Рішення

від 15.10.2019 по справі 320/1352/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року № 320/1352/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства ШЕРП ІЛС до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Іноземного підприємства ШЕРП ІЛС до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.12.2018 № 0036571414 та № 0036581414.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 5 грудня 2018 року № 1028/10-36-14-14/34422637 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Іноземного підприємства ШЕРП ІЛС з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ІНВАЙС ПРОФІ , ТОВ РОЛІКС ГРУП та ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС . Господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, зокрема, договорами, актами виконаних робіт, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують перевезення придбаного товару. Крім того, не виконання контрагентом свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про нереальність фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

25 квітня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що складенні ТОВ РОЛІКС ГРУП , ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС та ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ первинні документи (акти надання послуг) на адресу ІП ШЕРП ІЛС не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть враховуватися в даних податкового обліку. Позивачем допущено порушення вимог п. 44.1, ст. 44, п. 198.6, ст. 196 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих показників у рядку 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України. Крім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень стовно контрагентів позивача ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ , ТОВ РОЛІКС ГРУП та ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС заведено кримінальні провадження по факту їх можливої незаконної діяльності.

15 травня 2019 року представником позивача через службу діловодства суду подано відповідь на відзив відповідача. Зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні, за наявності даних з яких вбачається рух активів, не може підтверджувати відсутність господарської операції. Можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а відсутність ресурсів у контрагентів позивача не є доказом отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Відповідачем зроблено висновки стосовно виявлених порушень за операціями з контрагентами, керуючись виключно даними інформаційних баз, а не первинною документацією, як цього вимагає чинне законодавство. Крім того, наявність кримінального провадження стосовно контрагентів не може свідчити про фіктивність операції, оскільки в даному випадку відсутній вирок суду, яким встановлено наявність змови між посадовими особами ІП ШЕРП ІЛС та його контрагентами про проведення фіктивних операцій.

11 липня 2019 року через службу діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та перейти до розгляду справи по суті у той же день.

11 липня 2019 року через службу діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та перейти до розгляду справи по суті у той же день.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року закрито підготовче проваджена та розпочато розгляд справи по суті.

11 липня 2019 року через службу діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував проти клопотання, про що свідчить його підпис на клопотанні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

Іноземне підприємство ШЕРП ІЛС (ідентифікаційний код 34422637) зареєстроване в якості юридичної особи 25.05.2006 за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 27-А.

У період з 9 листопада 2018 року по 15 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Іноземного підприємства ШЕРП ІЛС з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ за період з 01.03.2018 по 31.03.2018, з ТОВ РОЛІКС ГРУП за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 та з ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС за період з 01.07.2018 по 31.07.2018.

Результати перевірки оформлені актом від 22 листопада 2018 року № 1028/10-36-14-14/34422637.

В акті перевірки стверджується про порушення Іноземний підприємством ШЕРП ІЛС :

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 107 517,00 грн., за липень 2018 року в сумі 107 517,00 грн.;

- п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 323 292,00 грн., у тому числі за березень 2018 року в сумі 219 782,00 грн., у тому числі за травень 2018 року в сумі 103 510,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ , ТОВ РОЛІКС ГРУП та ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС склало первинні документи (акти надання послуг) на адресу ІП ШЕРП ІЛС , які не відповідають вимогам чинного законодавства, тому останні не можуть враховуватися в даних податкового обліку.

ІП ШЕРП ІЛС допущено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 196 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих показників у рядку 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України: з основною ставкою при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ в сумі 219 781,80 грн., у тому числі за березень 2018 року в сумі 219 781,80 грн., по взаємовідносинах з ТОВ РОЛІКС ГРУП в сумі 103 510,00 грн., у тому числі за травень 2018 року в сумі 103 510,00 грн. та по взаємовідносинах з ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС в сумі 107 516,67 грн.

За період з 01.07.2018 по 31.07.2018 ІП ШЕРП ІЛС задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 1 086 059,00 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 встановлено його заниження всього в сумі 107 516,67 грн., у тому числі за липень 2018 року в сумі 107 516,67 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в пункті 3.12 розділу ІІІ акта перевірки.

ІП ШЕРП ІЛС за період, що перевірявся задекларувало від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового.

За період з 01.03.2018 по 31.03.2018 ІП ШЕРП ІЛС задекларовано від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту у сумі 175 861,00 грн.

За період з 01.05.2018 по 31.05.2018 ІП ШЕРП ІЛС задекларовано від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту у сумі 1 139 748,00 грн.

Перевіркою повноти визначення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за період з 01.03.2018 по 31.03.2018 та з 01.05.2018 по 31.05.2018 встановлено його завищення всього в сумі 323 291,80 грн., у тому числі за березень 2018 в сумі 219 781,80 грн., за травень 2018 року в сумі 103 510,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в пункті 3.1.2 розділу ІІІ акта перевірки.

Висновки про ризиковість та/або нереальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ , ТОВ РОЛІКС ГУП , ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС , ґрунтуються на аналізі власних інформаційних систем контролюючого органу.

На підставі акту перевірки від 22 листопада 2018 року № 1028/10-36-14-14/34422637, ГУ ДФС у Київській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 5 грудня 2018 року № 0036571414, № 0036581414, якими застосовано до Іноземного підприємства ШЕРП ІЛС штрафні санкції та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 189 297,00 грн.

Рішення Державної фіскальної служби України відмовлено в задоволенні скарги ІП ШЕРП ІЛС та залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0036571414, № 0036581414 від 5 грудня 2018 року.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення №88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі № 808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі № 820/3119/17.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ , ТОВ РОЛІКС ГРУП та ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС , на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, судом встановлено наступні обставини.

25 лютого 2018 року між ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ (постачальник) та Іноземним підприємством ШЕРП ІЛС (покупець) укладено договір поставки № 25/02/18. Згідно умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві продукцію, а покупець зобов`язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму на умовах передбачених цим договором. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, строки поставки передбачаються в рахунку-фактурі та/або видаткових накладних, що є невід`ємними частинами договору. Ціна за продукцію вказується в рахунку-фактурі та/або видатковій накладній на поставку кожної партії продукції. Порядок оплати: відстрочення платежу протягом 14 календарних днів з дати поставки. Відповідно до чинного законодавства постачальник та покупець є платниками податку на прибуток на загальних підставах. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року.

Згідно податкових накладних № 17001401, 17001402, № 17001403 від 01.03.2018 та рахунків на оплату № 17001403, № 17001402, № 1700140 від 01.03.2018, ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ поставлено ІП ШЕРП ІЛС обладнання, а саме: щітку 3176044 (4 шт.), копір Модуль DMS 202, 10212014 (2 шт.) на загальну суму з урахуванням ПДВ - 414 186,00 грн., плиту нагрівальну нижню, 3182774 (1 шт.), копір виведення пуансонів із зони основного пресування, 10219566 (1 шт.) на загальну суму з урахуванням ПДВ - 456 357, 60 грн., плиту нагрівальну верхню, 3182773 (1 шт.), копір виведення пуансонів із зони основного пресування, 10219566 (1 шт.) на загальну суму з урахуванням ПДВ - 448 147,20 грн.

На підтвердження факту доставки обладнання позивачем надано суду товарно-транспортні накладні від 1 березня 2018 року № Р454, № Р 455, в яких вантажоодержувачем визначено позивача, а вантажовідправником - ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ .

У вказаних товарно-транспортних накладних містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця.

Платіжними дорученнями № 4576, № 4577, № 4578 від 21.03.2018 ІП ШЕРП ІЛС оплатило вищевказані послуги ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ .

В подальшому ІП ШЕРП ІЛС поставив на підставі договору поставки № SHR-0116 від 28.01.2016 та Специфікації від 26.10.2017 на адресу ПрАТ Фармацевтична фірма Дарниця вищевказане обладнання на загальну сум 1 388 096,67 грн., з урахуванням ПДВ.

В підтвердження чого позивачем також надано суду видаткову накладну від 1 березня 2018 року № 1700140, платіжні доручення № 1000030652 від 7 грудня 2017 року, № 1000034317 від 16 березня 2018 року.

26 лютого 2018 року між ТОВ РОЛІКС ГРУП (експедитор) та ІП ШЕРП ІЛС (замовник) укладено договір транспортного експедирування № 26/02/2018. За умовами якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України. За домовленістю сторін договору експедитор також може надавати додаткові послуги необхідні для доставки вантажу (перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи). Вартість послуг, визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватися відповідно до зміни кон`юнктури ринку транспортно-експедиторських послуг та цін на паливно-мастильні матеріали. Загальна сума договору складається з сум підписаних актів прийняття-здачі виконаних робіт. У випадку необхідності сторони підписують акти звірки. Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків. Договір вступає в дію з моменту його підписання, або з моменту фактичного виконання сторонами обов`язків згідно цього договору та діє до 31 грудня поточного року. У випадку, якщо жодна зі сторін не виявила бажання розірвати договір до 31 грудня поточного року, договір вважається продовженим ще на рік. Аналогічно договір може бути подовжений і на усі наступні роки.

Відповідно до акту виконаних робіт № 18007911 (наданих послуг) від 31.05.2018 ТОВ РОЛІКС ГРУА було надано ІП ШЕРП ІЛС диспетчерсько-експедиційні послуги за березень-квітень 2018 року на загальну суму 376 440,00 грн., з урахуванням ПДВ.

А згідно акту виконаних робіт № 18007912 (наданих послуг) від 31.05.2018 ТОВ РОЛІКС ГРУП було надано ІП ШЕРП ІЛС диспетчерсько-експедиційні послуги за березень-квітень 2018 року на загальну суму 244 620,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Вказане також підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками-фактури від 31 травня 2018 року № 18007911, № 18007912 та платіжними дорученнями № 564, № 5065 від 12 червня 2018 року.

27 травня 2018 року між ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС (експедитор) та ІП ШЕРП ІЛС (замовник) укладено договір транспортного експедирування № 27/05/2018. За умовами якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України. За домовленістю сторін договору експедитор також може надавати додаткові послуги необхідні для доставки вантажу (перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи). Вартість послуг, визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватися відповідно до зміни кон`юнктури ринку транспортно-експедиторських послуг та цін на паливно-мастильні матеріали. Загальна сума договору складається з сум підписаних актів прийняття-здачі виконаних робіт. У випадку необхідності сторони підписують акти звірки. Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків. Договір вступає в дію з моменту його підписання, або з моменту фактичного виконання сторонами обов`язків згідно цього договору та діє до 31 грудня поточного року. У випадку, якщо жодна зі сторін не виявила бажання розірвати договір до 31 грудня поточного року, договір вважається продовженим ще на рік. Аналогічно договір може бути подовжений і на усі наступні роки.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 16071 від 16.07.2018, № 23071 від 2307.2018 ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС було надано ІП ШЕРП ІЛС диспетчерсько-експедиційні послуги за червень 2018 року на загальну суму 293 800,00 грн., з урахуванням ПДВ, за липень 2018 року на загальну суму 351 300,0 грн., з урахуванням ПДВ.

У вказаних актах зазначено, що виконавець виконав, а замовник прийняв роботи в повному обсязі. Сторони не мають взаємних претензій та зауважень.

Факт надання ІП ШЕРП ІЛС вищевказаних послуг ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС підтверджується також рахунками-фактури № 16071 від 16.07.2018 та № 23071 від 23.07.2018 та платіжними дорученнями № 5440, № 5441 від 20.08.2018.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Оскільки, вищевказані документи підтверджують факт руху коштів (оплату) за надані контрагентами позивача послуги та свідчать про зміну майнового стану останнього.

На момент вчинення господарських операцій контрагенти ІП ШЕРП ІЛС не перебували в процесі припинення та мали, на дату їх проведення, статус платників податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 52.10 складське господарство, 52.24 транспортне оброблення вантажів, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Тому, придбані позивачем у контрагентів ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ , ТОВ РОЛІКС ГРУП та ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС послуги і обладнання були використані платником податку - ІП ШЕРП ІЛС в його господарській діяльності, у зв`язку з чим понесені на них витрати повинні враховуватися в податковому обліку позивача.

Відповідачем не надано належних та беззаперечних доказів в підтвердження фактичних порушень позивачем вимог норм податкового законодавства, яке б позбавляло права останнього на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Викладенні у відзиві заперечення з приводу доводів позивача судом не приймаються до уваги, за наступного.

Так, відсутність ресурсів у контрагентів позивача не може свідчити про одержання ним необґрунтованої податкової вигоди, адже залучення працівників також можливе за договором цивільно-правового характеру, аутсорингу, аутстафінгу (оренди персоналу). А основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди чи лізингу.

Наявність або відсутність окремих документів чи помилки в їх оформленні не може слугувати доказом відсутності господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактично відбувався рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законом. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ , ТОВ РОЛІКС ГРУП та ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС , які не спростовані відповідачем в установленому законом порядку.

Податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами має виключно інформаційний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального закону.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) вказано, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`зку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень по факту можливої незаконної діяльності ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ , ТОВ РОЛІКС ГРУП та ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС не спростовують доводів позивача. Адже, відомості отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є належними доказами при доведені фактів порушення вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом. Відповідачем не надано вироку суду, яким встановлено наявність змови між посадовими особами ІП ШЕРП ІЛС та його контрагентами щодо проведення фіктивних операцій. Наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача не є правовою підставою для визнання операцій не проведеними.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було надано до суду належних доказів нереальності правочинів, укладених між ІП ШЕРП ІЛС та ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ , ТОВ РОЛІКС ГРУП , ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС .

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ ІНВАЙТ ПРОФІ , ТОВ РОЛІКС ГРУП та ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС .

Відтак, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є необґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішення від 05.12.2018 №0036571414 та №0036581414.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 7 030,02 грн. згідно з платіжним дорученням № 6774 від 19.03.2019 року.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 7 030,02 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73- 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Іноземного підприємства ШЕРП ІЛС до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.12.2018 №0036571414 та №0036581414 прийняті ГУ ДФС у Київській області стосовно Іноземного підприємства ШЕРП ІЛС .

Стягнути на користь Іноземного підприємства ШЕРП ІЛС (ЄДРПОУ 34422637, адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 27-А) судовий збір у сумі 7 030,02 грн. (сім тисяч тридцять гривень 02 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 15.10.2019

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.