Ухвала

від 10.10.2019 по справі 604/942/19

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/942/19

Провадження № 2/604/447/19

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гамана В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом Підволочиське районне споживче товариство до Підволочиської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Підволочиське районне споживче товариство звернулось до суду із позовом до Підволочиської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12 грудня 1996 року виконавчий комітет Підволочиської селищної ради народних депутатів прийняв рішення № 152 Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському райСТ На підставі вказаного рішення відповідачем видано Підволочиському райСТ свідоцтво про право власності на 27 об`єктів нерухомого майна, які знаходяться на території смт. Підволочиська і вказані у додатку до рішення за № 153. Дана власність була зареєстрована в бюро технічної інвентаризації, про що Підволочиському райСТ було видані реєстраційні посвідчення на об`єкти нерухомого майна. Проте 17 вересня 2015 року сесія Підволочиської селищної ради прийняла рішення № 1694 Про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року № 153 про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському райСТ . Вказане рішення вважають незаконним і таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та судової практики Конституційного Суду України, оскільки рішення виконавчого комітету народних депутатів від 12 грудня 1996 року № 153 прийнято відповідно до чинного на той час законодавства, в межах повноважень виконавчого комітету, не заперечне відповідачем і виконане ним. Виконавчий комітет Підволочиської селищної ради народних депутатів на час прийняття рішення діяв відповідно до ЗУ Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , мав статус юридичної особи та мав усі передбачені чинним на той час законодавством повноваження на прийняття даного рішення. Приймаючи рішення № 1694 17 вересня 2015 року виконком Підволочиської селищної ради в порушення вимог ст. 144 Конституції України не навів жодних підстав порушення виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради народних депутатів при прийнятті рішення № 153 вимог Законів України чи Конституції України, а тому таке рішення є незаконним, суперечить Конституції України. Крім того виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради приймаючи рішення відповідно до вимог ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку з мотивів невідповідності Конституції або Законів України. Крім цього, приймаючи оскаржуване рішення виконавчий комітет Підволочиської селищної ради послався на звіт тимчасової контрольної комісії, котрий стосується лише одного об`єкту Підволочиського рай СТ - ринку по вул. Шевченка, 8 у смт. Підволочиську Тернопільської області всупереч рішення Конституційного Суду України від 11 листопада 2004р № 16-рп/2004 у справі № 1-30/2004, яким передбачено правомірність набуття організаціями споживчої кооперації права власності на безоплатно передані їм державою у 1987 році колгоспні ринки. Також вважають, що виконавчий комітет при прийнятті рішення недотримався вимог рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009, згідно якого ненормативно-правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Враховуючи те, що рішення виконавчого комітету Підволочиської селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року вичерпало свою дію, оскільки було виконане у 1997 році шляхом реєстрації та отримання у органах БТІ свідоцтва про право власності на 27 об`єктів нерухомого майна, що наведені у додатку до рішення № 153.Таким чином Підволочиська селищна рада, приймаючи таке рішення, порушила не лише норми чинного Законодавства та Конституції України, а і права та законні інтереси як позивача по справі та і того осіб, котрі набули право власності на відчужувані позивачем об`єкти нерухомого майна, а тому є не законним і підлягає до скасування.

Через автоматизовану систему документообігу дана справа розприділена головуючому судді Сташківу Н.Б.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини у відповідній частині передбачає: Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру .

Вимога безсторонності , згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах Білуха проти України , Салов проти України , Мироненко і Мартенко проти України , Фельдман проти України ) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Вказане узгоджується із Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року , схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.

Згідно зі ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або коли є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно ст. 40 цього Кодексу відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Ветштайн проти Швейцарії (заява №33958\96 п.44) та Ферантелі та Сантанжело проти Італії (від 07 серпня 1996 року п. 58) наголошує, що при вирішення того, чиє у цій справі обгрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Володіння судді інформацією щодо матеріалів справи не означає суб`єктивність з його боку, яка б запобігла його неупередженості під час винесення рішення по справі. Попередній аналіз доступної інформації також не означає винесення попередніх висновків. Важливо, щоб аналіз виконувався під час винесення рішення та був заснований на представлених доказах і почутих на слуханні аргументах.

З аналізу вище зазначених норм чинного законодавства, вбачається, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суб`єктивна впевненість сторони в упередженості судді, навіть за відсутності об`єктивних підстав для неї, є чинником, що перешкоджає реалізації її права на справедливий суд.

У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляду справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до ст..15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до ч.9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

За вказаних обставин, враховуючи те, що суддя Сташків Н.Б. розглядав справу за адміністративним позовом Підволочиського районного споживчого товариства до Підволочиської селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про скасування рішення Підволочиської селищної ради, ухвалив рішення по суті справи, тобто уже висловив свою думку з приводу вказаних спірних правовідносин, з метою відхилення сумнівів учасників справи в упередженості та об`єктивності судді під час розгляду справи по суті та ухвалення рішення, суд вважає, що самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36-40 ЦПК України, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд-

У Х В А Л И В:

Заяву про відвід головуючого судді Сташківа Н.Б. - задовольнити.

Відвести суддю Сташківа Назарія Богдановича від участі у розгляді цивільної справи № 604/942/419 (провадження № 2/604/447/19) за позовом Підволочиського районного споживчого товариства до Підволочиської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради.

Цивільну справу за позовом Підволочиського районного споживчого товариства до Підволочиської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради передати до канцелярії Підволочиського районного суду для перерозподілу в порядку визначеному ст.. 33 ЦПК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя - підпис

копія вірна:

Суддя Н.Б. Сташків