Рішення

від 10.10.2019 по справі 914/1342/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2019 Справа № 914/1342/19

За позовом:Приватного виробничо-комерційного підприємства АБРЕКОС , Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Велика Горожанна до відповідача:Приватного підприємства АВІАФІНСЕРВІС , м. Львів про:стягнення 359113,70 грн., 30883,78 грн. пені, 2538,39 грн. 3% річних та 6130,07 грн. інфляційних Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ПВКП АБРЕКОС до ПП АВІАФІНСЕРВІС про стягнення 359113,70 грн., 30883,78 грн. пені, 2538,39 грн. 3% річних та 6130,07 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 12.07.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 07.08.2019р.

Ухвалою від 17.08.2019р. суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 18.09.2019р.

Ухвалою від 18.09.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначив на 10.10.2019р.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2019р. не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. №42025/19 від 10.10.2019р.).

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 10.10.2019р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач зазначає, що 06.03.2019р. між ПВКП АБРЕКОС (покупцем) та ПП АВІАФІНСЕРВІС (постачальником) укладено договір №АБ-06/3, відповідно до якого, постачальник взяв на себе зобов`язання поставити покупцю нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити товар протягом трьох банківських днів після отримання товару, на підставі виставленого рахунку. З дати укладення договору, відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 6 437 382,84 грн. В свою чергу, позивачем було здійснено оплати за договором на загальну суму 6 796 496,54 грн. Таким чином, різниця між здійсненими оплатами та вартістю поставленого товару становить 359 113,70 грн. Як наголошує позивач, підпунктом б) пункту 6.7 Договору передбачено, що якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що суми грошових коштів, отриманих від покупця на оплату партії товару перевищують вартість поставленої партії товару - постачальник відшкодовує покупцю надлишок суми на підставі листа покупця і підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків. Оскільки частково оплачений товар поставлений відповідачем не був, претензія про повернення коштів (в т.ч. попередньої переплати в розмірі 359 113,70 грн.) залишилася без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Аргументи відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів часткової/повної сплати заявленої до стягнення суми не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

06.03.2019р. між ПВКП АБРЕКОС (покупцем) та ПП АВІАФІНСЕРВІС (постачальником) укладено договір на постачання нафтопродуктів №АБ-06/3 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. постачальник зобов`язується поставити покупцю нафтопродукти (далі - товар), зазначений в Специфікаціях на товар (додаток до договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п. 4.1., 4.2., 4.4. Договору, поставка товару в межах даного договору здійснюється в порядку і в терміни визначені договором, на наступних умовах СРТ (Інкотермс-2010) за адресою: м. Львів, вул. Ковельська, 109. Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар. Постачальник зобов`язується забезпечити наявність партії товару, зазначеній в Специфікації партії товару покупцю, в асортименті та обсягах, які визначені у Специфікації до договору.

У пп. 7.4.1. п. 7.4. Договору сторонами погоджено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором та додатковими угодами до договору.

Відповідно до п. 6.1., 6.3. Договору, оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах оплати впродовж 3 (трьох) банківських днів після отримання товару на складі ПММ, якщо інше не передбачено у додатковій угоді до даного договору. Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку.

На виконання умов Договору, відповідачем було поставлено, а позивачем отримано товар загальною вартістю 6437382,84 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №АБ-07/03-1 від 07.03.2019р. на суму 735897,96 грн.;

- №АБ-12/03-1 від 12.03.2019р. на суму 735897,96 грн.;

- №АБ-15/03-1 від 15.03.2019р. на суму 363888,00 грн.;

- №АБ-21/03-1 від 21.03.2019р. на суму 732826,92 грн.;

- №260301 від 26.03.2019р. на суму 846300,00 грн.;

- №270302 від 27.03.2019р. на суму 732571,00 грн.;

- №114 від 29.03.2019р. на суму 846300,00 грн.;

- №115 від 02.04.2019р. на суму 719127,50 грн.;

- №116 від 04.04.2019р. на суму 724573,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2019р. відповідачем було виставлено позивачеві до оплати рахунок-фактуру №АБ-04/04-1 на суму 724573,50 грн. Позивач зазначає, що зважаючи на існування договірних відносин та попередні, неодноразові поставки товару, покупцем здійснено оплату рахунку-фактури на суму 350000,00 грн. Також, на момент часткової оплати рахунку, за позивачем існувала переплата за Договором у розмірі 9113,70 грн.

Незважаючи на часткову передоплату рахунку-фактури, відповідачем не здійснено поставки товару, обумовленого в ньому та не повідомлено позивача про неможливість такої поставки.

З матеріалів справи, зокрема, переписки, котра велася між позивачем та відповідачем за допомогою телефонного зв`язку, вбачається, що протягом квітня-червня 2019 року відповідач визнавав свій обов`язок поставити товар позивачу на суму передоплати, а в подальшому і обов`язок повернути вказані кошти.

18.06.2019р. між позивачем та відповідачем підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.02.2019р.-18.06.2019р. в котрому зазначено, що станом на вказану дату заборгованість відповідача перед позивачем становить 359 113,70 грн.

22.06.2019р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію, згідно якої вимагав протягом одного банківського дня з дати отримання претензії повернути на розрахунковий рахунок ПВКП Абрекос 359113,70 грн. Вказану претензію відповідач отримав 26.06.2019р., що підтверджується квитанцією про вручення поштового повідомлення.

Так як в позасудовому порядку відповідачем повернуті кошти не були, як і не було здійснено поставки товару, позивач звернувся з цим позовом до суду. Станом на день розгляду справи, докази поставки товару або повернення коштів відповідачем позивачу, в матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (положення ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у пп. 7.4.1. п. 7.4. Договору постачальник взяв на себе зобов`язання забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором та додатковими угодами до договору. Разом з тим, зі змісту Договору не вбачається, що сторонами погоджено строки поставки товару.

Як свідчить переписка, котра велася між позивачем та відповідачем за допомогою телефонного зв`язку, позивач заявляв відповідачу вимогу про поставку товару і протягом квітня-червня 2019 року останній визнавав свій обов`язок спочатку поставити товар позивачу на суму передоплати, а в подальшому і обов`язок повернути вказані кошти.

В підпункті б) пункту 6.7 Договору сторони зазначили, що якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що суми грошових коштів, отриманих від покупця на оплату партії товару перевищують вартість поставленої партії товару - постачальник відшкодовує покупцю надлишок суми на підставі листа покупця і підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків .

18.06.2019р. між позивачем та відповідачем підписано акт звіряння взаємних розрахунків в котрому зазначено, що станом на вказану дату заборгованість відповідача перед позивачем становить 359 113,70 грн. 22.06.2019р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію про повернення коштів, яку останній отримав 26.06.2019р., що підтверджується квитанцією про вручення поштового повідомлення.

Відтак, з огляду на наявність підписаного акту звіряння взаємних розрахунків від 18.06.2019р., виставленого позивачем листа про повернення коштів від 22.06.2018р., в силу положень п. 6.7 Договору у відповідача виник обов`язок повернути позивачу кошти у розмірі 359 113,70 грн. не пізніше 27.06.2019р.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, у строк встановлений в претензії строк (протягом одного банківського дня) відповідач не здійснив перерахування коштів, він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з 28.06.2019р., а тому заборгованість в розмірі 359113,70 грн. підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд прийшов до висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період прострочення (у межах заявленого позивачем періоду) з 28.06.2019р. - 02.07.2019р. у розмірі 147,58 грн., у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань.

З приводу заявлених до стягнення збитків внаслідок інфляції, то такі задоволенню не підлягають, з огляду на те, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за квітень та травень 2019 року. Разом з тим, як вже зазначено, відповідачем допущено прострочення з 28.06.2019р.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 3, 6 ст. 232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п. 8.2. Договору, в разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов`язань відповідач зобов`язувався сплатити на користь покупця пеню в розмірі 0,1% вартості простроченого зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за період прострочення (у межах заявленого позивачем періоду) з 28.06.2019р. - 02.07.2019р., суд прийшов до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1721,78 грн., виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ (оскільки розмір пені, обчислений від 0,1% від суми простроченого платежу, перевищує розмір пені, обчислений, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ).

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 5414,88 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства АВІАФІНСЕРВІС (79016, м. Львів, пл. Князя Святослава, буд. 5; код ЄДРПОУ 36670047) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства АБРЕКОС (81620, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Велика Горожанна; код ЄДРПОУ 19168104) 359113,70 грн. боргу, 147,58 грн. 3% річних, 1721,78 грн. пені та 5414,88 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2019р.

Суддя Крупник Р.В.