Постанова

від 19.02.2020 по справі 520/7905/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 р.Справа № 520/7905/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старосуда М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

представника відповідача Саблукова Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 16.10.19 року по справі № 520/7905/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБІНВЕСТ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СНАБІНВЕСТ» (надалі за текстом - ТОВ «СНАБІНВЕСТ» , позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківської області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківської області (надалі за текстом - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000221405 від 23.04.2019 року прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківської області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБІНВЕСТ" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 321, код ЄДРПОУ 38532588) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківської області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000221405 від 23.04.2019 року прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківської області.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБІНВЕСТ" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 321, код ЄДРПОУ 38532588) сплачену суму судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківської області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СНАБІНВЕСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІТ ЛАЙН» (надалі за текстом - ТОВ «ХІТ ЛАЙН» ) за серпень-жовтень 2016 року та подальшого ланцюга постачання.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Харківській області складено акт від 26.03.2019 року № 957/20-40-14-05-07/38532588.

За висновками акту від 26.03.2019 року № 957/20-40-14-05-07/38532588 встановлено порушення ТОВ «СНАБІНВЕСТ» :

- порушення п.п. «а» п. 198.1 абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 67800,00 грн. у т.ч.: у серпні 2016 року на суму 35300,00 грн., у жовтні 2016 року на загальну суму 32500,00 грн.. (т.1 а.с.33).

На підставі висновків акту від 26.03.2019 року № 957/20-40-14-05-07/38532588 відносно позивача складено податкове повідомлення-рішення № 00000221405 від 23.04.2019 року прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківської області про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 84750,00 грн., з яких 67800,00 грн. за податковим зобов`язанням та 16950,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (т.1 а.с.34).

ТОВ «СНАБІНВЕСТ» не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 00000221405 від 23.04.2019 року оскаржило його в адміністративному порядку.

ДФС України рішенням від 11.06.2019 № 26664/6/99-99-11-04-01-25 продовжила строк розгляду скарги до 26.07.2019 року, включно.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 00000221405 від 23.04.2019 року ДФС України прийнято рішення від 22.07.2019 № 34780/6/99-99-11-04-01-35, яким податкове повідомлення-рішення № 00000221405 від 23.04.2019 року залишено без змін, скаргу-без задоволення.

Вказані обставини та незгода позивача з вказаним податковим повідомленням - рішенням стали підставою його звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000221405 від 23.04.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 84750,00 грн., з яких 67800,00 грн. за податковим зобов`язанням та 16950,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що, на думку відповідача, призвело до заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 67800,00 грн. у т.ч.: у серпні 2016 року на суму 35300,00 грн., у жовтні 2016 року на загальну суму 32500,00 грн., стали висновки про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ ХІТ ЛАЙН , оскільки такі операції не мають реального характеру.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказане рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З матеріалів справи слідує, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ХІТ ЛАЙН» .

Основним видом господарської діяльності ТОВ «СНАБІНВЕСТ» є постачання щебню гіпсового для підприємств цементної промисловості.

Так, між ТОВ «СНАБІНВЕСТ» та ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» 25.04.2016 було укладено договір поставки № 07-09/16.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору продавець зобов`язується здійснити поставку сипучих матеріалів, найменування, кількість, ціна та вартість яких визначаються в Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець належним чином прийнятії і своєчасно оплатити цей Товар.

Між сторонами Договору 23.06.2016 та 30.08.2016 було підписано специфікації № 3 та № 4 в яких визначено, що позивач зобов`язаний поставити на адресу ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» щебень гіпсовий та визначені його характеристики, кількість та ціна.

Умови, визначені Специфікаціями були виконані сторонами в повному обсязі.

Для виконання умов вищезазначеного договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» було укладено договір № 05-16-Г від 05.05.2016.

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2 даного Договору ТОВ «Соколівські надра» зобов`язалось передати у власність позивачу гіпсовий щебінь 2-го сорту.

На адресу Позивача 10.05.2016 надійшов лист від ТОВ «Соколівські надра» № 10/05-1 в якому зазначено, що ТОВ «Соколівські надра» просить надати допомогу в перевезенні щебня гіпсового для виконання об`ємів постачання на адресу Позивача. В разі наявності такої можливості, ціна на поставку щебня гіпсового по договору № 05-16-Г від 05.05.2016 буде переглянута в сторону зниження.

12.05.2016 між сторонами договору № 05-16-Г від 05.05.2016 було підписано додаткову угоду № 05-16-І від 05.05.2016 р. якою було встановлено ціну на Товар в розмірі 302,00 грн. за тону.

Так, 01.08.2016 між ТОВ «СНАБІНВЕСТ» та ТОВ «ХІТ ЛАЙН» було укладено договір про надання послуг № 010816.

Відповідно до п. 1.1, даною договору ГОВ «ХІТ ЛАЙН» зобов`язався виконувати послуги з перевезення вантажів вантажним автомобілем типу самоскид по завданню ТОВ «СНАБІНВЕСТ» .

Дані послуги надавались у період серпень - жовтень 2016 року, що підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

Дані послуги були оплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ ХІТ ЛАЙН мали реальний характер.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на не підтвердження позивачем реальності спірних господарських операцій заявками замовника згідно з п. 4.1 договору від 01.08.2016 за № 010816 колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з п. 4.1 договору від 01.08.2016 за № 010816 зазначено, що надання послуг здійснюється виконавцем в обсязі та в строки обговорені між сторонами усно в телефонному режимі або у відповідності до письмової заявки замовника.

За таких обставин, умовами договору від 01.08.2016 року за №010816 передбачено дві форми заявки-усна та письмова.

В ході розгляду адміністративної справи з боку представника відповідача не доведено факту не здійснення позивачем заявки в усній формі, а отже суд не приймає до уваги позицію податкового органу щодо обов`язкової наявності саме письмового замовлення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на не підтвердження позивачем реальності спірних господарських операцій будь-якими документами щодо узгодження вартості послуг та їх кількості колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у оформленні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачається фактичне виконання господарських операцій.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на не підтвердження позивачем первинними документами реальності спірних господарських операцій через візуальну відмінність підписів директора контрагента у договорі та на рахунках-фактури, актах прийому-передачі, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки належних доказів в підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Хіт Лайн з огляду на наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України в якому фігурує ТОВ Хіт Лайн колегія суддів зазначає, що сам факт наявності кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України не може бути беззаперечним свідченням нереальності спірних операцій, натомість факт виконання зобов`язань з боку позивача та його зазначеного вище контрагента за укладеним договором підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, колегія суддів зауважує, що наявність кримінального провадження не доводить факту нереальності спірних господарських операцій з позивачем, оскільки жодного вироку суду стосовно контрагента позивача, який набрав законної сили, та підтверджував би всі обставини, які мають значення у цій справі, представником відповідача до суду не надано.

Доводів про те, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або підробленими та містять неправдиву, недостовірну інформацію податковим органом в апеляційній скарзі не наведено.

Доказів, які свідчать про обізнаність позивача щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України також надано не було.

Отже, посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність кримінального провадження в підтвердження факту нереальності спірних господарських операцій з контрагентами ТОВ Хіт Лайн є необгрунтованими.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ Хіт Лайн з огляду на відсутність у контрагента ТОВ Хіт Лайн основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для виконання договору перевезення, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: актів приймання-передачі робіт, рахунків-фактури, товарно-транспортних накладних, доказів подальшого використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності, - за відсутності з боку відповідача інших доводів та доказів, які б беззаперечно підтверджували відсутність реального характеру спірних господарських операцій - зробив юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов`язку, встановленого нормою частини другої ст. 77 КАС України правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судом першої інстанції зроблена з дотриманням норм КАС України, а оцінені судом першої інстанції первинні документи підтверджують фактичне виконання спірних господарських операцій, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цього факту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 520/7905/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва М.І. Старосуд Повний текст постанови складено 28.02.2020 року