Постанова

від 06.02.2020 по справі 386/216/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року м. Кропивницький

справа № 386/216/18

провадження № 22-ц/4809/158/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді (суддя-доповідач): Дуковського О.Л.

суддів: Письменного О.А., Чельник О.І.,

за участю секретаря: Демешко Л.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Зятковський Тимур Володимирович;

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Урожай .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай на рішення Голованіського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай про застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай (далі СТОВ Урожай ) про застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позову зазначав, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 041126, виданого 18.03.2002 року Голованівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, йому на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 3521485600:02:000:0140) площею 4,76 га, яка розташована на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Будучи членом колгоспу, реорганізованого в СВК та СТОВ Урожай , в процесі паювання земель позивачем було отримано сертифікат на земельну частку (пай), розташовану на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Після розпаювання земель в 2000-2001 роках на загальних зборах господарства власники земельних паїв вирішили передати свої земельні частки в оренду.

Існувала усна домовленість, що господарство виплачуватиме їм орендну плату в натуральній формі.

Разом із іншими власниками паїв позивач, передав свою земельну частку (СВК) СТОВ Урожай і систематично отримував орендну плату.

18.03.2002 позивач отримав державний акт на право приватної власності на землю серії 11 -КР № 041126 на земельну частку площею 4,76 га.

На початку 2005 року відповідач пропонував власникам земельних паїв укласти договори оренди землі, надавав проекти договорів, але позивач укладати договір відмовився, оскільки у подальшому мав намір обробляти землю самостійно, але цим правом не скористався і орендну плату позивач отримував систематично до 2011 року включно. При цьому розмір орендної плати протягом вказаного періоду часу не змінювався.

В кінці 2011 року позивач вирішив обробляти самостійно свою земельну ділянку, щоб мати кошти для існування, та звернувся до відповідача із заявою про повернення земельної ділянки.

З листа відповідача від 13.11.2012 року позивач дізнався, що між ним та СТОВ Урожай нібито у 2005 році було укладено договір оренди землі строком на 10 років. До даного договору 01.08.2010 року укладено додаткову угоду, якою термін дії договору продовжено до 22.12.2021.

Витребувавши у відповідача договір оренди землі, позивач переконався, що підписи в договорі підроблені, тому звернувся до прокуратури району та Голованівського РВ УМВС із заявами про порушення кримінальної справи по факту підроблення документів.

З листа слідчого Голованівського РВ УМВС Бирловського А.В. від 09.10.2013 року та прокурора Голованівського району Д.В. Прокопчука від 18.11.2013 року позивачеві стало відомо, що за фактом підроблення документів було внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 358 КК України та проводиться досудове розслідування.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи, проведеної досудовим слідством, підпис, виконаний в графі орендодавець договору оренди землі № 346 від 01.03.2005 року, укладеного між мною та СТОВ Урожай , виконаний не позивачем, а іншою особою.

Після ознайомлення з експертним висновком від 12.09.2013 року позивач усвідомлюючи відсутність права СТОВ Урожай користуватися земельною ділянкою засіяв свою земельну ділянку ячмінем. Ячмінь зійшов, підріс, але відповідач знищив посіви.

Всі вказані вище обставини було встановлено заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2015 року у справі № 386/219/15-ц, яке набрало законної сили 17.09.2015 року, а відтак у відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Окрім того, вказаним рішенням суду було визнано недійсним договір оренди землі № 346, укладений між позивачем та СТОВ Урожай 01.03.2005 року, зареєстрований в Голованівському відділі КРФДПЦДЗК в книзі № 4 17.07.2006 року за № 144.

Вважає, що відповідач безпідставно займав та використовув належну йому земельну ділянку протягом 2005-2015 років.

У свою чергу, згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому відповідач протягом 2012-2015 років не сплачував позивачеві коштів за користування належною йому земельною ділянкою, що підтверджується довідкою № 97 від 05.04.2016 року, виданою СТОВ Урожай згідно якої існує заборгованість зі сплати за користування землею за 2012-2015 роки.

За таких умов, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, СТОВ Урожай має відшкодувати позивачеві вартість користування земельною ділянкою, тобто розмір орендної плати за вказаний період часу за цінами, які існують на момент відшкодування, тобто на час звернення до суду із цим позовом.

Починаючи з 2015 року відповідачем з власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Молдовської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області укладаються договори оренди землі з визначенням орендної плати у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вважає, що ціною користування належною йому земельною ділянкою станом на дату звернення до суду із цим позовом є 7 % від нормативної грошової оцінки належної позивачу земельної ділянки, що станом на 21.02.2018 становить - 152809,00 грн.

Вартість користування земельною ділянкою станом на дату звернення до суду із цим позовом складає 10696,63 грн. на рік .

Тому, відповідач має сплатити на його користь по 10696, 63 грн. за кожен рік користування належною йому земельною ділянкою починаючи з 2012 року по 2015 рік включно, що складає 42786 ,52 грн. (10696, 63 грн. ? 4).

Окрім того, ч. 2 ст. 216 ЦК України визначено, що якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У 2013 році позивачем на належній йому земельній ділянці кадастровий номер 3521485600:02:000:0140 було здійснено посів ячменю, який позивач мав намір зібрати влітку 2014 року та отримати від цього відповідний дохід.

Проте, 05.05.2014 посіви ячменю на належній позивачу земельній ділянці були знищені працівниками відповідача, які передискували поле та засіяли його соєю.

Вказані обставини підтверджуються листом Голованівського РВ УМВС України в Кіровоградській області № 3959 від 18.07.2014 року та Актом про знищення посівів ячменю від 12.05.2014.

Крім того, факт здійснення позивачем посіву ячменю, а також факт знищення відповідачем цих посівів на належній позивачу земельній ділянці встановлено заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2015 року у справі 386/219/15-ц.

Згідно ч. З ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Вказує, що знищивши посіви ячменю на належній йому земельній ділянці та здійснивши посів і збирання в подальшому врожаю сої, відповідач безумовно порушив права позивача та отримав внаслідок цього порушення певний дохід.

Вважає, що розмір упущеної вигоди ОСОБА_1 внаслідок знищення належних йому посівів ячменю не може бути меншим від доходів, які відповідач отримав від вирощування та реалізації сої на належній позивачу земельній ділянці у 2014 році.

З метою з`ясування розміру доходу отриманого відповідачем у 2014 році внаслідок вирощування сої на належній позивачу земельній ділянці представником позивача було направлено відповідний адвокатський запит № 106 від 19.02.2018 року на адресу відповідача.

Вказаний запит відповідач отримав 27.02.2018 року, проте відповідь на нього не надіслав.

У свою чергу, згідно відповіді на адвокатський запит Головного управління статистики у Кіровоградській області № 06.2-76/651 від 26.02.2018 року, середня врожайність сої по сільськогосподарських підприємствах Кіровоградської області на 1 грудня 2014 року складала 15,3 ц з 1 га. тобто 1,53 тони з 1 га, при цьому собівартість 1 ц сої станом на 2014 рік склала 304, 85 грн., тобто 3048,5 грн. за 1 т., а середня ціна реалізації - 4638,9 грн. за 1 т.

Зважаючи на площу належної позивачеві земельної ділянки (4,76 га) та приймаючи до уваги вищевказані дані щодо врожайності сої у 2014 році, можна дійти висновку, що відповідачем було зібрано врожай сої з належної ОСОБА_1 землі у розмірі 7,28 тони (4,76 га * 15,3 ц).

При цьому ціна реалізації вказаного врожаю сої у розмірі 7,28 тон у 2014 році склала 33771,19 грн. (7,28 тони * 4638,9 грн.), У свою чергу собівартість 7,28 тон сої для відповідача склала 22193,08 коп. (7,28 тон * 3048,5 грн.).

Таким чином, чистий дохід (прибуток) відповідача отриманий від вирощування сої на належній позивачеві землі у 2014 році склав би 11578,11 грн. (33771,19 грн. -22193,08 грн.).

Загальний розмір коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як застосування наслідків недійсності правочину складає 54364,63 грн., з яких 42786,52 грн. - вартість користування земельною ділянкою за 2012 - 2015 роки, а 11578,11 грн. - упущена вигода за 2014 рік.

Із змінами та доповненнями до позовної заяви позивач просив стягнути із відповідача на його користь вартість користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3521485600:02:000:0140 площею 4,76 га. за 2012 - 2015 роки та 1578, 11 грн. - упущеної вигоди за 2014 рік.

Рішенням Голованіського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто із СТОВ Урожай на користь ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3521485600:02:000:0140 у розмірі - 40066,52 грн.

Стягнуто із СТОВ Урожай на користь ОСОБА_1 упущену вигоду в розмірі 8052,34 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 та СТОВ Урожай подали апеляційні скарги.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на безпідставність зменшення судом першої інстанції суми стягнення із відповідача коштів за користування земельною ділянкою, а також суми розміру упущеної вимоги.

В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Відповідач вважає, необґрунтованими та непідтвердженими жодним належним доказом розрахунок, що визнаний судом про заподіяння позивачу прямих збитків та упущеної ним вигоди на загальну суму у розмірі 48 118,86 грн. Посилається на те, що такі розрахунки не базуються на будь - яких первинних (бухгалтерських) документах, суперечать вимогам договору оренди землі №346 від 01.03.2005.

Відповідач посилається у своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції необґрунтовано не застосовано позовну давність та наслідки передбачені п.4 ст. 267 ЦК України.

Крім того, відповідач посилається, що судом першої інстанції, без наявності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, зроблено висновок про доведеність позивачем фактів знищення відповідачем посівів ячменю та заподіяння йому у даному випадку збитків.

Посилається, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що договір укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Урожай був чинним станом на 2014 рік, а тому відповідач мав повне право господарювати на орендованій земельній ділянці, а наявність висновку почеркознавчої експертизи в рамках досудового слідства, не давало позивачу жодних правових підстав для проведення сільськогосподарських робіт, а тому такі дії позивача були незаконними до моменту закінчення строку дії цього договору або визнання договору недійсним, в даному випадку згідно із рішенням суду, яке набрало законної сили лише 17.09.2015.

Посилання позивача на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2015 у справі №386/219/15-ц та ч. 4 ст. 82 ЦПК України не обґрунтовані та безпідставні, оскільки вказаним рішенням суду не встановлені належним чином обставини. Також відсутні будь - які докази посіву ячменю позивачем, в тому числі первинна документація, розрахунку вартості сільськогосподарських робіт та іншої інформації з цього приводу.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому посилається на необгрунованість скарги і просить відмовити у її задоволенні.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Справа призначена до розгляду з повідомленням учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача адвоката - Зятковського В.А., дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарг без задоволення, а рішення суду без змін.

Інші учасники справи не з`явилися у судове засідання суду апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд першої інстанції, належним чином встановив факт відсутності договірних відносин між сторонами за період 2005 - 2015 роки (том 1 а.с.13-15).

Проте, відповідач сплачував позивачу орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою за зазначений період.

Як правильно встановив суд першої інстанції, виходячи із нормативної оцінки земельної ділянки позивача, починаючі із 2012 року по 2015 рік включно СТОВ Урожай заборгувало позивачу - 40066,52 грн. за користування земельною ділянкою.

Крім того, факт знищення відповідачем майна позивача, а саме посівів ячменю у травні 2014 року доведений документально і зафіксований у передбачений законом спосіб, а саме актом про знищення посівів ячменю від 12.05.2014 підписаного сільським головою, депутатом сільської ради та спеціалістом землевпорядником (том 2 а.с. 133).

Колегія суддів, погоджується із формулою розрахунків вищезазначених збитків, а також з тим, що строку звернення до суду із зазначеним позовом не пропущено.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є правильним.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай - залишити без задоволення.

Рішення Голованіського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

18.02.2020 - складено постанову.

Головуючий суддя О.Л. Дуковський

Судді О.А. Письменний

О.І. Чельник