Постанова

від 26.01.2021 по справі 340/1534/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1534/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року (головуючий суддя Петренко О.С.)

у справі №340/1534/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Залізобетонні вироби М-400

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Залізобетонні вироби М-400 звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000241402 від 17.05.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток 172445,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 43 111,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000231402 від 17.05.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 134733,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 33 683,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000251402 від 17.05.2019 в частині застосованих штрафних санкції в розмірі 83866,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу в акті перевірки від 05.04.2019 про порушення позивачем норм податкового законодавств, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі висновки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними документами.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення рішення:

№00000241402 від 17.05.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток 172445,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 43111,00 грн.

№00000231402 від 17.05.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 134733,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 33683,00 грн.

№00000251402 від 17.05.2019, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 69986,64 грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що відповідачем в установленому порядку не доведені факти невідповідності задекларованих у податковому обліку результатів господарської операції позивача фактичним обставинам здійснення господарських операцій з його контрагентом ТОВ Вікант відповідно до договору поставки металопрокату, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що податковий кредит та витрати є такими, що сформовані позивачем правильно.

Щодо податкового повідомлення рішення №00000251402 від 17.05.2019 суд погодився з правильністю нарахування штрафу в сумі 69559,57 грн. за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних. Суд за досліджених у справі доказів встановив, що у справі наявні копії податкових накладних, які містять відмітку зареєстровано в ЄРПН , зокрема: травень 2018 року на суму 51968,17 грн., червень 2018 року - 54215,01 грн., серпень 2018 року - 32930,77 грн., жовтень 2018 року - 676,67 грн., листопад 2018 року - 9960,16 грн. (т.1, а.с.142-208). Доказів реєстрації податкових накладних за інші періоди до суду не надано. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність реєстрації податкових накладних, які мали бути виписані ТОВ Залізобетонні вироби М-400 за період лютий - березень 2017 року, травень липень 2017, вересень 2017, листопад 2017 квітень 2018, липень 2018 року на операції з реалізації ТМЦ, що не використовуються у господарській діяльності, та від сум грошових коштів, що надійшли на рахунок від покупців, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 % суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідно до п.1201.2 статті 120-1 ПКУ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на обставини, зафіксовані в акті перевірки від 05.04.2019, наполягає на безпідставності відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з контрагентом ТОВ Вікант з огляду на те, що в спірному випадку мало місце безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з купівлі позивачем металопрокату у ТОВ Вікант та складено первинні документи всупереч нормам ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п.2.1, п.п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704.

Також відповідач зазначає про виявлення факту відсутності реєстрації позивачем в ЄРПН податкових накладних на загальну суму ПДВ 279092,42 грн., внаслідок чого застосування штрафних санкцій у визначеній в податковому повідомленні-рішенні №00000251402 від 17.05.2019 сумі є цілком правильним.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, згідно поданому суду письмовому відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Залізобетонні вироби М-400 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, а також правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт перевірки №47/11-28-14-02/33372402 від 05.04.2019 (т.1,а.с.69-113).

Перевіркою встановлено порушення підприємством:

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижений податок на прибуток на загальну суму 172445 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 172445 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 159671 грн., в тому числі: березень 2016 р. - 24938 грн., квітень 2016 р. - 12925 грн., травень 2016р. - 226 грн.; червень 2016 р.- 37223 грн.; серпень 2016 р. - 30289 грн.; вересень 2016 р. - 43049 грн., листопад 2016 р. - 5987 грн., грудень 2016 р. - 5034 грн.;

п.201.1 ст.201 ПК України, а саме: не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні на загальну суму 279092,42 грн. (т.1,а.с.112).

До висновків про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість контролюючий орган дійшов, виходячи з аналізу господарських операцій позивача з придбання металопрокату у 2016 році у ТОВ Вікант на загальну суму 958026,79 грн., в тому числі ПДВ 159671,10 грн. відповідно до договору поставки металопрокату № 3854 від 26.10.2014.

Відповідачем проведено аналіз баз даних єдиного реєстру податкових накладних і встановлено, ТОВ Вікант у 2016 році отримано податкові накладні на придбання у контрагентів - постачальників наступної продукції та послуг - телекомунікаційні послуги, канцтовари, оренда майнових комплексів, оренда обладнання, електроенергія, водопостачання, послуги охорони, Інтернет послуги. Придбання ТОВ Вікант реалізованого в подальшому ТОВ Залізобетонні вироби М-400 металопрокату не підтверджується жодними документами.

Крім того, контролюючим органом використана наявна податкова інформація щодо ТОВ Вікант , враховуючи яку, встановлена нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання від ТОВ Вікант до ТОВ Залізобетонні вироби М-400 через відсутність руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутність законного джерела походження придбаного товару, відображеного як реалізованого, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єктів до схем формування штучного податкового кредиту для покупців.

Таким чином відповідач встановив, що фактично не підтверджено можливість здійснення ТОВ Вікант господарських операцій з ідентифікованим товаром (металопрокат), у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, що свідчить про відсутність можливості виконання взятих на себе зобов`язань з реалізації товару для ТОВ Залізобетонні вироби М-400 . Перевіркою встановлено відображення в податковій звітності ТОВ Залізобетонні вироби М-400 операцій, які фактично не відбулись, а відображені тільки в первинних документах, неправомірно оформлених з ТОВ Вікант , що не дає право платнику податків на формування податкового кредиту за відсутності фактичного здійснення операцій з придбання металопрокату саме у цього постачальника, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення товариства до схеми формування штучного податкового кредиту для ухилення від оподаткування. З тих підстав, що відповідачем поставлено під сумнів реальність взаємовідносин між даними підприємствами та правомірність документального оформлення вказаних взаємовідносин, що фактично не відбувалися, відповідач зробив висновок про безоплатне отримання товару ТОВ Залізобетонні вироби М-400 .

Отже, як вказує відповідач, ТОВ Залізобетонні вироби М-400 допущено порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.6, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , внаслідок неправомірного визначення показника по рядку 2240 Інші доходи Звіту про сукупний дохід (форма № 2) на суму вартості безоплатно одержаних запасів невідомого походження по взаємовідносинах з ТОВ Вікант за 2016 рік на загальну суму 958 027 грн. та заниження податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 172 445 грн.

Відображення в податковій звітності операцій, які фактично не відбулись, а відображені тільки на первинних документах, не дає право платнику податків на формування складу податкового кредиту за відсутності фактичного здійснення операцій з придбання ТОВ Залізобетонні вироби М-400 запасів, саме у ТОВ Вікант .

Також перевіркою встановлено, що ТОВ Залізобетонні вироби М-400 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 при здійсненні операцій з реалізації готової продукції кінцевому споживачу не складено та на зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні на таку реалізацію.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийняті:

- податкове повідомлення - рішення №00000241402 від 17.05.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 215556,00 грн., в тому числі основний платіж - 172445,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43 111,00 грн. ( т.1,а.с.16);

- податкове повідомлення - рішення №00000231404 від 17.05.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 168 416,00 грн., в тому числі основний платіж - 134733,00 грн. штрафні (фінансові) санкції - 33683,00 грн. ( т.1,а.с.17);

- податкове повідомлення - рішення №00000251402 від 17.05.2019 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 139546,21 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних (т.1,а.с.18).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень у визначеній судом частині.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

З огляду на п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 (далі за текстом - П(с)БО 16 Витрати ) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На підставі п.7 П(с)БО 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивач в періоді, що перевірявся, мав фінансово - господарські операції з ТОВ Вікант (постачальник) на підставі укладеного договору поставки металопрокату №3854 від 26.10.2015. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар металопрокат, детальний опис та характеристика, кількість і вартість якого вказані в Специфікаціях (т.1, а.с.114-115).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар - металопрокат на загальну суму 958026,79 грн., в тому числі ПДВ 159671,13 грн.,

Факт поставки товару ТОВ Вікант на адресу позивача підтверджений поданими позивачем до контролюючого органу документами, які були досліджені також судом першої інстанції, а саме: видатковими накладними (т.1, а.с. 117-142), товарно-транспортними накладними (т.1,а.с.49-67).

Відповідно до карточки бухгалтерського рахунку 631 за 2016 рік позивач отримав від ТОВ Вікант товар - металопрокат на суму 958026,79 грн., який позивачем повному обсязі відповідно до платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи (т.1,а.с.23-36).

ТОВ Вікант за фактом передачі товару у власність ТОВ Залізобетонні вироби М-400 складено відповідні податкові накладні (т.1,а.с.210-232), які зареєстровані у встановленому порядку, що відповідачем не спростовано.

На час здійснення господарської операції з позивачем вказаний контрагент мав статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність у нього спеціальної податкової правосуб`єктності.

Під час перевірки контролюючим органом не встановлено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства. Також відповідачем не встановлено порушень при відображенні вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку товариства.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з поданих позивачем документів на підтвердження виконання вказаного договору поставки, апеляційний суд вважає, що ці документи є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару (металопрокату) меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Стосовно використання позивачем придбаного металопрокату у власній господарській діяльності судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ Залізобетонні вироби М-400 є виготовлення виробів з бетону, залізобетону для будівництва.

Відповідачем не спростовано, що із отриманого металопрокату 79,913 т позивач виготовив у 2016 році залізобетонні конструкції в кількості 2200 куб.м на суму 4393,3 тис. грн., що підтверджується довідкою від 21.03.2019.

При цьому наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач має всі необхідні складські, технічні, матеріальні та людські ресурси для використання придбаного металопрокату у власній господарській діяльності.

Висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагента ТОВ Вікант ґрунтуються виключно на податковій інформації стосовно контрагента позивача і висновків, що вказане вище підприємство в період, що перевірявся, фактично не могло здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку товарів на адресу позивача через відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів виробничих та складських активів, транспортних засобів та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару, який реалізовано позивачу).

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що є такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності з придбання, зберігання та подальшої реалізації товару є свідченням неможливості поставки (продажу) позивачеві певного товару.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання декларування сум податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Таким чином, не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також, згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з означеним вище контрагентом, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі податкової інформації.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки, за результатами якого винесено податкові повідомлення-рішення №00000241402 від 17.05.2019, №00000231402 від 17.05.2019.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00000251402 від 17.05.2019 суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ Залізобетонні вироби М-400 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 при здійсненні операцій з реалізації готової продукції кінцевому споживачу в порушення пп. г п.198.5 ст.198 ПК України не складено та на зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні на таку реалізацію, що тягне за собою накладення штрафу у розмірах, визначених ст.120-1 ПК України.

В акті перевірки зафіксовано, що за вказаний період ТОВ Залізобетонні вироби М-400 нараховано податкові зобов`язання по реалізації готової продукції кінцевому споживачу та при цьому не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні на загальну суму 279092,42 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2017 року - 51,33 грн., березень 2017 року -124,50 грн., травень 2017 року - 6578,00 грн., червень 2017 року - 171,50 грн., липень 2017 року - 9690,17 грн., вересень 2017 року - 6702,49 грн., листопад 2017 року - 410,33 грн., грудень 2017 року - 14,17 грн., січень 2018 року - 847,66 грн., лютий 2018 року - 15242,15 грн., березень 2018 року - 11026,77 грн., квітень 2018 року - 38527,52 грн., травень 2018 року - 51170,15 грн., червень 2018 року - 54215,82 грн., липень 2018 року - 21972,30 грн., серпень 2018 року - 51710,73 грн., жовтень 2018 року - 676,67 грн., листопад 2018 року - 9960,16 грн.

За відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 279092,42 грн. відповідачем податковим повідомленням-рішенням №00000251402 від 17.05.2019 застосований штраф на підставі ст.120-1 ПК України в розмірі 50% у сумі 139546,21 грн.

Відповідно до пп. г п.198.5 ст. 198 ПК України, на яку посилається відповідач, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійснення операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За приписами п.120-1.2 ст.120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Частково задовольняючи позовні вимоги і скасовуючи податкове повідомлення-рішення №00000251402 від 17.05.2019 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 69986,64 грн., суд першої інстанції виходив з встановлених у справі обставин, що податкові накладні на загальну суму ПДВ 139973,28 грн. за періоди травень 2018 року, червень 2018 року, серпень 2018 року, жовтень 2018 року , листопад 2018 року (т.1,а.с.142-208) містять відмітку зареєстровано в ЄРПН , внаслідок чого відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій на підставі п.120-1.2 ст.120-1 ПК України.

Такі висновки суду першої інстанції відповідач в апеляційній скарзі не спростовує, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №00000251402 від 17.05.2019 полягають фактично у викладенні обставин, зафіксованих в акті перевірки №47/11-28-14-02/33372402 від 05.04.2019.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив правильне рішення про часткове задоволення позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2020 року у справі №340/1534/19 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та в строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко