Постанова

від 28.01.2020 по справі 914/1342/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. Справа № 914/1342/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання: Харів М.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства Авіафінсервіс б/н від 06 листопада 2019 року (вх. № ЗАГС 01-05/4063/19 від 14 листопада 2019 року),

на рішення Господарського суду Львівської області від 10 жовтня 2019 року (повний текст рішення складено 17 жовтня 2019 року, м. Львів, суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/1342/19

порушеній за позовом

позивача: Приватного виробничо-комерційного підприємства Абрекос , с. Велика Горожанка, Миколаївського району, Львівської області, фактична: 79020, м. Львів, проспект Чорновола, 63/207,

до відповідача: Приватного підприємства Авіафінсервіс , вул. Князя Святослава, 5, м. Львів, 79000, фактична адреса: 79008, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93а, оф. 301-303,

про стягнення 398665,94 грн, з яких: 359113,70 грн - основний борг, 30883,78 грн - пеня, 2538,39 грн - 3% річних та 6130,07 грн - інфляційні втрати,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: не прибув,

від позивача: не прибув.

ВСТАНОВИВ :

На розгляд Господарського суду Львівської області 11.07.2019 р. за вх. № 1401 надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства "Абрекос" (далі за текстом - ПВКП "Абрекос") до Приватного підприємства Авіафінсервіс (далі за текстом - ПП "Авіафінсервіс") про стягнення 398665,94 грн, в т.ч. 359113,70 грн - заборгованості, 30883,78 грн - пені, 2538,39 грн - 3% річних та 6130,07 грн - інфляційних втрат, що разом становить 398665,94 грн. та стягнення судового збору 5979,99 грн.

Ухвалою від 12.07.2019р. місцевий господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача в судове засідання суду першої інстанції, яке відбулося 10.10.2019р. не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. №42025/19 від 10.10.2019р.).

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання суду першої інстанції на 10.10.2019 не забезпечив, разом з тим, звертався до місцевого суду з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с. 74), про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 90), був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду даної справи (а. с. 7,8, 92, 111, 112).

З огляду на викладене, покликання апелянта, що рішення місцевого суду було ухвалено за відсутності його представника, апеляційним судом до уваги не приймається.

Як вбачається з матеріалів справи, і позивач, і відповідач отримували поштову кореспонденцію з ухвалами суду, в т.ч. і апеляційного, за юридичною/поштовою та фактичною адресами: позивач - 81620, Львівська обл., Миколаївський район, с. Велика Горожанка, фактична: 79020, м. Львів, проспект Чорновола, 63/207, відповідач - пл. Князя Святослава, 5, м. Львів та за фактичною адресою зазначеною у позовній заяві та договорі: 79008, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93а, оф. 301-303 (а. с. 7,8, 92, 111, 112, 121, 129, 149, 150) під розписку з повідомленням про вручення, список розсилки поштової клореспонденції (а.с. 141).

Згідно з положенням частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто , рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у т.ч. рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Колегія суду, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшла висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжиття заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що факт неотримання стороною, а також їх представниками поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, тому неприбуття представника апелянта за наведених обставин у судове засідання залежав від волевиявлення самого апелянта.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі ухвали місцевого господарського суду у справі № 914/1342/19 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень у встановленому законом порядку та строки.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ).

За наслідками розгляду даної справи, місцевий господарський суд 10.10.2019 р. ухвалив рішення по справі № 914/1342/191, яким позов задовольнив частково.

Стягнув з Приватного підприємства "Авіафінсервіс" (79016, м. Львів, пл. Князя Святослава, буд. 5; код ЄДРПОУ 36670047) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Абрекос" (81620, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Велика Горожанна; код ЄДРПОУ 19168104) 359 113,70 грн. боргу, 147,58 грн. 3% річних, 1721,78 грн. пені та 5414,88 грн. судового збору. Відмовив у задоволенні решти позовних вимог (пункти 1, 2 та 3 резолютивної частини судового рішення)(а.с. 115, 116-120).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апелянтом, Приватним підприємством Авіафінсервіс , 11.11.2019 подано через суд першої інстанції до Західного апеляційного господарського суду за вхідним № 01-05/4063/19 від 14.11.2019 апеляційну скаргу (а. с. 129-130), з підстав зазначених в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019 року по справі № 914/1342/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Скаржник в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення місцевий суд ухвалив при відсутності представника відповідача.

Апелянт вважає рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019 року по справі № 914/1342/19 незаконним і необгрунтованим внаслідок неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, та неправильності установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 р. (а.с. 125) справу № 914/1342/19 розподілено колегії у складі суддів: Данко Л.С. - головуючий суддя, судді Мирутенко О.Л. та Скрипчук О.С.

Ухвалою від 19.11.2019 р. по даній справі апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги (а.с. 126-127).

09.12.2019 за вхідним № 01-04/7408/19 апелянт подав Західному апеляційному господарському суду заяву від 06.12.2019 р. без номера про усунення недоліків апеляційної скарги (а.с. 133), яка надійшла до суду по-пошті (а.с. 137). У заяві та на конверті місцезнаходженням апелянта зазначена адреса: пл. Князя Святослава, 5, м. Львів, 79016.

Ухвалою від 16 грудня 2019 року по справі № 914/1342/19 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження, ухвалою від 08.01.2020 - призначив дану справу до розгляду на 28 січня 2020 року на 11 год. 00 хв., про що сторони були належним чином повідомлені (а.с. 141, 149, 150).

З огляду на вищенаведене апелянт безумовно був належним чином повідомлений про наявність в Західному апеляційному господарському суді апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та про розгляд судом його апеляційної скарги.

13.01.2020 на адресу Західного апеляційного господарського суду за вх. № 01-04/162/20 поступив Відзив на апеляційну скаргу, на підставі викладеного у відзиві ПВКП "Абрекос", тобто позивач по справі, вважає апеляційну скаргу безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019 року по справі № 914/1342/19 залишити без змін.

Представник апелянта/відповідача у судове засідання, яке розпочалося об 11 год. 00 хв. 28.01.2020 - не прибув, був повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи.

У судове засідання, яке відбулося 28.01.2020 представник позивача не прибув, про причини неприбуття - суд не повідомив. 13.01.2020 позивач подав через канцелярію суду за вх. № 01-04/162/20 відзив на апеляційну скаргу, вважає апеляційну скаргу безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019 року по справі № 914/1342/19 залишити без змін.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, з урахуванням наведених вище обставин, обговоривши доводи апеляційної скарги, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасників справи за умови, що їх належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстави визначені у частині 2 ст. 202 ГПК України, які слугують підставою для відкладення розгляду справи, у нашому випадку, відсутні, так як апелянт та позивач були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

В ухвалі суду апеляційної інстанції від 08 січня 2020 р. по справі № 914/1342/19, якою призначено справу до розгляду 28.01.2020 р. на 11 год. 00 хв., участь повноважних представників обов`язковою не визнавалася.

У резолютивній частині ухвали суду від 08.01.2020 р. ( а.с. 140) зазначено, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України (абзац другий резолютивної частини ухвали).

Отже, судом розглядається справа за наявними в матеріалах справи документами.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права дійшов висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 10 жовтня 2019 року у справі № 914/1342/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві, клопотаннях про долучення доказів, додаткових поясненнях зазначає, що 06.03.2019 р. між ПВКП "Абрекос" (покупцем) та ПП "Авіафінсервіс" (постачальником) укладено договір №АБ-06/3, відповідно до якого, постачальник взяв на себе зобов`язання поставити покупцю нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити товар протягом трьох банківських днів після отримання товару, на підставі виставленого рахунку. З дати укладення договору, відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 6437382,84 грн.

В свою чергу, позивачем було здійснено оплату за договором на загальну суму 6796496,54 грн.

Таким чином, різниця між здійсненими оплатами та вартістю поставленого товару становить 359113,70 грн.

Як наголошує позивач, підпунктом б) пункту 6.7 Договору передбачено, що якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що суми грошових коштів, отриманих від покупця на оплату партії товару перевищують вартість поставленої партії товару - постачальник відшкодовує покупцю надлишок суми на підставі листа покупця і підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

Оскільки частково оплачений товар поставлений відповідачем не був, претензія про повернення коштів (в т.ч. попередньої переплати в розмірі 359113,70 грн.) залишилася без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів часткової/повної сплати заявленої до стягнення суми в процесі розгляду справи місцевим господарським судом не подав. В матеріалах справи такі докази відсутні. Слід зазначити, що відповідач звертався до місцевого господарського суду з заявами про відкладення розгляду даної справи, про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 74, 90).

Колегією суддів встановлено наступне.

06.03.2019р. між ПВКП "АБРЕКОС" (покупцем) та ПП "АВІАФІНСЕРВІС" (постачальником) укладено договір на постачання нафтопродуктів №АБ-06/3 (надалі - Договір) (а. с. 24-31), відповідно до п. 1.1. постачальник зобов`язується поставити покупцю нафтопродукти (далі - товар), зазначений в Специфікаціях на товар (додаток до договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п. 4.1., 4.2., 4.4. Договору, поставка товару в межах даного договору здійснюється в порядку і в терміни визначені договором, на наступних умовах СРТ (Інкотермс-2010) за адресою: м. Львів, вул. Ковельська, 109. Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар. Постачальник зобов`язується забезпечити наявність партії товару, зазначеній в Специфікації партії товару покупцю, в асортименті та обсягах, які визначені у Специфікації до договору.

У пп. 7.4.1. п. 7.4. Договору сторонами погоджено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором та додатковими угодами до договору.

Відповідно до п. 6.1., 6.3. Договору, оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах оплати впродовж 3 (трьох) банківських днів після отримання товару на складі ПММ, якщо інше не передбачено у додатковій угоді до даного договору. Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку.

На виконання умов Договору, відповідачем було поставлено, а позивачем отримано товар загальною вартістю 6437382,84 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №АБ-07/03-1 від 07.03.2019р. на суму 735897,96 грн.;

- №АБ-12/03-1 від 12.03.2019р. на суму 735897,96 грн.;

- №АБ-15/03-1 від 15.03.2019р. на суму 363888,00 грн.;

- №АБ-21/03-1 від 21.03.2019р. на суму 732826,92 грн.;

- №260301 від 26.03.2019р. на суму 846300,00 грн.;

- №270302 від 27.03.2019р. на суму 732571,00 грн.;

- №114 від 29.03.2019р. на суму 846300,00 грн.;

- №115 від 02.04.2019р. на суму 719127,50 грн.;

- №116 від 04.04.2019р. на суму 724573,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2019 р. відповідачем було виставлено позивачеві до оплати рахунок-фактуру № АБ-04/04-1 на суму 724573,50 грн.

Позивач зазначає, що зважаючи на існування договірних відносин та попередні, неодноразові поставки товару, покупцем здійснено оплату рахунку-фактури на суму 350000,00 грн. Також, на момент часткової оплати рахунку, за позивачем існувала переплата за Договором у розмірі 9113,70 грн.

Незважаючи на часткову передоплату рахунку-фактури, відповідачем не здійснено поставки товару, обумовленого в ньому та не повідомлено позивача про неможливість такої поставки.

З матеріалів справи, зокрема, переписки, котра велася між позивачем та відповідачем за допомогою телефонного зв`язку, вбачається, що протягом квітня-червня 2019 року, відповідач визнавав свій обов`язок поставити товар позивачу на суму передоплати, а в подальшому і обов`язок повернути вказані кошти.

18.06.2019 року між позивачем та відповідачем підписано акт звіряння взаємних розрахунків (а. с. 33) за період 01.02.2019 р. - 18.06.2019 р., з тексту якого вбачається, сторони погодили, що станом на вказану дату заборгованість відповідача перед позивачем становить 359113,70 грн.

22.06.2019 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію, згідно якої вимагав протягом одного банківського дня з дати отримання претензії повернути на розрахунковий рахунок ПВКП "Абрекос" 359113,70 грн. (а.с. 35).

Зазначену вище претензію-вимогу відповідач отримав 26.06.2019 р., що підтверджується квитанцією про вручення поштового повідомлення (а.с. 36).

Вищезазначені обставини апелянтом в апеляційній скарзі не заперечуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що так як в позасудовому порядку відповідачем повернуті кошти не були, як і не було здійснено поставки товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Станом на день розгляду справи місцевим господарським судом (10.10.2019 року), докази поставки товару або повернення коштів відповідачем позивачу, в матеріалах справи відсутні.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (положення ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Колегія суддів оцінивши основні і неосновні пункти вищезазначеного договору, приходить до висновку, що між сторонами був укладений договір поставки.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 зазначеної статті).

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у пп. 7.4.1. п. 7.4. Договору постачальник взяв на себе зобов`язання забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором та додатковими угодами до договору. Разом з тим, зі змісту Договору не вбачається, що сторонами погоджено строки поставки товару.

Як свідчить переписка, котра велася між позивачем та відповідачем за допомогою телефонного зв`язку, позивач заявляв відповідачу вимогу про поставку товару і протягом квітня-червня 2019 року останній визнавав свій обов`язок спочатку поставити товар позивачу на суму передоплати, а в подальшому і обов`язок повернути вказані кошти.

В підпункті б) пункту 6.7 Договору сторони зазначили, що якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що суми грошових коштів, отриманих від покупця на оплату партії товару перевищують вартість поставленої партії товару - постачальник відшкодовує покупцю надлишок суми на підставі листа покупця і підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

18.06.2019 р. між позивачем та відповідачем підписано акт звіряння взаємних розрахунків в котрому зазначено, тобто сторони погодили, що станом на вказану дату заборгованість відповідача перед позивачем становить 359113,70 грн.

22.06.2019 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою про повернення коштів, яку останній отримав 26.06.2019 р., що підтверджується квитанцією про вручення поштового повідомлення.

Відтак, з огляду на наявність підписаного акту звіряння взаємних розрахунків від 18.06.2019 р., виставленого позивачем листа/претензії з вимогою про повернення коштів від 22.06.2018р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що в силу положень п. 6.7 Договору, який сторони уклали вільно, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу кошти у розмірі 359113,70 грн. не пізніше 27.06.2019 р.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки, у встановлений в претензії строк (протягом одного банківського дня) відповідач не здійснив перерахування коштів, він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з 28.06.2019 р., а тому заборгованість в розмірі 359113,70 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у позовній заяві просив суд, відповідно до ст. 625 ЦК України, стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2538,39 грн. за період з 08.04.2019 р. до 02.07.2019 р., за 86 днів прострочення за формулою: сума 3%= Сх3хД:365:100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Позивач з урахуванням наступного розрахунку: 359113,70х3%х86:365: 100, прийшов до висновку про стягнення з відповідача 2538,39 грн - 3%, про що зазначив у пункті 2 прохальної частини позову.

Здійснивши перерахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають до задоволення частко, в сумі 147,58 грн, ураховуючи період прострочення (у межах заявленого позивачем періоду) з 28.06.2019 р. - 02.07.2019 р., а не 2538,39 грн., як просив позивач.

Місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу у стягненні 3% річних за період з 08.04.2019 р. включно до 24 год. 00 хв. 27.06.2019 р., оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання власне з 28.06.2019 р., про що зазначено вище у цій постанові, а не з 08.04.2019 р., як помилково вказав позивач.

Щодо заявлених у позові до стягнення інфляційних втрат.

З приводу заявлених позивачем у позовній заяві до стягнення інфляційних втрат за період 08.04.2019 до 02.07.2019, враховуючи, що у квітні 2019 індекс інфляції складав - 101,00%, у травні 2019 р. - 100,70%, розмір інфляційних втрат, за розрахунками позивача, складає 6 130,07 грн. (а. с. 23), яку просить стягнути на свою користь з відповідача.

Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновком місцевого суду, що інфляційні втрати до задоволення не підлягають, з огляду на те, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за квітень та травень 2019 року, а як вже зазначено вище та встановлено судом, відповідачем допущено прострочення з 28.06.2019 р., про що зазначено вище у цій постанові, а не з 08.04.2019 р., як помилково вказав позивач. Оскільки інфляційні втрати розраховуються за місяць, а не за день, у нашому випадку прострочення фактично складає 5 днів з 28.06.2019 р. до 02.07.2019, тому інфляційні витрати не нараховуються.

Щодо заявленої до стягнення у позові неустойки у формі пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 3, 6 ст. 232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п. 8.2. Договору, в разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов`язань (Постачальник) відповідач сплачує Покупцю згідно з частиною другою статті 232 ГК України пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості простроченого зобов`язання, за кожний день прострочення, а на прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплати штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30 883,78 грн. пені, яка розрахована ним за 86 днів прострочення, з 08.04.2019 по 02.07.2019 р., за формулою: пеня = С х РП х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, РП - розмір пені, зазначений у договорі, Д - кількість днів прострочення, відтак позивач суму 359113,70 грн. заборгованості х 0,1% х 86 днів прострочення, пеня, за розрахунками позивача, складає 30 883,78 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за період прострочення (у межах заявленого позивачем періоду) з 28.06.2019 р. - 02.07.2019 р., колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Львівської області, що така підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1721,78 грн., виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ (оскільки розмір пені, обчислений від 0,1% від суми простроченого платежу, перевищує розмір пені, обчислений, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ), а не 30 883,78 грн., як помилково розрахував позивач.

З огляду на все вищенаведене у сукупності, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 359113, 70 грн боргу, 147,58 грн. 3% річних, 1721,78 грн пені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач позовних вимог про стягнення з відповідача 7% штрафу (частина друга п. 8.2. договору) - не заявляв.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів враховуючи наведене, погоджується з місцевим судом, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 5414,88 грн.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 10 жовтня 2019 року у справі № 914/1342/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 31.01.2020 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.Л.Мирутенко

Суддя О.С.Скрипчук