Постанова

від 15.10.2019 по справі 179/1306/15

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4156/19 Справа № 179/1306/15 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Відділ у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Бузівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнювався, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Відділ у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Бузівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 . Після його смерті залишилася спадщина, що складається із СФГ "Роксолана", яке розташоване в селі Ковпаківка Магдалинівського району Дніпропетровської області, засновником і власником, якого він був.

Позивачка зазначала, що є його єдиним спадкоємцем першої черги, оскільки інші спадкоємці першої черги не бажають приймати у спадщину зазначене господарство, у зв`язку із чим вона звернулася до нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину, але їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що неможливо визначити склад спадкового майна фермерського господарства.

Позивачка вважала, що має право спадкувати СФГ "Роксолана" по праву спадкування за законом, оскільки є єдиною спадкоємицею першої черги.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд визнати за нею право власності на СФГ "Роксолана", що належало ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на СФГ "Роксолана", що належало ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до участі у справі не залучено в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що позбавило його можливості своєчасно встановити факт наявності вказаного рішення та оскаржити його з метою захисту інтересів держави.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду першої інстанції не відповідає указаним вимогам закону.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_4 є батьком позивачки.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 23.

Головою та засновником СФГ "Роксолана" є ОСОБА_4 , відповідно статуту зареєстрованого Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за № 346/4 від 14.11.1991 року зі змінами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивачки на спадщину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Однак, такий висновок суду є передчасним з огляду на те, що у порушення вимог ст. 197 ЦПК України, судом першої інстанції не було вирішено питання щодо складу осіб, які братимуть участь у справі, чим порушено норми процесуального права при вирішенні зазначеного спору.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст. 13,14), Земельного кодексу України (ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 122, 123 Земельного кодексу К України), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України "Про фермерське господарство", Цивільного кодексу України тощо).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень ст. 182, 1218 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо юридичної особи (код ЄДРПОУ: 20241473) за СФГ "Роксолана" не зареєстровано жодного нерухомого майна.

Таким чином, рішення суду не містить посилання на належні та достатні докази в підтвердження права власності спадкодавця на майно СФГ "Роксолана" як цілісного майнового комплексу (свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності).

Разом з тим, суд першої інстанції, визнаючи за ОСОБА_1 право власності на СФГ "Роксолана", взагалі не визначив, чим фактично є вказане майно, зокрема цілісний майновий комплекс, його частина, частка у складеному капіталі СФГ тощо, а також не дослідив питання щодо входження до складу спадщини земельних ділянок, не встановив наявність зареєстрованого за спадкодавцем права власності на господарство як цілісного майнового комплексу.

Водночас, підставою для відмови Магдалинівською державною нотаріальною конторою у наданні свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 у вигляді СФГ "Роксолана" стала відсутність складу спадкового майна фермерського господарства та право власності на земельну ділянку (лист № 365/02-14 від 24.03.2015 року).

Судом, в порушення ст. 89 ЦПК України, не надано оцінку тому факту, що СФГ "Роксолана" за життя спадкодавця використовувалися на праві постійного користування дві земельні ділянки загальною площею 46,1 га, а саме земельна ділянка площею 19,3 га, надана ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ДП Мд № 420 від 07.04.1997 року, та земельна ділянка площею 26,8 га, надана ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ДП Мд № 421 від 07.04.1997 року.

Зазначені земельні ділянки надані ОСОБА_4 на праві постійного користування землею для ведення селянського господарства, що узгоджувалося з діючими на той час положеннями ст. 7 ЗК України 1990 року та ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".

Вказане підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.221-365/2-19 від 17.01.2019 року.

В подальшому згідно розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 699-р-08 від 16.12.2008 року "Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок у власність громадянам в розмірі земельної частки по Вузівській сільській раді на землях селянського (фермерського) господарства "Роксолана" (голова ОСОБА_4 )" (зі змінами, внесеними розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 626-р-06 від 04.11.2009 року) надано дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок у власність громадянам, згідно зі списком для ведення фермерського господарства на землях селянського (фермерського) господарства "Роксолана" (Державні акти на право постійного користування землею зареєстровані в Книзі записів державних актів МД № 420, 421 від 07.04.1997 року, загальною площею 46,1 га), в межах земельної частки по Вузівській сільській раді в розмірі 5,30 га.

Проте, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок не був затверджений у зв`язку зі смертю 17.09.2014 року голови СФГ "Роксолана" ОСОБА_4 , а тому вказані земельні ділянки на теперішній час відносяться до державної власності та розпорядження ними відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не залучене до участі у справі.

Відповідно до ст. 92 ЗК України, який набрав чинності 01.01.2002 року, громадяни виключені з категорії осіб, що мають право набувати право постійного користування землею.

Таким чином, позивач не може набувати в порядку спадкування право постійного користування землею, набуте спадкодавцем на підставі державних актів, оскільки відповідно до норм чинного законодавства таке право не може спадкуватися.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Крім того, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, оскільки виходячи з положень ст. 1225 ЦК України і ст. 131 ЗК України до спадкоємців на загальних підставах може перейти виключно право власності на земельну ділянку.

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 102 ЗК України право користування земельною ділянкою державної власності, що виникло у особи на підставі державного акту відчуженню не підлягає.

Як роз`яснив Верховний Суд України в п.10 постанови Пленуму № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Аналогічні за змістом роз`яснення надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в листі №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування".

Висновки щодо неможливості спадкування права постійного користування земельною ділянкою викладені Верховним Судом України в постанові від 05.10.2016 року у справі № 181/698/14 та постанові від 23.11.2016 року у справі № 657/731/14-ц.

Викладене свідчить про те, що вирішуючи питання про визнання за позивачем права власності на селянське (фермерське) господарство, не визначивши конкретний склад спадкового майна, який фактично є цілісним майновим комплексом, до складу якого входять всі права, в тому числі право постійного користування земельними ділянками площею 19,3 га та 26,8 га на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, порушивши норми матеріального права.

Відповідно до ч.4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п.п.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Так, Верховний Суд України в постанові Пленуму № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення в цивільній справі" роз`яснив, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Проте, суд першої інстанції всупереч нормам чинного законодавства ухвалив рішення, яким вирішив питання про права та обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не залучене до участі у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що визнання в судовому порядку за ОСОБА_1 права власності на СФГ "Роксолана" порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та майнові інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо володіння та розпорядження землею сільськогосподарського призначення, оскільки до складу спадкового майна як цілісного майнового комплексу входять, серед іншого, земельні ділянки державної власності, які належали на праві постійного користування спадкодавцю.

Водночас, третіми особами у справі залучені Бузівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області та Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, які відповідно до ст. 122 ЗК України не є розпорядником земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту. Також, в якості третьої особи до участі у справі залучено Відділ у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, який не є уповноваженим суб`єктом у даному спорі.

Частини перша і друга статті 51 ЦПК України передбачає, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному законом. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Суд вказаними роз`ясненнями не керувався і в порушення вимог ст.ст. 12, 51 ЦПК України, не роз`яснив позивачці наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, у тому числі і щодо залучення до участі у справі належного відповідача.

Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого ст. 55 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги заявлені не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як розпорядника землею, яка перебуває у державній власності, вирішення даного спору в цілому (враховуючи специфіку спірних правовідносин) без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб є передчасним.

Відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз.5 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області підлягає стягненню судовий збір, сплачений останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 730,80 грн.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Відділ у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Бузівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 730,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко