Рішення

від 03.10.2019 по справі 340/1534/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року справа № 340/1534/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізобетонні вироби М-400", вул. Короленка,21, м. Кропивницький,25005

до відповідача : Головного управління ДФС України у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізобетонні вироби М-400" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

1)визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000241402 від 17.05.2019 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток 172 445,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 43 111,00 грн.;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000231402 від 17.05.2019 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 134 733,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 33 683,00 грн.;

3) визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000251402 від 17.05.2019 року, яким позивачу було застосовано штрафні санкції в розмірі 83 866,77 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т.2,а.с.).

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо, відповідно до положень цього Кодексу,розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ "Залізобетонні вироби М-400"зареєстроване в якості юридичної особи 15.02.2005 року (т.1,а.с.238243).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №336 від 28.02.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., а також правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт перевірки №47/11-28-14-02/33372402 від 05.04.2019 року (т.1,а.с.69-113).

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

-пп134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 172 445грн., в тому числі за 2016 рік на суму 172 445 грн.;

-п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 159 671 грн., в тому числі: березень 2016 р. - 24938грн., квітень 2016 р. - 12 925 грн., травень 2016р. - 226грн.; червень 2016 - 37223грн.; серпень 2016 -30289 грн.; вересень 2016 - 43049 грн., листопад 2016 р. - 5987 грн., грудень 2016 р. - 5034 грн.;

-п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні на загальну суму 279 092,42 грн. (т.1,а.с.112).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийняті:

- податкове повідомлення - рішення №00000241402 від 17.05.2019 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 215 556,00 грн., в тому числі за основним платежем - 172 445,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43 111,00 грн. ( т.1,а.с.16);

- податкове повідомлення - рішення №00000231404 від 17.05.2019р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 168 416,00 грн., в тому числі за основним платежем - 134 733,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33683,00 грн. ( т.1,а.с.17);

- податкове повідомлення - рішення №00000251402 від 17.05.2019 р., яким позивачеві застосовано суму штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних на загальну суму 139 546, 21 грн. (т.1,а.с.18).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, зазначає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України /далі ПК України/, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ. Тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, ґрунтуються на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, під час розгляду справи, суду належить з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню судом підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" є виготовлення виробів з бетону для будівництва (а.с.242).

Так, в судовому засіданні, представник позивача зазначав, що підприємством було укладено ряд договорів постачання товарів, з метою їх подальшої реалізації іншим суб`єктам господарювання.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

В акті перевірки відповідач зазначив, що проведеним аналізом інформаційних даних ДФС, даних ЄРПН встановлено відсутність підтвердження в ТОВ "Вікант" наявності необхідних для здійснення діяльності основних засобів та інше. Зокрема, встановлено, що ТОВ "Вікант" у 2016 році отримано податкові накладні на придбання у контрагентів - постачальників наступної продукції та послуг - телекомунікаційні послуги, канцтовари, оренда майнових комплексів, оренда обладнання, електроенергія, водопостачання, послуги охорони, Інтернет послуги. Тобто, на думку перевіряючих, ТОВ "Вікант" здійснено реалізацію металопрокату ТОВ "Залізобетонні вироби М-400", що не підтверджується його придбанням (стор. 21 Акту перевірки) (т.1,а.с.89)

В той же час суд звертає увагу на те, що відсутність у контрагента основних засобів не перешкоджає останньому здійснювати оптову торгівлю товарами, аналогічно як і не відображення взаємовідносин у податковому обліку в будь-якому разі не може безумовно свідчити про нереальність господарських операцій.

З акту перевірки та наданих в судовому засіданні пояснень представниками відповідача слідує, що ГУ ДФС в Кіровоградській області ставить під сумнів і реальність господарських операцій позивача із ТОВ "Вікант".

По взаємовідносинам з ТОВ "Вікант " судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Вікант" (постачальник за договором) укладено договір поставки металопрокату №3854 від 26.10.2015 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар - металопрокат, детальний опис та характеристика, кількість і вартість якого вказані в Специфікаціях (т.1, а.с.114-115).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткових накладних (т.1, а.с. 117-142) та товарно - транспортних накладних (т.1,а.с.49-67).

Згідно з видатковими накладними до договору, ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" придбано у ТОВ "Вікант" металопрокат на загальну суму 958026,79 грн., в тому числі ПДВ - 159671,13 грн.

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень (т.1,а.с.23-36).

ТОВ "Вікант" за фактом передачі товару у власність ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" було складено податкову накладну №3940/1 від 04.03.2016р. на суму 861,90грн., у т.ч. ПДВ 20% - 143,65 грн., № 4326 від 10.03.2016 року на суму 61267,00 грн., в тому числі ПДВ -10211,17 грн. , податкову накладну №5357 від 22.03.2016 року на суму 4849,50 грн., в тому числі ПДВ- 808,25грн., №6078 від 30.03.2016 року на суму 82650 грн., в тому числі ПДВ - 13775,00 грн., №7133 від 12.04.2016 року на суму 23740 грн., в тому числі ПДВ -3956,67 грн., №9113 від 28.04.2016 року на суму 53807,75 грн., в тому числі ПДВ - 8967,96 грн., податкову накладну №11987 від 31.05.2016року на загальну суму 1353,60 грн., в тому числі ПДВ - 225,60 грн., податкову накладну №11988від 01.06.2016року на загальну суму 126,90 грн., в тому числі ПДВ - 21,15грн., податкову накладну №11989 від 01.06.2016року на загальну суму 6893,25 грн., в тому числі ПДВ - 1148,88 грн., податкову накладну №14178 від 24.06.2016року на загальну суму 216319,25 грн., в тому числі ПДВ - 36053,21 грн., податкову накладну №19369 від 08.08.2016року на загальну суму 124150 грн., в тому числі ПДВ - 20691,67 грн., податкову накладну №19375 від 16.08.2016року на загальну суму 20105,25 грн., в тому числі ПДВ - 3350,88 грн., податкову накладну №20716 від 26.08.2016року на загальну суму 37480,40 грн., в тому числі ПДВ - 6246,73 грн., податкову накладну №22403 від 08.09.2016 року на загальну суму 117720 грн., в тому числі ПДВ - 19620 грн., податкову накладну №22404 від 12.09.2016 року на загальну суму 1,50 грн., в тому числі ПДВ - 0,25 грн., податкову накладну №22609 від 13.09.2016 року на загальну суму 29983,00 грн., в тому числі ПДВ - 4997,17 грн., податкову накладну №24452 від 27.09.2016 року на загальну суму 109440 грн., в тому числі ПДВ - 18240 грн., податкову накладну №24453 від 28.09.2016 року на загальну суму 1151,29 грн., в тому числі ПДВ - 191,88 грн., податкову накладну №29479 від 10.11.2016 року на загальну суму 9201,50 грн., в тому числі ПДВ - 1533,58 грн., податкову накладну №31655 від 30.11.2016року на загальну суму 26723,00 грн., в тому числі ПДВ - 4453,83 грн., податкову накладну №32397 від 06.12.2016року на загальну суму 994,50 грн., в тому числі ПДВ - 165,75 грн., податкову накладну №33330 від 14.12.2016року на загальну суму 28842,20 грн., в тому числі ПДВ - 4757,03грн., податкову накладну №33545 від 15.12.2016року на загальну суму 665,00 грн., в тому числі ПДВ - 110,83 грн.(т.1,а.с.210-232), які зареєстровані у встановленому порядку, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про металобрухт" від 5 травня 1999 року № 619-XIV, металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів. Виходячи із аналізу даної норми, металобрухтом можна вважати всі відходи, що утворилися внаслідок використання металу у господарській діяльності підприємства.

В зв`язку з тим, що металобрухт не є продукцією виробництва, а є зворотним відходом, він не має собівартості, та оцінюється за ціною його можливої реалізації.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оприбуткування металобрухту на баланс (незалежно від того, як він утворився) не вимагає нарахування податкових зобов`язань, оскільки розподільче нарахування податкових зобов`язань у зв`язку із використанням у пільгових операціях (п. 199.1 ПКУ) в цьому випадку не діє. На це прямо вказує п. 199.6 Податкового кодексу України, де говориться, що розподільчі норми ст. 199 ПК України не застосовуються при постачанні відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій. Ключовим моментом в цій нормі є походження відходів і брухту чорних і кольорових металів. Отже, виробничий металобрухт не призводе до перерахунку або зменшення податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних у матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем під час проведення документальної перевірки та в ході розгляду даної справи в суді, були надані документи, зокрема, первинні, які підтверджують наявність зв`язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ "Залізобетонні вироби М-400".

Щодо тверджень контролюючого органу про те, що контрагент позивача не міг фактично здійснювати господарські операції, передбачені умовами договору, у зв`язку з відсутністю необхідних транспортних засобів та майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів необхідних для виконання робіт (послуг), суд зазначає таке.

Відповідно до висловленої Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 18.09.2013р. по справі №К/9991/55382/12 правової позиції, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 Податкового кодексу України, свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом.

Загальні вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 зазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з системного аналізу даних норм та інших приписів податкового законодавства України, податкові наслідки будь-якої господарської операції, на відміну від цивільно-правових, повинні оцінюватись саме відповідно до їх економічного змісту, а не юридичної форми.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей формування податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.12.2018 року по справі №813/3577/13-а зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають підтверджуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальниками конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо у вигляді звіту, висновку тощо.

Таким чином досліджені в даній справі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на переконання суду, повністю підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Одночасно суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на порушення порядку ведення бухгалтерської і податкової звітності контрагентами позивача та відсутності основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, з огляду на наступне.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеному у постанові від 21.12.2018 року у справі № 805/2030/16-а, не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/ послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Окрім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України у випадку, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Аналогічний по змісту висновок, який відповідно до ч.2 ст.6 КАС України слід враховувати судам при здійсненні правосуддя, Європейським судом з прав людини зазначений у рішенні по справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії , зокрема у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що для підтвердження безтоварності господарських операцій податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, на виконання положень ч.2 ст.77 КАС України, зобов`язаний надати суду беззаперечні докази та навести конкретні факти, які б у своїй сукупності свідчили про відсутність придбання (виготовлення), а в подальшому реалізації товарів по ланцюгу постачання.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем, в установленому порядку, не доведені факти невідповідності задекларованих у податковому обліку результатів господарської операції позивача фактичним обставинам здійснення господарських операцій з його контрагентом, внаслідок чого, відповідні податковий кредит та валові витрати, слід вважати такими, що сформовані позивачем правомірно.

Щодо податкового повідомлення - рішення №00000251402 від 17.05.2019 року, судом встановлено наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. при здійсненні операцій з реалізації готової продукції кінцевому споживачу не складено та на зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні на таку реалізацію.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України - при здійснення операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

В порушення п.189.1 ст.189, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, ТОВ "Залізобетонні вироби М-400", на момент проведення перевірки, зведені податкові накладні при здійсненні операцій з реалізації готової продукції кінцевому споживачу не складало та не реєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України визначено, що відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" нараховано податкові зобов`язання по реалізації готової продукції кінцевому споживачу та при цьому не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні на загальну суму 279 092,42 грн., в тому числі: за лютий 2017 - 51,33 грн., березень 2017 р. -124,50 грн., травень 2017- 6578,00 грн., червень 2017 - 171,50 грн., липень 2017 року - 9690,17 грн., вересень 2017 р. -6702,49 грн., листопад 2017 р. - 410,33 грн., грудень 2017р. -14,17 грн., січень 2018 -847,66 грн., лютий 2018 р. -15242,15 грн., березень 2018 - 11026,77 грн., квітень 2018 - 38527,52 грн., травень 2018 -51170,15 грн., червень 2018 - 54215,82 грн., липень 2018-21972,30 грн., серпень 2018 - 51710,73 грн., жовтень 2018 р. - 676,67 грн., листопад 2018 - 9960,16 грн.

Суд відмічає, що у даній адміністративній справі спірним є наявність чи відсутність підстав для застосування до Товариства штрафу, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Згідно вимог п.198.5. ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Наказом Мінфіну від 31.12.2015, №1307 затверджено форми податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної" (далі - Порядок №1307).

Пунктом 11 Порядку №1307 визначено, що у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної у графі "Зведена податкова накладна" зазначається код ознаки:

1 - у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України;

2 - у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України;

3 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 15 цього Порядку;

4 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 19 цього Порядку.

У зведених податкових накладних, у яких зазначено код ознаки 1 або 2, у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування, у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", рядок "Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта" не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, Порядку №1307 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17.

Судом досліджено надані підприємством податкові накладні/розрахунки коригування податкових накладних щодо яких встановлено порушення реєстрації в ЄРПН та встановлено, що графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначив ТОВ "Залізобетонні вироби М-400", у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставлено умовний ІПН " НОМЕР_1 ", а у верхній лівій частині зазначено тип причини 02 .

Так, до матеріалів справи долучено копії податкових накладних, які містять відмітку зареєстровано в ЄРПН , зокрема: травень 2018 на суму 51968,17грн., червень 2018 -54215,01 грн., серпень 2018 - 32930,77грн., жовтень 2018 року - 676,67 грн., листопад 2018 року - 9960,16 грн. (т.1,а.с.142-208).

При цьому, доказів реєстрації податкових накладних за інші періоди до суду не надано.

А тому, відсутність реєстрації податкових накладних, які мали бути виписані ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" за період лютий - березень 2017 року, травень - липень 2017, вересень 2017, листопад 2017 - квітень 2018, липень 2018 року на операції з реалізації ТМЦ, що не використовуються у господарській діяльності, та від сум грошових коштів, що надійшли на рахунок від покупців тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 % суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідно до п.1201.2 статті 120-1 ПКУ.

Отже, контролюючим органом було правомірно винесене повідомлення-рішення № 00000251402 від17.05.2019р. за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в частині нарахуванні суми штрафу - 69 559,57грн.

З урахуванням норм ч.3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог адміністративного позову. З огляду на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були прийняті відповідачем не на підставі законів України, необґрунтовано, їх слід визнати протиправними та скасувати в частині.

Відповідно до вимог ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000241402 від 17.05.2019 року, яким ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток 172 445,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 43 111,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000231402 від 17.05.2019 року, яким ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 134 733,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 33 683,00 грн.

Визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000251402 від 17.05.2019 року, яким ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" було застосовано штрафні санкції в розмірі 69 986,64 грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ТОВ "Залізобетонні вироби М-400" (код ЄДРПОУ - 33372402) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6809,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області .

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.10.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко