Постанова

від 09.10.2019 по справі 480/1235/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 р.Справа № 480/1235/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Ковальова І.В. ,

представник відповідача Четвертак Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління з питань праці Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.07.19 року по справі № 480/1235/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагарант"

до Управління з питань праці Сумської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагарант" до Управління з питань праці Сумської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Скасовано постанову Управління з питань праці Сумської міської ради про накладення штрафу від 26.03.2019 № ОМС-СМ846/1140/АВ/П/МГ-ФС.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління з питань праці Сумської міської ради (м. Суми, майдан Незалежності, 2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагарант" (м. Суми, вул. Ковпака, 4, і.к. 32185637) суму судового збору в розмірі 1921 грн.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі №480/1235/19 було прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу управління з питань праці Сумської міської ради від 27.02.2019 року № 32, з метою здійснення контролю з питань дотримання трудового законодавства в частині додержання мінімальних гарантій в оплаті праці за грудень 2018 управлінням з питань праці Сумської міської ради видано направлення від 06.03.2019 № ОМС-СМ 846/28 на проведення інспекційного відвідування (а.с. 20).

Підставою для здійснення заходу державного контролю зазначена інформація Сумського об`єднаного управління ПФУ від 19.06.2019 № 3858/08-14 щодо страхувальників у яких протягом року не підвищувалась заробітна плата або сума підвищення становить менше суми нарахованої індексації за грудень 2018 року.

За результатами такого відвідування управлінням з питань праці Сумської міської ради складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 07.03.2019 року № ОМС-СМ 846/1140/АВ (а.с. 22-25).

Так, в акті від 07.03.2019 року № ОМС-СМ 846/1140/АВ зафіксовано порушення ТОВ "Нафтагарант" п. п. 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, а саме:

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за грудень 2018 року по працівнику ОСОБА_2 нараховано 6000,00 грн.; КТУ (коефіцієнт трудової участі) 6000,00 грн.; разом нараховано 12000,00 грн.; видача авансу 4830,00 грн., утримання прибуткового податку 2160,00 грн. утримання 1,5% військового збору - 180,00 грн. Разом утримано 7170 грн. Індексація грошового доходу по працівнику в розрахунково-платіжній відомості не зазначена.

По працівнику ОСОБА_3 нараховано 5000,00 грн.; КТУ (коефіцієнт трудової участі) 5500,00 грн.; разом нараховано 10500,00 грн.; видача авансу 4226,25 грн., утримання прибуткового податку 1890,00 грн., утримання 1,5 % військового збору - 157,50 грн. Разом утримано 6273,75 грн. Індексація грошового доходу по працівнику в розрахунково-платіжній відомості не зазначена.

По працівнику ОСОБА_4 нараховано 4000,00 грн.; КТУ (коефіцієнт трудової участі) 2000,00 грн.; разом нараховано 6000,00 грн.; видача авансу 2415,00 грн., утримання прибуткового податку 1080,00 грн., утримання 1,5 % військового збору - 90,00 грн. Разом утримано - 3585,00 грн. Індексація грошового доходу по працівнику в розрахунково-платіжній відомості не зазначена.

Директор ТОВ "Нафтагарант" надав пояснення та зазначив, що посадові оклади працівників ТОВ "Нафтагарант" установлені 01.01.2018 року за період 01.01.2018 року по 31.12.2018 року не збільшувались. Вони складають по кожному окремому робітнику ОСОБА_2 - директор - 6000,00 грн.; ОСОБА_3 - головний бухгалтер 5000,00 грн.; ОСОБА_4 - завскладом - 4000,00 грн.

Також відповідачем було видано припис від 07.03.2019 року № ОМС-СМ 846/1140/АВ/П про усунення виявлених порушень (а.с. 28).

Спірною постановою від 26.03.2019 року № ОМС-СМ846/1140/АВ/П/МГ-ФС за порушення ТОВ "Нафтагарант" у грудні 2018 ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", а саме не нарахування індексації заробітної плати працівників підприємства, на підставі ст. 265 КЗпП України, на позивача накладено штраф в розмірі 125190,00 грн.

Не погодившись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи протиправність спірної постанови, зазначає про відсутність в управління з питань праці Сумської міської ради повноважень застосовувати штраф.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилається на відсутність в управління з питань праці Сумської міської ради повноважень на застосування штрафів за порушення законодавства про працю на підставі ч. 6 ст. 265 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження щодо накладення штрафів має центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 утворено Державну інспекцію України з питань праці. Відповідно до розділу IV Указу діяльність Державної інспекції України з питань праці як Центрального органу виконавчої влади, спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

В даному випадку штраф за порушення законодавства про працю накладено управлінням з питань праці Сумської міської ради, який не може вважатися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, оскільки входить до структури органу місцевого самоврядування.

Постановою КМ України від 26 квітня 2017 р. № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ( надалі - Порядок 295).

Так, пунктом 2 Порядку 295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п.3 Порядку 295 Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Сумської міської ради від 26.07.2017 № 2381-МР затверджено Положення про управління з питань праці Сумської міської ради (далі - Положення) (а.с. 95-97).

У відповідності до п.п. 3.1.1 п. 3.1 Положення основними завданнями управління, серед іншого, є реалізація державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про працю щодо своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин.

Відповідно до п.п. 3.2.3 Положення управління здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю, шляхом проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності. а також фізичних осіб, які використовують найману працю на відповідній території відповідно до вимог чинного законодавства.

Розділ ІV зазначеного Положення визначає права управління, однак права накладення штрафів за порушення законодавства про працю вказаний розділ не містить.

Отже, колегія суддів критично оцінює твердження апелянта стосовно того, що п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Оскільки ч. 6 ст. 265 КЗпП України прямо передбачає повноваження щодо накладення штрафів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку норми ст. 265 Кодексу Законів про Працю України є спеціальними нормами, які передбачають як підстави відповідальності за порушення законодавства про працю так і санкції, які підлягають застосуванню за такі порушення.

При цьому, ч. 6 ст. 265 КЗпП України чітко визначає право накладати штрафи за центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Держпраці та її територіальні підрозділи).

В матеріалах справи міститься копія посадової інструкції начальника управління з питань праці Сумської міської ради, на яку посилається відповідач, в пункті 2.2.21 якої вказано, що начальник накладає у порядку, визначеному законодавством, штрафи за порушення законодавства, повноваження зі здійснення державного контролю за яким віднесені до повноважень управління (а.с. 90).

Однак, колегія суддів зазначає, що посадова інструкція не може надавати начальнику управління з питань праці повноваження на застосування штрафів, оскільки посадова інструкція це документ, який передбачає права та обов`язки відповідної посадової особи, визначені законодавством і не може збільшувати обсяг прав такої особи, всупереч вимог нормативного акту вищої юридичної сили, яким у даному випадку є Кодекс Законів про Працю України.

Аналогічним чином норми постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 не можуть суперечити нормам Закону та надавати відповідному суб`єкту права та повноваження, які за законом належать іншим суб`єктам контролю у сфері державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Отже, в даному випадку, відповідач мав право проводити перевірку, зафіксувати висновки проведеної перевірки у відповідному акті, але у відповідача, як органу місцевого самоврядування відсутні механізми визначення розміру штрафу за порушення, враховуючи вищевикладене, оскільки право визначати суму штрафу в КЗпП України на підставі ст. 265 надано лише центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення) (ст.2 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення").

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Колегія суддів зазначає, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Згідно з ч.3 ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку (ч.6 ст.95 КЗпП України).

Відповідно до ст. 33 ЗУ Про оплату праці в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").

Отже, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Водночас, статтею 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, що не мають разового характеру. До індексованих доходів належить оплата праці працівників установ, організацій, що включає оплату праці за виконану роботу відповідно до тарифних розцінок (окладів), доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №816/2325/16.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на відсутність в управління з питань праці Сумської міської ради повноважень на застосування штрафів за порушення законодавства про працю на підставі ч. 6 ст. 265 КЗпП України, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "Нафтагарант" та вважає за необхідне скасувати постанову від 26.03.2019 № ОМС-СМ846/1140/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в розмірі 125190,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління з питань праці Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі № 480/1235/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін Судді (підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 16.10.2019 року