Постанова

від 16.10.2019 по справі 400/1811/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/1811/19

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Дата і місце ухвалення: 17.07.2019р., м.Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Новобузького районного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття арешту з нерухомого майна та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 року товариство з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Новобузького районного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якому просило суд:

- зняти арешт з нерухомого майна, яке зареєстровано за №8675755 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19226973 від 10.02.2015 року 15:04:48, Сідей Людмила Василівна , Миколаївське міське управління юстиції, Миколаївська область;

- зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області виключити товариство з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико з Єдиного реєстру боржників.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 30.07.2019 року товариство з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико подало апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору не надав належної правової оцінки листу Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 24.01.2019р., яким повідомлено про відсутність у відділі на виконанні виконавчих проваджень, у яких товариство виступає боржником, а також листу Новобузького районного відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 16.05.2019р., яким позивача повідомлено, що виконавчі документи про стягнення з товариства коштів на виконанні у відділі не перебувають, виконавчі документи були повернуті стягувачам на підставі п.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Апелянт вважає, що з врахуванням того, що на даний час на виконанні у відповідачів відсутні виконавчі провадження відносно товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико , як боржника, тому наразі немає підстав для чинності запису відносно позивача в Єдиному реєстрі боржників, а також існування арешту та заборони на відчуження його майна.

У зв`язку з викладеним, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та прийняття нового - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Інгульський відділ ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу товариства залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач вважає, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки згідно інформації з Єдиного реєстру боржників виконавчі провадження, у яких позивач є боржником, відкриті державним виконавцем Новобузького районного відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико заборгованості.

Постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 24.09.2014 року накладено арешт на нерухоме майно товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико , код ЄДРПОУ 01281780, за адресою: м.Миколаїв, вул. Гмирьова, будинок 12; номер запису про обтяження: 8675755.

На підставі вказаної постанови 10.02.2015 року державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції Сідей Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19226973.

Інформацію про позивача внесено до Єдиного реєстру боржників.

На звернення 22.01.2019 року позивача до Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо зняття арешту з належного йому нерухомого майна, листом від 24.01.2019 року відповідачем його повідомлено, що 29.06.2017 року та 30.06.2017 року Інгульський відділ ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області передав зведене виконавче провадження щодо товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико , яке складалося з 55 виконавчих проваджень, на виконання до Новобузького районного відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Для зняття арешту рекомендовано звернутися до зазначеного органу ДВС.

В квітні 2019 року товариство з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико звернулося до Новобузького районного відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття арешту, накладеного згідно постанови від 24.09.2014 року.

Листом від 16.05.2019 року Новобузький районний відділ ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області повідомив товариство про відсутність законних підстав для зняття арешту з майна боржника. Зазначено, що виконавчі документи про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико у відділі не перебувають, так як виконавчі документи були повернуті стягувачам згідно п.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, як вбачається з інформації з Єдиного реєстру боржників, позивач має заборгованість у 15 виконавчих провадженнях (ВП 54147742, ВП №54182056, ВП №54182112, ВП №54182160, ВП №54182224, ВП №54182269, ВП №54182323, ВП №54182342, ВП №54182369, ВП №54182403, ВП №54182429, ВП №54182460, ВП №54182496, ВП №54206052, ВП №54206127).

Не погоджуючись з правомірністю відмови відповідачів щодо зняття арешту з нерухомого майна, накладеного постановою від 24.09.2014 року, та виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників товариство з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико звернулося з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що завершення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження не передбачає зняття арешту з майна боржника. Судом першої інстанції враховано, що за інформацією з Єдиного реєстру боржників позивач має заборгованість у 15 виконавчих провадженнях, однак доказів погашення заборгованості, яка стала підставою для відкриття виконавчих проведень, товариство з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико не надало ні відповідачам, а ні суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність непогашеної заборгованості виключає можливість зняття арешту з майна боржника, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, станом на дату накладення арешту на нерухоме майно позивача були визначені Законом України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (далі - Закон №606).

Відповідно до ст.1 Закону №606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.5 ч.3 ст.11 Закону №606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 33 Закону №606 встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ст.57 Закону №606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Таким чином, державний виконавець наділений правом накладати арешт на майно боржника, з метою забезпечення реального виконання рішення.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404), статтею 9 якого передбачено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.40 Закону №1404 у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому, частиною 3 статті 37 Закону №1404 передбачено, що арешт з майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті.

Таким чином, з аналізу положень ст.ст. 9, 37, 40 Закону №1404 слідує, що повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404 не є підставою для зняття арешту з майна (коштів) боржника та виключення інформації про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Статтею 59 Закону №1404 передбачено підстави, за наявності яких виконавець знімає арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини. Також, встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Однак, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій товариством з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико не надано доказів існування обставин, за наявності яких накладений на належне йому нерухоме майно арешт підлягає зняттю безпосередньо державним виконавцем або за рішенням суду.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правомірно врахував інформацію з Єдиного реєстру боржників щодо наявності у позивача станом на 29.05.2019 року заборгованості у 15 виконавчих провадженнях.

Варто зазначити, що в наданих до суду апеляційної інстанції поясненнях на відзив Інгульського відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області апелянт визнає як мінімум наявність одного виконавчого провадження (ВП №54147742), заборгованість по якому залишається не погашеною.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зняття арешту нерухомого майна товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико накладеного на нього постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 24.09.2014 року, як і виключення інформації про позивача з Єдиного реєстру боржників.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 17.07.2019 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство Нико залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 16.10.2019 року.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук