Постанова

від 30.09.2019 по справі 915/868/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/868/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Волковицької Н.О.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) і Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 (судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.)

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019 (суддя Смородінова О.Г.)

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту)

до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"

про стягнення 309 783,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 10.08.2018 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" (далі - ПАТ "СК "Укррічфлот") про стягнення заборгованості за надані послуги за договором від 09.03.2016 №44-П-АМПУ-16 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України у розмірі 309 783,15 грн., з яких: 237 373,03 грн сума основного боргу, 30 077,26 грн пені, 9 338,01 грн 3% річних, 32 994,85 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 16, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 21 ЗУ "Про морські порти України", положення Правил надання послуг в морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 №348 обгрунтовані тим, що листами від 22.02.2017 №318 та від 23.01.2017 №116 ПАТ "СК "Укррічфлот" повідомило адміністрацію Миколаївського морського порту про намір здійснити перевантаження вантажу своїми силами та засобами за схемою "борт-борт" біля причалу №11 з т/х "Glory One" та т/х "Ince Atlantik". Вказані листи, на думку адміністрації Миколаївського морського порту, є заявками , що зумовили надання позивачем відповідної послуги.

Протягом 7-10 та 12-15 березня 2017 року на морському причалі №11 ПАТ "СК "Укррічфлот" перевантажило 20 392,872 тон вантажу з т/х "Glory One" та т/х "Ince Atlantik" своїми силами та засобами за схемою "борт-борт", і як наслідок адміністрацією Миколаївського морського порту були виставлені відповідачу рахунки та складені акти наданих послуг з організації НРР за схемою "борт-борт" біля причалів силами та засобами клієнта на загальну суму 237 373,03 грн. Однак відповідач відмовився підписувати акти наданих послуг та сплачувати рахунки.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019, відмовлено повністю у позові.

2.2. Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що наявні у справі листи, якими ПАТ "СК "Укррічфлот" інформувало адміністрацію Миколаївського морського порту про здійснення перевантаження вантажу своїми силами та засобами, не є заявками на отримання послуг по організації НРР за схемою "борт-борт", оскільки ними не підтверджується факт замовлення таких послуг та у вказаних листах відсутні посилання на договір від 09.03.2016 №44-П-АМПУ-16.

Також судами зазначено, що надані позивачем каботажні коносаменти не містять інформації щодо місця, способу проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, відповідальних за здійснення таких робіт, не містять відмітки щодо прийняття відповідачем таких робіт, тощо.

Крім того господарськими судами встановлено, що, здійснюючи навантажувальні роботи у порту Миколаїв, відповідач виступав як портовий оператор, а не лише як судновласник, та за безпосереднє здійснення перевантажувальних робіт, користування у цих цілях акваторією порту він має сплачувати плату за відповідні послуги вже як портовий оператор.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Адміністрація Миколаївського морського порту звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що наявні у справі листи від 22.02.2017, від 23.01.2017 є заявками, які зумовили надання позивачем відповідної послуги, оскільки відповідач офіційно повідомив про свої наміри здійснити у морському порту на причалі №11 перевантаження вантажу за схемою "борт-борт". На думку скаржника, перевантаження вантажу підтверджується каботажними коносаментами та, як наслідок, позивачем виставлено рахунки з актами наданих послуг, які відповідач відмовився підписувати та сплачувати.

3.3. ПАТ "СК "Укррічфлот" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень в частині визнання відповідача як портового оператора.

3.4. Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до того, що суди повинні були дослідити правову природу гідротехнічної споруди морського порту, як "акваторія". Заявник звертає увагу, що пунктом 11 статті 1 Закону України "Про морські порти України" не містить в собі тексту, який би свідчив про те, що для того щоб суб`єкт господарювання був портовим оператором, йому необхідно характеризуватися лише однією з перелічених ознак, тобто виключно здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи.

Заявник вважає, що незважаючи на те, що сукупність ознак передбачає необхідність наявності в діяльності суб`єкта господарювання всіх ознак, притаманних портовому оператору (стивідорній компанії), господарські суди віднесли ПАТ "СК "Укррічфлот" до категорії портового оператора лише за наявності серед зареєстрованих можливих видів діяльності відповідача однієї з перелічених ознак: здійснення операцій з навантаження та розвантаження вантажів або багажу незалежно від виду транспорту, що використовується для перевезення, проте це не дає підстави вважати відповідача портовим оператором згідно положень чинного законодавства України.

3.5. ПАТ "СК "Укррічфлот" у відзиві на касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" просить відмовити у її задоволенні.

3.6. У відзиві Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" просить касаційну скаргу ПАТ "СК "Укррічфлот" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішенні скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та відзивах на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 09.03.2016 між адміністрацією Миколаївського морського порту (адміністрація) та ПАТ "СК "Укррічфлот" (морський агент) укладено договір №44-П-АМПУ-16 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України.

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що предметом договору є: надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту; послуги із забезпечення проведення криголамних робіт протягом періоду оголошеної льодової кампанії.

Відповідно до умов вказаного пункту договору, перелік послуг не є вичерпним, адміністрація порту суднозаходу за можливості може надавати морському агенту інші послуги (перелік яких зазначається в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору), за його письмовою заявкою з оплатою згідно з діючими та затвердженими вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу.

4.3. Згідно з пунктом 2.2.1 договору, адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати вільні ціни (тарифи) на послугу по даному договору та вводити нові тарифи. При цьому адміністрація порту суднозаходу сповіщає про такі зміни морського агента шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/фактом.

4.4. Перелік послуг, які надаються адміністрацією Миколаївського морського порту, відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) з 01.01.2016 сторони погодили в додатку №6 до договору №44-П-АМПУ-16.

4.5. Відповідно до умов пункту 3.2 договору розмір зборів, тарифів на послуги, що надаються адміністрацією порту суднозаходу та які не підлягають державному регулюванню, визначаються згідно з вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу, що діють на момент надання відповідних послуг.

4.6. За змістом пункту 3.6. договору передбачено, що остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих адміністрацією порту суднозаходу, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) адміністрації порту суднозаходу протягом 20-ти банківських днів з дати виставлення рахунку.

4.7. Перелік послуг, які надаються адміністрацією Миколаївського морського порту, згідно з затвердженими вільними цінами (тарифами) з 01.01.2016 розміщено на офіційному веб-сайті www.portnikolaev.com.

4.8. Відповідно до наказу адміністрації Миколаївського морського порту від 15.04.2016 №267, тариф на послугу по організації навантажувально-розвантажувальних робіт (НРР) за схемою "борт"-"борт", біля причалів силами та засобами клієнта складає 9,70 грн за одну тонну перевантаженого вантажу.

4.9. Як встановлено судами, ПАТ "СК "Укррічфлот" листом від 23.01.2017 №116 повідомило адміністрацію Миколаївського морського порту, що він здійснюватиме власними силами та засобами перевантаження вантажу "кокс" у кількості орієнтовно 7000 тонн за схемою "борт-борт" з т/х "Ince Atlantik", прапор Туреччина, орієнтовна дата підходу 25-27.02.2017, який буде знаходитись на причалі №11 та гарантувало оплату портових зборів згідно договору.

4.10. Після цього, у період 12-15 березня 2017 року ПАТ "СК "Укррічфлот" здійснило перевантаження 9351,46 тонн вантажу з т/х "Ince Atlantik" своїми силами та засобами за схемою "борт"-"борт", що підтверджується копіями відповідних каботажних коносаментів, та у зв`язку з чим позивачем 15.03.2017 був виставлений відповідачу рахунок №16892647 на суму 108 850,37 грн за надання послуги згідно з тарифом 9,70 грн.*9351,406+ПДВ та акт наданих послуг від 15.03.2017 №16892647 на цю ж суму.

4.11. ПАТ "СК "Укррічфлот" також листом від 22.02.2017 №318 повідомило адміністрацію Миколаївського морського порту про здійснення власними силами та засобами перевантаження вантажу "кокс" у кількості орієнтовно 10000 тонн за схемою "борт-борт" з т/х "Glory One", прапор Ліберія, орієнтовна дата підходу 28.02.2017-03.03.2017, який буде знаходитись на причалі №11 та гарантував оплату портових зборів згідно договору.

4.12. В подальшому, у період 07-10 березня 2017 ПАТ "СК "Укррічфлот" здійснило перевантаження 11041,466 тонн вантажу з т/х "Glory One" своїми силами та засобами за схемою "борт-борт", що підтверджується копіями відповідних каботажних коносаментів, у зв`язку з чим адміністрацією Миколаївського морського порту 10.03.2017 був виставлений відповідачу рахунок №16882647 на суму 128 522,66 грн за надання послуги згідно з тарифом 9,70 грн *11041,466+ПДВ та наданий для підписання акт наданих послуг від 10.03.2017 на цю ж суму.

4.13. 30.03.2017 адміністрація Миколаївського морського порту зазначені акти та рахунки відправила ПАТ "СК "Укррічфлот".

4.14. Однак, листом від 26.04.2017 за вих. №611 ПАТ "СК "Укррічфлот" повернуло вказані акти адміністрації Миколаївського морського порту без підписання, зазначаючи про відсутність з боку відповідача замовлень відповідних послуг у зв`язку з відсутністю потреби в їх отриманні, а також про відсутність у додатку №6 до договору від 09.03.2016 №44-П-АМПУ-16 відповідної послуги щодо організації НРР за схемою "борт-борт" силами та засобами клієнта.

4.15. Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості адміністрацією Миколаївського морського порту з ПАТ "СК "Укррічфлот" за портовий збір з організації навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт"-"борт" у різний період відносно різних суден.

4.16. Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

4.17. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.18. В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.19. Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

4.20. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

4.21. Відповідно до пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

4.22. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про морські порти України", у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

4.23. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, договором від 09.03.2016 №44-П-АМПУ-16 сторони погодили, що певні послуги надаються адміністрацією Миколаївського морського порту лише за письмовою заявкою морського агента.

Вказані умови договору кореспондуються з нормами статті 901 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати певну послугу.

Тобто, підставою надання адміністрацією Миколаївського морського порту послуг за договором від 09.03.2016 №44-П-АМПУ-16 є надання ПАТ "СК "Укррічфлот" заявки на отримання відповідних послуг за цим договором.

4.24. Таким чином, суди дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи листи ПАТ "СК "Укррічфлот" про інформування адміністрації Миколаївського морського порту щодо здійснення перевантаження вантажу своїми силами та засобами не є заявками на отримання послуги по організації НРР за схемою "борт-борт" з огляду на те, що ними не підтверджується факт замовлення таких послуг, оскільки у цих листах відсутні посилання на договір від 09.03.2016 №44-П-АМПУ-16.

4.25. Крім того, надані позивачем акти наданих послуг та рахунки на оплату послуг підписані тільки адміністрацією Миколаївського морського порту, які не містять інформації, які саме послуги з організації НРР надавалися позивачем.

Зважаючи на те, що вказані документи не були підписані ПАТ "СК "Укррічфлот", вони не можуть підтверджувати надання послуг по організації НРР за схемою "борт-борт", оскільки послуги не були прийняті іншою стороною.

4.26. При цьому на підставі оцінки наданих доказів, суди дійшли висновку про те, що надані каботажні коносаменти у якості доказу послуг з організації навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт"-"борт" не містять інформації щодо місця, способу проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, відповідальних осіб за здійснення таких робіт та не містять відмітки щодо прийняття відповідачем таких робіт.

Оскільки коносамент є супроводжуючим товаротранспортним документом, то він не може доводити факт надання будь-яких послуг.

4.27. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4.28. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність належних у справі доказів на замовлення послуг з організації навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою "борт"-"борт" та доказів, які б свідчили про отримання вказаної послуги.

4.29. Щодо аргументів, викладених у касаційній скарзі ПАТ "СК "Укррічфлот" про помилкове визначення судом відповідача як портового оператора, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

4.30. Згідно із Законом України "Про морські порти України" портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності.

Серед видів економічної діяльності ПАТ "СК "Укррічфлот" є транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24). Даний клас включає: навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовують для перевезення навантаження, у тому числі закріплення, вантажу та розвантаження суден (стивідорські роботи) навантаження та розвантаження вантажних залізничних вагонів.

4.31. Доводи скаржника про те, що обов`язковою складовою поряд з іншими, притаманними портовому оператору є здійснення експлуатації морського терміналу оцінені та обґрунтовано спростовані господарськими судами на підставі укладеного договору, яким визначено взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України.

4.32. Ураховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при здійсненні навантажувальних робіт у порту Миколаїв ПАТ "СК "Укррічфлот" виступає як портовий оператор, а не лише як судновласник. Таким чином портові збори відповідач сплачує за захід своїх плавзасобів у порт як судновласник, а за безпосередньо здійснення перевантажувальних робіт та користування у цих цілях акваторією порту відповідач має сплачувати за відповідні послуги вже як портовий оператор.

4.33. При цьому Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявність у власності або користування особи морського терміналу не є обов`язковою кваліфікаційною вимогою до портових операторів.

Зазначене випливає, зокрема, із системного аналізу норм Закону України "Про морські порти". Так статтею 12 цього Закону "Організація роботи в морському порту під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру" в частині четвертій передбачено, що порядок взаємодії адміністрації морських портів України та суб`єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, запобігання та ліквідації аварій на території та в акваторії морського порту встановлюється адміністрацією морських портів України за погодженням з капітаном морського порту та власниками (користувачами) морських терміналів і портовими операторами. Частиною шостою цієї ж статті визначено, що якщо внаслідок виникнення надзвичайної ситуації у морському порту або морському терміналі накопичилася така кількість нерозвантажених транспортних засобів, яка унеможливлює подальшу нормальну роботу морського порту або морського терміналу, адміністрація морських портів України за погодженням з власниками (користувачами) морських терміналів і портовими операторами має право запровадити тимчасові обмеження на ввезення до окремих об`єктів (місць) на території морського порту або морського терміналу певних видів вантажів певними видами транспорту до нормалізації роботи в морському порту.

4.34. Таким чином, за змістом зазначеної статті прямо випливає, що законодавець не пов`язує статус "портового оператора" безпосередньо з правом власності (користуванні) морськими терміналами.

Крім того, оскаржуваними судовими рішеннями не визначено статус ПАТ "СК "Укррічфлот" як портового оператора, а лише зазначено, що, саме при здійсненні навантажувальних робіт у порту Миколаїв ПАТ "СК "Укррічфлот" виступав як портовий оператор.

4.35. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що такий висновок зроблено судами з урахуванням норм законодавства та конкретних обставин справи внаслідок правової оцінки фактів та характеру правовідносин, що виникли між сторонами та не створюють преюдиції на майбутнє в силу вимог частин 4, 5, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

4.36. Інші доводи, викладені у касаційних скаргах, у тому числі посилання на правову позицію у справі №915/883/16, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Ці доводи є тотожними доводам викладеним в апеляційних скаргах і зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.37. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає прийняті у справі рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційної інстанції такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) і Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2019 у справі №915/868/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Н. О. Волковицька