Постанова

від 08.10.2019 по справі 361/5747/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

08 жовтня 2019 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/12914/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

за участю секретаря Ратушного А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Давид

на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

в складі судді Радзівіл А.Г.

від 17 липня 2019 року

у справі №361/5747/13-ц Броварського міськрайонного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Давид

про стягнення вартості майна товариства, збитків та 3% річних, 1 моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області, з позовом уточненим в подальшому, до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Давид (далі - ТОВ Фірма Давид , Товариство) про стягнення частки в статуному капіталі, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, і моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину є власником частки в статному фонді ТОВ Фірма Давид в розмірі 80%, що раніше належала її чоловіку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 березня 2011 року загальними зборами ТОВ Фірма Давид прийнято рішення, яким виключено померлого ОСОБА_2 з числа учасників Товариства у зв'язку з його смертю, а також вирішено не надавати згоду на прийняття в учасники ТОВ Фірма Давид спадкоємців померлого ОСОБА_2 .

Позивачка вказувала, що відповідач, у відповідності до вимог ст. 147, 148 ЦК України, Закону України "Про господарські товариства", у зв`язку з відмовою спадкоємцям ОСОБА_2 в прийнятті їх до складу учасників ТОВ Фірма Давид , повинен був виплатити грошову суму в розмірі 80% (частка в статуному капіталі ОСОБА_2 ) від грошової оцінки всіх активів за ринковими цінами. Однак, жодних дій щодо виплати не вчинив, чим грубо порушив її права.

На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ Фірма Давид грошову суму вартості у розмірі 80% від всіх активів Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Давид в сумі 1 484 481,60 грн, а також у зв`язку з простроченням виплати відповідачем грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України просила стягнути витрати від інфляційних процесів в сумі 1 132 214,12 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 169 352,93 грн.

Крім того, посилаючись на те, що внаслідок дій відповідача вона зазнала душевних страждань, просила стягнути моральну шкоду, яку вона оцінює в 30 000,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду м. Києва від 17 липня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Фірма Давид на користь ОСОБА_1 грошову суму вартості частки у статутному капіталі товариства в розмірі 73472 грн 00 коп., що складає 80% статутного капіталу ТОВ Фірма Давид та належала ОСОБА_2 , інфляційні збитки в розмірі 67 924 грн 86 коп. та 3% річних в сумі 20 396 грн 00 коп.

Стягнути з ТОВ Фірма Давид на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин справи.

В обгрунтування апеляційної скраги відповідач вказував, що суд першої інстанції безпідставно визначив суму стягнення в розмірі 73 472, грн, не врахувавши, що розмір частки в статному капіталі ОСОБА_2 значно зменшився.

При ухваленні рішення судом не взято до уваги, що позивачка не зверталася до ТОВ Фірма Давид із заявою про виплату їй частки в майні товариства, а відразу звернулася до суду з позовом.

Суд не з'ясував, за якими саме платіжними документами внесено ОСОБА_2 грошові кошти та не взяв до уваги аудиторський звіт, яким встановлено, що внески учасника ТОВ Фірма Давид ОСОБА_2 не підтверджено первинними документами бухгалтерського облку.

Вважав, що судом безпідставно покладено в основу рішення висновок експерта щодо ринкової вартості майна, оскільки вартість майна ТОВ Фірма Давид , пропорційно успадкованій ОСОБА_1 , частці має бути визначена відповідно до балансу Товариства станом на 01.01.2011.

Зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення моральної шкоди, оскільки матеріали справи не містять доказів завдання такої шкоди.

За вказних обставин просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.07.2019 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині позовних вимог в задоволенні яких судом відмовлено, позивач також звернулася до суду з апеялційною скаргою, посилаючсиь на те, що рішення суду в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Апеляційну скаргу обгрунтовувала тим, що судом неправильно застосовано положення ст. 54, 55 Закону України "Про господарські товариства" та положення ст. 148 ЦК України.

Судом безпідставно не взято до уваги висновок експерта №1-14/03 за результатми проведення судової будівельно-технічної експертизи майна ТОВ Фірма Давид та звіт ТОВ Максима-аудит для визначення дійсної вартості частини майна Товариства, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 .

За наведених обставин просила скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.07.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ Фірма Давид на її користь грошової суми вартості майна в розмірі 80% від всіх активів ТОВ Фірма Давид в сумі 1 411 009,60 грн, а також 1 064 289,26 грн інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми в розмірі 148 956,93 грн та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. В частині задоволених позовних вимог просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач, скориставшись своїм правом, подав відзив на апеялційну скаргу ОСОБА_1 , в якому посилаючись на те, що доводи скарги є безпідставним та необгрунтованими, просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивача - ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній. В задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити.

Представник відповідача - Гелхвіідзе Д.Р. в судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ Фірма Давид відтримав та просив задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є правонаступником померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 учасника ТОВ Фірма Давид ОСОБА_2 , якому належало 80% статутного фонду ТОВ Фірма Давид .

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві власності 80% статутного фонду ТОВ Фірма Давид .

Права правонаступників (спадкоємців) померлого учасника товариства з обмеженою відповідальністю регулюються нормами цивільного законодавства, зокрема положеннями ст. 147, 148 ЦК України та Законом України Про господарські товариства (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та положеннями статуту товариства.

Частиною п`ятою статті 147 ЦК України передбачено перехід до спадкоємця фізичної особи - учасника товариства з обмеженою відповідальністю частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки зі спадкоємцями учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до статті 148 ЦК України.

За приписами статті 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про вчинення відповідачем будь-яких дій щодо виплати ОСОБА_1 частки у майні ТОВ Фірма Давид .

В п. 13.2. Статуту ТОВ Фірма Давид визначено, що при виході учасника з фірми йому сплачується вартість частини майна фірми, пропорційна його частці у статному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з фірми і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою фірми вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаногофірмою в даному році до дня його виходу. Вартість майна визначається на день виходу. Днем виходу вважається день подачі письмової заяви про вихід.

Як вбачається з матеіалів справи, рішенням загальних зборів ТОВ Фірма Давид від 10.03.2011, яке оформлене протоколом №1 від 10.03.2011, за одноособової участі директора Товариства ОСОБА_7, вирішено: 1) виключити з числа учасників ТОВ Фірма Давид ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю; 2) не надати згоду на прийняття в учасники ТОВ Фірма Давид спадкоємців померлого ОСОБА_2

Відповідно до статті 54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з частиною третьою статті 148 ЦК України спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Таким чином, ОСОБА_1 , як спадкоємець, не отримавши вартості своєї частки у майні ТОВ Фірма Давид , правомірно звернулася до суду з даним позовом.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ТОВ Фірма Давид щодо відсутності підстав для стягнення вартості частки у майні за обставин, що позивачка не зверталася до Товариства із заявою про виплату їй частки в майні товариства, оскільки така виплата є обов'язком відповідача, незважаючи на неподання заяви про здійснення виплати.

При цьому статутом ТОВ Фірма Давид порядок виплати вартості частки у статутному капіталі не врегульовано, тому це питання регулюється нормами чинного законодавства, що вказані вище.

Статтею 55 Закону України Про господарські товариства визначено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Отже, моментом вибуття померлого 28.08.2010 ОСОБА_2 зі складу учасників товариства є день його смерті.

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яка підлягає видачі або виплаті спадкоємцю фізичної особи - учасника у випадку відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмови у прийнятті до товариства, а також порядку і строків їх виплати суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

Якщо в установчих документах порядок і спосіб обчислення вартості такого майна не врегульовані, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Таким чином, виплата спадкоємцям вартості частини майна, що пропорційна частці в майні товариства померлого учасника, є обов`язком товариства. При цьому вартість частки в майні товариства, яка належала спадкодавцю, визначається на день смерті учасника.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неповно встановлено обставини справи, зокрема суд, визначаючи розмір вартості майна, помилково ототожнив поняття внесеної частки в статутний капітал із вартістю майна в статутному капіталі, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про визначення частки у статутному фонді Товариства, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , в сумі 73 472,00 грн.

Оскільки суд першої інстанції за неповного встановлення обставин дійшов помилкового висновку про визначення вартості частки у статутному фонді у розмірі 73 472,00 грн, то неправильним є висновок суду і про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання від цієї суми.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення частки в статуному капіталі, інфляційних втрат та 3% річних в силу ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню

Визначаючи розмір частки у статутному фонді ТОВ Фірма Давид , яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції неоднорозаво призначалися судові експертизи для визначення вартості майна, яке належить ТОВ Фірма Давид . Однак, справа поверталася з експертної установи без висновків, у зв'язку із ненаданням відповідачем матеріалів, необхідних для визначення вартості майна, належного ОСОБА_1 .

З матеріалів справи також вбачається, що 27.04.2015 між ТОВ "Максима-Аудит" та ОСОБА_1 укладено Договір №1 про надання інформаційно-консультатвних послуг, за умовами якого ОСОБА_1 доручила ТОВ "Максима-Аудит" у відповідності до умов даного договору здійснити розрахунок вартості частки учасника ОСОБА_2 у ТОВ Фірма Давид станом на день смерті ОСОБА_2 , а інфляційні збитки та 3% річних станом на 13.05.2015, а ОСОБА_1 прийняти послугу та оплатити її.

На виконання вищевказаного договору ТОВ "Максима-Аудит" складено Звіт аудитора від 27.04.2015. В даному Звіті зазначено, що обчислена вартість частки спадкоємця ОСОБА_2 у розмірі 80% - ОСОБА_1 у ТОВ Фірма Давид станом з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми - 2 786 048,65 грн, в тому числі: вартість частки ОСОБА_2 станом на 28.08.2010, тобто на день його смерті, у вартості активів ТОВ Фірма Давид - 1 484 481,60 грн; вплив інфляції - 1 132 214,12 грн; 3% річних від простроченої суми - 169 352,93 грн станом на 18.06.2015 (т. 2, а.с. 83-87).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач на спростування наданих позивачкою доказів вартості частини майна, пропорційної частини у статному фонді ТОВ Фірма Давид , що належала померлому, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень. Відповідач лише зазначив, що розмір частки ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , в статному фонді неодноразово змінювався та становить значно меншу суму, ніж визначена в аудиторському звіті. Проте, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки ці доводи є необгрунтованими та спростовуються відомостями з Єдиного державного реєстру рухомого та нерухомого майна щодо належності ТОВ Фірма Давид нерухомого майна на час смерті спадкодавця.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 . надавав суперечливі пояснення щодо частки ОСОБА_2 в статному фонді Товариства. Зокрема, спочатку представник відповідача пояснив суду, що ОСОБА_2 не вносив кошти до статного фонду ТОВ Фірма Давид , та в подальшому змінив свої пояснення і зазначив, що кошти були повернуті ОСОБА_2 за життя.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ Фірма Давид щодо повернення померлому ОСОБА_2 його частки в статутному фонді ще за життя, оскільки такі доводи спростовуються доказами наявним в матеріалах справи, а саме відомостями з Єдиного державного реєстру рухомого та нерухомого майна, згідно яких на час смерті ОСОБА_2 його частина в статутному фонді Товариства рахувалася за ТОВ Фірма Давид .

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними доказами, що вартість частки у майні ТОВ Фірма Давид , яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , становить 1 484 481,60 грн.

Невиплата спадкоємцю учасника товариства вартості частини майна товариства пропорційної частці у статутному фонді померлого учасника в строки, визначені ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" є невиконанням грошового зобов'язання товариства перед спадкоємцями померлого учасника. Тобто зумовлює для відповідача наслідки передбачені положеннями ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведені положення закону, та виходячи із розму інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, які визначені в аудиторському звіті, колегія суддів вважжає обгрунтованими позовні вимоги про стягнення з ТОВ Фірма Давид витрат від інфляційних процесів в сумі 1 132 214,12 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 169 352,93 грн.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ТОВ Фірма Давид на користь ОСОБА_1 вартості майна в статутному капіталі ТОВ Фірма Давид в сумі 1 411 009 грн 60 коп, витрат від інфляційних процесів в сумі 1 064 грн 26 коп та 3% річних від простроченої суми в сумі 148 956 грн 93 коп.

Колегія суддів відхиляє заяву відповідача про те, що позивач пропустив строк позовної давності в частині вимоги про стягнення грошової суми вартості майна у розмірі, який збільшився на 13,4% частки в статутному капіталі ТОВ Фірма Давид .

Звертаючись до суду із заявою про застосування строку позовної давності відповідач вказував, що із вимогою про стягнення грошової вартості від статутного капіталу ТОВ Фірма Давид в розмірі 13,4% позивачка звернулася 21.05.2015, в той час як перебіг позовної давності по даній вимозі розпочався 01.01.2011.

Колегія суддів вважає, що такі доводи відповідача є необгрунтованими.

18 листопада 2013 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу майнових прав у статному капіталі (фонді) ТОВ Фірма Давид , за умовами якого продавець перадала у власність покупцю 1/3 частину або 13,4% майнового права на частку в статному капіталі (фонді) ТОВ Фірма Давид , а покупець прийняв цю частку у власність. В свою чергу ОСОБА_5 належало відповідне право на 1/3 частину або 13,4% майнових прав статутного фонду ТОВ Фірма Давид на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2011, яке видане державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавською В.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 1-688.

Таким чином, право на 13,4% частки в статутному фонді ТОВ Фірма Давид у ОСОБА_1 виникло 18.11.2013, тобто в день укладення Договору про купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Фірма Давид , а із заявою про збільшення позовних вимог, зокрема щодо стягнення вартості частки у розмірі 13,4% позивачка звернулася 17.06.2015 (т. 2, а.с. 209-220).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення вартості частки у розмірі 13,4% ОСОБА_1 пред`явлено в межах строку позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ Фірма Давид щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції керувався положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України, якою передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Проте, положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки дані правовідносини виникли не з договору, а за законом, яким врегульовано порядок здійснення виплати вартості частки у майні товариства спадкоємцю учасника товариства, і цим не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі не здійснення такої виплати.

Враховуючи те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди неповно встановив обставини справи, застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Давид - задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Давид про стягнення вартості майна товариства, збитків та 3% річних, та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Давид на користь ОСОБА_1 грошову суму вартості у розмірі 80% від всіх активів Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Давид в сумі 1 411 009 (один мільйон чотириста одинадцять тисяч дев`ять) грн 60 коп, витрати від інфляційних процесів в сумі 1 064 289 (один мільйон шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн 26 коп та 3% річних від простроченої суми в сумі 148 956 (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 93 коп.

В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2019 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді В.А. Кравець

Л.Д. Махлай