Рішення

від 03.10.2019 по справі 910/6817/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019Справа № 910/6817/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 2015»

до 1) Київської міської ради;

2) Державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради

про скасування рішення державного реєстратора та скасування права власності

за участі представників:

від позивача: Король М. І., адвокат, Яхно С. А., голова правління,

від відповідача-1: Савченко Т. А., за довіреністю,

від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 2015» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бандури Юрія Вікторовича про скасування рішення вказаного державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення (групи приміщень № 73, 75, 76) літ. «А» , загальною площею 333,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 23; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1234415080000, індексний номер рішення 34951847 від 26.04.2017; скасування зареєстрованого за Київською міською радою за реєстраційним номером 1234415080000 права власності на нерухоме майно, а саме: права власності на нежитлові приміщення (групи приміщень № 73, 75, 76) літ. «А» , загальною площею 333,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 23, номер запису про право власності: 20156434, яке закріплене за територіальною громадою міста Києва.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок незаконних дій відповідача-2 належні позивачу на праві спільної власності нежитлові приміщення перейшли у власність територіальної громади міста Києва, що призвело до порушення права власності позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позов відповідач-1 зазначив, що спірне майно є власністю територіальної громади міста Києва та передача позивачу на баланс житлового будинку відбувалося за винятком квартир та нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності. До того ж, у технічних паспортах спірні приміщення ідентифікуються як нежитлові приміщення. У зв'язку з наведеним, відповідач-1 вважає, що позивачем не доведено наявності його порушеного права. Також відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки з часу прийняття будинку на баланс позивачу стало відомо про наявність у ньому приміщень комунальної власності, а рішення Київської міської ради є загальнодоступними та публічними.

У запереченнях на заяву про застосування строку позовної давності позивач зауважив, що прийнявши будинок на баланс у загальній площі 6060,9 кв.м., що відповідає зазначеній площі у рішенні Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096, не міг знати про можливість здійснення відповідачем-1 державної реєстрації на будь-які приміщення в цьому будинку. Водночас, позивач наголосив, що позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, оскільки таке правопорушення має триваючий характер.

Відповідач-2 у відзиві на позов вказав, що рішення про реєстрацію права комунальної власності прийнято у відповідності до чинного законодавства, оскільки відповідач-1 надав всі необхідні документи для проведення державної реєстрації. Також, відповідачем-2 внесено зміни щодо загальної площі нежитлових приміщень, щодо яких прийнято рішення про державну реєстрацію з огляду на подані разом із заявою на реєстрацію документи - довідку про зміну характеристик об'єкта нерухомого майна та технічний паспорт.

У відповіді на відзив відповідача-1 позивач посилався на те, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень, що не підлягають окремій приватизації. Крім того, даний будинок списаний з балансу колишнього балансоутримувача після передачі його на баланс позивачу та будь-які права на спірні приміщення за ним не зареєстровані.

У відповіді на відзив відповідача-2 позивач вказав, що державний реєстратор помилково прийняв у якості підстави підтвердження наявності права власності відповідача-1 на спірні приміщення рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096, оскільки згідно додатків вказаного рішення до нежитлового фонду КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва віднесено лише дитячий майданчик, а спірні приміщення в ньому не зазначені. Також позивач зауважив на різних площах груп приміщень, на які зареєстровано право власності за відповідачем-1 та зазначив про безпідставність реєстрації таких приміщень на загальну площу 333,9 кв.м.

Також, відповідач-1 заявляв клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва , у задоволенні якого суд відмовив протокольною ухвалою від 08.08.2019 внаслідок недоведеності можливості впливу на права та обов'язки вказаного підприємства судовим рішенням у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.12.2015 проведено державну реєстрацію юридичної особи - позивача, який згідно зі статутом є об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку по вул. Митрополита Василя Липківського, 23, у м. Києві.

Згідно з актом приймання-передачі від 04.05.2016 КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва передало в управління позивачу багатоквартирний житловий будинок по вул. Митрополита Василя Липківського, 23, у м. Києві, загальним об'ємом 21942 кв.м., загальною площею 6060,9 кв.м., у т.ч. підвал - 310 кв.м., нежитлова площа - 608 кв.м.

Як зазначив позивач, з інформаційної довідки від 15.04.2019 № 163476939 йому стало відомо, що на групу приміщень № 73, 75, 76, розташованих у будинку, відповідачем-2 зареєстровано право власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради (відповідача-1).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 надано для державної реєстрації права власності територіальної громади міста Києва на спірні приміщення наступні документи: технічний паспорт від 28.11.2016, виготовлений на замовлення КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва , витяг з рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва, листи регіонального Фонду державного майна України по місту Києву від 08.07.2016 № 30-08/7390, № 30-08/7391, № 30-08/7392 щодо відсутності інформації про перебування у держаній власності спірних приміщень, рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 453/1114 Про перейменування у Солом'янському районі м. Києва , розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.12.2010 1112 Про питання організації управління в місті Києві , довіреність.

Також, після зупинення державним реєстратором розгляду заяви внаслідок відсутності документу, що підтверджує факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності, відповідач-1 надав відповідний лист від 24.03.2017 № 30-08/3455 регіонального Фонду державного майна України по місту Києву.

Крім того, оскільки 10.05.2017 представником КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва подавалася заява про внесення змін в частині зміни площі об'єкта на підставі довідки про зміну характеристик об'єкта нерухомого майна від 03.05.2017 № 3 та технічного паспорту від 28.11.2016 разом із внесеними до нього змінами, відповідачем-2 здійснено зміну в загальній площі нежитлових приміщень, а саме замість 307 кв.м. зазначено 333,9 кв.м.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Офіційне тлумачення положень частини другої статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011, а саме: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього".

Допоміжні приміщення, відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 № 914/843/17, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

Відповідно до інвентаризаційної справи щодо спірного будинку від 12.05.1975 у приміщенні № 73 були розташовані сходова клітина, майстерня ремонту ліфту, коридор, вбиральня та умивальник, загальною площею 36,5 кв.м.; у приміщенні № 75 - коридор, сходова клітина, апаратний пункт ліфта, щитова, комора, загальною площею 68,2 кв.м.; у приміщенні № 76 - зал, 2 кабінети, 4 комори, 2 коридори, відділ доставки, 2 тамбура, кімната персоналу, умивальник, вбиральня, загальною площею 330 кв.м.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту приналежності спірних приміщень № 73, 75 до допоміжних, оскільки такі приміщення первинно планувалися як допоміжні, вони не є ізольованими, належать до житлового фонду і не є самостійним об`єктом нерухомого майна.

У той же час, приналежність приміщення № 76 безпосередньо до допоміжних приміщень будинку, призначених для побутового обслуговування та забезпечення нормальної експлуатації житлового будинку, позивачем належними та допустимими доказами не доведено.

Як убачається із матеріалів інвентаризаційної справи, у приміщенні № 76 розташовані зал, 2 кабінети, 4 комори, 2 коридори, відділ доставки, 2 тамбура, кімната персоналу, умивальник, вбиральня.

Крім того, з технічного паспорту від 12.05.1975 також убачається, що серед нежитлових приміщень у будинку розташована, зокрема, пошта (300 кв.м.), тобто розташування у спірному приміщенні № 76 поштового відділення, під відділ доставки та кімнату персону щодо якого виділені окремі приміщення, прослідковується ще з 1975 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем приналежності приміщення № 76 до допоміжних, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо вказаного приміщення суд відмовляє.

При цьому, при визначені площ приміщень, скасування записів щодо яких заявлено позовні вимоги, суд керувався відомостями з технічних паспортів, виготовлених на замовлення КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва , що надавалися відповідачу-2 при державній реєстрації.

У той же час, відповідач-1 наголошував про перебування спірного майна у власності територіальної громади міста Києва, оскільки останнє входило до переліку комунального майна, що перебувало у комунальній власності міста і передавалося до комунальної власності районів ще на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 Про формування комунального майна міста та районів . Також відповідач-1 вказував, що згідно розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.12.2016 № 952 Про передачу в управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут 2015 житлового будинку № 23 на вулиці Митрополита Василя Липківського вказаний будинок передано позивачу за винятком квартир та нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності.

Проте, суд вважає за необхідне наголосити, що за встановлених судом обставин належності спірних приміщень № 73, 75 до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 Про формування комунального майна міста та районів не змінює правового статусу спірних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17.

Суд також наголошує, що позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки відповідне рішення вичерпує свою дію із внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Якщо судом буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди відповідачем є не суб'єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову до відповідача-2 та в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення.

Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК України), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (стаття 344 ЦК України).

За наведених обставин суд дійшов висновку про непоширення строків позовної давності на спірні правовідносини, у зв'язку з чим відповідна заява відповідача-1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом також встановлено, що позивач при поданні позову сплатив суму судового збору в розмірі більшому, ніж передбачено чинним законодавством за дві немайнові вимоги - 3842 грн.

Водночас, за відсутності передбаченого статтею 7 Закону України Про судовий збір клопотання, повернення судового збору в розмірі 1921 грн. наразі судом не здійснюється.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на поштові витрати відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 2015» задовольнити частково.

Скасувати зареєстроване за Київською міською радою (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) за реєстраційним номером 1234415080000 право власності на нерухоме майно, а саме: право власності на нежитлові приміщення (групи приміщень № 73, № 75), літ. А , що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита (вулиця Урицького) будинок 23, загальною площею 63,4 кв.м., номер запису про право власності: 20156434, яке закріплене за територіальною громадою міста Києва.

Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 2015» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 23; ідентифікаційний код 40199597) 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) грн. 66 коп. судового збору та 25 (двадцять п'ять) грн. 66 коп. витрат на послуги пошти.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 15.10.2019.

Суддя К.В. Полякова