Постанова

від 15.10.2019 по справі 175/81/13- ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7044/19 Справа № 175/81/13- ц Суддя у 1-й інстанції - Ребров С.О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2019 року

по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Приватне підприємство "РК-Дніпро", про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця, заінтересовані особи: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Приватне підприємство "РК-Дніпро".

Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Донченка Є.М. від 18.04.2019 року було закінчено виконавче провадження на підставі п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", а саме 18.04.2019 року до відділу ДВС звернувся стягувач за виконавчим документом та повідомив про те, що станом на 18.04.2019 року рішення суду боржником не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця. Боржник вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 382 КК України, саме тому державним виконавцем направлено подання до Дніпровського РВП ГУНП у Дніпропетровській області.

Вважав таку постанову незаконною, оскільки державний виконавець повинен використати усі передбачені законом засоби, які здатні забезпечити виконання судового рішення. Крім цього, товар належної якості, який необхідно передати йому за рішенням суду з об`єктивних причин незалежних від нього - автомобіль належної якості знято з виробництва та він відсутній у торговельній мережі, в бездіяльності боржника відсутній склад злочину, передбачений статтею 382 КК України, а тому закінчення виконавчого провадження з цих підстав є протиправним та передчасним.

Ураховуючи викладене, заявник просив суд: визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Донченка Є.М. про закінчення виконавчого провадження ВП № 57196173 від 18.04.2019 року; зобов`язати державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 57196173 з виконання виконавчого листа № 175/81/13ц від 16.07.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.06.2019 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Дніпровського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Донченка Є.М. про закінчення виконавчого провадження ВП № 57196173 від 18.04.2019 року.

В іншій частині вимог скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі Дніпровський РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області просить оскаржувану ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, заявник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу апелянта без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що 16.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області був виданий виконавчий лист № 175/81/13ц про зобов`язання ПП "РК-Дніпро" замінити ОСОБА_1 товар неналежної якості - автомобіль марки Renault , модель Logan MCV , 2011 року випуску (номер кузову VIN- НОМЕР_1 ), коробка передач МКП5, вартістю 139 730,00 грн., що згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 31.01.2012 року (7,98 грн. - 1 долар США) еквівалентно сумі 17 510,00 доларів США на аналогічний товар належної якості - автомобіль марки Renault , модель Logan MCV , 2015 року випуску, двигун 1,5 м.куб., коробка передач МКП5, вартістю 336 785,00 грн., що згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 21.01.2016 року (24,84 грн. - 1 долар США) еквівалентно сумі 13 558,17 доларів США.

12 вересня 2018 року за вказаним виконавчим листом державним виконавцем Дніпровського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Донченком Є.М відкрито виконавче провадження (реєстраційний номер виконавчого провадження 57196173).

18 квітня 2019 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Донченка Є.М. закінчено виконавче провадження на підставі п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", а саме 18.04.2019 року до відділу ДВС звернувся стягувач за виконавчим документом та повідомив про те, що станом на 18.04.2019 року рішення суду боржником не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця. Боржник вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 382 КК України, саме тому державним виконавцем направлено подання до Дніпровського РВП ГУНП у Дніпропетровській області.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця були вчинені не у відповідності до вимог закону та призвели до порушення прав стягувача у виконавчому провадженні, прийшовши до висновку, що державним виконавцем не було вчинено усіх необхідних заходів для примусового виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця. При цьому вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення є сферою регулювання статті 6 Конвенції. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції ( Право на справедливий суд ) гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав і обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань, та правомірне очікування на виконання ухваленого рішення.

Згідно з частиною 1 статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" № 6 від 07.02.2014 року, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що державним виконавцем не було вчинено усіх необхідних заходів для примусового виконання рішення суду, а саме обов`язок згідно ч.2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" щодо здійснення звернення до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Однак, саме відповідно до п.10 ч.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Тобто, Законом України "При виконавче провадження" передбачено право, а не обов`язок звернення державного виконавця до суду із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дії державного виконавця були вчинені у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та не призвели до порушення прав стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2019 року - скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Приватне підприємство "РК-Дніпро", про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко