Рішення

від 16.10.2019 по справі 826/22145/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2019 року № 826/22145/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЛІ КОН Д доГоловного управління ДФС у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІ КОН Д (далі - позивач, ТОВ ЛІ КОН Д ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (процесуальний правонаступник - Головне управління ДФС у м.Києві; далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2015 року №0003332202 та №0003342202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки прийняті за відсутності у діях позивача порушень приписів податкового законодавства та на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають дійним обставинам справи. Також, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд та ТОВ Брокбудкепітал спростовуються належним чином оформленими первинними документами. На думку позивача, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів в ланцюгу відносин не є підставою для висновків контролюючого органу про порушення ТОВ ЛІ КОН Д податкового законодавства. Крім того позивач зазначив, що обладнання, яке поверталось позивачу від його контрагентів, а саме від ТОВ Еколенд , ТОВ ЛД-Крим , ТОВ Промтехсервіс , ТОВ Формал , не було оплачено ними на момент повернення, що підтверджується наданими для перевірки документами.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.

За результатами розгляду справи по суті Окружним адміністративним судом міста Києва 23.02.2016 року винесено постанову про задоволення позову. Дана постанова за результатами апеляційного оскарження ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 року залишена без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства, які зафіксовані контролюючим органом, оскільки відповідно укладених договорів позивач здійснював контрагентам поставки обумовленого ними товару, який в окремих випадках був повернений контрагентами (протягом періоду, що підлягав податковій перевірці), що підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, видатковими накладними на повернення товару. Також, реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентами (ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал ) підтверджена документально.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своєму рішенні суд касаційної інстанції погодився з висновком, що позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства в частині повернення контрагентами позивачу товару, оскільки таке повернення товару підтверджуються зібраними у справі доказами. Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал , судами не з`ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами; не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, як відбувалася поставка обладнання, хто приймав товар від контрагентів, чи відбулося фактичне відвантаження товару. Крім того, судами не перевірено правовий статус контрагентів позивача, ведення ним легальної діяльності, адже фіктивність підприємства зумовлює те, що господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Судами не перевірено стан кримінального провадження, не розглянуто питання щодо можливості допиту як свідків директорів контрагентів позивача з метою з`ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій. Судами також не з`ясовано обставини справи щодо того, яким чином позивач відобразив у податковому та бухгалтерському обліку операції ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал та відповідно як вони вплинули на податкові зобов`язання позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/22145/15 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Даною ухвалою позивача зобов`язано у визначений судом строк подати до суду: копії договорів (всі документи, складення яких передбачено договорами) на підтвердження реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал ; пояснення позивача щодо: обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів; як відбувалася поставка обладнання; хто приймав товар від контрагентів; чи відбулося фактичне відвантаження товару - з наданням відповідних доказів на підтвердження таких пояснень; документи на підтвердження відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

Також даною ухвалою на відповідача покладено обов`язок щодо надання доказів на підтвердження правового статусу контрагентів - витяги з ЄДРПОУ, інформація від контролюючих органів, свідоцтва платників, відомості про знаходження за адресою реєстрації; докази на підтвердження ведення контрагентами легальної діяльності (дані щодо перевірок контрагентів за спірний період, по спірним господарським операціям - в разі наявності); всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ним до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.

У підготовчому засіданні 03.06.2019 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши представників сторін, ознайомившись з письмовими позиціями учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ЛІ КОН Д з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №168/26-59-22-01/31282883 від 20.04.2015.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.1 статті 138, пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1175139,00 грн;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 407482,23 грн.

За висновками контролюючого органу господарські взаємовідносини позивача як продавця з ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал не мали реального характеру, товар у дійсності реалізований іншим невстановленим покупцям, а отримані від контрагентів кошти є безповоротною фінансовою допомогою, а тому вони підлягають віднесенню до доходів платника податків у податковій звітності.

Окрім того, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем було занижено доходи на суми операцій із повернення покупцями ТОВ Еколенд , ТОВ ЛД-Крим , ТОВ Промтех Сервис , ТОВ Формал позивачу товару. Зазначені операції є зворотною реалізацією товару, оскільки право власності на товар перейшло покупцям в момент його передачі, а гарантійний випадок, при якому товар може бути повернуто постачальнику, не настав.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2015:

- №00033322, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1468924,00 грн (з них: за основним платежем у сумі 1175139,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 293785,00 грн);

- №0003342202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 509352,00 грн (з них: за основним платежем у сумі 407482,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 101870,00 грн).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Щодо операцій із повернення покупцями ТОВ Еколенд , ТОВ ЛД-Крим , ТОВ Промтех Сервис , ТОВ Формал позивачу товару, у постанові Верховного Суду від 11.12.2018, суд погодився із тим, що на виконання договорів позивач здійснював контрагентам поставки товару, який в окремих випадках був повернений контрагентами (протягом періоду, що підлягав податковій перевірці), що підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, видатковими накладними на повернення товару.

Наслідки такого повернення відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток шляхом зменшення доходу за 2013 рік на суму 710874,00грн. та за 2014 рік на суму 1462543,00 грн., а також шляхом коригування на відповідні суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підтверджується податковими деклараціями та розрахунками коригування сум ПДВ до податкових декларацій з цього податку.

Таким чином встановлені обставини повернення контрагентами позивачу товару підтверджуються, тому позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства в цій частині.

Стосовно висновків контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій з ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал та отримання від них коштів безпідставно суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Фінансова допомога, відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротною фінансовою допомогою, згідно даної норми, є: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Обов`язок платника податку на прибуток вести облік доходів, сплачувати цей податок, складати та подавати контролюючому органу відповідну звітність пов`язуються із фактичним здійсненням господарських операцій, які мають вплив на фінансові показники цього платника, що має підтверджуватись документально належними первинними документами, що розкривають зміст господарської операції.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Судом для встановлення реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал , від сторін було витребувано:

- від позивача: копії договорів (всі документи, складення яких передбачено договорами) на підтвердження реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал ; пояснення позивача щодо: обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів; як відбувалася поставка обладнання; хто приймав товар від контрагентів; чи відбулося фактичне відвантаження товару - з наданням відповідних доказів на підтвердження таких пояснень; документи на підтвердження відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку;

- від відповідача: докази на підтвердження правового статусу контрагентів - витяги з ЄДРПОУ, інформація від контролюючих органів щодо свідоцтво платника, відомості про знаходження за адресою реєстрації; докази на підтвердження ведення контрагентами легальної діяльності (дані щодо перевірок контрагентів за спірний період, по спірним господарським операціям - в разі наявності); всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ним до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.

Як вбачається з наданих учасниками справи матеріалів, ТОВ ЛІ КОН Д (Постачальник) уклало з ТОВ МК-Технолоджи (Покупець) договори №513 від 30.04.2013 та №№663, 665 від 05.05.2013, згідно яких Постачальник зобов`язувався поставити (передати у власність) Покупцеві Обладнання (системи кондиціювання повітря), а Покупець зобов`язувався оплатити та прийняти Товар, згідно з умовами, викладеними в цьому Договорі.

Товар за вищезазначеними Договорами був поставлений позивачем на адресу ТОВ МК-Технолоджи належним чином і у повному обсязі, що підтверджується поданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №336 від 30.04.2013 на суму 699942,65 грн, №343 від 07.05.2013 на суму 2163,35 грн, №443 від 05.06.2013 на суму 300000,36 грн, №444 від 05.06.2013 на суму 298468,33 грн.

Оплата за отриманий ТОВ МК-Технолоджи Товар була здійснена ним у повному обсязі, а саме на загальну суму 1300574,69 грн.

Також у перевіряємому періоді, ТОВ ЛІ КОН Д (Постачальник) уклав з ТОВ Біар-Трейд (Покупець) договори №360 від 01.04.2013 та №478 від 24.04.2013, згідно яких Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцеві Обладнання (системи кондиціонування повітря), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар згідно з умовами, викладеними у цих Договорах. Оплата по Договорам здійснювалась Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у розмірі 100% загальної вартості.

На виконання вказаного договору сторонами оформлені видаткові накладні: №223 від 03.04.2013 на суму 508499,52 грн; №224 від 04.04.2013 на суму 380859,16 грн; №225 від 04.04.2013 на суму 311673,48 грн; №339 від 07.05.2013 на суму 62715,54 грн; №411 від 29.05.2013 на суму 174701,46 грн, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до платіжних доручень та картки рахунку 361 по контрагенту ТОВ Біар-Трейд в 2013 році надійшли кошти від ТОВ Біар-Трейд в сумі 1438449,16 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Також фактичні обставини справи свідчать, що позивач (Постачальник) уклав з ТОВ Брокбудкепітал (Покупець) договори №669 від 06.06.2013; №746 від 14.06.2013; №745 від 14.06.2013; №744 від 14.06.2013; №742 від 14.06.2013, згідно яких Постачальник зобов`язувався поставити (передати у власність) Покупцеві Обладнання (системи кондиціонування повітря), а покупець зобов`язувався оплатити та прийняти Товар згідно з умовами, викладеними у цих Договорах. Оплата по Договорам здійснювалась Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% загальної вартості.

Виконання вказаних договорів виписані, зокрема, видаткові накладні: №461 від 10.06.2013 на суму 307309,10 грн; №485 від 14.06.2013 на суму 200283,42 грн; №511 від 20.06.2013 на суму 304364,16 грн; №516 від 20.06.2013 на суму 358299,66 грн; №557 від 02.07.2013 на суму 314870,16 грн (копії яких містяться у матеріалах справи).

Разом з тим, згідно платіжних доручень та картки рахунку 361 по контрагенту ТОВ Брокбудкепітал в 2013 році надійшли кошти від ТОВ Брокбудкепітал в сумі 1485126,50 грн.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами, протоколами узгодження договірної ціни додатки до договорів, видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними, квитанціями про реєстрацію податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних, обороти рахунків 361, вантажно-митними деклараціями та додатки до вантажно митних накладних, платіжними дорученнями що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У своїх поясненнях позивач зазначив, що господарською метою укладання договорів з ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал було отримання позивачем прибутку від продажу систем кондиціонування повітря - внутрішніх та зовнішніх блоків кондиціонерів.

Також позивач зазначив, що економічна доцільність при укладанні спірних договорів полягала в отриманні прибутку за рахунок купівлі обладнання у постачальника за ціною нижчою ніж продажна ціна для зазначених контрагентів по спірним операціям.

Поставка обладнання по спірним договорам відбулась шляхом самовивозу обладнання контрагентами зі складу позивача (згідно типових умов спірних договорів - п.4.1 договорів). Від контрагентів товар/обладнання приймалось керівниками (директорами) підприємств. Товар/обладнання фактично було відвантажено контрагентам, що підтверджується матеріалами справи.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що вищезазначені суми відображені позивачем у рядку 02 декларацій Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) , а також зазначено, що згідно документів, які надані платником до перевірки, не встановлено заниження (завищення) задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 02 декларацій Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) .

Таким чином, кошти, що отримані позивачем від ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал є оплатою за поставлену на їх адресу продукцію згідно умов договорів, та відповідно є доходом від здійснення позивачем своєї діяльності.

Відтак, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що за умови не підтвердження фактичної передачі товару покупцю, отримані від останнього кошти фактично є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валових доходів та доходів у відповідному періоді.

Посилання відповідача в обґрунтування отримання товариством безповоротної фінансової допомоги на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача є необґрунтованим, оскільки такі акти не спростовують факт отримання позивачем коштів за договорами поставки та відображення їх у податковому обліку як доходів, отриманих від господарської діяльності.

Суд не бере до уваги і посилання контролюючого органу на висновки викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання зважаючи на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акта про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акта з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, що на час укладення та виконання договорів контрагентами позивача не були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто не мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

В ході розгляду справи відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності ТОВ ЛІ КОН Д , не спростовано відомості, що містяться поданих позивачем первинних документів.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи формування валових витрат.

Також, в акті перевірки зазначено, що згідно пояснень засновника та директора ТОВ МК-Технолоджи - ОСОБА_1 , засновника та директора ТОВ Біар-Трейд ОСОБА_4 ., відібраних в рамках досудового розслідування кримінального провадження, ці особи ніяких підприємств з метою здійснення господарської діяльності не реєстрували та нікому доручень з цього приводу не давали, а також необізнані про господарські операції зазначених підприємств.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другої статті 27, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 255 Кримінального кодексу України, а також наявність протоколу допиту в якості свідка (засновника та директора ТОВ МК-Технолоджи ОСОБА_1 , засновника та директора ТОВ Біар-Трейд ОСОБА_4 .) в рамках такого провадження, судом не може бути взято до уваги, оскільки, по-перше, в кримінальному провадженні відсутній вирок, а по - друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Докази на які посилається відповідач, а саме акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання, не відповідають вимогам належності на допустимості доказів в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження і те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

В силу положень статті 95 Кримінально процесуального кодексу України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка, а також не було надано протоколів допиту), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було, а відповідачем клопотань з цього приводу не заявлялось.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Також слід зазначити, що норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників (судових рішень, вироків тощо), не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ МК-Технолоджи , ТОВ Біар-Трейд і ТОВ Брокбудкепітал розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відсутність наведених вище обставин, що були б підтверджені відповідачем достатніми, належними і допустимими доказами, дає суду підстави для визнання висновків контролюючого органу безпідставними.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 05.06.2018 (справа № 816/4481/13-а), від 21.08.2018 (справа № 826/17880/15), від 04.04.2018 (справа № №826/9295/16).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІ КОН Д задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06.05.2015 за №0003332202 та за №0003342202.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІ КОН Д (код ЄДРПОУ 31282883, адреса: 04119, м. Київ, Дегтярівська, 27-Т (літера А)) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 674 (двадцять дев`ять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 14 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська