою для погодження його відчуження, внаслідок чого відповідач 1 сам звертався до позивача із вищезгаданими листами щодо надання погодження на продаж активів за певною ціною та у визначених об`ємах, за наслідками розгляду яких позивач рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем позивача № 255 від 25.05.2015 року "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (далі Рішення НБУ № 255) погодив відповідачу 1 продаж майна на певних умовах, а саме: шляхом продажу майнових прав за кредитними договорами у кількості 76 одиниць одним лотом на аукціоні із стартовою ціною у розмірі 1 639 013,00 грн (без урахування ПДВ) та, виключно, у випадку якщо такий аукціон не відбудеться - шляхом безпосереднього продажу майна фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону, при цьому позивачем не було надано (погоджено) можливості як зміни визначеної в рішенні ціни продажу спірного майна шляхом уцінки спірних активів на 30% від ринкової ціни, так і продажу майнових прав за кожним кредитним договором окремо.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, рішення Національного банку України № 414 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", яким, зокрема вирішено: погодити Управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб`єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 року на загальну суму 322463,00 грн (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 10 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 12.05.2015 року, шляхом проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.

Тобто, за результатом розгляду листів надісланих управителем в межах погодження порядку, ціни, умов та складу реалізації Активів, Національний банк прийняв, два рішення, зокрема рішення від 05.08.2015 року №414, в яких не погоджував управителю:

- умови, які були запропоновані управителем щодо відчуження Активів та викладені у вищезазначених листав;

- зменшення ціни продажу Активів на 30% від ринкової вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності та проведення повторного аукціону за початковою ціною 225724,10 грн;

- здійснення відчуження Активів з відкладеною умовою сплати коштів на строк 30 днів з моменту укладення договору про відступлення прав вимоги;

- відступлення права вимоги за Активами до проведення розрахунків за отримане право вимоги.

Отже, в силу приписів ст. 1037 Цивільного кодексу України, п. 13.11 Положення № 369 та п. 4.1 договору управління правомочності відповідача 1 щодо продажу наданих йому в управління активів (майнових прав за кредитними договорами у кількості 10 одиниць (в т.ч. за спірним кредитним договором)) були обмежені погодженими рішенням позивача № 414 порядком, умовами та ціною, а саме: шляхом продажу на аукціоні, за ціною не нижче ніж 322463,00 грн та виключно у випадку, якщо такий аукціон не відбувся - шляхом безпосереднього продажу майна фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону, при цьому Національним Банком не було надано (погоджено) можливості зміни визначеної в рішенні ціни продажу спірного майна.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що вчинення відповідачем 1 оспорюваного договору щодо відчуження прав за Кредитним договором окремо та за нижчою ціною, ніж визначено у звіті від 31.03.2015 року, здійснено з перевищенням своїх повноважень у порушення положень ст. 1037 Цивільного кодексу України та п. 4.1 договору управління та всупереч рішенню № 414 від 05.08.2015 року, що свідчить про недодержання при укладенні Договору відступлення встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним у силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 року №910/13317/18.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне посилання відповідачів щодо можливості прийняття за приписами Глави 10 Положення № 369 рішення про повторний продаж активу на аукціоні, якщо актив не було продано на попередніх торгах, зі зменшенням його початкової ціни не більше, ніж на 30 відсотків, без повторного погодження з позивачем, оскільки відповідні повноваження належать ліквідатору банку та не були передані за Договором управління, а вищезгаданими рішеннями позивача № 255 від 25.05.2015 року та №414 від 05.08.2015 року були встановлено певні обмеження щодо реалізації активів банку.

Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно застосував до Управителя права, які надані ліквідатору щодо зменшення ціни продажу активів на 30%, залишив поза увагою положення рішення №414, та пункт 4.1 Розділу 4 договору управління щодо обмеження Управителя в управлінні Активами, а також не врахував, що у даному випадку вчинення оскаржуваного договору здійснено відповідачем 1 в межах реалізації повноважень Управителя непроданих активів банку в рамках процедури його ліквідації, а не як самостійна юридична особа, що вчиняє правочини на власний розсуд.

Щодо посилань суду першої інстанції на відсутність порушених прав позивача внаслідок укладення оспорюваного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач не є стороною оспорюваного ним правочину, але виходячи зі змісту приписів статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, в тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та може виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16).

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що НБУ в розумінні ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України є іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, оскільки має обґрунтовану юридичну заінтересованість.

У даному випадку, звернення позивача з позовом до суду обумовлено порушенням ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" умов договору управління, укладеного між НБУ, ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та АБ "Банк регіонального розвитку", яке виразилось у порушенні прав особи, уповноваженої на здійснення контролю за діяльністю управителя, до повноваження якої приписами Глави 14 Положення № 369 та Розділу 7 договору управління віднесено право застосування заходів відповідальності до управителя за неналежне виконання покладених на нього таким договором обов`язків, так і правом як вигодонабувача з метою задоволення кредиторських вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору № 043 від 30.09.2015 року про відступлення права вимоги (цесії), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором № 14/10-191 від 14.12.2006 року - недійсним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 (п. 1) ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином передані відповідачу-2 оригінали документів за актами до договорів підлягають поверненню відповідачу-1, оскільки у відповідача-2 відсутні правові підстави утримувати у володінні вказані документи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно договору № 043 від 30.09.2015 року про відступлення права вимоги (цесії) також підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та, відповідно, позову Національного банку України в повному обсязі, у зв`язку з чим рішення суду першої підлягає скасуванню.

Підставою для скасування є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до незастосування закону, який підлягав застосуванню (215, 216, 1029, 1033, 1037, 1043 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, відповідачем 1 заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності за вимогами позивача.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Щодо питання про застосування інституту позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

До позовних вимог про визнання недійсним оскаржуваного наразі договору відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил ст. 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за твердженням позивача та як підтверджується матеріалами справи, останній (як не сторона оскаржуваного договору) дізнався про обставини його укладення 06.11.2015 року, а саме після отримання повідомлення, яке було надіслано йому першим відповідачем (т.1, а.с. 244).

Так, до вказаного повідомлення було додано Звіт про вжиті заходи щодо управління непроданими активами банку, у п. 41 якого міститься посилання на кредитний договір № 14/10-191 від 14.12.2006 року та передачу права вимоги за ним до боржника (т.1, а.с. 251).

Отже, у даному випадку днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день коли позивач дізнався про укладення спірного договору, а саме 06.11.2015 року.

З даним позовом про визнання вказаного договору недійсним позивач звернувся до суду 05.10.2018 року, що підтверджується відбитком органу поштового зв`язку на конверті, у якому до суду надійшла позовна заява (т.1, а.с. 103), тобто без пропуску строку позовної давності.

За наведених обставин, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі відсутні.

Щодо додаткового рішення, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції частково задовольнив вимоги відповідачів про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат.

Порядок розподілу судових витрат унормовано ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно з п. 1 ч. 4 якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, враховуючи те, що після перегляду даної справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року та задоволення позову, то відповідно в задоволення заяв відповідачів про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити. У зв`язку з чим додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року підлягає скасуванню.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року підлягає скасуванню, з підстав неповного з`ясування обставин справи, в порядку п. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Національного банку України на рішення Господарського осуду міста Києва - задоволенню.

Крім того, з огляду на скасування рішення та задоволення позовних вимог Національного банку України в повному обсязі - підлягає скасуванню додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Національного банку України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі №910/13395/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір від 30.09.2015 року №043 про відступлення права вимоги (цесії) та відновити становище, яке існувало до порушення шляхом повернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" усіх документів отриманих на підставі договору від 30.09.2015 року №043 про відступлення права вимоги (цесії).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11, корпус Б, код ЄДРПОУ 35199148) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (03165, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 3, код ЄДРПОУ 39971452) на користь Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) 3 524,00 грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) судового збору.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №910/13395/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні зави Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" про направлення доказів та про розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи і заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" про розподіл судових витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги та надання доказів про розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи відмовити повністю.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідачів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11, корпус Б, код ЄДРПОУ 35199148) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (03165, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 3, код ЄДРПОУ 39971452) на користь Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) 5286,00 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість гривен 00 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/13395/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 15.10.2019 року у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лакарняному.