Ухвала

від 08.10.2019 по справі 357/9089/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5452/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ТОВ «УЗИН-АГРОІНВЕСТ», адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «УЗИН-АГРОІНВЕСТ», адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання в.о. керівника Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220410500:06:007:0024 площею 26,2 га; нежитлові будівлі «А», «П», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «К», «Л», «М», «Н», «О», «С», «Т», «У», «Ф», «З», які належать на праві власності ТОВ «Узин-Агроінвест» код ЄДРПОУ 35528563, місце знаходження, Київська область, м. Узин, Білоцерківського району, вул. Поповича буд. 150, із забороною відчуження.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ТОВ «УЗИН-АГРОІНВЕСТ», адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України та вказує, що у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.

Далі в апеляційній скарзі адвокат зазначає, що перевірки ДСНС проводились виключно за адресою: м. Узин, вул. Поповича, 150, де знаходиться лише адміністративна будівля підприємства. Вказує, що стосовно Держпродспоживслужби та порушень містобудівного законодавства прокурором надано лише інформацію, без актів перевірки або протоколів виявлених порушень.

Також автор апеляційної скарги зазначає, що слідством не зазначено, всупереч вимогам ст. 356 КК України, яка саме значна шкода заподіяна, та чи взагалі вона існує. Апелянт стверджує, що слідчим суддею належним чином не досліджено додані до клопотання матеріали та додає про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно зазначене у клопотанні сторони обвинувачення.

У підсумку адвокат вказує на порушення кримінального процесуального закону та зазначає, що слідчим суддею в резолютивній частині зазначено про арешт нежитлових будівель розташованих за адресою АДРЕСА_2 , тоді як відповідно до витягів з нерухомого майна, нежитлові будівлі знаходяться в АДРЕСА_1 .

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску цього строку вказує, що ухвалу отримано 04.09.2019. Апеляційна скарга подана до суду 06.09.2019.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвали апелянтом отримано 04.09.2019, апеляційна скарга подана до суду 06.09.2019, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Білоцерківської місцевої прокуратури перебувають матеріали кримінального провадження №42019111030000158, відомості про яке 03.06.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

14.08.2019 в.о. керівника Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220410500:06:007:0024 площею 26,2 га; нежитлові будівлі «А», «П», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «К», «Л», «М», «Н», «О», «С», «Т», «У», «Ф», «З», які належать на праві власності ТОВ «Узин-Агроінвест» код ЄДРПОУ 35528563, місце знаходження, Київська область, м. Узин, Білоцерківського району, вул. Поповича буд. 150, яке ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року, задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання адвоката на невідповідність арештованого майна вимогам статті 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речей та предметів речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 14.08.2019, відповідно до якої, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, у даному кримінальному впровадженні визнано речовими доказами (а.с. 7-9).

Твердження апелянта про те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення. З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання апелянта на відсутність правових підстав для накладення арешту.

Посилання адвоката на те, що стосовно Держпродспоживслужби та стосовно порушень містобудівного законодавства ініціатором клопотання надано лише інформацію, без актів перевірки або протоколів виявлених порушень, не є визначеною законом самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Твердження апелянта про те, що слідчим суддею належним чином не досліджено додані до клопотання матеріали, колегія суддів визнає необгрунтованими, з урахуванням змісту журналу судового засідання, відповідно до якого слідчим суддею при прийнятті рішення досліджувались матеріали клопотання (а.с 35).

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею в резолютивній частині ухвали зазначено про арешт нежитлових будівель розташованих за адресою АДРЕСА_2 , тоді як відповідно до витягів з нерухомого майна, нежитлові будівлі знаходяться в м. Узин, по вул. Москавська, 2 б, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ініціатором клопотання ставилось питання про арешт майна, а саме земельної ділянки в АДРЕСА_1 та нежитлових будівель «А», «П», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «К», «Л», «М», «Н», «О», «С», «Т», «У», «Ф», «З», які належать на праві власності ТОВ «Узин-Агроінвест», місце знаходження: Київська область, м. Узин, Білоцерківського району, вул. Поповича буд. 150, що вказує на правильність резолютивної частини ухвали слідчого судді. З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання апелянта на те, що перевірки ДСНС проводились виключно за адресою: АДРЕСА_2 .

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідством, всупереч вимогам ст. 356 КК України, не зазначено яка саме шкода заподіяна і чи взагалі вона існує, спростовуються обставинами викладеними у клопотанні та доведеними доданими до клопотання доказами в частині посилання ініціатора клопотання на шкоду інтересам громади м. Узин.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання апелянта на порушення кримінального процесуального закону, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання в.о. керівника Білоцерківської місцевої прокуратури радник юстиції ОСОБА_8 та накладено арешт на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3220410500:06:007:0024 площею 26,2 га; нежитлові будівлі «А», «П», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «К», «Л», «М», «Н», «О», «С», «Т», «У», «Ф», «З», які належать на праві власності ТОВ «Узин-Агроінвест» код ЄДРПОУ 35528563, місце знаходження, Київська область, м. Узин, Білоцерківського району, вул. Поповича буд. 150, із забороною відчуження, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «УЗИН-АГРОІНВЕСТ», адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4