Рішення

від 08.10.2019 по справі 922/2279/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2279/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорттрикотаж" (61003, м. Харків,вул. Кузнечна, 17) про розірвання договору за участю представників:

позивача - Ворожбянов А. М., дов.№08-21/1/2-19 від 02.01.2019 р.;

відповідача - Маринушкіна Л.В., дов.№23 від 08.08.2019 р.;

відповідача -Малєєва С.П.. директор;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорттрикотаж", в якому просить розірвати договір № 2741 на право тимчасового користування землею укладений 26.12.2001 між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорттрикотаж" на земельну ділянку площею 0,5327 га по вул. Кузнечній, 17 у м. Харкові строком до 06.06.2021, який 28.12.2001 зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 2741. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

В обрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору № 2741 на право тимчасового користування землею на земельну ділянку площею 0,5327 га по вул АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 . Під час укладання договору виконавчий комітет Харківської міської ради не міг передбачити, що ТОВ "Спорттрикотаж" перейде на спрощену систему оподаткування та не буде сплачувати плату за використання земельної ділянки комунальної власності, а чинне законодавство зміниться на стільки, що якби він міг це передбачити, то не укладав цей договір або укладав його на інших умовах.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на "13" серпня 2019 р. о 11:00 год.

09.08.2019 відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позов за вх. № 19239, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.08.2019 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.09.2019 об 11:00 год. у зв`язку з необхідністю надання часу для підготовки відповіді на відзив.

16.08.2019 позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив за вх. № 19765, яка долучена до матеріалів справи.

05.09.2019 відповідачем до канцелярії суду подані заперечення на відповідь позивача на відзив за вх. 21104.

Заперечення долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.09.2019 задоволено усне клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 13.09.2019 об 11:00 год., про що занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 13.09.2019 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.09.2019 об 11:15 год.

19.09.2019 представники сторін подали до суду заяви за вх. № 22450 та вх. № 22451, в яких не заперечували проти переходу до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 19.09.2019 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2019 об 11:45 год.

Після відкриття розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.09.2019 постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 08.10.2019 о 12:30 год.

В призначене судове засідання 08.10.2019 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти позову та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

На підставі рішень виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.03.1996 № 240, від 23.04.1997 № 332 та від 24.12.2001 № 2616 між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ТОВ СПОРТТРИКОТАЖ 26.12.2001 укладений договір № 2741 на право тимчасового користування землею (далі Договір), який 28.12.2001 зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 2741.

Згідно із п. 1.1 Договору виконавчий комітет Харківської міської ради рішеннями № 240 від 28.03.1996 року, № 332 від 23.04.1997 року, № 2616 від 24.12.2001 року надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю СПОРТТРИКОТАЖ приймає в тимчасове користування земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 0,5327 га.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що земельна ділянка надається у тимчасове користування строком до 06.06.2021 року для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд.

Відповідно до п. 2.1. Договору плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді земельного податку у розмірі 1 711,05 грн. до 31.12.2001, а з 01.01.2002 -2 516,26 грн.

На час укладення спірного договору суспільні відносини щодо тимчасового користування землею регулювалися Земельним кодексом України від 13.03.1992 (втратив чинність 01.01.2002), Законом України Про оренду землі від 06.10.1998, Законом України Про плату за землю від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (втратив чинність 01.01.2011).

Як вказує позивач, 25.10.2001 прийнято та введено у дію 01.01.2002 чинний Земельний кодекс України. Земельний кодекс України не передбачає можливості набуття та здійснення такого права на землю, як право тимчасового довгострокового користування землею, а містить положення про набуття та здійснення права оренди землі.

Окрім того, позивач зазначає, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України та втратив чинність Закон України Про плату за землю .

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 затверджене Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові.

Нормативна грошова оцінка тієї чи іншої земельної ділянки отримується шляхом застосування відповідної формули, яка затверджена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Отже, Харківською міською радою розроблена та затверджена технічна документація на всі землі м. Харкова в тому числі і на земельну ділянку по АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що у разі використання ТОВ СПОРТТРИКОТАЖ земельної ділянки площею 0,5327 га по АДРЕСА_2 . Харкові на підставі договору оренди землі, орендна плата на теперішній час складала б близько 37 203,95 грн. в місяць.

Проте, на теперішній час, Харківська міська рада втрачає грошові кошти за використання ТОВ СПОРТТРИКОТАЖ земельної ділянки комунальної власності, оскільки відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 01.03.2019 № 6777/9/20-40-12-03-17 ТОВ "СПОРТТРИКОТАЖ" не значиться платником плати за землю у Основ`янському районі м. Харкова і перебуває на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок третьої групи, тому звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що передбачено п. 297.1 ст. 297 ПК України.

Отже, позивач наполягає, що з моменту укладання договору істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору № 2741 на право тимчасового користування землею на земельну ділянку площею 0,5327 га по АДРЕСА_3 .

Під час укладання договору виконавчий комітет Харківської міської ради не міг передбачити, що ТОВ СПОРТТРИКОТАЖ перейде на спрощену систему оподаткування та не буде сплачувати плату за використання земельної ділянки комунальної власності, а чинне законодавство зміниться настільки, що якби він міг це передбачити, то не укладав цей договір або укладав його на інших умовах.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, в межах повноважень, на адресу ТОВ "СПОРТТРИКОТАЖ" направлено лист від 06.06.2019 № 8554/0/226-19 з пропозицією розірвати Договір з підстав викладених вище.

У відповідь ТОВ "СПОРТТРИКОТАЖ" направив Департаменту територіального контролю Харківської міської ради лист від 04.07.2019, в якому відповідач заперечував щодо розірвання Договору, оскільки вважає пропозиції Департаменту передчасними.

На підставі викладеного, Харківська міська рада вважає, що договір № 2741 на право тимчасового користування землею на земельну ділянку площею 0,5327 га по АДРЕСА_3 , зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 2741 підлягає розірванню, у зв`язку з чим позивачем подано до господарського суду Харківської області відповідний позов.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог та предмету позову, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 652 ГПК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті,- змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для розірвання договору № 2741 на право тимчасового користування землею, позивач вказує на зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Під час укладання договору виконавчий комітет Харківської міської ради не міг передбачити, що ТОВ СПОРТТРИКОТАЖ перейде на спрощену систему оподаткування та не буде сплачувати плату за використання земельної ділянки комунальної власності, а чинне законодавство зміниться настільки, що якби він міг це передбачити, то не укладав цей договір або укладав його на інших умовах.

Судом встановлено та зазначено вище, що на час укладення договору від 26.12.2001 суспільні відносини щодо тимчасового користування землею регулювалися Земельним кодексом України від 13.03.1992, який втратив чинність 01.01.2002; Законом України Про оренду землі від 06.10.1998; Законом України Про плату за землю від 03.07.1992 № 2535-ХІІ, який втратив чинність 01.01.2011.

Згідно із ч. 1-3 ст. 7 Земельного кодексу України (чинним на момент укладення договору) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 8 Земельного кодексу України (чинним на момент укладення договору) земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п`ятдесяти років. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що на час укладення спірного Договору від 26.12.2001 чинним законодавством було передбачено можливість укладення як договору про право тимчасового користування землею, так і договору оренди як особливого виду договору користування землею.

Зазначені види договорів хоча і регулювали тотожні відносини у сфері землекористування, але мали суттєві відмінності.

Право довгострокового тимчасового користування землею та право довгострокового тимчасового користування землею на умовах оренди становили різні види договорів, на підставі яких громадяни та юридичні особи мали різні за змістом види прав на користування земельною ділянкою.

Так, ст. 7 Земельного кодексу України 1992 року було передбачено існування права тимчасового користування землею, яке виступало як самостійний вид землекористування поряд із правом користування землею на умовах оренди. Договір на право тимчасового користування землею мав значно коротший перелік істотних умов, до яких за змістом ст. 7 Земельного кодексу України 1992 року належав лише об`єкт (земельна ділянка із зазначенням цільового призначення) та строк користування.

Між тим ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення договору) було встановлено значно ширший перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Крім цього надання земельної ділянки у тимчасове користування землею визначалося із граничним терміном у 25 років, в той час строк надання в оренду як одного із видів тимчасового користування земельною ділянкою передбачався до 50 років.

Згідно зі ст. 36 Земельного кодексу України власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. Орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої встановлюється за угодою сторін у договорі оренди.

Згідно із ст. 2 Закону України Про плату за землю (у редакції, чинній на момент укладення договору) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. Отже, зазначений Закон встановлював обов`язок для тимчасових землекористувачів, відмінних від орендарів, вносити плату за землю у вигляді земельного податку.

Частина 3 статті 13 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення договору) встановлювала для договору оренди обов`язкову нотаріальну форму, на відміну від Договору тимчасового довгострокового користування, який укладався у простій письмовій формі.

Земельний кодекс України 1990 року, яким було введено право колективної власності на землю і приватної власності громадян на землю, зберіг право тимчасового користування землею в незмінному обсязі. Стаття 7 Користування землею та стаття 8 Оренда землі Земельного кодексу України 1992 року відтворила зміст статті 7 Користування землею та статті 8 Оренда землі Земельного кодексу УРСР 1990 року.

Отже, між сторонами договір тимчасового користування землею на умовах оренди не укладався, а між сторонами укладено Договір на право тимчасового довгострокового користування землею у простій письмовій формі.

При цьому, на час укладання спірного договору цивільні правовідносини регулювалися Цивільним кодексом Української PCP від 1963 року, який втратив чинність 01.01.2004.

Відповідно до ст. 61 Цивільного кодексу Української PCP угода визнається укладеною під відкладальною умовою, якщо сторони поставили виникнення прав і обов`язків у залежність від обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться. Угода визнається укладеною під скасувальною умовою, якщо сторони поставили припинення прав і обов`язків у залежність від обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться. Якщо настанню умови недобросовісно перешкодила сторона, якій настання умови невигідне, то вважається, що умова настала. Якщо настанню умови недобросовісно сприяла сторона, якій настання умови вигідне, то вважається, що умова не настала.

Відповідно до ст. 153 ЦК Української PCP, що був чинним на момент укладення договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За таких обставин виконавчий комітет Харківської міської ради, як орендодавець земельної ділянки, замість укладання договору на право тимчасового користування землею не був позбавлений можливості укласти договір оренди земельної ділянки, зазначивши в договорі оренди істотні умови, визначені ст. 14 Закону України Про оренди землі , зокрема, розмір орендної плати її індексацію, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду.

Проте, на момент підписання спірного Договору сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов щодо укладання саме договору на право тимчасового користування землею, істотні умови в договорі зазначено за чинним на час укладання Земельним кодексом України, договір підписано сторонами та зареєстровано в книзі записів на право тимчасового користування землею. Будь-яких скасувальних умов договором № 2741 не визначено.

Таким чином твердження Харківської міської ради, що на момент укладання договору сторони не могли передбачити зміни обставин та вони не укладали би договір тимчасового користування або укладали його на інших умовах є необгрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Конституційний Суд України в рішенні у справі про постійне користування земельними ділянками від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначив, що чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, у Земельному кодексі України не здійснено. Наведене свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалася як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу (пункт 5.3 мотивувальної частини Рішення).

25.10.2001 прийнято та введено у дію з 01.01.2002 чинний Земельний кодекс України, а Земельний кодекс України у редакції від 13.03.1992 втратив чинність. На відміну від попереднього кодексу, чинний Земельний кодекс України не передбачає можливості набуття та здійснення такого права на землю як право тимчасового довгострокового користування землею, а містить положення про набуття та здійснення права оренди землі.

Водночас пунктом 7 розділу X Перехідні положення чинного Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Отже, оскільки договір на право тимчасового користування землею № 2741 було укладено 26.12.2001 строком на 20 років (до 06.06.2021), то на час введення у дію чинного Земельного кодексу України договір не втратив чинності, у зв`язку з чим ТОВ СПОРТТРИКОТАЖ зберегло право тимчасового довгострокового користування землею, що виникло на підставі укладеного із виконавчим комітетом Харківської міської ради договору.

При цьому, слід зазначити, що умовами договору № 2741 на право тимчасового користування землею від 26.12.2001 не визначено умов щодо розірвання договору у разі зміни істотних обставин, зокрема, у зв`язку з тим, що чинне на теперішній час законодавство України не передбачає можливості набуття та здійснення такого права на землю, як право тимчасового довгострокового користування землею, а містить положення про набуття та здійснення права оренди землі.

Разом з цим, слід звернути увагу, що з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України і втратив чинність Закон України Про плату за землю .

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, норми статті 288 Податкового кодексу України підлягають застосуванню до земельних правовідносин, заснованих на договорі оренди.

Оскільки договір на право тимчасового користування землею № 2741 було укладено 12.12.2001, тобто після прийняття і введення у дію Закону України Про оренду землі , є всі підстави вважати, що цей договір не є різновидом договору оренди землі і до нього не можуть застосовуватися як положення Закону України Про оренду землі , так і положення статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 15.03.2017 у справі № 910/26993/15.

Відповідно до Витягу № 1920383401116 від 07.08.2019 р. з реєстру платників податку, виданого контролюючим органом, а саме ГУ ДФС у Харківській області, Східне управління, Індустріальна ДПІ (Основ`янського р-ну м. Харкова), ТОВ СПОРТТРИКОТАЖ код ЄДРПОУ 05501681 знаходиться на спрощеній системі оподаткування 3 групи, податкова адреса та місце провадження господарської діяльності вул АДРЕСА_1 , 17 АДРЕСА_3 .

Згідно із довідкою про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 07.08.2019, виданої ГУ ДФС у Харківській області, станом на 07.08.2019 ТОВ СПОРТТРИКОТАЖ не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган.

Відповідно до п. 291.2. ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно п.п. 3 п. 291.4 статті 291 Податкового кодексу України третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

Відповідно до п.п. 4 п. 297.1. ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно Свідоцтва платника єдиного податку ДПС України серія № 826505 від 16.05.2012, виданого суб`єкту господарювання ТОВ "СПОРТТРИКОТАЖ", місце провадження господарської діяльності м. Харків, вул. Кузнечна, б. 17.

Згідно витягу КП БТІ від 15.12.2008 нежитлові будівлі ТОВ СПОРТТРИКОТАЖ розташовані за адресою вул. Кузнечна, 17 у м. Харкові.

Отже, ТОВ СПОРТТРИКОТАЖ як платник єдиного податку, що використовує будівлі та споруди (їх частини) по вул АДРЕСА_4 Кузнечна, 17 в м. Харків для впровадження господарської діяльності та відповідно до вимог законодавства оформив право користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна - не повинно сплачувати земельний податок, а тому звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку) у розумінні п. 297.1 ст. 297 ПК України.

Твердження позивача, що під час укладання договору виконавчий комітет Харківської міської ради не міг передбачити, що відповідач перейде на спрощену систему оподаткування, суд вважає необгрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вже на момент укладання договору ТОВ "СПОРТТРИКОТАЖ" застосовувало спрощену систему оподаткування та сплачувало єдиний податок, як суб`єкт малого підприємництва. Вказаний факт підтверджується Свідоцтвом про право сплати єдиного податку суб`єктом малого підприємництва - юридичною особою № 2038001553 від 14.12.2001, серія № 117651.

Вказана обставина дає підстави дійти висновку, що позивач знав або міг знати про наявність такого факту - застосування відповідачем спрощеної системи оподаткування.

Водночас, слід зазначити, що з моменту укладення спірного договору № 2741 та до теперішнього часу з боку Харківської міської ради будь - які дії щодо внесення змін стосовно істотних умов договору не здійснювались. Відсутність звернень позивача до відповідача з пропозиціями щодо внесення змін до спірного договору підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість доводів позивача та підстав для розірвання договору № 2741 на право тимчасового користування землею від 26.12.2001, у зв`язку з чим в задоволенні позову відмовити.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір, у зв`язку з відмовою в позові, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спорттрикотаж" (61003, м. Харків,вул. Кузнечна, 17, код ЄДРПОУ 05501681).

Повне рішення складено "15" жовтня 2019 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2279/19