Рішення

від 09.10.2019 по справі 922/1074/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1074/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників:

позивача: Перетятченко М.О., довіреність № 08-21/3462/2-18 від 20.12.2018 р

відповідача: Стрикаль М.В., довіреність б/н від 17.09.2019 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5471 від 24.04.2019 року розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Авто", м. Харків

про стягнення заборгованості у розмірі 552 347,63 грн.

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/1074/19

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Авто", про стягнення заборгованості у розмірі 552 347,63 грн. зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Льва Ландау у м. Харкові площею 5,2201 га, відповідно до договору оренди землі від 11 серпня 2006 року, зареєстрованого за № 440667100081. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою від 12 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; почато у справі № 922/1074/19 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 06 травня 2019 року постановлено протокольні ухвали про долучення клопотань про відкладення розгляду справи до матеріалів справи; про відмову у задоволенні клопотань представника позивача та представника відповідача щодо відкладення розгляду справи з огляду на те, що представник позивача не довів поважність причини неявки свого представника, а у представника відповідача відсутні причини для подання цього клопотання через наявність виконуючого обов`язки керівника-підприємства відповідача, який має право вчиняти дії. 20 травня 2019 року постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання. Ухвалою від 28 травня 2019 року в задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог (зміну предмета позову) відмовлено з її приєднанням до матеріалів справи. 28 травня 2019 року постановлено протокольні ухвали про відмову в задоволенні клопотання відповідача про перенесення слухання справи з визначених відповідачем підстав; про відкладення підготовчого засідання. 04 та 10 червня 2019 року постановлено протокольні ухвали про відкладення судового засідання в межах підготовчого провадження. Ухвалою від 10 червня 2019 року в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Авто" про призначення експертизи - відмовлено; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 09 липня 2019 року. Ухвалою від 12 червня 2019 року долучено до матеріалів справи № 922/1074/19 відзив на позовну заяву та залишено його (відзив) без розгляду. Ухвалами від 24 червня 2019 року задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Авто" про призначення експертизи; призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено експерту Харківського науково-дослідного Інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, м. Харків; на вирішення експертів судової експертизи поставлено наступні питання: 1. Чи правильно здійснений розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Льва Ландау АДРЕСА_1 м. Харкові площею 5,2201 га. по договору оренди землі від 11 серпня 2006 року, зареєстрованого за № 440667100081, з застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який вказано Харківською міською радою як складова обчислення розрахунку заборгованості за період з 11 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року; 2. Який розмір складає заборгованість по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Льва Ландау у м. Харкові площею 5,2201 га. по договору оренди землі від 11 серпня 2006 року, зареєстрованого за № 440667100081, з застосування належного коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки за період з 11 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи. Постановами Східного апеляційного господарського суду 29 серпня 2019 року скасовано ухвали господарського суду Харківської області від 24 червня 2019 року з направленням справи до господарського суду Харківської області. Ухвалою від 09 вересня 2019 року призначено підготовче засідання у справі. Ухвалою від 18 вересня 2019 року задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на подання до суду відзиву на позовну заяву; прийнято до розгляду відзив та долучено його до матеріалів справи. Протокольними ухвалами від 18 вересня 2019 р., в порядку ст.ст. 166, 167 ГПК України, встановлено позивачу строк до 20 вересня 2019 р, а відповідачу до 23 вересня 2019 р. на подання відповіді на відзив та заперечень, в порядку (зокрема) ст. 183 ГПК України, відкладено підготовче засідання до 24 вересня 2019 року. 24 вересня 2019 року постановлено протокольні ухвали, якими долучено до матеріалів справи відповідь на відзив позивача та заперечення відповідача та врахування вказаних заяв по суті справи під час її розгляду; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; визначено дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті. 25 вересня 2019 року суд розпочав розгляд справи по суті. Протокольними ухвалами від 25 вересня 2019 року суд долучив до матеріалів справи клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відклав розгляд справи через визнання поважною причини першої неявки представника позивача в засідання суду. 09 жовтня 2019 року суд продовжив розгляд справи по суті. Позивач в засіданні суду 09 жовтня 2019 року позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просив позов задовольнити; відповідач, з посиланням на заяви по суті справи, проти задоволення позову заперечив. У судовому засіданні 09 жовтня 2019 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

На підставі рішення ХLVI сесії Харківської міської ради ІV скликання від 06 березня 2006 року № 51/06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" між Харківською міською радою (орендодавець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Авто" (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди землі від 11 серпня 2006 року. Даний договір зареєстровано 11 серпня 2006 року за № 440667100081 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

В пункті 8 договору сторони у тому числі погодили, що його укладено строком: на період будівництва до 01 березня 2011 року (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01 березня 2056 року.

Відповідно до пункту 5 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва згідно з довідкою № 1842/06 від 23 березня 2006 року становить 2 900 840,00 грн.; на період експлуатації згідно з довідкою № 184306 від 23 березня 2006 року становить 14 504 199,00 грн.

Згідно з пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.

Рішенням Харківської міської ради від 03 липня 2013 року № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року.

Згідно п. 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року застосовується з 01 січня 2014 року.

Попередня вартість 1 кв. м землі у місті Харкові була визначена станом на 01 січня 2007 року на підставі рішення Харківської міської ради від 25 грудня 2007 року № 335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року", рішень Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року № 42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" та була введена в дію з 01 березня 2008 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов`язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов`язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Харківської міської ради від 29 грудня 2012 року № 960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до пункту 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов`язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

06 грудня 2013 року Департаментом земельних відносин Харківської міської ради рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору оренди землі № 440667100081 від 11 серпня 2006 року, але відповідач додаткову угоду не підписав.

Відповідно до пункту 36 вказаного договору оренди землі, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, вбачається, що у зв`язку із зазначеними обставинами Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом, за результатами розгляду якого 01 жовтня 2014 року постановою Вищого господарського суду України у справі № 922/1209/14 внесено зміни до п. 9 договору оренди землі, зареєстрованого 11 серпня 2006 року № 440667100081, виклавши абзац другий в наступній редакції: "Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 267/14 від 17 жовтня 2013 року на рік становить 4,8 % від її нормативної грошової оцінки і складає 2 390 764,03 грн. (два мільйони триста дев`яносто тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 03 копійки), або в місяць - 199 230,34 грн. (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті тридцять гривень 34 копійки)".

Вказана вище постанова Вищого господарського суду набрала законної сили 01 жовтня 2014 року.

На думку позивача, починаючи з 01 жовтня 2014 року, тобто з дати набуття законної сили рішення суду, яким внесено зміни до договору оренди, повинен був сплачуватись новий розмір орендної плати, визначений в судовому рішенні з урахуванням індексів інфляції.

На думку позивача, земельна ділянка використовується відповідачем без сплати встановленого розміру орендної плати, а тому позивач змушений звернутися до суду з позов про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по пр. П`ятдесятиріччя СРСР у м. Харкові загальною площею 5,2201 га відповідно до договору оренди землі від 11 серпня 2006 року, зареєстровано 11 серпня 2006 року за № 440667100081, та додатковою угодою, визнаною укладеною Постановою Вищого господарського суду у справі № 922/1209/14 від 01 жовтня 2014 року, за період з 11 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року.

Таким чином, у зв`язку з використанням відповідачем земельної ділянки з грубим порушенням істотних умов договору оренди землі, порушуються інтереси власника земельної ділянки - Харківської міської ради щодо володіння нею, розпорядження та використання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" п. 61).

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за ії межами.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Статтею 653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. У відповідності до ст. 188 Господарського Кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто, вказані норми передбачають можливість встановлення рішенням суду строку, з якого до умов договору вносяться зміни; моменту, з якого у сторін виникає зобов`язання виконувати договір на нових умовах.

Постановою Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2014 року у справі № 922/1209/14 внесено зміни до п. 9 договору оренди землі, зареєстрованого 11.08.2006 року № 440667100081, в зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року, та не встановлено моменту внесення змін до договору оренди датою впровадження нової нормативної грошової оцінки та введенням її в дію відповідно до Рішення Харківської міської ради № 1269/13 від 25.09.2013 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01 січня 2013 року» , отже відповідні зміни щодо встановлення нового розміру орендної плати за договором оренди, з якого виник предмет спору у даній справі, вважаються внесеними з дня набрання чинності даним рішенням, тобто з 01 жовтня 2014 року.

Звертаючись із позовними вимогами у даній справі, позивач, розраховуючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем, взяв за основу розрахунок із коефіцієнтом щодо експлуатації земельної ділянки (після введення об`єкта будівництва до експлуатації).

Суд не може погодитись із таким розрахунком позивача заборгованості зі сплати орендної плати, виходячи з наступного.

Чинним законодавством України передбачено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Так, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі Держархбудінспекцією України відповідного сертифіката.

Процедура отримання сертифіката та його форма визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Відповідно ст. 25 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів« орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, орган державного архітектурно-будівельного контролю має право оглядати об`єкт із здійсненням фото- та відеофіксації, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об`єкта, та залучати в разі потреби установи, організації, у тому числі громадські об`єднання осіб з інвалідністю, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи).

Як вбачається з матеріалів справи, документів дозвільного та декларативного характеру, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відповідача, що розташовані за адресом: просп. Льва Ландау (колишня назва пр. П`ятдесятиріччя СРСР) відсутні.

Крім того, постановою Верховного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 922/324/17 встановлено факт наявності затримки в проведені будівельних робіт з боку відповідача через перешкоди щодо оформлення проектної та дозвільної документації, без яких неможливий початок будівництва. Верховний суд встановив, що відповідач діяв максимально послідовно та оперативно, однак з причин, які не залежали від нього, він не зміг завчасно розпочати будівельні роботи. Вказаною постановою Верховного суду визнано, що доводи позивача про використання земельної ділянки відповідачем не за цільовим призначенням та наявність правових підстав для розірвання договору і повернення земельної ділянки власнику є необґрунтованим та помилковим.

Під час розгляду справи у Верховному Суді, представник позивача приймав участь у розгляді справи та знав про наявність даної постанови, однак, до матеріалів позовної заяви, яка розглядається судом в даному провадженні, копії даної постанови не надав, що свідчить про недобросовісне використання процесуальних прав позивачем.

Станом на 2018 рік на означеній земельній ділянці виконанні всі підготовчі роботи до будівництва, але сам об`єкт будівництва відсутній і не введений в експлуатацію. Дане підтверджується висновком експертного дослідження судової будівельної експертизи ХНДІСЕ ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса № 26376/23647 від 31 жовтня 2018 року, проведеного в межах справи № 922/324/17.

При цьому, функціональне використання при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати на період будівництва об`єкта та його експлуатації враховується в залежність від періоду використання земельної ділянки - будівництва або експлуатації.

Матеріали справи містять висновок фахівця на проведення дослідження земельної ділянки, виконавець ОСОБА_1 Павло Юрійович, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок ЦХ № 00078 від 26 листопада 2005 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок ЦХ № 02418 від 30 серпня 2018 року.

У відповідності до даного висновку, фахівцем зроблений висновок про те, що розрахунок нормативної грошової оцінки та розмір орендної плати, враховуючи відсутність введеного до експлуатації об`єкта нерухомості, у зв`язку з чим треба застосовувати коефіцієнт функціонального використання - «на період будівництва» .

Експертна грошова оцінка земельних ділянок є особливо важливою при сучасному розвитку ринкових відносин, оскільки відсутність актуальної та об`єктивної інформації про земельну ділянку унеможливлює здійснення успішного оформлення документів в площі, в тому числі орендних відносин.

Натомість, позивач, здійснюючи розрахунок заборгованості до стягнення з відповідача орендної плати, застосовує коефіцієнт щодо експлуатації земельної ділянки (після введення об`єкту будівництва до експлуатації). При цьому, у заяві про збільшення позовних вимог (зміну предмета позову) від 11 травня 2019 року за вх. № 11404 позивач зазначив про відсутність на земельній ділянці будь-яких будівель та споруд.

Таким чином, позивач опосередковано визнав, що на земельній ділянці, яка орендується відповідачем, на даний час відсутні будь-які об`єкти, які введені до експлуатації.

В той же час, із наданої позивачем довідки ГУ ДФС у Харківській області , яка датована 2019 року (25 березня 2019 року), ГУ ДФУ у Харківській області констатувало факт відсутності заборгованості відповідача з платежів, контроль за справляння яких покладено на контролюючи органи за формою, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України № 567 від 10 жовтня 2013 року.

Для сукупності доказів, тобто для всієї доказової бази у справі, законодавець установлює такі критерії, як достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Останнє означає, що докази не повинні суперечити один одному чи створювати ситуацію, за якої можливе неоднозначне розуміння суддею суті правового конфлікту, що розв`язується в судовому порядку.

В розрізі практики Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу верховенства права, вбачається, що суд повинен забезпечувати належний розгляд справи та оцінку доказі, які подані учасниками справи.

Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 79 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і, відповідно, жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до прецедентного права Європейського суду з прав людини рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи. (див. рішення у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , № 30544/96, від 09.12.1994р. ).

Наданий позивачем розрахунку заборгованості є суперечливий в силу наведених вище обставин та у суду відсутня можливість перевірити правильність застосування всіх складових коефіцієнтів, які були взяті за основу при визначенні заборгованості відповідача, як є незрозумілим й сам розмір місячної орендної плати.

Зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2014 року визначено, що розмір орендної плати за земельну ділянку згідно розрахунку № 267/14 від 17 жовтня 2013 року на рік становить 4,8% від її нормативної грошової оцінки і складає 2 390 764,03 грн. на рік або в місяць - 199 230,34 грн. При цьому, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним визначено розмір орендної плати за земельну ділянку на місяць у розмірі 356 585,84 грн.

В той же час, встановлено, що позивачем в порушення приписів процесуальних норм не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що розмір орендної плати за користування земельної ділянки відповідачем становить 356 585,84 грн. та не обґрунтовано належними документами розмір заборгованості відповідача перед відповідачем за період за період з 11 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, обов`язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Матеріалами справи не підтверджується яким чином позивачем було здійснено розрахунок заборгованості, позивачем до матеріалів справи не було надано чіткого розрахунку з відображенням чіткого розрахунку суми заборгованості відповідача перед позивачем.

Враховуючи вищевикладене та те, що факт порушення відповідачем в даній справі має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку, однак матеріали справи не містять об`єктивно істинних доказів, які могли визначити, яким чином позивач здійснював розрахунок заборгованості відповідача, беручи до уваги вільність земельної ділянки, яка є предметом спірного договору у даній справі, від забудівель і споруд (відповідно - період експлуатації, умови договору оренди), що підтверджується постановою Верховного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 922/324/17, суд вважає, що позовна вимога про стягнення заборгованості за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому задоволенню не підлягає.

Одночасно суд зазначає, що у п. 52 постанови Верховного Суду від 11 листопада 2018 року зазначається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 917/2033/16).

Суд першої інстанції зазначає, що редакція Господарського процесуального кодексу України надає право призначати експертизу виключно на стадії підготовчого провадження. Через суперечливість, саме на стадії підготовчого провадження, у справі призначалась відповідна експертиза спрямовані саме на дотримання судом повноти та всебічності встановлення обставин справи та дотримання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі містить суперечливі дані та не може бути оцінений судом лише на підставі зібраних в справі матеріалів, потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Натомість, Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2019 року ухвалу суду від 24 червня 2019 року про призначення експертизи скасовано через, зокрема, її передчасність.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 123, 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, то судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "17" жовтня 2019 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/1074/19