Рішення

від 04.10.2019 по справі 386/216/18

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/216/18

Провадження № 2/386/13/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі :

головуючого судді Гут Ю. О.

за участю: секретаря судового засідання Корніцькій Л.В.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Добровольського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Голованівськ цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 поданий в інтересах позивача ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмежиною відповідальністю Урожай про застосування наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_2 подав в інтересах позивача ОСОБА_3 позов до сільськогосподарського товариства з обмежиною відповідальністю Урожай про застосування наслідків недійсності правочину, в обгрунтування якого зазначив, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 041126, виданого 18.03.2002 року Голованівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, позивачеві на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 3521485600:02:000:0140) площею 4,76 га, яка розташована на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Будучи членом колгоспу, реорганізованого в СВК та СТОВ Урожай , в процесі паювання земель позивачем було отримано сертифікат на земельну частку (пай), розташовану на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Після розпаювання земель в 2000-2001 р.р. на загальних зборах господарства власники земельних паїв вирішили передати свої земельні частки в оренду, а господарство виплачуватиме їм орендну плату в натуральній формі. Позивач також передав свою земельну частку (СВК) СТОВ Урожай і систематично отримував орендну плату .

18.03.2002 року позивач отримав державний акт на право приватної власності на землю серії 11 -КР № 041126 на земельну частку площею 4,76 га .

На початку 2005 року відповідач пропонував власникам земельних паїв укласти договори оренди землі, надавав проекти договорів, але позивач укладати договір відмовився, оскільки мав намір забрати землю і обробляти її самостійно. Орендну плату позивач отримував систематично до 2011 року включно. При цьому розмір орендної плати протягом вказаного періоду часу не змінювався .

В кінці 2011 року позивач вирішив забрати в відповідача належну йому земельну ділянку і обробляти її самостійно, щоб мати кошти для існування, та звернувся до відповідача з заявою про повернення земельної ділянки .

З листа відповідача від 13.11.2012 року позивач дізнався, що між ним та СТОВ Урожай нібито у 2005 році було укладено договір оренди землі строком на 10 років. До даного договору 01.08.2010 року укладено додаткову угоду, якою термін дії договору продовжено до 22.12.2021 року.

Витребувавши у відповідача договір оренди землі, позивач переконався, що підписи в договорі підроблені, тому звернувся до прокуратури району та Голованівського РВ УМВС з заявами про порушення кримінальної справи по факту підроблення документів .

З листа слідчого Голованівського РВ УМВС Бирловського А.В. від 09.10.2013 року та прокурора Голованівського району Д. В . Прокопчука від 18.11.2013 року позивачеві стало відомо, що за фактом підроблення документів було внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 358 КК України та проводиться досудове розслідування.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи, проведеної досудовим слідством, підпис, виконаний в графі орендодавець договору оренди землі № 346 від 01.03.2005 року, укладеного між мною та СТОВ Урожай , виконаний не позивачем, а іншою особою.

Після ознайомлення з експертним висновком від 12.09.2013 року позивач засіяв свою земельну ділянку, ячмінь зійшов і підріс, але відповідач знищив посіви.

Всі вказані вище обставини було встановлено заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2015 року по справі № 386/219/15-ц, яке набрало законної сили 17.09.2015 року, а відтак у відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Окрім того, вказаним рішенням суду було визнано недійсним договір оренди землі № 346, укладений між позивачем та СТОВ Урожай 01.03.2005 року, зареєстрований в Голованівському відділі КРФДПЦДЗК в книзі № 4 17.07.2006 року за № 144.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, з урахуванням зазначених обставин, можна дійти висновку про безпідставне зайняття та використання СТОВ Урожай належної позивачеві земельної ділянки протягом 2005-2015 років.

У свою чергу, згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому відповідач протягом 2012-2015 років не сплачував позивачеві коштів за користування належною йому земельною ділянкою, що підтверджується довідкою № 97 від 05.04.2016 року, виданою СТОВ Урожай згідно якої існує заборгованість зі сплати за користування землею за 2012-2015 роки.

За таких умов, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, СТОВ Урожай має відшкодувати позивачеві вартість користування земельною ділянкою, тобто розмір орендної плати за вказаний період часу за цінами, які існують на момент відшкодування, тобто на час звернення до суду із цим позовом.

Починаючи з 2015 року відповідачем з власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області укладаються договори оренди землі з визначенням орендної плати у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких умов вважає, що ціною користування належною позивачеві земельною ділянкою станом на дату звернення до суду із цим позовом є 7 % від нормативної грошової оцінки належної позивачу земельної ділянки, що станом на 21.02.2018 року становить 152809 грн. 00 коп.

Виходячи з викладеного вартість користування земельною ділянкою станом на дату звернення до суду із цим позовом складає 10696 грн. 63 коп. на рік (153809,00 грн. * 7 %).

За таких умов відповідач має сплатити на користь позивача по 10696, 63 грн. за кожен рік користування належною йому земельною ділянкою починаючи з 2012 року по 2015 рік включно, що складає 42786 грн. 52 коп. (10696, 63 грн. * 4 роки)

Окрім того, ч. 2 ст. 216 ЦК України визначено, що якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У 2013 позивачем на належній йому земельній ділянці кадастровий номер 3521485600:02:000:0140 було здійснено посів ячменю, який позивач мав намір зібрати влітку 2014 року та отримати від цього відповідний дохід.

Проте, уночі 05.05.2014 року посіви ячменю на належній позивачу земельній ділянці були знищені працівниками відповідача, які передискували поле та засіяли його соєю.

Вказані обставини підтверджуються листом Голованівського РВ УМВС України в Кіровоградській області № 3959 від 18.07.2014 року та Актом про знищення посівів ячменю від 12.05.2014 року.

Окрім того, факт здійснення позивачем посіву ячменю, а також факт знищення відповідачем цих посівів на належній позивачу земельній ділянці встановлено заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2015 року по справі 386/219/15-ц, а відтак вказані обставини не підлягають доказуванню.

Згідно ч. З ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Отже, знищивши посіви ячменю на належній позивачеві земельній ділянці та здійснивши посів і збирання в подальшому врожаю сої, відповідач безумовно порушив права позивача та отримав внаслідок цього порушення певний дохід.

За таких умов, виходячи з приписів ч. 3 ст. 22 ЦК України розмір упущеної вигоди ОСОБА_3 внаслідок знищення належних йому посівів ячменю не може бути меншим від доходів, які відповідач отримав від вирощування та реалізації сої на належній позивачу земельній ділянці у 2014 році.

З метою з`ясування розміру доходу отриманого відповідачем у 2014 році внаслідок вирощування сої на належній позивачу земельній ділянці представником позивача було направлено відповідний адвокатський запит № 106 від 19.02.2018 року на адресу відповідача. Вказаний запит відповідач отримав 27.02.2018 року, проте відповідь на нього не надіслав.

У свою чергу, згідно відповіді на адвокатський запит Головного управління статистики у Кіровоградській області № 06.2-76/651 від 26.02.2018 року, середня врожайність сої по сільськогосподарських підприємствах Кіровоградської області на 1 грудня 2014 року складала 15,3 ц з 1 га. тобто 1,53 тони з 1 га, при цьому собівартість 1 ц сої станом на 2014 рік склала 304, 85 грн., тобто 3048,5 грн. за 1 т., а середня ціна реалізації - 4638,9 грн. за 1 т.

Зважаючи на площу належної позивачеві земельної ділянки (4,76 га) та приймаючи до уваги вищевказані дані щодо врожайності сої у 2014 році, можна дійти висновку, що відповідачем було зібрано врожай сої з належної ОСОБА_3 землі у розмірі 7,28 тони (4,76 га * 15,3 ц).

При цьому ціна реалізації вказаного врожаю сої у розмірі 7,28 тон у 2014 році склала 33771,19 грн. (7,28 тони * 4638,9 грн.), У свою чергу собівартість 7,28 тон сої для відповідача склала 22193,08 коп. (7,28 тон * 3048,5 грн.). Отже чистий дохід (прибуток) відповідача отриманий від вирощування сої на належній позивачеві землі у 2014 році склав 11578 грн. 11 коп. (33771,19 грн. -22193,08 грн.)

Таким чином, в силу вимог ч. З ст. 22 ЦК України з відповідача на користь ОСОБА_3 має бути стягнута упущена вигода у розмірі, що не може бути меншим 11578 грн. 11 коп.

З огляду на викладене загальний розмір коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як застосування наслідків недійсності правочину складає 54364,63 грн., з яких 42786 грн. 52 коп. - вартість користування земельною ділянкою за 2012 - 2015 роки, а 11578 грн. 11 коп. - упущена вигода за 2014 рік.

Таким чином ціна цього позову складає 54364 грн. 63 коп.

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Просив стягнути Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю Урожай на користь ОСОБА_6 42786 грн. 52 коп. - вартість користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3521485600:02:000:0140 площею 4,76 га. за 2012 - 2015 роки; та 1578 грн. 11 коп. - упущена вигода за 2014 рік

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю Урожай понесені судові витрати.

Провадження по справі відкрито 20.03.2018 року та підготовче судове засідання призначено на 24.04.2018 року.

До початку проведення підготовчого судового засідання 23.04.2018 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій просив застосувати до позовних вимог позивача позовну давність та наслідки передбачені п.4 ст.267 ЦПК України, в обгрунтування яких вказав, що 20.03.2018 року, Голованівським районним судом Кіровоградської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до СТОВ Урожай про застосування наслідків недійсності правочину.

Вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Як зазначено в позовній заяві, відповідач, на початку 2005 року, пропонував ОСОБА_3 , як власнику земельного паю, який він за власним волевиявленням передав в оренду СТОВ Урожай після розпаювання земель у 2000 - 2001 роках, укласти договір оренди його земельної ділянки. Орендну плату позивач отримував систематично до 2011 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2015 року по справі №386/219/15-ц встановлено, на що також посилається позивач у своїй заяві, що про укладення договору оренди землі від 01.03.2005 року і додаткової угоди до нього він дізнався з листа відповідача від 13.11.2012 року, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Також в позовній заяві зазначено, що про знищення посівів ячменю, здійснених позивачем йому стало відомо у 2014 році.

Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ст. 256 ЦКУ визначено поняття позовної давності, яка визначається строком, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статею 257 ЦКУ визначено загальну позовну давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Предметом даного спору є події 2014 року, тобто фактично з дати його укладення пройшло майже 4 (чотири) роки.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, на думку зокрема відповідача, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України , про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Аналогічної позиції у своїй Постанові від 16.01.2018 р. дотримується Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, по справі № 397/1402/15-ц.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України зазначається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 416 ЦПК України, що має назву Постанова суду касаційної інстанції зазначено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах новоствореного Верховного Суду.

Відповідно ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ч. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому позивач не ставить питання щодо поновлення строку позовної давності та не надає в якості доказів жодних документів/пояснень на обґрунтування такого пропуску.

А тому, на підставі вищезазначеного, просив суд застосувати до позовних вимог ОСОБА_3 позовну давність та наслідки, передбачені п. 4 ст. 267 ЦК України.

В позовній заяві позивач вказує, що в 2013 році він здійснив посів ячменю на належній йому земельній ділянці, а уночі 05.05.2014 року вони були знищені працівниками відповідача.

При цьому, позивач чомусь не зазначає про те, що договір із СТОВ Урожай був чинним на той момент, Товариство мало повне право господарювати на орендованій землі, а наявність висновку почеркознавчої експертизи в рамках досудового слідства, не давало Позивачу жодних правових підстав для проведення сільськогосподарських робіт, а тому такі дії Позивача були незаконними до моменту визнання договору недійсним, згідно із рішенням суду, яке набрало законної сили.

Посилання позивача з цього приводу на вищезазначене рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2015 року по справі №386/219/15-ц та ч. 4 ст. 82 ЦПК України не обгрунтовані та безпідставні адже вказаним рішенням суду не встановлені обставини по суті: коли був посаджений ячмінь позивачем і коли він був знищений працівниками відповідача, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем суду не надано, що підтверджується копіями документів, надісланих відповідачу одночасно з позовною заявою і ухвалою суду про відкриття провадження по справі від 20.03.2018 р..

Також відсутні будь - які докази посіву такого ячміню, розрахунку вартості сільськогосподарських робіт та іншої інформації з цього приводу.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 статті 22 Цивільного Кодексу визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підстави та порядок вішкодування можливих збитків власнику земельної ділянки (землекористувачу) регулюється Земельним кодексом України та Постановою КМУ № 284 від 19.04.1993 р. Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями та виконавчими комітетами відповідних рад

Статею 156 Земельного Кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для

інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д)неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; є) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі.

Стаття 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Особливості відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок створення чи зміни меж природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів,дендрологічних парків, зоологічних парків, визначаються Законом України "Про природно-заповідний фонд України".

Пунктом 2 Постанови КМУ № 284 від 19.04.1993 р. Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями та виконавчими комітетами відповідних рад.

До складу комісій включаються представники районних державних адміністрацій, власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів відповідних рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Отже, за відсутності відповідного акту комісії, позивач не надав суду належних доказів щодо наявності збитків внаслідок невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних висновків комісії у вигляді актів з цього приводу позивач не надав, в якості доказів на підтвердження своєї позиції.

Також у вказаному рішенні Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2015 року по справі №38б/219/15-ц, відсутня інформація як встановлений факт про розмір можливих збитків та їх розрахунок.

Разом з тим, позивачем не надано доказів неправомірної поведінки відповідача, будь-то вирок чи постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Посилання на ті чи інші документи,/відомості/ досудового розслідування з кримінального провадження з ЄРДР за ч.1 ст.358, вважає безпідставними, оскільки за даним фактом відсутні винні особи, що підтверджується вироком суду, який би набрав законної сили.

На підставі зазначеного, а також враховуючи обставину пропуску позивачем строку позовної давності вважаємо необгрунтованим не підтвердженим жодним доказом незаконним розрахунок позивачем упущеної ним вигоди за 2014 рік.

Вказаний умовний розрахунок, що наданий позивачем про ймовірний урожай відповідача та його ймовірний прибуток у 2014 році, що розрахований на середніх показниках по Кіровоградській області - не може бути належним доказом по справі, оскільки всі ці цифри не мають жодного відношення до сторін даного спору.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До набрання чинності заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2015 року по справі №386/219/15-ц орендні відносини між СТОВ Урожай і ОСОБА_3 здійснювалися відповідно до умов договору оренди земельної ділянки позивача №346 від 01.03.2005 року, державну реєстрацію якого було проведено Голованівським відділом Кіровоградської філії державного підприємства центр державного земельного кадастру 17.07.2006 року.

Відповідно до умов зазначеного договору, СТОВ Урожай належним чином виконувало його умови, у тому числі щорічно нараховувало орендну плату, згідно чинного законодавства України сплачувало податки і збори з доходу ОСОБА_3 і своєчасно та в повному обсязі здійснювала виплату орендної плати орендодавцю за користування його землею.

Згідно довідки СТОВ Урожай №25 від 06.04.2018 року ОСОБА_3 нараховано орендної плати за 2012 р. - 4032,66 грн, за 2013 р. - 3064,35 грн, за 2014 р. -3064,35 грн, за 2015 р. - 6366,70 грн.; відповідачем сплачено податки та збори з доходу позивача у розмірі нарахованої орендної плати за користування його землею за 2012 р. - 619,02 грн, за 2013 р. - 459,65 грн, за 2014 р. - 459,65 грн, за 2015 р. - 1050,50 грн.; сума орендної плати до виплати за 2012 р. - 3413,64 грн, за 2013 р. - 3144,70 грн, за 2014 р. - 3144,70 грн, за 2015 р. - 5316,20 грн..

В 2012 році позивач частково отримав орендну плату в розмірі 2 720 грн., що підтверджується відомостями виплати орендної плати, а надалі він відмовився отримувати її за власним бажанням.

25 грудня 2015 року, СТОВ Урожай направило позивачу рекомендований лист вихідний №261 з проханням з`явитися для отримання орендної плати за 2012 - 2015 роки, який був вручений йому особисто під розписку 31.12.2015 року, що підтверджується журналом реєстрації вихідної кореспонденції СТОВ Урожай за 2015 рік та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Факт відмови позивача отримати орендну плату за власним бажанням підтверджується також звукозаписом судового розгляду справи №386/219/15-ц, яким зафіксовані особисті підтвердження ОСОБА_3 факту відмови отримувати орендну плату за власним бажанням.

Всі перелічені дії відповідача були спрямовані на належне виконання договірних відносин зі свого боку.

Розрахунок вартості користування земельною ділянкою, що зроблений позивачем з урахуванням даних нормативно - грошової оцінки 2018 року, а також припущення, що відповідач орендує у інших власників земельні ділянки на території Молдовської сільської ради, з виплатою орендної плати на рівні 7 (семи) відсотків є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі.

Згідно з положеннями статті 13 Закону України Про оренду землі Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 626 ЦК України (надалі ЦКУ) визначає, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 627 ЦКУ трактує, що відповідно до ст 6 ЦКУ, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Спеціальним законодавством в відносинах оренди землі в Україні, є Земельний кодекс України (надалі ЗКУ), ЗУ Про оренду землі (надалі Закон) та інші підзаконні акти.

Відповідно до ст. 93 ЗКУ, право оренди - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

Частиною четвертою ст. 124 ЗКУ передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно лише умовами договору оренди земельної ділянки, можуть встановлюватися умови на яких така ділянка передається в оренду, а не припущеннями та умовними розрахунками, що надані позивачем.

На підставі вищезазначеного, а також враховуючи обставини пропуску позивачем строку позовної давності, відмови позивача від отримання орендної плати, а також відсутності вини відповідача в невиплаті орендної плати позивачу за 2012 - 2015 роки, вважає необгрунтованим і незаконним розрахунок позивачем вартості користування його земельною ділянкою в зазначений період часу у розмірі 42786 грн. 52 коп. з прив`язкою до визначень 2018 року.

Представник позивача 29.05.2018 року подав до суду письмову заяву про уточнення та збільшення позовних вимог у справі, в якій вказав, що відповідно до змісту позову, ним було заявлено позовні вимоги про стягнення з СТОВ Урожай на користь позивача збитків у розмірі 54364 грн. 63 коп., з яких: 42786 грн. 52 коп. - вартість користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3521485600:02:000:0140 площею 4,76 га. за 2012 - 2015 роки; 11578 грн. 11 коп. - упущена вигода за 2014 рік, та витрат по сплаті судового збору.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Бажаючи скористуватися зазначеним правом, позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог в частині розміру упущеної вигоди, яка, на його думку підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

З урахуванням обставин, зазначених у позовній заяві можна дійти висновку про безпідставне зайняття та використання СТОВ Урожай належної позивачеві земельної ділянки протягом 2012-2015 років.

Згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України визначено, що якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. З ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Отже, здійснюючи безпідставно посів і збирання в подальшому врожаю сільськогосподарських культур на належній позивачу земельній ділянці, відповідач безумовно порушив права позивача та отримав внаслідок цього порушення певний дохід.

За таких умов, виходячи з приписів ч. 3 ст. 22 ЦК України розмір упущеної вигоди ОСОБА_3 внаслідок неможливості самостійно господарювати на своїй землі та внаслідок знищення посівів ячменю не може бути меншим від доходів, які відповідач отримав від вирощування та реалізації сільськогосподарських культур на належній позивачу земельній ділянці.

У відповідності до акту про порушення сівозміни від 20.05.2013 року, який додається до цієї заяви, в 2012 та 2013 році на належній позивачу земельній ділянці СТОВ Урожай було посіяно соняшник. У відповідності до акту про знищення посівів ячменю від 12.05.2014 року, який було додано до позову, на цій земельній ділянці СТОВ Урожай було знищено посіви ячменю який посіяв позивач та за який він мав отримати прибуток в 2014 році та посіяно сою. Також в 2015 році СТОВ Урожай на цій земельній ділянці було посіяно кукурудзу.

З листів Головного управління статистики у Кіровоградській області № 06.2-76/1150 від 05.04.2018 року та № 06.2-76/1580 від 17.05.2018 року, які додаються до цієї заяви, вбачається наступне.

У 2012 році середня врожайність соняшника складала 20,8 ц. з 1 га., собівартість 1 ц соняшника складала 218,27 грн., а середня ціна його реалізації - 3695,5 грн. за 1 т. тобто 369,55 грн. за 1 ц.

У 2013 році середня врожайність соняшника складала 27,5 ц. з 1 га, собівартість 1 ц соняшника складала 177,20 грн., а середня ціна його реалізації - 2797,4 грн. за 1 т. тобто 279,74 грн. за 1 ц.

У 2014 році середня врожайність сої складала 16,7 ц з 1 га, собівартість 1 ц сої складала 300,44 грн., а середня ціна її реалізації - 4017,4 грн. за 1 т. тобто 401,74 грн. за 1 ц.

У 2015 році середня врожайність кукурудзи складала 52,9 ц з 1 га, собівартість 1 ц сої складала 182,72 грн., а середня ціна її реалізації - 3382,4 грн. за 1 т. тобто 338,24 грн. за 1 ц.

Дохід отриманий відповідачем кожного року від безпідставного використання земельної ділянки розраховується за формулою Д = Вр *4,76 га. *(Сц - Се), де: Д - дохід отриманий відповідачем від вирощування певної сільськогосподарської культури; Вр - середня врожайність відповідної сільськогосподарської культури. 4,76 - площа належної позивачеві земельної ділянки; Сц - середня ціна реалізації відповідної сільськогосподарської культури; Св - собівартість сільськогосподарської культури.

Отже протягом 2012-2015 років відповідач отримав наступні доходи від безпідставного користування належною позивачеві земельною ділянкою6: У 2012 році за вирощування соняшника у сумі 14978,23 грн. 20.8 * 4,76 * (369,55 - 218,27) = 99,01 * 151,28 = 14978,23; У 2013 році за вирощування соняшника у сумі 13422,49; 27,5 * 4,76 * (279,74 - 177,20) = 130,90 * 102,54 = 13422,49; У 2014 році за вирощування сої у сумі 8052,34 грн. 16,7 * 4,76 * (401,74 - 300,44) = 79,49 * 101,30 = 8052,34 У 2015 році за вирощування кукурудзи у сумі 39159,94; 52.9* 4,76 * (338,24 - 182,72) = 251,80 * 155,52 = 39159,94.

Таким чином загальний розмір прибутку отриманого відповідачем від безпідставного користування належною ОСОБА_3 замельною ділянкою за період з 2012 року по 2015 рік включно складає 75613,00 грн. (14978,23 + 13422,49 +8052,34 + 39159,94)

Отже, в силу вимог ч. 3 ст. 22 ЦК України, з відповідача на користь ОСОБА_3 має бути стягнута упущена вигода у розмірі, що не може бути меншим 75613 грн. 00 коп.

У зв`язку зі збільшенням позовних вимог, орієнтовний (попередній) розмір судових витрат ОСОБА_7 також збільшується та складає 1183 грн. 99 коп., з яких 1183 грн. 99 коп. понесені ОСОБА_7 витрати по сплаті судового збору.

Просив стягнути Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай на користь ОСОБА_3 збитки у розмірі 118399 грн. 52 коп., з яких: 42786 грн. 52 коп. - вартість користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3521485600:02:000:0140 площею 4,76 га. за 2012 - 2015 роки; 75613 грн. 00 коп. - упущена вигода у зв`язку з неможливістю використовувати для власних потреб земельну ділянку протягом 2012 - 2015 років та у зв`язку зі знищенням посівів ячменю у 2014 році.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати.

20.07.2018 року представником відповідача подано відзив на заяву представника позивача про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій просив застосувати до позовних вимог позивача позовну давність та наслідки передбачені п.4 ст.267 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд в позові відмовити, оскільки той є надуманим та необґрунтованим та застосувати до позовних вимог ОСОБА_3 позовну давність та наслідки, передбачені п. 4 ст. 267 ЦК України.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 041126, виданого 18.03.2002 року Голованівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, позивачеві належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 3521485600:02:000:0140) площею 4,76 га, яка розташована на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. (а.с.12 т.1).

У відповідності до заочного рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2015 року по справі № 386/219/15-ц, за позовом ОСОБА_3 до СТОВ Урожай , про визнання договору оренди недійсним, яке набрало законної сили 17.09.2015 року, позов задоволено, визнано недійсним договір оренди землі №346, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ Урожай 01.03.2005 року, зареєстрований в Голованівськму відділі КРФДПЦДЗК в книзі №4 16.07.2006 року за №144. (а.с.13-15 т.1).

Вказаним рішенням суду встановлено, що на початку 2005 року відповідач пропонував власникам земельних паїв укласти договори оренди землі, надавав проекти договорів, але позивач укладати договір відмовився, оскільки мав намір забрати землю і обробляти її самостійно. Орендну плату позивач отримував систематично до 2011 року включно. При цьому розмір орендної плати протягом вказаного періоду часу змінювався, з 1,5% до 2,5% в 2008 р.р., з 2,5% до 3% в 2009-2010р.р. до 4% в 2011 р., а в 2012 р. зменшено до 3%.

В кінці 2011 року позивач вирішив забрати у відповідача належну йому земельну ділянку і обробляти її самостійно, щоб мати кошти для існування, та звернувся до відповідача з заявою про повернення земельної ділянки .

З листа відповідача від 13.11.2012 року позивач дізнався, що між ним та СТОВ Урожай нібито у 2005 році було укладено договір оренди землі строком на 10 років.

До даного договору 01.08.2010 року укладено додаткову угоду, якою термін дії договору продовжено до 22.12.2021 року.

Витребувавши у відповідача договір оренди землі, позивач переконався, що підписи в договорі підроблені, тому звернувся до прокуратури району та Голованівського РВ УМВС з заявами про порушення кримінальної справи по факту підроблення документів .

З листа слідчого Голованівського РВ УМВС від 09.10.2013 року та прокурора Голованівського району від 18.11.2013 року позивачеві стало відомо, що за фактом підроблення документів було внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 358 КК України та проводиться досудове розслідування.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи, проведеної досудовим слідством, підпис, виконаний в графі орендодавець договору оренди землі № 346 від 01.03.2005 року, укладеного між мною та СТОВ Урожай , виконаний не позивачем, а іншою особою.

Після ознайомлення з експертним висновком від 12.09.2013 року позивач засіяв свою земельну ділянку ячменем.

Крім цього, згідно проведеної у цивільній справі № 386/219/15-ц судово- почеркознавчої експертизи №176 від 27.05.2016 року підпис, виконаний в графі орендодавець договору оренди землі № 346 від 01.03.2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та СТОВ Урожай , виконаний не позивачем, а іншою особою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до акту від 12.05.2014 року складеного комісією Молдовської сільської ради за заявою ОСОБА_3 вбачається, що на земельному паю, № НОМЕР_1 загальною площею 4,76 га., знищено посіви ячменю, і на даній земельній ділянці посіяно сою. (а.с.18 т.1).

Згідно до даних довідки №25 від 06.04.20018 року наданих представником відповідача, ОСОБА_3 нараховано орендної плати за користування земельною ділянкою протягом 2012-2015 років. За 2012 рік - 3413,64 грн., з яких фактично виплачено лише 2720 грн., (не доотримано 693,64 грн.), за 2013 рік 3144,70 грн.. за 2014 рік- 3144,79 грн. та за 2015 рік- 5316,2 грн., однак за 2013-1015 роки орендна плата ОСОБА_3 не отримувалась. (а.с.119 т.1).

На адресу ОСОБА_6 25.12.2015 року відповідачем надсилалось запрошення щодо отримання орендної плати за користування в 2012-2015 роках земельною ділянкою. (а.с. 126-130 т.1).

У відповідності до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.02.2018 р. №183/0/199-18 відділу в Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області , нормативна грошова оцінка земельної ділянки 3521485600:02000:0140, яка розташована на території Молдовської сільської ради складає 152809 грн.(а.с.17 т.1).

СТОВ Урожай з власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області укладались договори оренди землі з визначенням орендної плати у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується інформаційними довідками з реєстру речових прав на нерухоме майно. (а.с.40-42,44-48,50-59,61-82,84-101 т.1).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, ціною користування належною позивачеві земельною ділянкою станом на 19.03.2018 року тобто на дату звернення до суду позовом, являється 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10696 грн. 63 коп. в рік (152809,00 грн. х 7 %), а починаючи з 2012 року по 2015 рік включно, що складає 42786 грн. 52 коп. (10696, 63 грн. Х 4 роки), однак в 2012 році ОСОБА_3 отримав орендну плату за користування земельною ділянкою не в повному розмірі 3413,64 грн., а лише 2720 грн., а тому із загальної суми 42786 грн. 52 коп., слід відняти суму 2720 грн., що становитиме 40066 грн. 52 коп. та в цій частині позов слід задовольнити на вказану суму.

Згідно до акту про порушення сівозміни від 20.05.2013 року, складеного комісією Молдовської сільської ради на вимогу заявника ОСОБА_3 вбачається, що в 2012 та 2013 році на належній позивачу земельній ділянці № НОМЕР_1 СТОВ Урожай було посіяно соняшник. (а.с.148 т.1).

У відповідності до інформацій Головного управління статистики у Кіровоградській області № 06.2-76/1150 від 05.04.2018 року, № 06.2-76/1580 від 17.05.2018 року слідує, що у 2012 році середня врожайність соняшника складала 20,8 ц. з 1 га., собівартість 1 ц соняшника складала 218,27 грн., а середня ціна його реалізації - 3695,5 грн. за 1 т. тобто 369,55 грн. за 1 ц. У 2013 році середня врожайність соняшника складала 27,5 ц. з 1 га, собівартість 1 ц соняшника складала 177,20 грн., а середня ціна його реалізації - 2797,4 грн. за 1 т. тобто 279,74 грн. за 1 ц. У 2014 році середня врожайність сої складала 16,7 ц з 1 га, собівартість 1 ц сої складала 300,44 грн., а середня ціна її реалізації - 4017,4 грн. за 1 т. тобто 401,74 грн. за 1 ц. У 2015 році середня врожайність кукурудзи складала 52,9 ц з 1 га, собівартість 1 ц сої складала 182,72 грн., а середня ціна її реалізації - 3382,4 грн. за 1 т. тобто 338,24 грн. за 1 ц. (а.с.149-151 т.1).

Дохід отриманий відповідачем кожного року за використання земельної ділянки розраховується за формулою Д = Вр х4,76 га. х(Сц - Се): Д - дохід отриманий відповідачем від вирощування певної сільськогосподарської культури; Вр - середня врожайність відповідної сільськогосподарської культури; 4,76 - площа належної позивачеві земельної ділянки; Сц - середня ціна реалізації відповідної сільськогосподарської культури;Св - собівартість сільськогосподарської культури.

Згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України визначено, що якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. З ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За таких умов, виходячи з приписів ч. З ст. 22 ЦК України розмір упущеної вигоди ОСОБА_3 внаслідок неможливості самостійно господарювати на своїй землі та внаслідок знищення посівів ячменю не може бути меншим від доходів, які відповідач отримав від вирощування та реалізації

Разом з тим, суд вважає, що представником позивача доведено протиправне знищення відповідачем посівів ячменю ОСОБА_3 , яким той засіяв свою земельну ділянку 12.09.2013 року, які були знищені відповідачем в травні 2014 року, оскільки даний факт підтверджено документально та зафіксовано в передбачений законом спосіб, з підстав чого суд вважає, що вимога щодо упущеної вигоди з неможливістю використовувати для власних потреб земельної ділянки позивачем складає відповідно до формули розрахунку 8052 грн.34 коп. (16,7 х 4,76 х (401,74 - 300,44) = 79,49 х 101,30 = 8052,34).

В решті позовних вимог в цій частині за 2012-2013 та 2015 роки слід залишити без задоволення, за недоведеністю.

Разом з цим суд критично відноситься до посилань представника відповідача щодо застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності передбачених ч.4 ст.267 ЦК України, на які посилався представник відповідача у відзиві на позовну заяву та яка ним заявлялась в судовому засіданні, оскільки з моменту прийняття судом рішення у справі за позовом позовом ОСОБА_3 до СТОВ Урожай , про визнання договору оренди недійсним, справа №386/219/15-ц, яке набрало законної сили 17.09.2015 року, не минула загальна позовна давність встановлена у три роки, відповідно до вимог ст.257 ЦК України, оскільки позов подано до суду 19.03.2018 року.

Позивачем по справі було сплачено судовий збір в розмірі 1183 грн. 99 коп.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 841 грн., 17 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача ОСОБА_2 поданий в інтересах позивача ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмежиною відповідальністю Урожай про застосування наслідків недійсності правочину, задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай на користь ОСОБА_3 40066 (сорок тисяч шістдесят шість) грн., 52 коп. за користування земельною ділянкою, кадастковий номер 3521485600:02:000:0140.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай на користь ОСОБА_3 упущене вигоду в розмірі 8052 (вісім тисяч пятдесят дві) грн. 34 коп.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай , на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 841 (вісімсот сорок одна) грн., 17 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Місце проживання позивача ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Місцезнаходження відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай : с. Молдовка вул. Суворова, 63, Голованівського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 05527278.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний тест рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Суддя: Гут Ю. О.