Постанова

від 15.10.2019 по справі 910/22772/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/22772/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" (далі - ТОВ "ТД "Практика") - Потапова Є.П. - адвокат (посвідчення від 07.12.2018 № 7176/10),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" (далі - Товариство) - Гладун А.І. - адвокат (посвідчення від 14.06.2012 № 907),

третьої особи - публічного акціонерного товариства "БГ Банк" (далі - Банк) - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2019

(суддя Зеленіна Н.І.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019

(головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю. і Руденко М.А.)

за позовом ТОВ "ТД "Практика"

до Товариства

про стягнення 19 400 000 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Банк.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 19 400 000 грн. і обґрунтовано тим, що позивач виконав свій солідарний обов`язок перед Банком у зв`язку з простроченням Товариством за кредитним договором від 30.12.2010 №12/2 (далі - Кредитний договір №12/2) на виконання та в межах генерального кредитного договору від 18.03.2010 №12 із змінами та доповненнями (далі - Генеральний кредитний договір №12) у сумі 19 400 000 грн., що було встановлено судовим рішенням, та, відповідно, набув права зворотної вимоги до боржника - Товариства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2. Рішенням господарського суду міста Києва з цієї справи від 19.10.2015 позовні вимоги було задоволено й стягнуто з Товариства 19 400 000 грн. і 73 080 грн. судового збору.

3. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 до участі в цій справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Банк.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у даній справі згадане рішення місцевого господарського суду від 19.10.2015 залишено без змін.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017 відповідні рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, дану справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

6. Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018: позов задоволено; стягнуто з Товариства на користь ТОВ "ТД "Практика" 19 400 000 грн. боргу, 73 080 грн. витрат по сплаті судового збору.

7. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у цій справі скасовано, останню передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2019 ухвалено позов задовольнити повністю, "Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Г; код ЄДРПОУ 04013382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" (03057, м. Київ, вул. Металістів, 15; код ЄДРПОУ 35211659) 19 400 000 (дев`ятнадцять мільйонів чотириста тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору".

9. Рішення мотивовано тим, що, як встановлено судом, позивачем доведено перехід до нього права вимоги кредитора (Банку) до відповідача як боржника за Кредитним договором № 12/2 про повернення кредитних коштів у розмірі 19 400 000 грн. внаслідок виконання обов`язку боржника позивачем як заставодавцем (майновим поручителем) за договором застави від 27.06.2014 № 21 (далі - Договір застави № 21).

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019: апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у даній справі змінено в його мотивувальній частині; резолютивну частину цього рішення залишено без змін; судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Товариство.

11. Згадану постанову мотивовано тим, що, оскільки у спірних правовідносинах позивач виступав майновим поручителем, солідарний обов`язок якого був встановлений у договірному порядку (пункт 2.3 Договору застави № 21) та обмежувався розміром майнового права, яке було передано в заставу, враховуючи встановлений факт погашення заставодавцем заборгованості боржника в сумі 19 400 000 грн. за Кредитним договором № 12/2, у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача у цій сумі на підставі статті 544 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство просить "надати правову оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права", скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Суд першої інстанції вийшов за межі предмета і підстав спору та, мотивуючи рішення доведенням обставин заміни кредитора у зобов`язанні, безпідставно задовольнив позов.

14. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми статей 541, 544 ЦК України.

15. У позивача відсутнє будь-яке право на позов у даній справі, оскільки кошти в сумі 19 400 000 грн. позивачу боргує Банк за договором депозиту, тому що права за депозитним договором не припинилися, відносини Банку і позивача щодо заборгованості врегульовані у відповідності до законодавства України.

За відсутності доказів задоволення Банком своїх вимог у зазначеній сумі за рахунок депозитного вкладу немає підстав стверджувати, що у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.

16. Суди попередніх інстанцій у розгляді справи не дотрималися вимог статей 32-34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

17. За відсутності доказів виконання позивачем зобов`язань відповідача за Кредитним договором № 12/2, тобто за відсутності доказів задоволення Банком своїх вимог на суму 19 400 000 грн. за рахунок депозитного вкладу, передчасно стверджувати, що у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача чи відбулася зміна кредитора у зобов`язанні.

Доводи інших учасників справи

18. ТОВ "ТД "Практика" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги та про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та прийняття законного і справедливого рішення у справі; вказує на те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 відповідає не тільки вимогам ГПК України, але й вимогам Європейського суду з прав людини, зокрема, щодо мотивування судового рішення; просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 - без змін.

19. Від Банку відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Відкритим акціонерним товариством "БГ Банк", організаційно-правову форму якого змінено на публічне акціонерне товариство, і Товариством укладено Генеральний кредитний договір № 12, згідно з яким Банк відкриває Товариству - позичальнику кредитну лінію та встановлює її ліміт, строк дії, мінімальний розмір процентів.

21. На виконання та в межах Генерального кредитного договору №12 укладено Кредитний договір №12/2, за яким позичальнику відкривається відновлювальна відклична кредитна лінія в іноземній валюті з лімітом користування в сумі 1 700 000 дол. США, в межах якої Банк надає позичальнику кошти на ведення статутної діяльності зі сплатою за користування кредитом в розмірі 14% річних, а позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, зазначені в Кредитному договорі № 12/2, своєчасно та в повному обсязі здійснити повернення кредиту, сплачувати Банку відсотки, неустойку (штрафи та пені) у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором.

22. Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) "Банк Перший", правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк", і ТОВ "ТД "Практика" (вкладник) укладено договір банківського вкладу №1 (з подальшими змінами та доповненнями; далі - Договір банківського вкладу №1), за умовами якого вкладником передано, а Банком прийнято для зберігання кошти в національній валюті, які надійшли від вкладника на його депозитний рахунок, у розмірі 19 400 000 грн. строком на 291 день, з 27.06.2014 до 14.04.2015.

Кошти в зазначеній сумі за Договором банківського вкладу №1 перераховані.

23. ПАТ "Банк Перший", правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк" (як заставодержатель), і ТОВ "ТД "Практика" (як заставодавець) уклали Договір застави №21, за умовами якого заставодавець передає, а заставодержатель приймає на умовах застави право вимоги як забезпечення виконання Товариством зобов`язань за Кредитним договором №12/2, укладеного Банком і Товариством, щодо вчасного та в повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, сплати процентів, неустойки, штрафу та пені у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором № 12/2.

24. Згідно з умовами Договору застави №21:

- заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору, зокрема зобов`язання боржника повернути до 09.04.2015 кредит у розмірі 1 595 000 дол. США (пункт 2.1);

- заставодавець та боржник несуть солідарний обов`язок перед заставодержателем за виконання зобов`язань, зазначених у пункті 2.1 цього договору. Вартість майнового права складає 19 400 000 грн. (пункти 2.3 і 3.3);

- заставодавець має право в порядку регресу вимагати від боржника виконання зобов`язань за кредитним договором на свою користь у випадку задоволення заставодавцем вимог заставодержателя (пункт 4.2);

- заставодавець, зокрема, має право в порядку регресу вимагати від боржника виконання зобов`язань за кредитним договором на свою користь у випадку задоволення заставодавцем вимог заставодержателя (пункт 5.1.2);

- заставодержатель має право на свій розсуд застосувати механізм позасудового врегулювання питання про задоволення забезпеченого обтяженням зобов`язання шляхом відступлення заставодавцем права грошової вимоги, що випливає з депозитного договору, через застосування договірного списання грошових коштів, що знаходяться на рахунку згідно з умовами депозитного договору, в розмірі, необхідному для задоволення вимог заставодержателя (пункт 7.4).

25. 27.06.2014 Банком і ТОВ "ТД "Практика" було укладено договір про уступку права вимоги № 22 (далі - Договір про уступку права вимоги № 22), за умовами якого:

- ТОВ "ТД "Практика" відступлено, а Банком прийнято право вимоги повернення вкладу в сумі 19 400 000 грн. та нарахованих процентів за договором банківського вкладу. Договір укладений з відкладальною умовою відповідно до статті 212 ЦК України (пункт 3.1);

- право вимоги, що є предметом цього договору, переходить до Банку, зокрема, у випадках: виникнення у ТОВ "ТД "Практика" права звернення стягнення на заставлені майнові права на підставі договору застави - з моменту виникнення такого права; порушення зобов`язань за договором застави майнових прав - з моменту вчинення відповідних дій або бездіяльності (пункти 3.2.1, 3.2.2);

- у випадку настання будь-якої з подій, передбачених пунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.23, цедент (ТОВ "ТД "Практика") втрачає право на повернення вкладу, а зобов`язання Банку з повернення вкладу припиняються відповідно до статті 606 ЦК України (поєднання боржника і кредитора; пункт 4.1).

26. Постановою Правління Національного банку України від 27.11.2014 прийнято рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних. У зв`язку з цим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) запроваджено тимчасову адміністрацію в Банку та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення такої адміністрації.

27. Постановою Правління Національного банку України від 26.02.2015 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку. У зв`язку з цим виконавчою дирекцією Фонду розпочато (27.02.2015) процедуру ліквідації Банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію.

28. 06.04.2015 ТОВ "ТД "Практика" направило уповноваженій особі Фонду заяву про включення названого товариства до реєстру кредиторів.

29. У квітні 2015 року Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення суми кредиту 1 595 000 дол. США (в еквіваленті станом на 27.03.2015 37 483 774,41 грн.), а також сум заборгованості зі сплати: відсотків за користування кредитом; прострочених відсотків за користування кредитом; штрафу за несвоєчасну сплату кредиту; пені за несвоєчасно сплачені відсотки; 3 % річних від простроченої суми кредиту.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2016 зі справи №910/8098/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016:

- було встановлено, що станом на 05.11.2014 вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості за договором були частково погашені - на суму депозиту, а саме 19 400 000 грн.;

- у зв`язку з цим позовні вимоги Банку до відповідача було задоволено частково, і замість заявлених Банком до стягнення 42 718 399,49 грн. з відповідача на користь Банку стягнуто 4 617 276,56 грн.

30. Під час розгляду зазначеної справи №910/8098/15-г було встановлено, що ТОВ "ТД "Практика" листом від 05.11.2014 звернулося до Банку з проханням погасити заборгованість Товариства за рахунок депозитного договору.

Листом від 12.11.2015 ТОВ "ТД "Практика" повторно просило Банк погасити заборгованість Товариства за рахунок депозиту ТОВ "ТД "Практика" за рахунок депозиту ТОВ "ТД "Практика" за курсом Національного банку України станом на 05.11.2014.

31 . Оскільки ТОВ "ТД "Практика" є стосовно Банку як боржником (за Кредитним договором № 12/2), так і кредитором (за Договором банківського вкладу №1), то зобов`язання відповідача щодо сплати кредиту та відсотків на суму 19 400 000 грн. за ним є припиненими у зв`язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі з 05.11.2014.

Таким чином, у межах справи №910/8098/15-г було встановлено, що станом на 05.11.2014 вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 12/2 були погашені на суму депозиту позивача - 19 400 000 грн.

У справі № 910/8098/15-г брали участь ті ж особи, що і в даній справі № 910/22772/15, тому обставини, встановлені у першій із зазначених справ, мають преюдиційне значення при вирішенні другої з них. Таких висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 у даній справі.

Відтак необґрунтованим є посилання Товариства на відсутність у матеріалах справи доказів задоволення Банком своїх вимог на суму 19 400 000 грн. за рахунок депозитного вкладу.

32. У межах згаданої справи № 910/8098/15-г судами було встановлено також, що відповідно до Договору застави № 21 ТОВ "ТД "Практика" стало солідарним боржником поряд з Товариством щодо виконання зобов`язання з повернення кредиту позивачу за Кредитним договором № 12/2 (на виконання та в межах Генерального договору № 12) у частині заставленого майнового права.

З урахуванням пункту 5.1.2 Договору застави № 21 у зобов`язаннях з виконання кредитного договору, в яких позивач виступав майновим поручителем/солідарним боржником за договором застави, третя особа - кредитором, а відповідач - боржником, у майнового поручителя у випадку виконання ним свого солідарного зобов`язання за договором застави було передбачено право вимоги (регресу) до боржника в межах виплачених за договором сум.

33. У спірних правовідносинах ТОВ "ТД "Практика" виступало майновим поручителем, солідарний обов`язок якого був встановлений в договірному порядку (пункт 2.3 Договору застави № 21) та обмежувався розміром майнового права, яке було передано в заставу; заставодавцем за цим договором погашено заборгованість боржника в сумі 19 400 000 грн. за Кредитним договором № 12; отже, у позивача (ТОВ "ТД "Практика") виникло право зворотної вимоги до відповідача (Товариства) в зазначеній сумі на підставі статті 544 ЦК України.

34. Судом апеляційної інстанції не прийнято доводи відповідача про те, що позивач намагається здійснити подвійне стягнення з Банку та відповідача, оскільки ТОВ "ТД "Практика" включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку: на думку суду, до вказаного реєстру можуть вноситися зміни (пункт 3 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") і рішення у справі №910/8098/15-г є підставою для внесення відповідних змін до цього реєстру.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

35. Цивільний кодекс України:

частина перша статті 1054:

- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти;

частина перша статті 544:

- боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього;

частина перша статті 546:

- виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;

частина перша статті 548:

- виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

36. Закон України "Про заставу":

частина перша статті 20:

- заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором;

частина перша статті стаття 23 (у редакції, чинній на момент укладення Договору застави № 21):

- при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

37. Частина четверта стаття 75 Господарського процесуального кодексу України:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

38. Суд апеляційної інстанції, з`ясувавши, що: рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2016 зі справи №910/8098/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016, встановлено, що станом на 05.11.2014 вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 12/2 були погашені на суму депозиту позивача - 19 400 000 грн.; у межах справи № 910/8098/15-г судами було встановлено, що відповідно до Договору застави № 21 ТОВ "ТД "Практика" стало солідарним боржником поряд з Товариством щодо виконання зобов`язання з повернення кредиту позивачу за Кредитним договором № 12/2 (на виконання та в межах Генерального договору № 12) у частині заставленого майнового права; у згаданій справі № 910/8098/15-г брали участь ті ж особи, що і в даній справі № 910/22772/15, тому обставини, встановлені у справі № 910/8098/15-г, мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи, - дійшов висновку, що заставодавцем за Договором застави № 21 погашено заборгованість боржника за Кредитним договором № 12/2 у сумі 19 400 000 грн., тому у позивача виникло право зворотньої вимоги у зазначеній сумі на підставі статті 544 Цивільного кодексу України.

39. Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Відповідні аргументи Товариства вже спростовано судом апеляційної інстанції. Водночас, зазначаючи про порушення цим судом норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому пов`язані з наведеним аргументи Товариства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

40. У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

41. Доводи скаржника, пов`язані із застосуванням господарським судом норм матеріального права, на які позивач не посилався в обґрунтування своїх вимог, - не можуть бути визнані Касаційним господарським судом прийнятними. Посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона послалася не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Такий підхід узгоджується з приписами частин першої і другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, за якими завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб, а відповідне завдання господарського судочинства превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

42. Касаційним господарським судом беруться до уваги відповідні доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі що узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права та встановленими обставинами справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство не спростувало наведених висновків господарських судів та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятих судових рішень.

44. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Судові витрати

45. Понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 у справі № 910/22772/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов