Ухвала

від 13.04.2020 по справі 386/216/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа №386/216/18

провадження №61-5401ск20

Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2019 року та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай про застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідач безпідставно користувався його земельною ділянкою в період з 2005 року до 2015 року. Крім того, відповідачем були заподіяні збитки позивачу, оскільки останній обробив та засіяв належну йому земельну ділянку, натомість відповідач передискував вказані посіви та засіяв зерном іншої зернової культури, внаслідок чого позивач не зміг отримати прибуток шляхом реалізації сільськогосподарської продукції, урожай якої мав отримати від знівечених посівів. За таких підстав позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти за користування земельною ділянкою та упущену вигоду.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 40066,52 грн за користування земельною ділянкою та 8052,34 грн упущеної вигоди.

18 березня 2020 року СТОВ Урожай подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2019 року та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що у даній справі позивачем з урахуванням уточнень заявлена ціна позову у розмірі 44 364,63 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Однак, таких доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є справою малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки СТОВ Урожай подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2019 року та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Урожай про застосування наслідків недійсності правочину.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик