Ухвала

від 15.10.2019 по справі 160/9926/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 жовтня 2019 р.Справа №652зп-19/160/9926/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвейт Індустрія" про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвейт Індустрія" до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №362 від 29.08.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2019р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвейт Індустрія" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого Протоколом №362 від 29.08.2019р., яким позивача віднесено до переліку ризикових платників податків.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- зупинити дію рішення комісії Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого Протоколом №362 від 29.08.2019р., яким позивача віднесено до переліку ризикових платників податків.

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що однією з підстав для винесення ухвали про забезпечення позову є очевидність ознак протиправності рішення контролюючого органу, оскільки, передуванню віднесення платника податків до переліку ризикових є реєстрація податкової накладної, яка підлягає моніторингу, проте, позивач не здійснив реєстрацію жодної податкової накладної в реєстрі податкових накладних, а тому моніторинг був неможливий; в рішенні, згідно якого позивача віднесено до переліку ризикових відсутня будь-яка інформація на підставі якої позивача віднесено до переліку ризикових; застосування до позивача критеріїв відповідності, прийнятих з порушенням норм чинного законодавства свідчить про явну протиправність оспорюваного рішення; перевірка позивача в результаті якої було встановлено порушення податкового законодавства не здійснювалася, в свою чергу, позивач стверджує, що ним не порушувалося податкове законодавство щодо подання податкової звітності, а тому в інформаційних ресурсах ДФС не може бути інформації, що свідчила б про відповідність позивача критеріям ризиковості. Окрім того, позивач вказує, що наразі товариство вирішило здійснювати господарську діяльність, проте, контрагенти відмовляються співпрацювати, оскільки не матимуть змоги включити до податкового кредиту суми ПДВ, які будуть сплачені на користь позивача при придбанні у нього товарів, робіт, послуг. З огляду на викладене, позивач просить застосувати заходи забезпечення позову відповідно до ст.ст.150-156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю - ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.

За приписами п.1 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.

У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» , в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів підприємства, за захистом яких він звертається до суду.

Також, судом не може бути обрано підставою для вжиття заходів забезпечення позову посилання заявника на очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення, оформленого Протоколом №362 від 29.08.2019р., зважаючи на наступне.

Зі змісту адміністративного позову та заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є, зокрема, прийняття протиправного, на думку позивача, рішення, оформленого Протоколом №362 від 29.08.2019р. про внесення позивача до переліку ризикових платників податків, що підлягає скасуванню.

В адміністративних справах з приводу оскарження правового акта індивідуальної дії, в даному випадку, зокрема, рішення відповідача про внесення позивача до переліку ризикових платників податків, забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії вказаного акту, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвейт Індустрія" про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвейт Індустрія" про забезпечення позову у справі №160/9926/19 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва