Постанова

від 16.10.2019 по справі 815/6670/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2019 року

Київ

справа №815/6670/15

адміністративне провадження №К/9901/35294/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 815/6670/15

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна фіскальна служба України - про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього, заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції в Одеській області - представника Кабінету Міністрів України

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Аракелян М. М., суддів Марина П. П., Андрухіва В. В.,

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Шеметенко Л. П., суддів Потапчука В. О., Семенюка Г. В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1), Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (далі - відповідач-2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державної фіскальної служби України (далі - третя особа, ДФС України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1.1. Скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті від 25 березня 2015 року № 253-р;

1.2. Поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті;

1.3. Допустити негайне виконання постанови суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті;

1.4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 протиправно посилається як на підставу для звільнення ОСОБА_1 лише на застосування до нього заборони, передбаченої Законом України Про очищення влади , оскільки такий висновок зроблено за відсутності факту недостовірності відомостей майнового стану позивача з урахуванням відповідності вартості наявного у нього майна доходам, одержаним із законних джерел. Зазначені обставини свідчать про те, що звільнення позивача відбулось без достатніх правових підстав, необґрунтовано, у зв`язку із чим відповідне розпорядження підлягає скасуванню, позивач має бути поновлений на попередній посаді та йому відшкодований на його користь заробіток за час вимушеного прогулу.

3. Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що за результатами проведеної перевірки, з урахування письмових пояснень позивача і документів, наданих позивачем, установлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік указано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 , а саме: позивачем не відображено відомості щодо наявності у його власності ? квартири.

4. Представник відповідача-2 заперечень проти позову не надав.

5. Представник третьої особи підтримав правову позицію представника Кабінету Міністрів України та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

II. Установлені судами фактичні обставини справи

6. 10 листопада 2014 року Головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_1 подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади , відповідно до якої позивач зазначив, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади , щодо нього не застосовуються та він надає згоду на проходження перевірки, оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог Закону України Про очищення влади .

7. До заяви про проведення перевірки позивачем додана копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік.

8. 16 січня 2015 року за результатами перевірки ДФС України щодо ОСОБА_1 складено висновок за №61/3/99-99-17-05-02-11 (далі - Висновок) про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закову України "Про очищення влади", який надіслано на адресу Секретаріату Кабінету Міністрів України.

9. У Висновку зазначено, що Головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік указано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 , а саме: у декларації не відображено відомості щодо наявності у власності квартири, зазначеної як місце проживання ОСОБА_1 , яка за його поясненнями є квартирою, де він проживає, але помилково не відображена ним у Декларації.

10. У Висновку ДФС України встановлено відповідність вартості майна, зазначеного ОСОБА_1 у Декларації за 2013 рік, податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

11. 20 березня 2015 року на ім`я Прем`єр-міністра України від міністра Кабінету Міністрів України Онищенко Г. В. подана доповідна записка стосовно забезпечення виконання вимог Закону України Про очищення влади , зі змісту якої убачається, що з отриманих від Міністерства юстиції України роз`яснень та повторної відповіді ДФС України зроблено висновок про необхідність розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 , згідно з пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) на засіданні Уряду.

12. 25 березня 2015 року Прем`єр-міністром України внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті та прийняте розпорядження №253-р про звільнення позивача з посади відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України.

III. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

13. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

13.1. Визнано протиправним і скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті" від 25 березня 2015 року № 253 - р.

13.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.

13.3. Стягнуто з Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68 727,48 грн;

13.4. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

14. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з протиправності оскаржуваного розпорядження, оскільки при його прийнятті відповідачем-1 не було враховано, що за результатами перевірки, проведеної ДФС України, також було встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

IV. Касаційне оскарження

15. 23 жовтня 2017 року у Вищому адміністративному суді України зареєстровано касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області - представника Кабінету Міністрів України.

16. У касаційній скарзі представник відповідача-1 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, уважає оскаржувані судові рішення необґрунтованими та незаконними, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

17. На обґрунтування вимог касаційної скарги представник відповідача-1 зазначає, що одним із критеріїв перевірки осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 1 Закону України Про очищення влади , є достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), указаного (указаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру. ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік відображено недостовірні відомості, що підтверджено Висновком ДФС України про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутих за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади .

18. Порушення норм процесуального права представником відповідача обґрунтовується на підставі того, що судами безпідставно, в порушення статей 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) поновлено позивачу строк звернення до суду.

19. 25 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/6670/15 (суддя-доповідач Гончар Л. Я.).

20. 22 листопада 2017 року справа № 815/6670/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

21. 06 березня 2018 року справу № 815/6670/15 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (суддя-доповідач Стрелець Т. Г.).

22. 05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року № 557/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В., судді - Кашпур О. В., Уханенко С. А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

24. За правилами частини третьої статті З КАС України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції, провадження в адміністративних оправах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Закон України "Про очищення влади" визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

29. Пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України "Про очищення влади", згідно з частиною другою якої у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

30. Визначення поняття очищення влади (люстрація) міститься у частині першій статті 1 Закону України "Про очищення влади" та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

31. Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України Про засади запобігання і протидії корупції , та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону).

32. Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України Про очищення влади перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України Про засади запобігання і протидії корупції , набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

33. Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1- 11 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , у деклараціях, за формою, установленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції', визначено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03 листопада 2014 року.

34. У силу підпункту 3 пункту 3 цього Порядку проведення перевірки фактично полягає в:

34.1. аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

34.2. порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (Майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

34.3. порівняльному аналізі наявної інформації з метою з`ясування відповідної вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

35. За правилами частини десятої статті 5 Закону України Про очищення влади у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та Врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

VI. Позиція Верховного Суду

36. Матеріалами справи підтверджено, що позивач, обіймаючи посаду Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, є особою щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрація).

37. Аналіз частини десятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), указаного (указаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 -10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

38. Під час проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади , контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, а й також врахований час набуття майна та незаконність джерел таких доходів.

39. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що 16 січня 2015 року ДФС України складено висновок за № 61/3/99-99-17-05-02-11 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , згідно з яким у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_1 указав недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 , а саме: у декларації не відображено відомості щодо наявності у власності квартири, зазначеної як місце проживання ОСОБА_1 , яка за його поясненнями є квартирою, де він проживає, але помилково не відображена ним у Декларації.

40. Водночас у висновку, складеному за результатами проведеної перевірки декларації про майно, доходи та витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік, указано, що вартість майна, зазначеного у вказаній декларації, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані позивачем із законних джерел.

41. Верховний Суд зазначає, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), указаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов`язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

42. Отже, лише незазначення у декларації майна не тягне за собою настання відповідальності за Законом України Про очищення влади .

43. Указана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 822/957/17, від 30 липня 2019 року в справі № 802/3864/15-а, від 14 лютого 2018 року № 820/4398/15 та ін.

44. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність спірного розпорядження, наявність підстав для його скасування, поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

45. Доводи касаційної скарги представника відповідача-1 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

46. Аргументи представника відповідача-1 щодо помилкового поновлення судами позивачу строку звернення до суду є безпідставними, оскільки в цій справі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року підтверджено наявність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду, у зв`язку з чим скасоване ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, якою було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, а позов залишено без розгляду з підстав допуску позивачем строку звернення до Суду.

47. Отже, Верховний Суд констатує, що постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

VII. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області - представника Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року в справі № 815/6670/15 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко