Рішення

від 15.10.2019 по справі 300/395/19

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №300/395/19

15.10.2019 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Софілканич О.А. за участю секретаря судових засідань Балецького С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань у смт Воловець цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - АТ КБ Приватбанк , позивач) подало вказаний позов до суду посилаючись на те, що 02.10.2008 року відповідач звернувся до нього з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від цієї ж дати. Ця заява за твердженням позивача, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку , викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і відповідачем Договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Відповідно до умов ст. 207, 634, 638, 639 та 642 Цивільного кодексу України, АТ КБ Приватбанк вважає, що підписанням вказаної заяви доводиться укладення між сторонами договору в письмовій формі та ознайомлення відповідача з його умовами. На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4900 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначив, що відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості, а тому з посиланням на умови Договору та статті 509, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 617, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу просив стягнути з ОСОБА_1 уточнену заборгованість за кредитним договором станом на 12.08.2019 року на загальну суму 7078 гривень 49 копійок, яка складається з: тіло кредиту в розмірі 4922, 80 гривень, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 88, 56 гривень, заборгованість по пені 1491, 96 гривень, штраф (фіксована частина) в сумі 250 гривень, та штраф (процентна складова) 325, 17 гривень та сплачений судовий збір в сумі 1921 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав заяву від 18.07.2019 року про те, що позов він не визнає, оскільки заборгованість по кредиту він сплатив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

02.10.2008 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг у ПриватБанку. Відповідно до цієї заяви відповідач погодився, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. В анкеті заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, а також зобов`язався виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг.

Суд погоджується з позицією позивача, що вказаною заявою доводиться факт звернення відповідача до АТ КБ Приватбанк за отриманням банківських послуг. Водночас суд констатує, що ця заява не містить переліку послуг, які ОСОБА_1 бажав отримати від банку.

Статтею 47 ЗУ Про банки і банківську діяльність визначено, що до банківських послуг відносяться зокрема: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Окрім вказаних послуг, які належать до фінансових, банки також можуть надавати послуги щодо діяльності: з інвестицій; випуску власних цінних паперів; випуску, розповсюдження та проведення лотерей; зберігання цінностей (у тому числі щодо обліку і зберігання цінних паперів та інших коштовностей, конфіскованих (заарештованих) на користь держави та/або визнаних безхазяйними) або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; інкасації коштів та перевезення валютних цінностей; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій); надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг. Даний перелік банківських послуг не є вичерпним.

Суд констатує, що з анкети-заяви неможливо встановити на отримання яких саме банківських послуг було волевиявлення ОСОБА_1 Анкета-заява не містить відомостей, які б вказували на: прохання відповідача отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку; домовленість сторін про розмір кредитного ліміту та розмір відсотків за користування кредитом, підтвердження видачі позивачем та одержання відповідачем певної кредитної картки, а відтак вказана заява сама по собі не є належним і достатнім доказом укладення кредитного договору.

Суд установив, що письмові докази: витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг також не містять підтвердження того, що між сторонами було укладено кредитний договір.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Надані позивачем докази не підтверджують досягнення між сторонами згоди щодо предмету договору.

Отже, суд констатує, що наявними в матеріалах справи не доводиться факт укладення кредитного договору.

Фактично єдиним письмовим доказом, в якому міститься інформація щодо отримання відповідачем кредитних коштів, нарахування на них відсотків та неустойки є уточнений розрахунок заборгованості за договором № б/н від 02.10.2008 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 12.08.2019 року. В розумінні суду цей доказ є належним, позаяк містить інформацію, яка входить до предмету доказування в цій справі. Надаючи оцінку вказаному доказу суд констатує, що розрахунок не відповідає вимогам пункту 5.23 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), оскільки не містить належного підпису особи-підписанта. Зокрема в розрахунку відсутні назва посади особи-підписанта та її ініціали і прізвище. Розрахунок не містить посилань на первинні документи, в підтвердження факту здійснення відображених в них операцій.

За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Постанови правління Національного Банку України від 4 липня 2018 року N 75 Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій

При вирішенні питання про застосування норми процесуального закону, якою регламентується питання допустимості доказів, відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30 січня 2018 року по справі № 161/16891/15-ц.

Відтак суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок не відповідає критерію допустимості.

Суд констатує, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження укладення кредитного договору.

Суд не застосовує в даній справі норми статті 207, частини першої статті 634, частини другої статті 638, частини другої статті 639 та частини другої статті 642 Цивільного кодексу України, на які покликався позивач, як на підставу задоволення позову, в зв`язку з тим, що наявними в справі доказами не доводиться факт укладення кредитного договору в письмовій формі з визначеним предметом договору, як і не доводиться факт оферти щодо конкретного предмету та його акцепту.

Суд не застосовує статті 526, 527 та 530 Цивільного кодексу України, якими регламентовано порядок виконання зобов`язань, оскільки позивачем не доведено, у встановленому законом порядку, факту виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами.

З вказаних підстав суд не застосовує і норми статей 509, 526, 610, 617, 629 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України а також норми Умов та правил надання банківських послуг, на які посилався позивач.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з підстав недоведеності позовних вимог.

Керуючись статтями 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Акціонерного товариства К омерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Софілканич О. А.