Рішення

від 10.10.2019 по справі 520/7905/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 жовтня 2019 р. Справа № 520/7905/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Вязьмітіновій Т.В.,

за участю:

представника позивача: Гур`єва В.М.,

представника відповідача: Білокінь С.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБІНВЕСТ" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 321, код ЄДРПОУ 38532588) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківської області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю СНАБІНВЕСТ (надалі за текстом - ТОВ СНАБІНВЕСТ , позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківської області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000221405 від 23.04.2019 року прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірної господарської операції. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 00000221405 від 23.04.2019 року, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 84750,00 грн., з яких 67800,00 грн. за податковим зобов`язанням та 16950,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання. (т.1 а.с.2-3).

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 05.09.2019 року від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію обставинами встановленими в ході проведення перевірки ТОВ СНАБІНВЕСТ . (т.2 а.с.27-30).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові та наявні матеріали справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ СНАБІНВЕСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю ХІТ ЛАЙН (надалі за текстом - ТОВ ХІТ ЛАЙН ) за серпень-жовтень 2016 року та подальшого ланцюга постачання.

Результати перевірки відображені в акті ГУ ДФС у Харківській області від 26.03.2019 року № 957/20-40-14-05-07/38532588 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СНАБІНВЕСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ ХІТ ЛАЙН за серпень-жовтень 2016 року та подальшого ланцюга постачання. (т.1 а.с.16-33). (надалі за текстом - акт від 26.03.2019 року № 957/20-40-14-05-07/38532588).

За висновками акту від 26.03.2019 року № 957/20-40-14-05-07/38532588 встановлено порушення ТОВ ХІТ ЛАЙН :

- порушення п.п. а п. 198.1 абзаців першого і другого п.п. 198.3 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 67800,00 грн. у т.ч.: у серпні 2016 року на суму 35300,00 грн., у жовтні 2016 року на загальну суму 32500,00 грн.. (т.1 а.с.33).

На підставі висновків акту від 26.03.2019 року № 957/20-40-14-05-07/38532588 відносно позивача складено податкове повідомлення-рішення № 00000221405 від 23.04.2019 року прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківської області про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 84750,00 грн., з яких 67800,00 грн. за податковим зобов`язанням та 16950,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (т.1 а.с.34).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ СНАБІНВЕСТ за результатами адміністративного з ДФС України рішення від 22.07.2019 № 34780/6/99-99-11-04-01-35 про відмову в задоволенні скарги платника ТОВ СНАБІНВЕСТ від 23.05.2019 за вих. № 23-05/1.

Згідно зі змісту рішення від 22.07.2019 з боку ДФС України зазначено, що рішенням від 11.06.2019 № 26664/6/99-99-11-04-01-25 продовжила строк розгляду скарги до 26.07.2019 року, включно.

Вказані обставини та незгода позивача з вказаним податковим повідомленням - рішенням, слугувала підставою його звернення до суду з даним позовом.

По суті виявлених порушень суд зазначає, що підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, стали висновки про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 67800,00 грн. у т.ч.: у серпні 2016 року на суму 35300,00 грн., у жовтні 2016 року на загальну суму 32500,00 грн., при відсутності документально підтвердженого узгодження вартості послуг та їх кількості, візуальній відмінності підписів директора контрагента на рахунках фактури та актах прийому передачі та того факту, що посадові особи ТОВ ХІТ ЛАЙН є фігурантами кримінального провадження № 32017110000000062 від 21.12.2017 за попередньою кваліфікацією ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (надалі за текстом - КК України).

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі за текстом - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом 1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

З урахуванням п. 2 ст. 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (надалі за текстом - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ХІТ ЛАЙН .

Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ ХІТ ЛАЙН суд зазначає наступне.

Основним видом господарської діяльності ТОВ СНАБІНВЕСТ є постачання шебню гіпсового для підприємств цементної промисловості.

Між ТОВ СНАБІНВЕСТ та ПАТ ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА 25.04.2016 було укладено договір поставки № 07-09/16.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору продавець зобов`язується здійснити поставку сипучих матеріалів, найменування, кількість, ціна та вартість яких визначаються в Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець належним чином прийнятії і своєчасно оплатити цей Товар.

Між сторонами Договору 23.06.2016 та 30.08.2016 було підписано специфікації № 3 та № 4 в яких визначено, що позивач зобов`язаний поставити на адресу ПАТ ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА шебень гіпсовий та визначені його характеристики, кількість та ціна.

Умови, визначені Специфікаціями були виконані сторонами в повному обсязі.

Для виконання умов вищезазначеного договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Соколівські надра було укладено договір № 05-16-Г від 05.05.2016.

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2 даного Договору ТОВ Соколівські надра зобов`язалось передати у власність позивачу гіпсовий щебінь 2-го сорту.

На адресу Позивача 10.05.2016 надійшов лист від ТОВ Соколівські надра № 10/05-1 в якому зазначено, що ТОВ Соколівські надра просить надати допомогу в перевезенні шебня гіпсового для виконання об`ємів постачання на адресу Позивача. В разі наявності такої можливості, ціпа на поставку шебня гіпсового по договору № 05-16-Г від 05.05.2016 буде переглянута в сторону зниження.

12.05.2016 між сторонами договору № 05-16-Г від 05.05.2016 було підписано додаткову угоду № 05-16-І від 05.05.2016 р. якою було встановлено ціну на Товар в розмірі 302,00 грн. за тону.

01.08.2016 між ТОВ СНАБІНВЕСТ та ТОВ ХІТ ЛАЙН було укладено договір про надання послуг № 010816.

Відповідно до п. 1.1, даною договору ГОВ ХІТ ЛАЙН зобов`язався виконувати послуги з перевезення вантажів вантажним автомобілем типу самоскид по завданню ТОВ СНАБІНВЕСТ . Дані послуги надавались у період серпень - жовтень 2016 року, що підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

Дані послуги були оплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, окреслене не заперечувалось з боку представника податкового органу в ході розгляду адміністративної справи.

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такий укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій та тягне за собою зміни майнового стану сторін договору.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеним з контрагентами іншого результату, ніж надання послуг та отримання прибутку, шляхом їх подальшої реалізації.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарської операції між позивачем та контрагентом ґрунтуються, на:

- відсутності документально підтвердженого узгодження вартості послуг та їх кількості згідно з п. 4.1 договору від 01.08.2016 за № 010816;

- візуальній відмінності підписів директора контрагента на рахунках фактури та актах прийому передачі;

- на факті, що посадові особи ТОВ ХІТ ЛАЙН є фігурантами кримінального провадження № 32017110000000062 від 21.12.2017 за попередньою кваліфікацією ч. 2 ст. 205 КК України.

Стосовно позиції податкового органу, щодо відсутності документів згідно з п. 4.1 договору від 01.08.2016 за № 010816 зазначено, що надання послуг здійснюється виконавцем в обсязі та в строки обговорені між сторонами усно в телефонному режимі або у відповідності до письмової заявки замовника.

За таких обставин суд констатує, що умовами договору від 01.08.2016 року за №010816 передбачено декілька самостійних умов за настанням хоча б однієї з яких починається надання послуг.

В ході розгляду адміністративної справи з боку представника відповідача не доведено факту не здійснення заявки в усній формі.

Таким чином суд не приймає до уваги позицію податкового органу щодо обов`язкової наявності саме письмового замовлення.

Принагідно суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у оформленні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю, окреслена правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі 813/2483/14.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.04.2019 по справі 813/2483/14 та беручи до уваги зміст ч. 5 ст. 242 КАС України, зазначає, що окреслена правова позиція підлягає застосуванню в рамках розгляду адміністративної справи № 520/7905/19.

Стосовно позиції податкового органу щодо візуальної відмінності підписів директора контрагента на рахунках фактури та актах прийому передачі, суд зазначає, що до повноважень перевіряючого головного державного ревізора інспектора відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області не віднесено питання почеркознавчих досліджень.

За таких обставин суд зазначає, що окреслене припущення зроблено відповідачем без жодного законодавчого чи доказового підґрунтя, а тому не приймається судом, як факто-встановлююча позиція по справі.

Стосовно посилань відповідача, що посадові особи ТОВ ХІТ ЛАЙН є фігурантами кримінального провадження № 32017110000000062 від 21.12.2017 року за попередньою кваліфікацією ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд зазначає, що посилання податкового органу на факт наявності кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, а тому окреслений висновок є передчасним.

Разом з цим суд зазначає, що згідно ч. 1 п. 1 Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес" від 18 вересня 2019 року за №101-IX внесено зміни до таких законодавчих актів України: статтю 205 виключено.

Стосовно посилань відповідача на відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод з позивачем. У межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладання цивільно-правових угод або інший не заборонений законом формі у період поставок ТМЦ.

Таким чином посилання податкового органу судом не приймаються до увагу, оскільки сформовані виключно на припущеннях без фактичного дослідження діяльності ТОВ ХІТ ЛАЙН .

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості податкового повідомлення - рішення №00000221405 від 23.04.2019 року призводить до його протиправності.

На підставі вищевикладеного, висновок відповідача стосовно податкових правопорушень позивача спростований в ході розгляду справи, а тому, податкове повідомлення - рішення № 00000221405 від 23.04.2019 року, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 84750,00 грн., з яких 67800,00 грн., за податковим зобов`язанням та 16950,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкового повідомлення-рішення, яке є предметом судового оскарження.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБІНВЕСТ" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 321, код ЄДРПОУ 38532588) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківської області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000221405 від 23.04.2019 року прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківської області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБІНВЕСТ" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 321, код ЄДРПОУ 38532588) сплачену суму судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківської області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 жовтня 2019 року.

Суддя Ю. О. Супрун