Постанова

від 16.10.2019 по справі 905/144/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2019 р. Справа № 905/144/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В.О.;

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства «Елена» (вх.№2144Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2019 у справі №905/144/19 (повний текст рішення складено та підписано 14.05.2019 суддею Левшиною Г.В. у приміщенні господарського суду Донецької області),

за позовом першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області, с.Світле, Донецька область,

до Фермерського господарства "Елена", с.Шевченко, Донецька область,

про стягнення шкоди у сумі 33717,80 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства "Елена" про стягнення шкоди у сумі 33717,80 грн, що виникла внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.05.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фермерського господарства "Елена" на користь Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області шкоду у сумі 33717,80 грн. Стягнуто з Фермерського господарства "Елена" на користь Костянтинівської місцевої прокуратури судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом, правильно визначивши органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. На підставі наявних у справі доказів суд дійшов висновку про протиправну поведінку відповідача у вигляді самовільного зайняття спірних земельних ділянок, а також наявність його вини. Позивач - Світлівська сільська рада, як власник спірних земельних ділянок, був позбавлений можливості використовувати їх за призначенням внаслідок тимчасового неправомірного зайняття ділянки відповідачем, отримувати дохід від оренди земельної ділянки та доходи від сільськогосподарської діяльності, якби її право не було порушене відповідачем, що є упущеною вигодою позивача, тобто збитками у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, що свідчить про наявність відповідних елементів правопорушення - шкоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між нею та протиправною поведінкою відповідача.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2019 у справі №905/144/19.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що наявність розрахунку та розмір шкоди, зазначеної у постанові про адміністративне правопорушення від 30.05.2018 №179-ДК/007611/07/01-18, не є достатнім і належним доказом розміру шкоди, яка спричинена Світлівській сільській раді. Вважає, що у справі треба призначити судово-економічно-технічну експертизу з метою встановлення фактичної шкоди, яка заподіяна позивачу, а також для встановлення факту: ким саме: ФГ Елена або особисто ОСОБА_1 була самовільно зайнята і використовується спірна земельна ділянка, бо ФГ Елена має належно оформлені документи на використання цієї ділянки. Також порушенням апелянт вважає незадоволення судом першої інстанції клопотання про об`єднання в одне судове провадження господарську справу №905/144/19 та справу №905/149/19. Порушенням норм процесуального права заявник вважає не залучення в якості третьої особи ОСОБА_1 , відсутність належних підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді, неналежне повідомлення ФГ Елена про розгляд даної справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 на підставі пункту 1 частини 1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України повернуто апеляційну скаргу Фермерського господарства "Елена" на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2019 у справі № 905/144/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Елена» залишено без руху. Встановлено апелянту 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 поновлено Фермерському господарству «Елена» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2019 у справі №905/144/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Елена» (вх.№2144Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2019 у справі №905/144/19. Встановлено учасникам справи строк не пізніше ніж 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи . Встановлено учасникам справи строк до 27.08.2019 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Попереджено сторони, що апеляційна скарга на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2019 у справі №905/144/19 буде розглядатися за правилами пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 апеляційне провадження у справі №905/144/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №587/430/16-ц. Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №587/430/16-ц.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 поновлено провадження у справі №905/144/19. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2019 у справі №905/144/19 здійснюється за правилами пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

30.05.2018 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за результатами обстеження земельної ділянки складено акт №179-ДК/152/АО/10/01/-18, згідно з яким встановлено, що земельні ділянки, без кадастрових номерів, загальною площею 21,1000 га, державної форми власності, категорії земель сільськогосподарського призначення, склад угідь - пасовища, які розташовані за межами населених пунктів на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області, самовільно зайняті та фактично використовуються ФГ «Елена» (вул.Чарушникова,б.1Г, с.Шевченко Добропільського району Донецької області, 85065), що є порушенням ст.125, 126 Земельного кодексу України. На момент обстеження усю площу земельних ділянок зорано і засіяно яровою культурою (озимою пшеницею).

Також 30.05.2018 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області складено акт №179-ДК/204/АП/09/01-18 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, яким встановлено визначене вище порушення відповідачем (головою фермерського господарства Елена ОСОБА_1 ) ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Вказані акти підписані особою, яка проводила обстеження, особами в присутності яких проводилось обстеження, а також представником юридичної особи, що перевірялася - ОСОБА_1 , головою ФГ Елена , зауважень та приміток не містять.

На підставі актів вищезазначеного обстеження земельної ділянки 30.05.2018 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення №179-ДК/0076П/07/01-18, відповідно до якого засвідчено факт порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України, встановлено, що матеріальна шкода підтверджується Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, та складає 33717,80 грн.

Протокол містить підпис та відмітку директора підприємства відповідача про те, що останній був присутній при складанні протоколу, примірник останнього отримав, зауваження у протоколі відсутні.

Постановою від 30.05.2018 №179-ДК/0076П/07/01-18ГУ Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Донецькій області визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього штраф у розмірі 340 грн.

Згідно з платіжним дорученням №1624 від 04.06.2018 штраф відповідачем сплачений у повному розмірі.

Листами від 05.06.2018 №10-5-0.46-416/90-18 ГУ та 19.06.2018 №10-5-0.46-489/90-18 Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернулось до Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області з повідомленням про вищезазначене адміністративне правопорушення, встановлене за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства земельних ділянок на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області ФГ «Елена» (вул.Чарушникова, б.1Г, с.Шевченко Добропільського району Донецької області, 85065), повідомлено про розмір заподіяної державі шкоди у сумі 33717,80 грн та надані усі відповідні матеріали проведеної перевірки.

Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області у вказаному повідомленні просило звернутись до суду з позовною заявою для примусового стягнення шкоди, заподіяної державі, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та здійснити представництво інтересів держави в суді.

03.07.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області Управління контролю за використанням та охороною земель повторно проведено обстеження земельної ділянки та складено відповідний акт №8 про те, що земельні ділянки, без кадастрових номерів, загальною площею 21,1 га, державної форми власності, категорії земель сільськогосподарського призначення самовільно зайняті та засіяні сільськогосподарськими культурами.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на ті обставини, що відповідачем неправомірно самовільно, без правовстановлюючих документів, зайнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що використовувались останнім з метою засівання та збирання урожаю. Наведені обставини є порушенням інтересів держави, зумовлюють необхідність стягнення з правопорушника заподіяної шкоди за зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 5 вказаної статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Виходячи зі змісту позовної заяви, підставою представництва інтересів держави прокурором у суді у даній справі є ухилення відповідача від належного оформлення права користування земельною ділянкою, що має наслідком ненадходження орендної плати до місцевого бюджету та перешкодою для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, а також тривале невжиття уповноваженими органами заходів зі стягнення шкоди за самовільне зайняття такою ділянкою.

За твердженням прокурора, наведені обставини є виключними випадками в розумінні статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» , що зумовлює необхідність захисту інтересів держави та територіальної громади у сфері земельних правовідносин, а саме, в частині правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, додержання їх цільового використання.

Щодо заперечень апелянта про відсутність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді колегія суддів виходить з такого.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до частини 6 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з частиною першою та третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

При цьому поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99).

Отже, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Відтак, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. При цьому захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Таким чином, з наведених положень законодавства убачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та дотримання вимог Закону України «Про прокуратуру» , зазначав, що органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах є Світлівська сільська рада Добропільського району Донецької області як орган місцевого самоврядування територіальної громади, що є суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку, а також Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області як орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, вжиття заходів щодо відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та неправомірного зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу.

Як убачається з матеріалів справи, листами Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 05.06.2018, 19.06.2018, уповноважений орган звертався до прокуратури з повідомленням про правопорушення та просив прокуратуру звернутись до суду з метою примусового стягнення шкоди, заподіяної державі, і здійснювати представництво інтересів держави у відповідності до ст.23 Закону України Про прокуратуру (а.с.20-23). У листі від 07.12.2018 №10-5-0.61-7234/2-18 Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області зазначено про невжиття відповідних заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок СФГ Елена та припинення права постійного користування земельною ділянкою через відсутність фінансування (а.с.24). Матеріали справи також свідчать про обізнаність, і водночас, бездіяльність Світлівської сільської ради щодо наявного вищезазначеного правопорушення.

04.01.2019 Костянтинівська місцева прокуратура звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області з листом (№66-126 вих.-19), в якому зазначила, що протягом тривалого часу, починаючи з 09.08.2018 ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, не вжито жодних заходів щодо стягнення шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Керуючись ст.23 Закону України Про прокуратуру , повідомила про звернення Костянтинівською місцевою прокуратурою в інтересах держави до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з ФГ Елена шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, та направлено на адреси Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області копії позовної заяви (а.с.46-48).

Колегія суддів зазначає, що місцевий бюджет с.Світле Добропільського району Донецької області відповідно до ст.5 Бюджетного кодексу України є місцевим бюджетом та входить до складу бюджетної системи України.

Згідно зі ст.61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Статтею 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Порушення інтересів держави у даному випадку прокурор убачає в ухиленні відповідача від передбаченого чинним законодавством належного оформлення права користування (оренди) земельної ділянки, внаслідок чого місцевий бюджет недоотримує кошти з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування. Проте Світлівська сільська рада, будучи обізнаною про самовільне зайняття ФГ Елена земельних ділянок, загальною площею 21,1 га, протягом значного часу не вживала заходів, спрямованих на укладення договору оренди земельної ділянки, та щодо стягнення відповідних коштів до бюджету, а тому прокурор, ураховуючи викладені обставини щодо порушень інтересів держави, вважав за доцільне звернутись до суду для представництва та захисту інтересів держави.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи прокурора, що є підстави для представництва Костянтинівською місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області та звернення до суду з даною позовною заявою.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частина 3 ст.78 Земельного кодексу України).

Суб`єктами права на землі державної власності згідно зі ст.80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Порядок надання земельних ділянок державної форми власності у користування чи оренду передбачено ст.123, 124 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 22 Земельного кодексу України визначено правовий режим саме земель сільськогосподарського призначення, а саме, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва останні передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським підприємствам.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, у тому числі речові права, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Будь-які докази на підтвердження факту набуття відповідачем речового права або ініціювання набуття такого права на спірні земельні ділянки матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону земель» охорона земель-система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно зі статтями 18-1, 19 Закону України «Про охорону земель» , частини першої ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема: проведення перевірок.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 №15, визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктом 25-1 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: - виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою; - дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; - дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; - дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків; - дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у межах своїх повноважень мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

На території Донецької області відповідні повноваження здійснює Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, яке діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, відповідно до якого Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту.

Як правильно встановлено господарським судом, держаним інспектором та головним спеціалістом Відділу контролю за використанням та охороною земель у Добропільському, Олександрівському районах та міст Краматорську та Дружківці Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за результатами обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено факт самовільного зайняття ФГ «Елена» (вул.Чарушникова, б.1Г, с.Шевченко Добропільського району Донецької області, 85065) земельних ділянок, без кадастрових номерів, загальною площею 21,1000 га, державної форми власності, категорії земель сільськогосподарського призначення, склад угідь - пасовища, які розташовані за межами населених пунктів на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області, про що складені відповідні акти.

За фактом встановлення таких обставин постановою від 30.05.2018 №179Дк/00073По/08/01-18 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 188-5 КУАП, ОСОБА_1 , директора ФГ «Елена» , накладено на нього адміністративне стягнення.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Актом обстеження земельної ділянки від 03.07.2018 №8, складеним спеціалістом землевпорядником Світлівської сільської ради ОСОБА_2 , засвідчено факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки, площею 21,1га, за відсутності правовстановлюючих документів.

Статтею 211 Земельного Кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Факт самовільного зайняття земельних ділянок підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.

За змістом мотивувальної частини постанови про адміністративне правопорушення від 30.05.2018 №179-ДК/0076П/07/01-18, внаслідок порушення відповідачем ст.125,126 Земельного кодексу України, якими встановлений порядок виникнення речового права на земельну ділянку та його оформлення, державними інспекторами констатовано факт заподіяння матеріальної шкоди державі у сумі 33717,80 грн (втрати сільськогосподарського виробництва), що розраховано відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу , затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №482 від 22.07.2016.

Розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Світлівської сільської ради Добропільськогорайону Донецької області міститься у матеріалах справи (а.с.37).

За змістом статті 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про охорону земель", що кореспондується з положеннями статей 68-69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Отже, деліктна відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, вину, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. За відсутності хоча б одного із цих складових правопорушення цивільно-правова відповідальність не настає.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, як у випадках порушення зобов`язання за договором, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Аналогічні висновки Верховного Суду у постановах від 25.10.2018 №905/31/17, №904/6388/16, від 21.05.2018 №922/1017/17).

У силу норм чинного законодавства та обставин справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що документи Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру Донецькій області вручені відповідачу, а саме: акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства №179-ДК/152/АО/10/01/-18 та №179-ДК/204/АП/09/01-18, протокол про адміністративне правопорушення №179-ДК/0076П/07/01-18, постанова від 30.05.2018 №179-ДК/0076П/07/01-18, припис №179-ДК/0120Пр/03/01-18, акт обстеження земельної ділянки №8 від 03.07.2018, які підписані відповідачем, які у сукупності є належними та допустимими доказами як протиправної поведінки відповідача у вигляді самовільного зайняття спірних земельних ділянок, так і наявності вини останнього.

Матеріали справи свідчать про те, що вищевказані процесуальні документи відповідачем не оскаржувались, останнім сплачено адміністративне стягнення - штраф за вчинене правопорушення, що свідчить про визнання відповідачем наявності його вини.

За змістом положень ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Вищевказані форми набуття права на землю є оплатними. Тобто, самовільне зайняття особою земельної ділянки позбавляє власника землі можливості отримати відповідні прибутки.

Згідно зі статтею 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Предметом правового регулювання норм ст.156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 19.04.1993 №284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок вилучення земель на користь законних землекористувачів у встановленому порядку, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Таким чином, позивач - Світлівська сільська рада як власник спірних земельних ділянок був позбавлений можливості використовувати їх за призначенням внаслідок тимчасового неправомірного зайняття ділянки відповідачем, отримувати дохід від оренди земельної ділянки та доходи від сільськогосподарської діяльності.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доходи, які Світлівська сільська рада могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене відповідачем, є упущеною вигодою позивача, тобто збитками у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, що свідчить про наявність відповідних елементів правопорушення - шкоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між нею та протиправною поведінкою відповідача.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.06.2018 у справі №922/2879/17, у вирішенні питання про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки юридичним та фізичним особам необхідно виходити з того, що розрахунок розміру такої шкоди проводиться територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

За змістом вказаної Методики, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у пункті 4 Методики. Відповідно до пункту 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за відповідною формулою.

Заявлений до стягнення розмір шкоди ґрунтується на розрахунку, що складений головним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та міститься у матеріалах справи (а.с.37), така ж сума шкоди, визначена у постанові про адміністративне правопорушення від 30.05.2018 №179-ДК/0076П/07/01-18.

Апелянт заперечує проти правомірності такого розрахунку з посиланням на те, що згідно з пунктом 4 Методики коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 рік та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №783 від 12.05.2000, оскільки цей порядок втратив чинність, відповідач вважає необґрунтованим обчислення величини коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель та невірним розрахунок загального розміру шкоди.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 №922/2879/17 норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтверджувати свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики.

У зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України порядок проведення індексації грошової оцінки земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №783 від 12.05.2000, скасовано постановою Кабінету Міністрів України №56 від 31.01.2011.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 23.11.2018 №2628 -«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» ) індекс споживчих цін за 2017- 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік -1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, 2017р. -1,0. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018 рік становить 1,0. Отже, добуток шкоди дорівнює: 21,1х850х1х1,88(1,028х1,152х1,059х1,0х1,249х1,2)= 33717,80 грн.

Підстав для призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи у відповідності до вимог ст.99 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів не убачає, оскільки у даному випадку для з`ясування обставин, що мають значення для справи, не потрібні спеціальні знання, без яких неможливо встановити відповідні обставини.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги щодо заявленої до стягнення шкоди у розмірі 33717,80 грн.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: не залучення в якості третьої особи ОСОБА_1 та не повідомлення належним чином ФГ Елена про розгляд справи 13.05.2019, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є засновником, головою та підписантом Фермерського господарства Елена .

Відповідно до ст.45 сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 2 ст.50 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, ОСОБА_1 у силу вищенаведених приписів процесуального законодавства є учасником справи, і як керівник відповідача має право особисто брати участь у судовому процесі, відтак, не може бути залучений третьою особою, оскільки є відповідачем у даному провадженні.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи 13.05.2019 колегія суддів зазначає, що провадження у даній справі відкрито ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2019, копію якої відповідач отримав 24.01.2019 (а.с.53). У клопотанні від 06.02.2019 відповідач просить провести підготовче засідання без його участі та взяти до уваги відзив на позовну заяву (а.с.55-58). Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.02.2019 розгляд справи відкладався на 12.03.2019, про що відповідач був обізнаний, оскільки отримав зазначену ухвалу суду 19.02.2019 (а.с.67). У судовому засіданні 12.03.2019 оголошено перерву до 26.03.2019, а у судовому засіданні від 26.03.2019 оголошено перерву до 09.04.2019, про що сторін повідомлено ухвалами суду від 12.03.2019 та від 26.03.2019, копії яких відповідач отримав 16.02.2019 та 30.03.2019 відповідно (а.с.83, 87). Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.04.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 13.05.2019 о 14:30 год. Як свідчить штамп вихідної кореспонденції господарського суду Донецької області на зворотньому аркуші ухвали, дану ухвалу направлено усім учасникам справи 10.04.2019 у кількості чотирьох примірників (а.с116). Отже, у жодне судове засідання представник відповідача не з`явився, був обізнаний про розгляд даної справи, надав до суду відзив на позовну заяву та заявляв клопотання про об`єднання господарських справ в одне провадження, ухвали судом першої інстанції направлялися відповідачу за належною адресою, а тому підстав вважати, що апелянт був неналежним чином повідомлений про судове засідання 13.05.2019 у колегії суддів відсутні.

Колегія суддів зазначає, що незадоволення клопотання відповідача про об`єднання у одне судове провадження господарської справи №905/144/19 та справи №905/149/19 є процесуальною дією суду, що пов`язана з рухом справи і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апелянта не спростовують законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Елена» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2019 у справі №905/144/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.10.2019.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.О. Фоміна